Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - судді Фадєєвої Н.М.

Суддів - Бим М.Є., Гордійчук М.П., Леонтович К.Г., Чалого С.Я.

розглянувши у попередньому розгляді касаційну скаргу УПФУ в Пустомитівському районі Львівської області на постанову господарського суду Львівської області від 13.03.2006р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 17.10.2006р. у справі за позовом УПФУ в Пустомитівському районі до АТС ТОВ " Солонківське" про стягнення штрафних санкцій, -

В С Т А Н О В И Л А :

Управління Пенсійного фонду України в Пустомитівському районі Львівської області, м. Пустомити, Львівська область, звернулось із позовною заявою до Агроторгового селянського товариства з обмеженою відповідальністю "Солонківське", с. Солонка, Львівська область, про стягнення 5754,45 грн., з яких 273,39 грн. заборгованість зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування за період 2003 р.; 742,78 грн. пені та 4738,28 грн. штрафних санкцій.

Постановою господарського суду Львівської області від 13.03.2006р відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 17.10.2006р. апеляційна скарга залишена без задоволення, а постанова господарського суду Львівської області від 13.03.2006р. - без змін.

Не погоджуючись з вищезазначеними судовими рішеннями, УПФУ в Пустомитівському районі Львівської області звернулось з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, у якій просить скасувати вищезазначені судові рішення, ухвалити нове судове рішення , яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено матеріалами справи, АТС ТОВ "Солонківське" є страхувальником у розумінні Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IУ від 09.07.2003 р. (1058-15) (надалі Закон № 1058), а отже, зобов'язане нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески (ст. 11 Закону № 1058) .

Нарахування страхових внесків за спірний період відображено відповідачем у розрахунках зобов'язання страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, копії яких долучено до справи.

Згідно вимог ст. 20 Закону № 1058 (1058-15) страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період (місяць для відповідача) не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Як вбачається з матеріалів справи у відповідача в період за листопад та грудень 2003 р. утворилася заборгованість зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 273,39 грн. Зазначена заборгованість не заперечується і підтверджується позивачем.

Оскільки правовідносини між сторонами виникли в 2002-2003 роках, то до даних правовідносин застосовуються норми які діяли на час виникнення правопорушення, тобто Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. № 2181-III (2181-14) (надалі ЗУ № 2181), яким було передбачено порядок подання податкової декларації та визначення суми податкових зобов'язань, порядок узгодження сум податкових зобов'язань, оскарження рішень контролюючих органів, направлення податкових повідомлень і вимог, строки давності і їх застосування, розмір штрафних санкцій і порядок прийняття рішень.

Закон України № 1058 (1058-15) вступив в силу з 01.01.04 р. і в ньому не міститься норма яка б надавала йому зворотної дії, а тому норми цього Закону не розповсюджуються на правовідносини, які виникли до 01.01.2004 р.

Позивач мав можливість і зобов'язаний був діяти відповідно до вимог норм Закону України № 2181 (2181-14) при виявленні правопорушень здійснених відповідачем. Однак позивач не дотримався вимог Закону України № 2181 (2181-14) , доказів дотримання порядку застосування штрафних санкцій в матеріалах справи немає.

Як видно з рішення № 22 від 13.06.03 р. застосування штрафних санкцій за порушення граничних строків сплати узгодженого податкового позивачем прийнято рішення про стягнення з відповідача додаткової суми штрафу в розмірі 4 732,95 грн. - 50%, 4,8 грн. -20%, оТ53~грн. - 10%. Суд прийняв привальне рішення про те, що підстав в обгрунтування прийняття такого рішення немає.

Ксерокопія розрахунку зобов'язання за грудень 2003 р., яке не може бути підставою для прийняття рішення № 22 від 13.06.03 р., з якого видно, що загальна сума зобов'язань (сума рядків 7-13) перед позивачем становить 273,39 грн.

Документально обгрунтування суми 4 7 38,2 8 грн. штрафу в матеріалах справи немає.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України (2747-15) , обов'язок доказування покладається на сторони. Надані в суд ксерокопії корінців податкових повідомлень на суму 5 647,55 грн. штрафу і пені, від 13.06.03 р. № 192 і корінець повідомлення № 78 від 05.05.04 р. на суму 4 738 грн. - штрафу і 743 грн. - пені без документального підтвердження підстав їх застосування (актів перевірки, розрахунків - звітів) не можуть бути доказами у даній справі, оскільки сума боргу з сплати збору становить 273,39 грн. і документально необгрунтовано позовну вимогу в частині стягнення штрафу і пені.

Оскільки позивач документально не обгрунтував позовних вимог в частині стягнення штрафу і пені, то суд першої підставно відмовив в їх стягненні.

Відповідно до ст. 242 ГК України (436-15) , у разі порушення суб'єктом господарювання встановлених правил обліку та звітності щодо сплати зборів (обов'язкових платежів) або їх не сплати чи не повної сплати сума, яку належить сплатити, стягується до відповідного бюджету. Крім того, з суб'єкта господарювання у визначених законом випадках може бути стягнуто штраф у розмірі до п'ятидесяти відсотків належної до сплати суми збору ( обов'язкового платежу) . Позивачем нарахована сума штрафних санкцій в сумі 4 738 грн. 28 коп. та пені 742 грн. 78 коп. станом на 01.01.2006р.

Оскільки позивач не надав доказів на обгрунтування вимог про стягнення санкцій згідно рішення від 13.06.2003р., то суд прийняв обгрунтоване рішення про відмову у задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 221, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу УПФУ в Пустомитівському районі Львівської області залишити без задоволення, а постанову господарського суду Львівської області від 13.03.2006р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 17.10.2006р.у справі № 2/373-22/84А - без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.