Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого-судді: Бутенка В.І.

суддів: Лиски Т.О., Сороки М.О., Панченка О.І., Штульмана І.В.

при секретарі: Сторчоус Н.А.

за участю позивача ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2., а також Свириденко В.М.,- представника відповідача дочірнього підприємства (далі-ДП) "Санаторій "Україна" Закритого акціонерного товариства (далі-ЗАТ) "Укрпрофоздоровниця",-

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 01 липня 2005 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 03 жовтня 2005 року у справі за позовом ОСОБА_1 до виконкому Ірпінської міської Ради Київської області, виконкому Ворзельської селищної Ради Київської області, ДП "Санаторій "Україна" ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" про визнання рішень виконкому Ірпінської міської Ради і Ворзельської селищної Ради незаконними та усунення перешкод у користуванні квартирою,-

У листопаді 2004 року ОСОБА_1. звернувся до суду з позовом, просить визнати недійсними рішення Ворзельської селищної Ради №2 від 24.01.1978р. "Про визнання права власності за санаторієм "Україна" восьми квартирного житлового будинку, розташованого на території санаторія по вулиці АДРЕСА_1" та рішення виконкому Ірпінської міської Ради №631/4 від 10.12.1984р. "Про реєстрацію житлового будинку АДРЕСА_1 сімейним гуртожитком Ворзельського кардіологічного санаторія "Україна" з тих підстав, що цими рішеннями порушується його право на приватизацію займаної ним квартири у будинку №6 по вулиці Артема у місті Ворзель. Крім того, позивач просить суд зобов'язати відповідача ДП "Санаторій "Україна" передати будинок АДРЕСА_1 територіальній громаді селища Ворзель на підставі рішення виконкому Ірпінської міської Ради №207/1 від 25.07.2000р., тобто у комунальну власність, щоб він,- ОСОБА_1., зміг реалізувати право на приватизацію житлової площі, а також стягнути на його користь 2000грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 01.07.2005р., залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 03.10.2005р., в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено з тих підстав, що оспорювані рішення не порушують права позивача на приватизацію квартири, оскільки така належить до житлового фонду, приватизація якого в силу закону заборонена. Вимоги про передачу спірного будинку у комунальну власність відхилені з огляду на те, що цей будинок є власністю профспілок та перебуває на балансі у відповідача ДП "Санаторій "Україна".

Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, ОСОБА_1. подав касаційну скаргу, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Ірпінського міського суду Київської області від 01.07.2005р. і ухвалу апеляційного суду Київської області від 03.10.2005р. та ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог.

На думку колегії суддів касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами встановлено, що відповідно до рішення виконавчого комітету Ірпінської міської Ради від 06.10.1976р. "Про надання житлової площі працівникам Ворзельського кардіологічного санаторію "Україна" дружині позивача ОСОБА_3 на сім'ю із п'яти осіб було видано ордер на займану житлову площу двох кімнат в окремій квартирі АДРЕСА_1. В 1976 році вказана квартира №2, з дозволу санаторія "Україна", була обміняна на квартируАДРЕСА_2 цьому ж будинку і на даний час в ній проживає позивач.

ОСОБА_1. просить визнати недійсними рішення Ворзельської селищної Ради №2 від 24.01.1978р. "Про визнання права власності за санаторієм "Україна" восьми квартирного житлового будинку, розташованого на території санаторія по вулиці АДРЕСА_1" та рішення виконкому Ірпінської міської Ради №631/4 від 10.12.1984р. "Про реєстрацію житлового будинку АДРЕСА_1 сімейним гуртожитком Ворзельського кардіологічного санаторія "Україна".

Позивач посилається на те, що згідно рішення виконавчого комітету Ірпінської міської Ради №207/1 від 25.07.2000р., жилий будинок по вулиці Артема, 6, смт.Ворзель підлягає передачі в комунальну власність Ворзельської територіальної громади і вважає, що незаконне надання спірному будинку статусу гуртожитку позбавляє його права на приватизацію квартири, просить усунути перешкоду в користуванні вищезазначеною квартирою.

Згідно ч.2 ст. 2 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" від 19.06.1992р., з наступними змінами та доповненнями, не підлягають приватизації: квартири-музеї; квартири (будинки), розташовані на територіях закритих військових поселень, підприємств, установ та організацій, природних та біосферних заповідників, національних парків, ботанічних садів, дендрологічних, зоологічних, регіональних ландшафтних парків, заповідників, музеїв-заповідників; кімнати в гуртожитках.

Судами попередніх інстанцій правильно встановлено, що відповідно до рішення Ворзельської селищної ради від 24.01.1978р. №2 за санаторієм "Україна", правонаступником якого є відповідач ДП "Санаторій "Україна", визнано право власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 що розташований на території вказаного санаторію. Вказаний будинок зареєстрований за гуртожитком санаторія "Україна", він розташований на земельній ділянці, наданій в постійне користування Ворзельському кардіологічному санаторію "Україна" і перебуває на балансі відповідача та в статутному фонді ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" .

Відповідно до ч.1 ст. 224 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Таким чином, відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій правильно виходили з того, що оскаржувані ОСОБА_1. рішення виконкомів не порушують прав позивача, а квартира АДРЕСА_2ь, в якій проживає позивач, приватизації не підлягає.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції обгрунтовано залишивши в силі рішення суду першої інстанції, відмовив позивачу у задоволенні його позову. При встановленні наведених фактів судами не порушено норм матеріального та процесуального права і доводи касаційної скарги зазначений висновок суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 221, 223, 224, 230, 231 КАС України, колегія суддів,-

Касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Апеляційного суду Київської області від 03 жовтня 2005 року та рішення Ірпінського міського суду Київської області від 01 липня 2005року- залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає. Згідно ст.ст. 236, 237 КАС України рішення суду касаційної інстанції може бути оскаржено до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.