Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого-Смоковича М.I.,

суддів: Весельської Т.Ф., Горбатюка С.А., Мироненка О.В., Чумаченко Т.А.,

при секретарі судового засідання Семяністої С.Л.,

розглянувши у судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Дубенської міської ради Рівненської області про зобов'язання вчинити певні дії та стягнути моральну шкоду, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дубенського районного суду Рівненської області від 3 березня 2006 року та рішення Апеляційного суду Рівненської області від 10 травня 2006 року,

в с т а н о в и л а :

У листопаді 2005 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Дубенської міської ради Рівненської області про зобов'язання вчинити певні дії та стягнути моральну шкоду.

Вимоги обгрунтовувала тим, що рішенням виконкому Лубенської міської ради народних депутатів № 18 від 29 січня 1988 року вирішено провести відселення сімей, що проживають у житловому будинку АДРЕСА_1, та надання квартир відселеним сім'ям, оскільки цей будинок з 1988 року визнаний аварійним. Позивач із моменту народження проживає за зазначеною вище адресою в квартирі № 2, тому вважала, що згідно рішення виконкому Лубенської міської ради народних депутатів № 18 від 29 січня 1988 року має першочергове право на отримання житла.

У зв'язку з бездіяльністю службових осіб виконкому Дубенської міської ради та міського голови відселення жильців з указаного будинку не проведено, хоча проживання в цьому будинку є небезпечним для життя та здоров'я. Вказувала, що мешкаючи в таких умовах вона зазнає моральних страждань, порушується її право на житло. Просила зобов'язати відповідача включити її у списки першочергового отримання житла з наданням квартири та стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду в розмірі 25 000 гривень.

Постановою Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 03 березня 2006 року, залишеною без зміни ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 31 травня 2007 року, позов задоволено частково.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить їх скасувати та постановити нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга підлягає до часткового задоволення.

Постановляючи рішення, суди попередніх інстанцій виходили з того, що даний спір є справою адміністративної юрисдикції. Проте з такими висновками погодитися не можна виходячи з нижченаведеного.

Відповідно до статті 15 Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, розглядаються судами в порядку цивільного судочинства, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами існує спір про право на житло, що в свою чергу виключає розгляд справи в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до вимог пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Таким чином, якщо провадження за позовною заявою, яку не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, було помилково порушено, суд закриває провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .

За правилами частини першої статті 228 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі з підстав, встановлених статтями 155 і 157 цього Кодексу.

За таких обставин та порушень норм процесуального права оскаржувані рішення судів підлягають скасуванню з закриттям провадження у справі та направленням справи в суд першої інстанції для продовження розгляду в порядку цивільного судочинства.

Керуючись статтями 223, 228, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Дубенського районного суду Рівненської області від 3 березня 2006 року та рішення Апеляційного суду Рівненської області від 10 травня 2006 року в цій справі скасувати.

Провадження по справі відкрите в порядку адміністративного судочинства з а к р и т и.

Роз'яснити позивачці, що розгляд такої справи відноситься до цивільної юрисдикції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена за винятковими обставинами до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.