Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого, судді Панченка О.Н.,

суддів: Весельської Т.Ф., Горбатюка С.А., Мироненка О.В., Смоковича М.І.,

провівши у касаційному порядку попередній розгляд адміністративної справи за позовом Акціонерного комерційного банку (далі – АКБ) "Правекс-Банк" до Національного банку України (далі – НБУ) про визнання частково недійсною форми статистичної звітності за касаційною скаргою АКБ "Правекс-Банк" на постанову господарського суду м. Києва від 07 грудня 2005 року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 23 травня 2006 року,

У серпні 2005 року АКБ "Правекс-Банк" у господарському суді м. Києва пред’явив позов до НБУ про визнання форми № 552 Правил організації статистичної звітності, що подається до Національного банку України, затверджених постановою Правління НБУ від 27 травня 2005 року № 194 "Про затвердження Змін до Правил організації статистичної звітності, що подається до Національного банку України", неправомірною та такою що суперечить чинному законодавству у частині положень щодо надання інформації про клієнта банку, яка зазначається у формі статистичної звітності № 522 "Інформація про надходження від нерезидентів безготівкової іноземної валюти на користь клієнтів банку", а саме, колонки 4, 6, 7.

Позовні вимоги мотивовані тим, що вимоги форми № 552 "Інформація про надходження від нерезидентів безготівкової іноземної валюти на користь клієнтів банку" змушують службових осіб банків у порушення статті 61 Закону України від 07 грудня 2000 року № 2121-111 "Про банки та банківську діяльність" (далі – Закон № 2121 (2121-14) ) подавати інформацію, яка пунктом 1 частини 2 статті 60 зазначеного Закону віднесена до банківської таємниці.

Також позивач вважає, що оскаржуваною постановою в порушення статті 32 Конституції України здійснюється втручання в особисте життя громадян та узаконюється збір, зберігання та використання конфіденційної інформації про них без їхньої згоди.

Постановою господарського суду м. Києва від 07 грудня 2005 року у задоволенні позовних вимог АКБ "Правекс-Банк" відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23 травня 2006 року апеляційну скаргу АКБ "Правекс-Банк" залишено без задоволення. Постанову господарського суду м. Києва від 07 грудня 2005 року залишено без зміни.

У касаційній скарзі АКБ "Правекс-Банк" вказує на те, що рішення судами попередніх інстанцій прийняті з порушенням вимог матеріального та процесуального законодавства, просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Відповідно до частини другої статті 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судами встановлено, що 27 травня 2005 Правлінням НБУ прийнято постанову № 194 "Про затвердження Змін до Правил організації статистичної звітності, що подається до Національного банку України (z0653-05) ". Ця постанова зареєстрована у Міністерстві юстиції України 14 червня 2005.

Відповідно до цієї постанови розділ 2 "Форми статистичної звітності банків та підприємств" додатка "Зразки та пояснення форм статистичної звітності, що подається до Національного банку України" доповнено формою № 552 "Інформація про надходження від нерезидентів безготівкової іноземної валюти на користь клієнтів банку" з поясненнями щодо її заповнення.

АКБ "Правекс-Банк" вважає, що НБУ у зазначеній формі неправомірно вимагає від комерційних банків надання інформації, яка відноситься до категорії відомостей, що становлять банківську таємницю, а тому позивач перевищив надані йому повноваження..

Суд першої інстанції, відмовляючи АКБ "Правекс-банк" в задоволенні його вимог виходив з того, що НБУ уповноважений на здійснення валютного контролю, зокрема шляхом встановлення відповідних форм звітності для банків, а інформація, яка запитується НБУ під час проведення банківського нагляду у колонках 5. 6, 7 у звіті за формою 552 "Інформація про надходження від нерезидентів безготівкової іноземної валюти на користь клієнтів банку", хоча і є банківською таємницею, але надання такої інформації комерційними банками НБУ не може вважатися розголошенням банківської таємниці, оскільки нерозкриття останнім інформації, яка отримана від банків під час проведення банківського нагляду, гарантується Законом України "Про Національний банк України" (679-14) та статтею 232 Кримінального кодексу України.

З цим погодився й апеляційний суд.

Колегія суддів вважає, що такий висновок є правильним, оскільки він ґрунтується на повно та всебічно з’ясованих у цій справі обставинах, підтверджених розглянутими у судовому засіданні доказами, та відповідає вимогам чинного законодавства.

Відповідно до частин першої, третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України (2747-15) ), завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

- на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

- з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

- обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

- безсторонньо (неупереджено);

- добросовісно;

- розсудливо;

- з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

- пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

- з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

- своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Повноваження НБУ визначені Законом України від 20 травня 1999 року № 679-Х1V (679-14) "Про Національний банк України" (далі – Закон № 679).

Згідно зі статтею 6 цього Закону основною функцією НБУ є забезпечення стабільності грошової одиниці України, а пунктами 5, 8 та 14 статті 7 Закону № 679 визначено, що НБУ організовує створення та методологічно забезпечує систему грошово-кредитної і банківської статистичної інформації та статистики платіжного балансу: здійснює банківське регулювання та нагляд; здійснює відповідно до визначених спеціальним законом повноважень валютне регулювання, визначає порядок здійснення операцій в іноземній валюті, організовує і здійснює валютний контроль за байками та іншими фінансовими установами, які отримали ліцензію Національного банку на здійснення валютних операцій.

Здійснення НБУ функцій банківського регулювання і нагляду за діяльністю банків (в межах та порядку, передбачених законодавством України) визначено статтею 55 Закону № 679, а згідно зі статтею 67 цього Закону з метою виконання наглядових та регулятивних функцій НБУ визначає форми звітності та порядок її складання, які є обов'язковими до виконання усіма суб'єктами господарювання, у тому числі для банків, розташованих на території України (резидентів і нерезидентів), банківських об’єднань, – для складання грошово-кредитної і банківської статистики. Саме НБУ встановлює для банків форми звітності та методику її складання (стаття 69 Закону № 679).

На підставі частини першої статті 56 Закону № 679 НБУ має повноваження видавати нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов'язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, банків, підприємств. організацій та установ незалежно від форм власності, а також для фізичних осіб. Нормативно-правові акти НБУ видаються у формі постанов Правління НБУ, а також інструкцій, положень, правил, що затверджуються постановами Правління НБУ. Нормативно-правові акти НБУ підлягають обов'язковій державній реєстрації в Міністерстві юстиції України та набирають чинності відповідно до законодавства України.

Постанова НБУ, яка є предметом оскарження у даній справі, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 14 червня 2005 за №653/0933.

Відповідно до статті 13 Декрету від 19 лютого 1993 року № 15-93 (15-93) "Про систему валютною регулювання і валютного контролю" (далі – Декрет КМУ № 15-93 (15-93) ) Кабінет Міністрів України визначив НБУ головним органом валютного контролю.

Отже, НБУ уповноважений на здійснення валютного контролю, зокрема шляхом встановлення відповідних форм звітності для банків.

Також колегія суддів вважає необхідним зазначити те, що згідно зі статтею 60 Закону № 2121 інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним чи третім особам при наданні послуг банку, і розголошення якої може завдати матеріальної чи моральної шкоди клієнту, є банківською таємницею.

Відомості, які передбачені формою № 552 "Інформація про надходження від нерезидентів безготівкової іноземної валюти на користь клієнтів банку" також відносяться до категорії відомостей, що є банківською таємницею.

Проте, суди попередніх інстанцій правильно вказали на те, що під час проведення банківського нагляду у звіті за формою 552 НБУ запитує інформацію про клієнтів банків, яка хоча і є банківською таємницею, але правовий режим такої інформації не змінюється, оскільки НБУ несе обов'язки щодо нерозголошення отриманої від інших банків інформації. Така позиція судів відповідає вимогам статей 61, 62 Закону № 2121.

Нерозкриття з боку НБУ інформації, яка отримана від банків під час проведення банківського нагляду, гарантується, зокрема, статтями 57, 67 Закону № 679 та статтею 232 Кримінального кодексу України. Обмеження, які встановлені частиною шостою статті 62 Закону № 2121, стосовно отримання інформації, що містить банківську таємницю, не поширюються на службовців НБУ або уповноважених ним осіб, які в межах повноважень, наданих Законом № 679 (679-14) , здійснюють функції банківського нагляду або валютного контролю.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що у судів попередніх інстанцій не було підстав для визнання недійсним рішення НБУ щодо встановлення форм звітності банків, оскільки воно прийнято у спосіб та у порядку, передбаченому Конституцією України (254к/96-ВР) та законодавством України, з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження надані.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не містять у собі посилань на наявність порушень чинного законодавства, які є підставами для висновку про те, що судами неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права і що призвело або могло призвести до ухвалення незаконних та необґрунтованих судових рішень.

Відповідно частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення – без зміни, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Оскільки суди попередніх інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішення, підстав для їх скасування чи зміни немає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210, 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Касаційну скаргу Акціонерного комерційного банку "Правекс-банк" залишити без задоволення, а оскаржувані постанову господарського суду м. Києва від 07 грудня 2005 року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 23 травня 2006 року в адміністративній справі за позовом Акціонерного комерційного банку "Правекс-Банк" до Національного банку України про визнання частково недійсною форми статистичної звітності – без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як у випадку та з підстав, передбачених статтями 236, 237 Кодексу адміністративного судочинства України до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами, протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.