Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Маринчак Н.Є.

Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

Шипуліної Т.М.

при секретарі: Ільченко О.М.

за участю представників:

позивача: не з’явився.

відповідача: Пихаленко В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімп"

на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.10.2005 р.

у справі №23/58

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімп"

до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська

про визнання недійсним рішення, -

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсним рішення ДПІ у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська від 25.10.2004 р. №0001632306/0/20114, яким відповідно до ст. 8 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності", визначено суму фінансових санкцій за порушення законодавства про патентування в розмірі 320,00 грн.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 29.04.2005 р. позов задоволено. Рішення мотивовано тим, що фактично з акту №046602762306 від 16.10.2004 р. вбачається, що перевірка позивача проведена не була, через відмову допустити посадових осіб податкового органу для обстеження приміщення АЗС, а тому даний акт не може вважатись таким, що складений за результатами перевірки.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.10.2005 р. рішення місцевого господарського суду скасовано. Позов задоволено частково. Визнано недійсним рішення про застосування фінансових санкцій №0001632306/0/20114 від 25.10.2004 р. в частині визначення позивачу штрафних санкцій як податкового зобов’язання, в решті позовних вимог щодо визнання недійсним рішення в частині нарахування штрафних санкцій в сумі 320,00 грн. відмовлено.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідач заперечень на касаційну скаргу не надав, його представник у судовому засіданні касаційної інстанції просив в задоволенні касаційної скарги відмовити.

Позивач представників у судове засідання касаційної інстанції не направив, про час та місце розгляду справи повідомлявся за адресою, що міститься в матеріалах справи, інформація про зміну адреси не надавалась. Справу розглянуто відповідно до вимог ч.4 ст. 221 КАС України.

Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Як вбачається з оскаржуваного рішення про застосування фінансових санкцій за порушення п.1 ст. 7 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності", підставою для його прийняття зазначено акт перевірки №0276 від 16.10.2004 р.

У справі встановлено, що 16.10.2004 р. відповідачем складено акт №046602762306 перевірки щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб’єктами підприємницької діяльності, а саме АЗС №16, розташованої у м.Дніпропетровську по вул.Маяковського, 39, яка належить позивачу, з якого вбачається, що фактично перевірка проведена не була через відмову позивача допустити посадових осіб податкової служби для обстеження приміщення АЗС та неподання грошових документів, книг обліку, журналу реєстрації перевірок. При цьому акт відмови від допуску до перевірки відповідачем не складався.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення місцевого господарського суду та відмовляючи в задоволенні позову, дійшов висновку, що в силу ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" органи державної податкової служби мають право застосовувати до підприємств, установ, організацій і громадян фінансові санкції у порядку та розмірах, встановлених законом. Закон України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" (98/96-ВР) не визначає форми і процедури застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення його вимог, тим самим надаючи контролюючому органу можливість самому їх встановлювати. Крім того, судом апеляційної інстанції зазначено, що положення Указу Президента України "Про деякі заходи з перегулювання підприємницької діяльності" до зазначених перевірок не можуть застосовуватись у зв'язку з тим, що в даному випадку проводилась перевірка дотримання вимог спеціального Закону, а не фінансово-господарської діяльності суб’єкта підприємницької діяльності.

Однак з такими висновками суду апеляційної інстанції судова колегія не погоджується з таких підстав.

Відповідно до ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" ( в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) органи державної податкової служби в установленому законом порядку мають право, зокрема, здійснювати на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та у громадян, в тому числі громадян - суб'єктів підприємницької діяльності, перевірки грошових документів, бухгалтерських книг, звітів, кошторисів, декларацій, товарно-касових книг, показників електронних контрольно-касових апаратів і комп'ютерних систем, що застосовуються для розрахунків за готівку із споживачами, та інших документів незалежно від способу подання інформації (включаючи комп'ютерний), пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, інших платежів, наявності свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, спеціальних дозволів (ліцензій, патентів тощо) на її здійснення, а також одержувати від посадових осіб і громадян у письмовій формі пояснення, довідки і відомості з питань, що виникають під час перевірок; перевіряти у посадових осіб, громадян документи, що посвідчують особу, під час проведення перевірок з питань оподаткування; викликати посадових осіб, громадян для пояснень щодо джерела отримання доходів, обчислення і сплати податків, інших платежів, а також проводити перевірки достовірності інформації, одержаної для внесення до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів.

Періодичність таких перевірок та проведення обстежень виробничих, складських, торговельних та інших приміщень встановлюється відповідно до законодавства.

Факти порушень податкового та іншого законодавства посадова особа органу державної податкової служби, згідно п.13 Інструкції "Про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби", затвердженої наказом ДПА України від 17.03.2001 р. №110 (z0268-01) , зареєстрованої в МЮ України 22.03.2001 р. за №268/5459, оформляє актом перевірки, в якому чітко викладається зміст порушення з обґрунтуванням порушених норм законодавчих актів та вказуються конкретні їх пункти і статті. Такий акт підписується посадовими особами контролюючого органу та підприємства.

Пунктом 1.11 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності - юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України 16.09.2002 р. №429, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2002 р. за №1023/7311 (z1023-02) (чинний на час виникнення спірних правовідносин) передбачено у разі, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб податкового органу до обстеження приміщень, що використовуються для одержання доходів чи пов'язані з отриманням інших об'єктів оподаткування, електронних контрольно-касових апаратів, комп'ютерних систем, що застосовуються для розрахунків за готівку або з використанням карток платіжних систем, вагокасових комплексів, систем та засобів штрихового кодування, складається акт відмови від допуску до перевірки.

Таким чином, наслідком перевірки у будь-якому випадку є оформлення акту перевірки, з дотриманням встановлених, зокрема, п.13 Інструкції "Про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби", вимог.

В акті перевірки зазначено про порушення позивачем п.1 ст. 7 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності": порушення використання торгового патенту, а саме, торговий патент не на видному для обзору місці.

У зв'язку з чим, висновки суду апеляційної інстанції, що перевіряючими виявлена відсутність торгового патенту на фронтальній вітрині АЗС, як передбачено ч.1 ст. 7 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності", та за порушення якого ст.8 цього Закону встановлена відповідальність, є безпідставними, оскільки такі дані в акті перевірки відсутні.

Суд першої інстанції встановивши, що відповідачем перевірка фактично не проводилась, дійшов вірного висновку про відсутність правових підстав для прийняття спірного рішення на підставі акту від 16.10.2004 р.

З врахуванням викладеного, судова колегія вважає, що касаційна скарга позивача підлягає задоволенню, постанова суду апеляційної інстанції – скасуванню, а рішення місцевого господарського суду залишенню в силі.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 226, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімп" задовольнити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.10.2005 р. скасувати.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.04.2005 р. залишити в силі.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.