Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Федорова М.О.

суддів: Брайка А.I.

Голубєвої Г.К.

Нечитайла О.М.

Рибченка А.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційні скарги Лубенської ОДПI та ДПА України на ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 05.07.2006 у справі №22 ас 422/2006р. за позовом ОСОБА_1 до Лубенської ОДПI, ДПА України за участю третьої особи: Відділення у справах громадянства, еміграції та реєстрації фізичних осіб Лубенського МРВ УМВС України у Полтавській області про зобов'язання Лубенської ОДПI внести відмітку в паспорт про відмову від ідентифікаційного коду.

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1. звернувся до Лубенського міськрайонного суду Полтавської області з позовом до Лубенської ОДПI про зобов'язання відповідача внести відмітку в паспорт про відмову від ідентифікаційного коду.

Постановою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 10.05.2006, яку залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 05.07.2006, позов ОСОБА_1 до Лубенської ОДПI про зобов'язання Лубенської ОДПI внести відмітку в паспорт про відмову від ідентифікаційного коду задоволено. Зобов'язано Лубенську об'єднану державну податкову інспекцію внести в паспорт ОСОБА_1 на сторінці 7,8 або 9 відмітку наступного змісту: "Має право здійснювати будь-які платежі без індивідуального ідентифікаційного номера", завірити її підписом відповідальної особи і гербовою печаткою Лубенської ОДПI. Зберегти за ОСОБА_1 раніш встановлені формі обліку 8ДР (шляхом документообігу) платника податків та інших обов'язкових платежів без застосування індивідуального ідентифікаційного номера.В подальшому без відома ОСОБА_1 та його письмове згоди не вносити на електронні носії до інформаційного фонду Державного реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів загальні відомості пр нього.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, Лубенська ОДПI та ДПА України оскаржили їх в касаційному порядку. В своїх скаргах просять скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог позивачу.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом апеляційної інстанції при вирішені спору у даній справі неправильно застосовано норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційні скарги слід відхилити з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач с віруючим православнім християнином, віросповідує православну релігію і через свої релігійні переконання він вважає, що примусове присвоєння йому індивідуального ідентифікаційного номера відповідачами -є порушенням його конституційних прав, прав на свободу світогляду та віросповідання.

Про свого відмову від прийняття ідентифікаційного номеру та виключення з інформаційного Фонду Державного реєстру відомості про індивідуальний ідентифікаційний номер позивач офіційно повідомив Лубенську ОДШ. Позивач не відмовляється від своїх обов'язків перед державою - сплачувати податки, але бажає сплачувати податки за раніше встановленою формою. В липні 2005 року позивач отримав відмову Лубенської ОДПI про здійснення відмітки в паспорті позивача про наявність у нього права здійснювати будь-які платежі без індивідуального ідентифікаційного номера, зберегти за позивачем раніше встановлені форми обліку платника податків та інших обов'язкових платежів, бо застосування індивідуального ідентифікаційного номера, виключити з інформаційного фонду Державного реєстру загальні відомості позивача.

Відповідно до ст.35 Конституції України (254к/96-ВР) , кожен має право на свободу світогляду і віросповідання. Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність.

Здійснення цього права може бути обмежене законом лише в інтересах охорони громадського порядку, здоров'я і моральності населення або захисту прав і свобод інших людей.

Ніхто не може бути увільнений від своїх обов'язків перед державою або відмовитися від виконання законів за мотивами релігійних переконань.

Згідно зі ст.67 Конституції України (254к/96-ВР) кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до вимог ч.2 ст.1 Закону України "Про державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів" (320/94-ВР) для осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомляють про це відповідні державні органи, зберігаються раніше встановлені форми обліку платників податків та інших обов'язкових платежів. У паспортах зазначених осіб робиться відмітка про наявність у них права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера.

Згідно ч.2 ст.5 вищезазначеного Закону, до Державного реєстру не вноситься інформація про особи, які через свої релігійні або інші переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номера і офіційно повідомляють про це відповідним державним органам.

Порядком унесення відмітки до паспорта громадянина України щодо ідентифікаційного номера фізичної особи - платника податків та інших обов'язкових платежів, затвердженим Наказом Державної податкової адміністрації України та Міністерства внутрішніх справ України від 19 жовтня 2004 року № 602/1226, зареєстрованим Міністерством юстиції України 20 жовтня 2004 року за № 1345/9944 (z1345-04) (далі - Порядок), визначено механізм реалізації вказаної норми Закону та уповноважений на це орган.

Пунктом 4 Порядку передбачено, що фізична особа, яка відмовляється від ідентифікаційного номера, подає до органу внутрішніх справ за своїм місцем реєстрації довідку за формою № ВЗ та паспорт громадянина України. Посадова особа органу внутрішніх справ відповідно до пункту 5 Порядку в разі звернення громадянина за місцем його реєстрації щодо внесення відмітки до його паспорта розглядає довідку за формою № ВЗ на предмет повноти і правильності її заповнення та відповідності пред'явленому паспорту. За відсутності невідповідностей посадова особа вносить на 7-9 сторінки паспорта відмітку, зміст і форму якої наведено в додатку 4 до Порядку.

Аналіз викладеного дає підстави для висновку про те, що суди виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Згідно з частиною третьою статті 211 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) підставами касаційного оскарження є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Оскільки оскаржуване судове рішення постановлено судом з додержанням норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційні скарги Лубенської ОДПI та ДПА України на ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 05.07.2006 у справі №22 ас 422/2006р. слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 220-1, 221,223,230 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд -

УХВАЛИВ:

Касаційні скарги Лубенської ОДПI та ДПА України відхилити.

Ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 05.07.2006 у справі №22 ас 422/2006р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .