Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Ліпського Д.В.

судді-доповідача Гуріна М.I.

суддів Гаманка О.I.

Заїки М.М.

Федорова М.О.

розглянувши в порядку попереднього розгляду касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Червонозаводського районного суду міста Харкова від 08.06.2006 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 25.07.2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до першого заступника директора Iнституту підготовки слідчих кадрів для Служби безпеки України у складі Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого - Мусієнка Iвана Iвановича про визнання протиправними дій посадової особи та скасування наказу, -

В С Т А Н О В И В :

У червні 2005 року ОСОБА_1. звернувся до суду з позовом до першого заступника директора Iнституту підготовки слідчих кадрів для Служби безпеки України у складі Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого - Мусієнка Iвана Iвановича про визнання протиправними дій посадової особи та скасування наказу від 14.06.2005 року № 217/ос.

Постановою Червонозаводського районного суду міста Харкова від 08.06.2006 року, яка залишена без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 25.07.2006 року, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Червонозаводського районного суду міста Харкова від 08.06.2006 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 25.07.2006 року, а у справі ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі в межах, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Судами встановлено, що відбуваючи в чергову відпустку старший викладач Iнституту підготовки слідчих кадрів для Служби безпеки України у складі Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого ОСОБА_1. вказав, що під час відпустки він перебуватиме у місті Дзержинську Донецької області. Відповідний запис про це було зроблено у його відпускному посвідченні № 16. 14.06.2005 року ОСОБА_1. звернувся до першого заступника директора Iнституту Мусієнка I.I. з рапортом про продовження відпустки на 12 діб у зв'язку з тим, що під час перебування у відпустці він захворів і лікувався амбулаторно у Центральній районній лікарні міста Вовчанська Харківської області. Цього ж дня Мусієнко I.I. видав наказ № 217/ос про призначення службового розслідування з метою уточнення причин та обставин перебування ОСОБА_1. у місті Вовчанську та визначення підстав для продовження йому відпустки.

Наказ від 14.06.2005 року № 217/ос мотивований порушенням ОСОБА_1. вимог статті 216 Статуту Внутрішньої служби Збройних Сил України, згідно з якою виїзд офіцерів, що проходять військову службу за контрактом, за межі гарнізону здійснюється з дозволу командира військової частини.

Отже, суди дійшли правильного висновку про те, що наказ про призначення службового розслідування відповідає Дисциплінарному Статуту Збройних Сил України.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судами було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Судова колегія дійшла висновку про те, що підстави для скасування рішень відсутні, а тому відхиляє касаційну скаргу і залишає судові рішення без змін.

Керуючись статтями 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Постанову Червонозаводського районного суду міста Харкова від 08.06.2006 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 25.07.2006 року залишити без змін.

Ухвала є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .