К-38229/06 Про стягнення заборгованості по пенсійним виплатам та відшкодування моральної шкоди - Текст документа

розглянувши в порядку письмового касаційного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного департаменту України з питань виконання покарань про визнання протиправними рішень, стягнення заборгованості по пенсійним виплатам та відшкодування моральної шкоди, -

в с т а н о в и л а :

У жовтні 2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом.

В обгрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що він працював в органах кримінально-виконавчої системи і був звільнений в зв'язку із хворобою з посади начальника оперативного відділу Калінінської виправної колонії № 27 управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Донецькій області.

З 15 березня 2005 року ОСОБА_1 було призначено пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 9 квітня 1992 року N 2262-XII (2262-12) .

Як зазначав позивач, 02.09.2005 року на його адресу надійшло повідомлення від 17.08.2005р. № 6478, в якому повідомлялось, що розмір призначеної йому пенсії за вислугою років становить 788,10 грн., у тому числі надбавка на утриманців як непрацюючому пенсіонеру в розмірі 19,91 грн.

Позивач вказував, що відповідачем при призначенні пенсії неправомірно не враховано щомісячну надбавку за безперервну службу в розмірі 70% грошового забезпечення; щомісячну доплату за право на пенсію в розмірі 50% грошового забезпечення та премію в розмірі 33,3%, в зв'язку з чим вважав, що розмір його пенсії повинен складати 1874,07 грн.

Не погоджуючись із розміром пенсії, ОСОБА_1 звернувся із скаргою до Державного департаменту України з питань виконання покарань, однак листом від 04.10.2005 р. № 8/4090 в перерахунку пенсії йому було відмовлено.

Посилаючись на те, що зазначена відмова Державного департаменту України з питань виконання покарань є незаконною і такою, що порушує його право на своєчасне і повне отримання належної суми пенсії, ОСОБА_1 після уточнення позовних вимог просив визнати незаконними дії відповідача щодо неврахування при призначенні йому пенсії щомісячної надбавки за безперервну службу в розмірі 70% грошового забезпечення; щомісячної доплати за право на пенсію в розмірі 50% грошового забезпечення; премії в розмірі 33,3%, а також просив зобов'язати Державний департамент України з питань виконання покарань провести з 15.03.2005р. перерахунок призначеної йому пенсії із урахуванням зазначених надбавок, стягнути з відповідача заборгованість по невиплаченій пенсії за період з 15.03.2005р. по 15.02.2006р. в розмірі 14309,24 грн. та 18573,03 грн. заборгованості по грошовій допомозі при звільненні.

Крім того, просив стягнути на його користь 2000 грн. у відшкодування моральної шкоди.

Постановою Калінінського районного суду м. Горлівки від 22 березня 2006 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано дії Державного департаменту України з питань виконання покарань під час призначення пенсії ОСОБА_1 неправомірними та зобов'язано відповідача провести перерахунок пенсії позивачу із урахуванням щомісячної надбавки за безперервну службу в розмірі 70% грошового забезпечення; щомісячної доплати за право на пенсію в розмірі 50% грошового забезпечення; премії в розмірі 33,3%.

Стягнуто з Державного департаменту України з питань виконання покарань на користь позивача суму заборгованості по невиплаченій пенсії в розмірі 14309,24 грн. та 18573,03 грн. заборгованості по грошовій допомозі при звільненні, а також 2000 грн. у відшкодування моральної шкоди.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Постановою апеляційного суду Донецької області від 22 листопада 2006 року це судове рішення скасовано та прийнято нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

В касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі судове рішення суду першої інстанції.

Відповідач надав заперечення на касаційну скаргу ОСОБА_1, в яких вважає скаргу необгрунтованою і заперечує проти її задоволення та просить залишити без змін постанову Калінінського районного суду м. Горлівки від 22 березня 2006 року.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як було встановлено судами, позивач ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ і кримінально-виконавчої системи, 15 березня 2005 року звільнився зі служби в зв'язку із хворобою з посади начальника оперативного відділу Калінінської виправної колонії № 27 управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Донецькій області і з часу звільнення йому призначена пенсія за вислугою років в розмірі 788,10 грн., у тому числі надбавка на утриманців як непрацюючому пенсіонеру в розмірі 19,91 грн.

