к-678/07 Про стягнення заборгованості по виплаті пенсії - Текст документа

до управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Сімферополя, третя особа - Міністерство праці та соціальної політики України

про стягнення заборгованості по виплаті пенсії

за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Сімферополя

на рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя від 19 листопада 2002 року

та ухвалу Апеляційного суду АР Крим від 23 квітня 2003 року,-

В С Т А Н О В И ЛА :

У жовтні 2002 року ОСОБА_1. звернувся в суд з позовом до Управління в Залізничному районі м. Сімферополя про стягнення заборгованості по виплаті пенсії, посилаючись на те, що відповідач, на підставі листа Міністерства праці та соціальної політики України від 5 липня 2001 року №3-3/3070-02-6 здійснив зменшення розміру пенсії, у зв'язку з чим виникла недоплата пенсійних виплат за період з 1 листопада 2001 року по 1 листопада 2002 року в сумі 205 грн. 40 коп. щомісячно.

Рішенням Залізничного районного суду м. Сімферополя від 19 листопада 2002 року позов задоволено частково. Стягнено з відповідача заборгованість по виплаті пенсії у розмірі 2 464 грн. 80 коп. та зобов'язано відповідача здійснити виплату пенсії ОСОБА_1., як члену льотних екіпажів повітряних судів цивільної авіації у відповідності із діючим законодавством та провести перерахунок пенсії на підставі заяви позивача від 30 квітня 2002 року.

Ухвалою Апеляційного суду АР Крим від 23 квітня 2003 року апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Сімферополя було відхилено, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду першої та ухвалу суду апеляційної інстанцій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Верховний Суд України ухвалою від 13 грудня 2006 року на підставі п.10 "Прикінцевих та перехідних положень" Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , направив справу для вирішення до Вищого адміністративного суду України.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає задоволенню.

Зі справи вбачається, що позивачу призначена пенсія з 1 квітня 1991 року, як працівнику льотного складу цивільної авіації.

Відповідно до ст. 53 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) з подальшими змінами, поширюється на працівників із числа осіб льотних екіпажів повітряних судів цивільної авіації (пілотів, штурманів, бортінженерів, бортмеханіків, бортрадистів, льотчиків - спостерігачів) та бортоператорів, які виконують спеціальні роботи в польотах та вийшли на пенсію до вступу в силу зазначеного закону.

Згідно п.7 Постанови Кабінету міністрів України від 10 лютого 2000 року №264 (264-2000-п) "Про порядок начислення заробітку для призначення пенсій особам льотних екіпажів повітряних судів цивільної авіації (пілотів, штурманів, бортінженерів, бортмеханіків, бортрадистів, льотчиків - спостерігачів) та бортоператорів", передбачено корегування призначення (перерахунку) пенсій у відповідності із Постановою Кабінету міністрів України "Про додаткове корегування рівнів державних пенсій".

Задовольняючи скаргу, суди вважали доведеним те, що відповідач незаконно зменшив пенсіюОСОБА_1

З таким висновком суду погодитися не можна, оскільки він суперечить нормам матеріального права.

Судами встановлено, що позивачу призначено пенсію за вислугу років як працівнику льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації.

Після призначення пенсії в законодавство України, яке регулює пенсійне забезпечення, були внесені зміни.

Законом України "Про внесення змін до деяких законів України" (1222-14) від 17 листопада 1999 року (п. 2 розд. 2 "Прикінцеві положення") передбачено, що дія статті 53 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) поширюється на працівників з числа осіб льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотів, штурманів, бортінженерів, бортмеханіків, бортрадистів, льотчиків-наглядачів) і бортоператорів, які виконували спеціальні роботи в польотах, які вийшли на пенсію до набрання чинності цим Законом (Закон набрав чинності з 7 грудня 1999 року).

Зазначеною нормою права встановлено, що розмір пенсії для осіб льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотів, штурманів, бортінженерів, бортмеханіків, бортрадистів, льотчиків-наглядачів) і бортоператорів, які виконують спеціальні роботи в польотах, не може перевищувати дві з половиною величини середньої заробітної плати працівників, зайнятих в галузях економіки України, за календарний рік, що передує місяцю, з якого призначається пенсія.

Постановою Кабінету Міністрів України N 374 від 28 березня 2002 року (374-2002-п) "Про підвищення розмірів пенсій, призначених відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а також пенсій, призначених відповідно до інших законів України, які раніше не підвищувались" встановлено, що з 1 квітня 2002 року збільшено пенсії непрацюючим пенсіонерам на 12 відсотків, у тому числі пенсії, призначені працівникам льотно-випробного складу авіації та особам льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації.

До прийняття зазначеної постанови інші рішення про підвищення розміру пенсій працівникам льотного складу цивільної авіації не приймалися.

Враховуючи те, що зазначені перерахунки здійснювались не у зв'язку з прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови про підвищення пенсій, у відповідача не було законних підстав для збільшення її розміру на коефіцієнт зростання середньої заробітної плати працівників народного господарства у відповідності до п. 7 Порядку призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 418 від 21 липня 1992 (418-92-п) року.

Таким чином, дії відповідача по приведенню розміру пенсіїОСОБА_1 у відповідність до вимог чинного законодавства були правомірними.

При розгляді справи в суді першої та апеляційної інстанції неправильно були застосовані норми матеріального права, тому рішення суду першої та ухвала суду апеляційної інстанцій підлягає скасуванню.

За правилами частини ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись статтями 210, 222 223, 224, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А :

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Сімферополя задовольнити.

Рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя від 19 листопада 2002 року та ухвалу Апеляційного суду АР Крим від 23 квітня 2003 року скасувати.

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Сімферополя, третя особа - Міністерство праці та соціальної політики України про стягнення заборгованості по виплаті пенсії.