Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого-судді Брайка А. І.,

суддів Голубєвої Г. К.,

Карася О. В.,

Рибченка О. А.,

Федорова М. О.,

секретар судового засідання – Міненко О. М.,

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі

на постанову Господарського суду Автономної республіки Крим від 15.03.2006р. та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 04.07.2006р. у справі № 2-5/6139-2006А

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ебург"

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

за участю представників:

позивача – Шкляр Т. О.,

відповідача – не з’явились,

Товариством з обмеженою відповідальністю "Ебург", з урахуванням послідуючої зміни, подано позов про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Сімферополі від 07.12.2005р. № 0017452301/0 та від 01.03.2006р. № 0017452301/1 про визначення суми податкового зобов’язання по податку на додану вартість в розмірі 49 431 грн., в т. ч. 32 954 грн. основного платежу та 16 477 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Господарського суду Автономної республіки Крим від 15.03.2006р., залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 04.07.2006р. у справі № 2-5/6139-2006А позов задоволено.

Судові рішення мотивовані тим, що відсутність в податкових накладних кількості (об’єму) товару не робить їх нікчемними; позивачем включено до складу податкового кредиту витрати, які підтверджені податковими накладними, виданими платником податку на додану вартість.

Відповідач, не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, подав касаційну скаргу в якій просить їх скасувати, в задоволенні позову відмовити посилаючись на порушення норм матеріального права, а саме: пп. 7.2.1. п. 7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п. 12 наказу Державної податкової адміністрації України "Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення" № 165 від 30.05.1997р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997р. за № 233/2037 (z0233-97) .

Позивач в запереченнях на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а судові рішення без змін, як такі, що прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин справи, заслухавши пояснення присутнього представника позивача, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню по слідуючим доводам та мотивам.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, підставами для прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень став акт № 1043/23-6/20703034 від 28.11.2005р. про результати комплексної документальної перевірки правильності дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства Спільним підприємством "Ебург" (правонаступником якого є позивач) за період з 01.07.2003р. по 01.07.2005р. в якому зазначено, зокрема, про віднесення до складу податкового кредиту 32 954 грн. ПДВ за податковими накладними, виписаними з порушенням вимог законодавства.

Відповідно до пп. "а" пп. 7.2.1., абз. 1, 3 пп. 7.2.3., пп. 7.2.4. п. 7.2. ст. Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) (станом на момент здійснення господарських операцій) платник податку зобов’язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об’єм); ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов’язань продавця у двох примірниках; оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг); податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом; право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно п. 1.7. ст. 1, абз. 1 пп. 7.4.1. п. 7.4., абз. 3 пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 зазначеного закону податковий кредит – сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом; податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації; датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 вказаного закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг); у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Як обґрунтовано встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем не спростовано та підтверджується матеріалами справи, позивачем правомірно сформовано податковий кредит по податку на додану вартість з випискою його контрагентами належним чином оформлених податкових накладних на товари і послуги, які не мають таких показників як кількість, а вимірюються тільки у грошовому виразі та проведенням розрахунків за них в повному обсязі з відповідним включенням його контрагентами сум в податкові зобов’язання і перерахуванням до бюджету.

За вказаних обставин, зважаючи на відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову є вірним, судові рішення прийняті відповідно вимог чинного законодавства, а вимоги відповідача є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231, 254 КАС України, –

1. Залишити касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі без задоволення, а постанову Господарського суду Автономної республіки Крим від 15.03.2006р. та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 04.07.2006р. у справі № 2-5/6139-2006А – без змін.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена відповідно до вимог ст. ст. 235 – 237, ч. 1 ст. 238 КАС України.