Задовольняючи позов ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що при визначенні йому розміру пенсії відповідач не врахував щомісячну надбавку за безперервну службу в розмірі 70% грошового забезпечення; щомісячну доплату за право на пенсію в розмірі 50% грошового забезпечення та премію в розмірі 33,3%, які, на думку суду, повинні враховуватись незалежно від фактичного отримання певних видів грошового забезпечення.

З таким висновком місцевого суду обгрунтовано не погодився суд апеляційної інстанції.

При цьому апеляційний суд правильно керувався положеннями ст. 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 9 квітня 1992 року N 2262-XII (2262-12) , Указу Президента України "Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України за безперервну службу" від 05 травня 2003 року N 389/2003 та Указу Президента України "Про умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників органів внутрішніх справ" від 04 жовтня 1996 року N 926/96 (926/96) .

Так, відповідно до ст. ст. 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 9 квітня 1992 року N 2262-XII (2262-12) пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, встановлених законодавством.

Указом Президента України "Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України за безперервну службу" від 05 травня 2003 року N 389/2003 надано право Міністрові оборони України, Міністрові внутрішніх справ України, Голові Державної прикордонної служби України та Начальнику Управління державної охорони України право встановлювати військовослужбовцям відповідно Збройних Сил України, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України щомісячні надбавки за безперервну військову службу в Збройних Силах України, внутрішніх військах, у Державній прикордонній службі та Управлінні державної охорони України у відсотках до грошового забезпечення, які мають високі результати у службовій діяльності, залежно від стажу служби в таких розмірах:

понад 5 років - до 10;

понад 10 років - до 30;

понад 15 років - до 50;

понад 20 років - до 70;

понад 25 років - до 90 відсотків.

Порядок і умови виплати зазначених надбавок визначаються Міністром оборони України, Міністром внутрішніх справ України, Головою Державної прикордонної служби України та Начальником Управління державної охорони України.

Указом Президента України "Про умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників органів внутрішніх справ" від 04 жовтня 1996 року N 926/96 (926/96) надано право керівникам внутрішніх справ у межах асигнувань, що виділяються на утримання цих органів установлювати особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їхньою згодою та в інтересах справи на службі, - щомісячну доплату в розмірі від 25 до 50 відсотків суми пенсії, яка б могла бути їм нарахована.

Цим же Указом керівникам внутрішніх справ надано право преміювати осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ відповідно до їх особистого вкладу в загальні результати роботи в межах фонду преміювання, створеного у розмірі чотиримісячного фонду грошового забезпечення, без обмеження індивідуальних премій максимальними розмірами.

З матеріалів справи вбачається, і це встановлено судами попередніх інстанцій, що позивач отримував щомісячну надбавку за безперервну службу в розмірі 25 %; щомісячна доплата за право на пенсію та премія в розмірі 33,3% позивачу не призначались і не виплачувались з 01.01.2002 року згідно наказу начальника управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Донецькій області.

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов обгрунтованого висновку про відсутність достатніх підстав визнавати неправомірними дії Державного департаменту України з питань виконання покарань щодо призначення пенсії позивачу та зобов'язувати відповідача здійснити перерахунок пенсії, а тому правильно скасував рішення суду першої інстанції і відмовив ОСОБА_1 у задоволенні позову.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги зроблених апеляційним судом висновків не спростовують і при ухваленні ним оскаржуваних судових рішень порушень норм матеріального та процесуального права допущено не було.

За правилами ч.3 ст. 220-1, ч.1 ст.224 КАС України (2747-15) , якщо відсутні підстави для скасування судових рішень, то суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 221, 223, 224, 230 КАС України (2747-15) , колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду Донецької області від 22 листопада 2006 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Згідно ст.ст. 236, 237 КАС України (2747-15) рішення суду касаційної інстанції може бути оскаржено до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.