к-5497/06 Про оскарження дій державного виконавця - 05.03.2008 Прийняття

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою Шахтарської об’єднаної державної податкової інспекції Донецької області на рішення Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 26 січня 2005 року й ухвалу апеляційного суду Донецької області від 10 травня 2005 року у справі за скаргою Шахтарської об’єднаної державної податкової інспекції Донецької області на дії державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Шахтарського районного управління юстиції Донецької області, -

В січні 2005 року Шахтарська об’єднана державна податкова інспекція Донецької області (далі – Шахтарська ОДПІ, скаржник) звернулася до суду в порядку Глави 31-А ЦПК України 1963 (1501-06) року із зазначеною скаргою.

В обґрунтування своїх вимог скаржник вказував, що до нього 05.01.2005 року надійшла постанова Відділу державної виконавчої служби Шахтарського районного управління юстиції Донецької області (далі – Шахтарський ВДВС, суб’єкт оскарження) від 05.01.2005 р. про накладення штрафу за невиконання вимог державного виконавця з підстав невиконання постанови Шахтарського ВДВС від 16.12.2004 р. про відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанню виконавчого листа №2-4323, виданого 29.09.04 Шахтарським міськрайонним судом, про зобов’язання Шахтарської ОДПІ перевести приватного нотаріуса Нестерак Н.І. на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності (єдиний податок).

Посилаючись на те, що рішення місцевого суду й ухвала апеляційного суду з приводу переводу нотаріуса на спрощену систему оподаткування оскаржена до Верховного Суду України, у зв’язку з чим заявник 24.12.2004 року звернувся до Шахтарського міськрайонного суду із заявою про відстрочку виконання судового рішення, яка станом на 10.01.2005 року ще не була розглянута, і у зв’язку з тим, що Шахтарська ОДПІ не отримала копію ухвали апеляційного суду, яка свідчить про набрання рішенням суду законної сили, скаржник просив суд скасувати постанову Шахтарського ВДВС №15815/20-685 від 05.01.2004 р. "Про накладення штрафу за невиконання вимог державного виконавця".

Рішенням Шахтарського міськрайонного суду від 26 січня 2005 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 10 травня 2005 року, в задоволенні скарги Шахтарської ОДПІ було відмовлено.

Не погоджуючись із постановленими по справі судовими рішеннями, Шахтарська ОДПІ звернулася до Верховного Суду України з касаційною скаргою в порядку визначеному ЦПК України 1963 (1501-06) року, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просила вказані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким скаргу задовольнити.

Листом Верховного Суду України від 04.10.2005 р. на підставі п. 10 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) зазначену касаційну скаргу зі справою було передано до Вищого адміністративного суду України для вирішення в порядку касаційного провадження.

Заслухавши доповідача, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні скарги, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що дії державного виконавця стосовно винесення постанови від 05.01.2005 р. про накладення на скаржника штрафу є правомірними, оскільки були вчинені виконавцем в межах його повноважень та відповідно до закону.

Так, відповідно до вимог ст.ст. 76, 87 Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року, у разі невиконання без поважних причин вимог державного виконавця вчинити певні дії, які можуть бути виконані лише боржником – державний виконавець застосовує до боржника штрафні санкції чи інші заходи, передбачені законодавством. При цьому, в разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов’язує боржника виконати певні дії, які можуть бути виконані лише боржником, державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - юридичну особу у розмірі від двадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та призначає новий строк для виконання рішення.

Як встановлено судами і це вбачається з матеріалів справи, 14 грудня 2004 року приватний нотаріус Нестерак Н.І. звернулася до Шахтарського ВДВС із заявою про примусове виконання рішення Шахтарського міськрайонного суду від 10 вересня 2004 року про переведення її на спрощену систему оподаткування та видачу їй свідоцтва про сплату єдиного податку. До цієї заяви вона додала виконавчий лист, виданий судом 29 листопада 2004 року. Державний виконавець виніс постанову про відкриття виконавчого провадження, яка своєчасно, а саме - 17 грудня 2004 року, була отримана Шахтарською ОДПІ. У вказаній постанові державний виконавець надав Шахтарській ОДПІ строк для добровільного виконання рішення суду до 23 грудня 2004 року. Станом на 23 грудня 2004 року рішення суду добровільно виконано не було, у зв’язку з чим 23 грудня 2004 року державним виконавцем була винесена постанова про стягнення з Шахтарського ОДПІ виконавчого збору у розмірі 850,00 грн.

У зв’язку з невиконанням судового рішення від 10 вересня 2004 року у добровільному порядку у визначений строк постановою державного виконавця від 05.01.05 на скаржника було накладено штраф у розмірі 340,00 грн. і надано новий термін для виконання зазначеного судового рішення до 11.01.2005 року.

Таким чином попередніми судовими інстанціями доведено, що дії державного виконавця при винесенні постанови про стягнення штрафу відповідали вимогам Закону України "Про виконавче провадження" (606-14) .

Доводи касаційної скарги про те, що державний виконавець в порушення п.5 ч.1 ст. 35 Закону України "Про виконавче провадження" не виконав покладеного на нього обов’язку щодо зупинення виконавчого провадження у зв’язку з оскарженням до суду постанови №15815/20-685 від 05.01.2004 р. "Про накладення штрафу за невиконання вимог державного виконавця" – не можуть бути взятими до уваги, оскільки вказаною нормою передбачено лише право, а не обов’язок суб’єкта оскарження на зупинення виконавчого провадження у разі прийняття скарги на дії державного виконавця.

З урахуванням викладених фактів, судом апеляційної інстанції було зроблено обґрунтований висновок про те, що висновки суду першої інстанції є правильними і такими, що відповідають вимогам Закону України "Виконавче провадження".

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що з’ясувавши в достатньо повному об’ємі обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, суди першої та апеляційної інстанцій ухвалили рішення, що відповідають вимогам закону. Висновки судів достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами.

Доводи касаційної скарги зазначені висновки суду не спростовують та зводяться до незгоди з ними.

При вирішенні справи судами правильно застосовані норми матеріального права, порушень норм процесуального права, які б могли призвести до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.

Відповідно до ч.1 ст. 224 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення – без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 220, - 220-1, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Шахтарської об’єднаної державної податкової інспекції Донецької області – залишити без задоволення, а рішення Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 26 січня 2005 року й ухвалу апеляційного суду Донецької області від 10 травня 2005 року – залишити без змін.