К-7933/06 Про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість - 06.03.2008 Прийняття

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агросервіс" (надалі – ТОВ "Агросервіс", позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області із позовом до Державної податкової інспекції у Калинінському районі м. Донецька (надалі – ДПІ у Калинінському районі м. Донецька, відповідач) та Відділення Державного казначейства у Калинінському районі м. Донецька (надалі - ВДК у Калинінському районі м. Донецька, відповідач) про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість у розмірі 522112,00 грн.

Постановою Господарського суду Донецької області від 30.03.2005р. (суддя – Наумова Г.К.), яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного господарського суду (судова колегія у складі: головуючий суддя: Бондарева Г.Г., судді: Величко Н.Л., Агапов О.Л.) від 13.06.2005р. у справі № 26/746 позов задоволено частково, стягнено з Державного бюджету України на користь ТОВ "Агросервіс" бюджетну заборгованість з податку на додану вартість по деклараціям з податку на додану вартість за серпень, вересень та жовтень 2004р. у сумі 522102,00грн.

Вказані судові рішення аргументовані тим, що позивачем виконані всі вимоги законодавства України в частині дотримання необхідних умов для отримання бюджетного відшкодування з податку на додану вартість з огляду на що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Також судами першої та апеляційної інстанцій зазначено, що, оскільки, сума податку на додану вартість у розмірі 10,00 грн. була відшкодована позивачу, то провадження у даній частині спору підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

ДПІ у Калинінському районі м. Донецька, не погоджуючись із судовими рішеннями господарських судів першої та апеляційної інстанцій, з підстав порушення вказаними судами норм матеріального права, звернулась до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення господарських судів першої та апеляційної інстанцій.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 14.11.2005р. у справі № 26/74, у зв’язку із вступом в законну силу Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) (надалі КАС України (2747-15) ), вказана касаційна скарга разом із матеріалами справи передана на розгляд Вищому адміністративному суду України за підвідомчістю.

ТОВ "Агросервіс" надало відзив на касаційну скаргу ДПІ у Калинінському районі м. Донецька, за змістом якого проти доводів відповідача заперечує з мотивів необгрунтованості останніх та просить залишити касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення – без змін.

Відповідно до частини 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивачеві відшкодовано суму податку на додану вартість у розмірі 490100,00 грн., серед яких 1 417 грн. за квітень 2004 р., за серпень 2004 р. -експортне відшкодування у сумі 17 368 грн. та бюджетна заборгованість 351 074 грн., за вересень 2004 р. - експортне відшкодування у сумі 120 241 грн.

Таким чином, з’ясовано, що залишок податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню за наведеними деклараціями складає 522112,00 грн., яка складається: по декларації за серпень 2004 р. у сумі 314 700 грн., по декларації за вересень 2004 р. – 17 931 грн. та по декларації за жовтень 2004 р. 189 481 грн. з яких експортне відшкодування – 171 653 грн. та бюджетна заборгованість 17828,00грн. По декларації за квітень 2004р. позивачу було відшкодовано на 10 грн. більше ніж визначено у акті перевірки.

Згідно податкових декларацій з податку на додану вартість за листопад, грудень 2004р. та січень 2005р. у позивача на протязі зазначених періодів зобов’язань зі сплати податку на додану вартість не виникало.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників відповідача-1, позивача, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга ДПІ у Калинінському районі м. Донецька підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з оскаржуваних судових рішень, останні мотивовані тим, що здійснення позивачем експортних операцій підтверджується вантажними митними деклараціями (надалі ВМД), що завірені гербовою печаткою митного органу, які підтверджують факт вивозу товарів за межі митної території України. Тобто, зазначено господарськими судами першої та апеляційної інстанцій позивачем виконані вимоги п. 8.1, 8.6 ст. 8 Закону України "Про податок на додану вартість", що в силу пп. 7.7.3 п. 7.7 вказаного закону, надає останньому право на отримання відшкодування податку на додану вартість з Державного бюджету України.

Судова колегія Вищого адміністративного суду України, з даного приводу, вбачає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до нормативного припису ст. 32 Господарського процесуального кодексу України (надалі ГПК України (1798-12) ) за правилами якого здійснювався розгляд справи у господарських судах першої та апеляційної інстанцій, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами:

письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів;

поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

За змістом ст. 36 ГПК України, письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Дійсно, в матеріалах справи № 26/74 містяться копії ВМД за змістом яких підтверджується здійснення ТОВ "Агросервіс" експорту товарів за межі митної території України. Однак, в порушення вказаних вище положень процесуального закону, копії зазначених ВМД не є належним чином завіреними, з огляду на що, вони не можуть розцінюватись як письмові докази, що підтверджують чи спростовують обгрунтованість вимог позивача.

Відповідно до норми ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, оскільки судовою колегією Вищого адміністративного суду України встановлено невідповідність наданих ВМД у якості належного та допустимого письмового доказу, то висновки господарських судів першої та апеляційної інстанцій про дотримання позивачем вимог п. 8.1 ст. 8 Закону України не можуть визнаватись обгрунтованими у відповідності до нормативного припису ст. 159 КАС України.

На підставі викладеного, судова колегія Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, щодо невідповідності зазначених судових рішень вказаному нормативному припису ст. 159 КАС України, з огляду на що, це є підставою для застосування ч. 2 ст. 227 КАС України, за змістом якої передбачено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі; всебічно, повно й об'єктивно встановити обставини, які підлягають доведенню в судовому процесі відповідно до предмету спору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Калинінському районі м. Донецька на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 13.06.2005р. та рішення Господарського суду Донецької області від 30.03.2005р. у справі № 26/74 задовольнити частково.

2. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 13.06.2005р. та рішення Господарського суду Донецької області від 30.03.2005р. у справі № 26/74 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та не може бути оскаржена, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.