Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого, судді Смоковича М.І.,

суддів: Весельської Т.Ф., Горбатюка С.А., Мироненка О.В., Штульмана І.В.,

провівши у касаційному порядку попередній розгляд адміністративної справи за позовомОСОБА_1до Луганського міського комунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації" (далі - Луганське МКП БТІ), треті особи -ОСОБА_2, ОСОБА_3про визнання протиправною та скасування державної реєстрації права власності на квартиру за касаційною скаргою ОСОБА_1на ухвалу апеляційного суду Луганської області від 26 вересня 2006 року,

У квітні 2006 рокуОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до Луганського МКП БТІ про визнання протиправною та скасування державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1

В обґрунтування своїх вимог зазначив, що 24 березня 1998 року Луганським МКП БТІ було здійснено державну реєстрацію права власності на вказану квартиру за колишньою його дружиною ОСОБА_2

Вважає, що реєстрацію проведено з порушенням "Правил державної реєстрації об'єктів нерухомого майна, що знаходиться у власності юридичних та фізичних осіб", оскільки він має право на частину цієї квартири. Зазначив, що такі дії Луганського МКП БТІ порушують його право власності на спірну квартиру, а тому просив визнати їх незаконними та скасувати державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_2Також просив поновити йому строк для звернення до суду.

Постановою Ленінського районного суду м. Луганська від 03 липня 2006 року позовні вимоги ОСОБА_1задоволено.

Визнано протиправною та скасовано державну реєстрацію від 24 березня 1998 року у книзі № 294 запис № 48458, вчинену Луганським МКП БТІ, про право приватної власності на квартиру № 138 будинку № З на кварталі Мирному у м. Луганську за ОСОБА_1 (ОСОБА_2)

Ухвалою апеляційного суду Луганської області від 26 вересня 2006 року апеляційну скаргу ОСОБА_3задоволено частково. Постанову Ленінського районного суду м. Луганська від 03 липня 2006 року скасовано та провадження у справі закрито.

У касаційній скарзіОСОБА_1 вказує на те, що рішення суду апеляційної інстанцій прийняте з порушенням вимог процесуального законодавства, просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та закриваючи провадження у справі виходив з того, що вимоги ОСОБА_1щодо оскарження дій відповідача пов'язані зі спором про право власності на частину квартири, а такий спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Колегія суддів вважає, що такий висновок є правильним, оскільки він відповідає вимогам чинного законодавства. Кодекс адміністративного судочинства України (2747-15) (далі - КАС України (2747-15) ) набрав чинності 01 вересня 2005 року.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з частиною першою статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктами владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії) дій чи бездіяльності.

Як видно з матеріалів справи,ОСОБА_1 оскаржує дії Луганського МКП БТІ щодо держаної реєстрації права власності на квартиру, вважаючи, що він має право власності на частину цієї квартири.

Таким чином, дана справа є спором про право власності на об'єкт нерухомості, а тому, вона не підлягає вирішенню у порядку адміністративного судочинства.

За таких обставин суд апеляційної інстанції правильно скасував рішення суду першої інстанції, який розглянув справу за нормами КАС України (2747-15) , та закрив провадження у справі.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не містять у собі посилань на наявність порушень чинного законодавства, які є підставами для висновку про те, що судом неправильно застосовані норми процесуального права і що призвело або могло призвести до ухвалення незаконного та необґрунтованого судового рішення.

Частиною першою статті 224 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без зміни, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Оскільки суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення, підстав для його скасування чи зміни немає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210, 220, 220-1, 230 КАС України, колегія суддів,

Касаційну скаргуОСОБА_1залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу апеляційного суду Луганської області від 26 вересня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1до Луганського міського комунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації", треті особи -ОСОБА_2, ОСОБА_3про визнання протиправною та скасування державної реєстрації права власності на квартиру - без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як у випадку та з підстав, передбачених статями 236, 237 Кодексу адміністративного судочинства України до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами, протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.