К-29713/06 Про зобов'язання включити до акту щомісячної звірки суми сплачених пенсій - Текст документа

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в Пролетарському районі м. Донецька до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Пролетарському районі м. Донецька про зобов'язання включити до акту щомісячної звірки суми сплачених пенсій за касаційною скаргою Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Пролетарському районі м. Донецька на постанову господарського суду Донецької області від 26 травня 2006 року та на ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 31 липня 2006 року, -

В С Т А Н О В И Л А :

У березні 2006 року Управління Пенсійного фонду України в Пролетарському районі м. Донецька звернулося з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Пролетарському районі м. Донецька про зобов'язання включити до акту щомісячної звірки суми сплачених пенсій. Свої вимоги позивач мотивував тим, що відповідачем не включено до акту щомісячної звірки та не відшкодовано суму пенсій, сплачену УПФУ по 8 особовим справам громадян: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,ОСОБА_6,ОСОБА_7, ОСОБА_8, пов'язану з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, з якими стався нещасний випадок за межами України за часів СРСР. Просив суд зобов'язати відповідача включити до акту щомісячної звірки суми сплачених пенсій у розмірі 56272,99 грн.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 31 липня 2006 року залишена без змін постанова господарського суду Донецької області від 26 травня 2006 року, якою позовні вимоги задоволені частково. Зобов'язано відповідача включити до акту щомісячної звірки суми сплаченої пенсії за період з 1 квітня 2001 року по 30 листопада 2005 року наступним громадянам: ОСОБА_3 - 5 574,89 грн., ОСОБА_1 - 6331,64 грн., ОСОБА_2 - 7 902,27 грн., ОСОБА_9 - 11 810,90 грн., ОСОБА_8 - 3602,94 грн.,ОСОБА_5 - 10597,25 грн., ОСОБА_10- 7 644,56 грн. у загальному розмірі - 53 464,45грн. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України. В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанції, ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки суди порушили норми матеріального та процесуального права. Зокрема, судами недоведені обставини, що мають значення для справи та неповно з'ясовані обставини у справі; порушено вимог ст.9 КАС України (2747-15) , щодо вирішення питання на підставі міжнародних договорів.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, перевіривши доводи касаційної скарги за матеріалами справи щодо правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами було встановлено, що у зв'язку з нещасним випадком на виробництві, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 УПФУ була призначена та виплачувалась пенсія відповідно до чинного законодавства.

23 вересня 1999 року прийнято Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (1105-14) , який набрав чинності 1 квітня 2001 року, згідно якого Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань здійснює виплату пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Згідно з ч. 2 ст. 2 вищезазначеного Закону особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.

Відповідно до ч.2 ст.7 Закону України "Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (2272-14) Фонд соціального страхування сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 1 квітня 2001 року, з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку Фонду соціального страхування від нещасних випадків документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку. Потерпілі, документи яких не передані до Фонду соціального страхування від нещасних випадків, продовжують отримувати належні виплати та соціальні послуги від свого роботодавця, ПФУ та Фонду соціального страхування. При цьому кошти, виплачені потерпілому страхувальником, зараховуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків у рахунок його страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а між страховиками з інших видів страхування і Фондом соціального страхування від нещасних випадків в подальшому відбуваються відповідні розрахунки.

Механізм відшкодування Відділенням ПФУ витрат, пов'язаних з виплатою зазначених пенсій визначено Порядком від 4 березня 2003 року № 54/4, в основу якого покладено щомісячне проведення органами ПФУ з ВВД Фонду соціального страхування в районах та містах обласного значення звірок витрат на відповідні виплати до 10 числа, наступного за звітним, та складення актів щомісячної звірки витрат за особовими справами потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, у яких визначається загальна сума витрат, що підлягає відшкодуванню, та які є підставою для узагальнення та узгодження довідки про відшкодування відповідних витрат на рівні головних управлінь ПФУ та виконавчої дирекції Фонду страхування.

Згідно із ст. 1Угоди країн - учасниць Співдружності Незалежних Держав і про гарантії прав громадян держав Співдружності у галузі пенсійного забезпечення (яка підписана сторонами 13 березня 1992 року і є діючою) встановлюється, що пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави на території якої вони проживають. При цьому, усі витрати, пов'язані із здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою несе державна, що надає пенсійне забезпечення. Стаття 5 передбачає поширення цієї Угоди на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав-учасниць Угоди.

Таким чином, суди зробили правильний висновок про те, що відповідач зобов'язаний включити суми заборгованості по пенсіях виплачених ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_9, ОСОБА_8,ОСОБА_5, ОСОБА_10 у розмірі 53464 грн.45 коп. в акти щомісячної звірик витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання для подальшого відшкодування.

При цьому, суди дійшли до обгрунтованого висновку про відмову в частині позову щодо відшкодування витрат пов'язаних з виплатою пенсії ОСОБА_6, оскільки акт №14 про нещасний випадок не відповідає за своєю формою чинному законодавству.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання відповідача на порушення судами норм процесуального права, оскільки відповідно до ч. ст.224 КАС України (2747-15) не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

Враховуючи те, що посилання відповідача в касаційній скарзі на порушення судами норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження при розгляді даної справи, а судами повно та всебічно перевірені надані сторонами докази, дана їм належна оцінка у рішеннях, які належним чином мотивоване і за своїм змістом та формою відповідають вимогам матеріального та процесуального закону, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 224, 230 КАС України (2747-15) , колегія суддів -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Пролетарському районі м. Донецька залишити без задоволення, а ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 31 липня 2006 року та постанову господарського суду Донецької області від 26 травня 2006 року - без змін.