Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі суддів:

Фадєєвої Н.М., Бим М.Є., Леонтович К.Г., Матолича С.В., Харченка В.В.

розглянувши в попередньому розгляді справу за касаційною скаргою Федерації профспілок України на постанову Господарського суду м. Києва від 06 вересня 2006 року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 29 листопада 2006 року у справі №46/89-А за позовом Федерації профспілок України до Кабінету Міністрів України, третя особа – Міністерство економіки України, про визнання постанови нечинною, -

Федерація профспілок України звернулася в господарський суд міста Києва з позовом до Кабінету Міністрів України, третя особа: Міністерство економіки України, про бездіяльність Кабінету Міністрів України стосовно виконання окремих положень статті 3 Закону України "Про затвердження прожиткового мінімуму на 2005 рік" та спонукання до здійснення певних дій.

Постановою Господарського суду м. Києва від 06 вересня 2006 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29 листопада 2006 року, в задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі Федерації профспілок України просить суд скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, вимоги позивача мотивовані бездіяльністю відповідача стосовно виконання вимог п. 2 ст. 3 Закону України "Про затвердження прожиткового мінімуму на 2005 рік", відповідно до якого Кабінет Міністрів України зобов'язаний внести до Верховної Ради України пропозиції щодо збільшення для працездатних осіб прожиткового мінімуму на розмір ставки податку з доходів фізичних осіб та переглянути набори продуктів харчування, непродовольчих товарів і послуг для визначення прожиткового мінімуму.

Також, позивач вважав, що відповідач порушив ст. 3 Закону України "Про прожитковий мінімум" стосовно визначення наборів продуктів харчування та наборів непродовольчих товарів, яке повинно проводитись не рідше одного разу на п'ять років. При цьому, при визначенні розміру прожиткового мінімуму на 2006 рік Кабінет Міністрів України здійснював його обрахування, виходячи з наборів продуктів харчування, непродовольчих товарів і послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 656 від 14.04.2000р. "Про затвердження наборів продуктів харчування, наборів непродовольчих товарів та наборів послуг для основних соціальних та демографічних груп населення" (656-2000-п) . Крім того, на думку позивача, в порушення вимог ст. 1 Закону України "Про прожитковий мінімум" при розрахунках прожиткового мінімуму на 2006 рік, відповідачем не було збільшено його розмір для працездатних осіб на розмір ставки податку з доходів фізичних осіб, встановленої відповідним законом, що штучно обмежує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб та розмір прожиткового мінімуму на одну особу".

Разом з тим, відповідно до ст. 1 Закону України "Про прожитковий мінімум" від 15.07.1999р. № 699-ХІУ (надалі — Закон) прожитковий мінімум — це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Згідно частини 1 статті 4 вказаного Закону, прожитковий мінімум встановлюється Кабінетом Міністрів України після проведення науково-громадської експертизи сформованих наборів продуктів харчування, набору непродовольчих товарів і набору послуг. При цьому, у частині 1 статті 3 Закону вказується, що зазначені набори визначаються у натуральних показниках та нормативах споживання не рідше одного разу на п'ять років.

Виходячи з положень ст. 2 Закону набір продуктів харчування формується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров'я, набори непродовольчих товарів - спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері економіки, а набір послуг - спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері надання відповідних послуг.

У зв"язку з цим, відповідно до ст. 4 Закону України "Про прожитковий мінімум" Кабінетом Міністрів України 14.04.2000р. було затверджено набори продуктів харчування, набори непродовольчих товарів та набори послуг для основних соціальних і демографічних груп населення.

15.12.2005р. Міністерство економіки України, відповідно до Тимчасового регламенту Кабінету Міністрів України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 915 від 05.06.2000р. (915-2000-п) , подано на розгляд Кабінету Міністрів України проект Постанови ""Про затвердження наборів продуктів харчування, наборів непродовольчих товарів та наборів послуг для основних та демографічних груп населення", підготовлений відповідно до ст. 3 Закону та пункту 4 Порядку проведення наукового-громадської експертизи набору продуктів харчування, набору непродовольчих товарів і набору послуг для встановлення прожиткового мінімуму, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1767 від 24.09.1999р. (1767-99-п)

Пунктом 2 зазначеного проекту передбачається визнати такою, що втратила чинність згадану вище Постанову № 656 від 14.04.2000р. "Про затвердження наборів продуктів харчування, наборів непродовольчих товарів та наборів послуг для основних соціальних і демографічних груп населення".

Сформовані продукти харчування, набори непродовольчих товарів І набори послуг пройшли науково-громадську експертизу за участю Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства фінансів України, Міністерства охорони здоров'я України, Федерації роботодавців та Федерації профспілок України.

У протоколі розбіжностей від 15.12.2005р. було зазначено зауваження (пропозиції) Міністерства фінансів України та Федерації профспілок України щодо проекту постанови, з питань які не були узгоджені під час громадської експертизи.

