Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі :

суддів : Бутенка В.I.(доповідач),

Лиски Т.О.,

Панченка О.I.,

Сороки М.О.,

Штульмана I.В.,

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод" про скасування рішення загальних зборів товариства, -

в с т а н о в и л а :

У вересні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом.

В обгрунтування своїх вимог зазначав, що він є акціонером відкритого акціонерного товариства "Миколаївський глиноземний завод", правонаступником якого є відповідач, і згідно сертифікату акцій володіє 80393 простих іменних акцій цього товариства. В березні 2004 року відбулися загальні збори ВАТ "Миколаївський глиноземний завод", на яких було прийнято рішення про проведення деномінації шляхом консолідації на умовах: провести деномінацію акцій шляхом консолідації усіх раніше розміщених простих іменних акцій без зміни розміру статутного фонду товариства.

Позивач вважав, що цим відповідачем були порушені його законні права, охоронювані Конституцією України (254к/96-ВР) та законами України, як акціонера ВАТ "Миколаївський глиноземний завод", в зв'язку з чим просив визнати недійсним рішення загальних зборів ВАТ "Миколаївський глиноземний завод" від 16 березня 2004 року.

Ухвалою Корабельного районного суду м. Миколаєва від 12 вересня 2006 року у відкритті провадження у адміністративній справі відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 07 листопада 2006 року це судове рішення залишено без змін.

В касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати вказані судові рішення та направити справу до суду першої інстанції на новий розгляд.

При цьому він посилається на порушення судами норм процесуального права.

Відповідач надав заперечення на касаційну скаргу ОСОБА_1, в якій заперечує проти її задоволення та просить залишити без змін оскаржені судові рішення.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст. 2 КАС України (2747-15) , завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно визначення, наведеного у п. 1 ч.1 ст. 3 КАС України (2747-15) , справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Суб'єкт владних повноважень в розумінні п.7 ст. 3 КАС України (2747-15) - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

З матеріалів справи видно, що 11 вересня 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою, предметом якої є захист його корпоративних прав, порушених, на його думку, при винесенні загальними зборами ВАТ "Миколаївський глиноземний завод" рішення від 16 березня 2004 року.

Таким чином, відмовляючи у відкритті провадження в даній адміністративній справі, суд першої інстанції обгрунтовано виходив з того, що відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод", як правонаступник відкритого акціонерного товариства "Миколаївський глиноземний завод", не є суб'єктом владних повноважень в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .

З таким висновком місцевого суду правильно погодився і суд апеляційної інстанції.

Слід також зазначити, що на час звернення ОСОБА_1 до суду поставлені ним у позовній заяві питання повинні були вирішуватись в суді цивільної юрисдикції, а з 29 грудня 2006 року, в зв'язку із набуттям чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення підсудності справ з питань приватизації та з корпоративних спорів" (483-16) 483-V від 15.12.2006р., розгляд даної категорії справ віднесено до компетенції господарських судів.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги зроблених судами висновків не спростовують і при ухваленні оскаржуваних судових рішень порушень норм матеріального та процесуального права ними допущено не було.

За правилами ч.3 ст. 220-1, ч.1 ст.224 КАС України (2747-15) , якщо відсутні підстави для скасування судових рішень, то суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 221, 223, 224, 230 КАС України (2747-15) , колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Корабельного районного суду м. Миколаєва від 12 вересня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 07 листопада 2006 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Згідно ст.ст. 236, 237 КАС України (2747-15) рішення суду касаційної інстанції може бути оскаржено до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.