В подальшому, 18.01.2006р. начальником Управління стратегії реформування соціальних відносин Секретаріату Кабінету Міністрів України було підписано експертний висновок до проекту Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження наборів продуктів харчування, непродовольчих товарів та послуг для основних соціальних і демографічних груп населення", відповідно до якого зауваження Міністерства фінансів України щодо необхідності затвердження одночасно із зазначеними наборами і методики визначення прожиткового мінімуму, цим Управлінням не підтримано, а зауваження Федерації профспілок України стосовно набрання чинності цієї Постанови не з 01.01.2006р., а з моменту її прийняття, зазначеним Управлінням та Управлінням правової експертизи було підтримано.

Матеріалами справи підтверджується, що дії останнього з приводу затвердження відповідних наборів та прийняття відповідної Постанови здійснювалась послідовно, з дотриманням нормотворчого процесу та відповідно до вимог Тимчасового регламенту Кабінету Міністрів України, що стверджується інформаційною довідкою від 04.05.2006 р. про хід виконання контрольних доручень, які взяті на контроль Секретаріатом Кабінету Міністрів України, відділу контролю за строками та дисципліною виконання доручень органів державної влади, витягом з протоколу № 2 засідання Урядового комітету з питань гуманітарної і соціальної політики від 27.01.2006р., витягом з протоколу № 10 засідання Кабінету Міністрів України від 22.02.2006р., дорученням Кабінету Міністрів України № 7080/3/1-06 від 18.03.2006р. до листа Міністерства праці та соціальної політики України від 01.03.2006р. № 734/0/10-06/18-1 щодо домовленості між Кабінетом Міністрів України, Всеукраїнськими профспілками і профоб'єднаннями, всеукраїнськими об'єднаннями організацій роботодавців щодо врегулювання колективного трудового спору, витягом з протоколу № 26 засідання Кабінету Міністрів України від 30.06.2006р., а також дорученням Кабінету Міністрів України № 22208/0/1-06 від 05.07.2006р. до пункту 3.19 витягу з протоколу № 26 засідання Кабінету Міністрів України від 30.06.2006р.

Крім того, Відповідачем 22.02.2006р. було затверджено проект постанови "Про затвердження наборів продуктів харчування непродовольчих товарів та послуг для основних соціальних та демографічних груп населення" з дорученням Міністерству економіки України, Міністерству праці та соціальної політики України, Міністерству фінансів України та Державному комітету статистики доопрацювати її, доповнивши відповідним положенням щодо Методики визначення Прожиткового мінімуму.

Відповідно до пункту 10 Порядку проведення науково-громадської експертизи набору продуктів харчування, набору непродовольчих товарів і набору послуг для встановлення прожиткового мінімуму, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.1999р. № 1767 (1767-99-п) , зміни та доповнення до наборів вносяться тільки за рішенням експертної комісії. Відповідно до пунктів 1.3 та 1.4 Домовленостей між Кабінетом Міністрів України, Всеукраїнськими профспілками і профоб'єднаннями, Всеукраїнськими об'єднаннями організацій роботодавців щодо врегу лювання колективного трудового спору. Міністерству економіки України за участю соціальних партнерів до 1 червня 2006 року було доручено підготувати пропозиції щодо удосконаленні методології формування прожиткового мінімуму відповідно до законодавства України та з урахуванням міжнародних стандартів і внесення на розгляд трьохсторонньої експертної комісії по визначенню прожиткового мінімуму включаючи збільшення його для працездатної особи на величину прибуткового податку з доходу.

За твердженням відповідача висновки і пропозиції експертної комісії будуть враховані Урядом при визначенні величини прожиткового мінімуму для соціально-демографічних груп при формуванні проекту Державного бюджету України на 2007 рік.

З огляду на це прийняття відповідної Постанови та затвердження наборів продуктів харчування, непродовольчих товарів та послуг для основних соціальних та демографічних груп населення видається можливим після затвердження Міністерством праці та соціальної політики України, Міністерством економіки України і Державним комітетом статистики Методики визначення прожиткового мінімуму, з урахуванням показників статистичної звітності щодо цін, які впливають на розмір прожиткового мінімуму. Таким чином, відповідну Постанову Кабінету Міністрів України не було прийнято до необхідного погодження з експертною комісією та затвердженням Методики визначення прожиткового мінімуму.

При чому, Міністерством економіки України погоджено проект Методики визначення прожиткового мінімуму, відповідальним за розроблення якої було Міністерство праці та соціальної політики України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Тому, оскільки право позивача щодо погодження відповідних норм було реалізовано, а відповідні дії щодо прийняття Постанови про затвердження набору продуктів харчування, непродовольчих товарів та послуг відповідачем не здійснювалось без повного погодження з позивачем, вимоги позовної заяви є необґрунтованими та безпідставними.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи порушено норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, а також допущені порушення норм процесуального права.

Згідно ч.3 ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Федерації профспілок України відхилити, а постанову Господарського суду м. Києва від 06 вересня 2006 року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 29 листопада 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.