К-10465/07 Про визнання протиправними дій та надання посади на публічній службі в органах місцевого самоврядування - Текст документа

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1до Миколаївської міської ради Львівської області про визнання протиправних дій та надання посади на публічній службі в органах місцевого самоврядування за її касаційною скаргою на постанову Миколаївського районного суду Львівської області від 25 грудня 2006 року та на ухвалу апеляційного суду Львівської області від 12 березня 2007 року,

В С Т А Н О В И Л А :

У липні 2006 року ОСОБА_1. звернулася до суду з позовом до Миколаївської міської ради Львівської області про визнання протиправних дій та надання посади на публічній службі в органах місцевого самоврядування, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Свої вимоги мотивувала тим, що відповідач відмовивши їй у прийнятті на попередній посаді на публічній службі після звільнення з виборчої посади порушив вимоги ч.2 ст.33 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад" (93-15) . Просила суд визнати противоправними дії відповідача щодо винесення розпорядження від 3 травня 2006 року, яким відмовлено у наданні попередньої роботи на публічній службі після звільнення з виборчої посади та зобов'язати відповідача надати їй раніше займану посаду спеціаліста 2 категорії у Миколаївській міській ради.

Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 12 березня 2007 року залишена без змін постанова Миколаївського районного суду Львівської області від 25 грудня 2006 року, якою в задоволенні позовних вимог було відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями позивач звернулася з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України. В касаційній скарзі вона просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанції, а справу направити на новий судовий розгляд або задовольнити позовні вимоги, оскільки вважає, що суди першої та апеляційної інстанції неправильно застосували норми матеріального та процесуального права. Зокрема, зазначає, що судом першої інстанції порушено вимоги ст.33 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад" (93-15) ; неповно з'ясовані обставини справи; постанова суду не відповідає вимогам ст.163 КАС України (2747-15) , в судовому рішенні не надано оцінки показам свідка, які був допитаний в судовому засіданні; порушено вимоги ст.118 КЗпП України (322-08) ; не застосовані вимоги ст.ст. 40, 43-1 КЗпП України (322-08) ; судом апеляційної інстанції зазначені недоліки не усунені; ухвала постановлена в порушення ст.206 КАС України (2747-15)

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, перевіривши доводи касаційної скарги за матеріалами справи щодо правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами було встановлено, що 18 листопада 2002 року позивач звільнена з посади 2 категорії міської ради в зв'язку з переходом на виборчу посаду за п.5 ст.36 КЗпП України (322-08) . Згідно рішення Миколаївської міської ради Львівської області №116 від 15 листопада 2002 року обрана секретарем міської ради. Відповідно до розпорядження міського голови від 3 травня 2006 року позивача звільнено з посади секретаря міської ради 27 квітня 2006 року у зв'язку з закінченням строку повноважень та виплачена заробітна плата до працевлаштування на протязі шести місяців.

Згідно ст.118 КЗпП України (322-08) працівникам, звільненим від роботи внаслідок обрання їх на виборні посади в державних органах, а також у партійних, профспілкових, комсомольських, кооперативних та інших громадських організаціях, надається після закінчення їх повноважень за виборною посадою попередня робота ( посада) , а при її відсутності - інша рівноцінна робота ( посада) на тому самому або, за згодою працівника, на іншому підприємстві, в установі, організації.

Законом України "Про статус депутатів міських рад" (93-15) передбачена охорона трудових та інших прав депутатів місцевої ради. Зокрема, ст.33 Закону передбачено, що депутату місцевої ради, який працював у раді на постійній основі, після закінчення таких повноважень надається попередня робота (посада), а за її відсутності - інша рівноцінна робота (посада) на тому самому або, за згодою депутата, на іншому підприємстві, в установі, організації. У разі неможливості надання відповідної роботи (посади) на період працевлаштування за колишнім депутатом місцевої ради зберігається, але не більше шести місяців, середня заробітна плата, яку він одержував на виборній посаді у раді, що виплачується з відповідного місцевого бюджету. Депутат місцевої ради може бути звільнений з роботи з ініціативи власника або уповноваженого ним органу від займаної посади, виключений з навчального закладу за умови його попередження в порядку, встановленому законом. Про таке попередження відповідний власник або уповноважений ним орган письмово повідомляє не менш ніж за 15 днів відповідну місцеву раду.

Вищезазначеними нормами Закону законодавець передбачив обов'язок роботодавця запропонувати звільненим від роботи внаслідок обрання їх на виборні посади роботу ( посаду) за згодою працівника, на іншому підприємстві, в установі, організації в разі відсутності можливості працевлаштувати на попередній або рівнозначній посаді. За змістом Закону збереження протягом шести місяців середнього заробітку не звільняє адміністрацію установи, де працював депутат міської ради, вжити заходи до його працевлаштування.

Суд першої та апеляційної інстанції не звернули уваги на ці вимоги закону та не перевіряли: чи була запропонована ОСОБА_1. посада на іншому підприємстві, в установі, організації; які заходи для її працевлаштування приймалися.

Крім того, суди обгрунтовуючи відмову у задоволенні позову посилаються на те, що посада спеціаліста 2 категорії, яку раніше займала позивач, занята іншим працівником, яка в установленому законом порядку пройшла конкурс на її зайняття.

Відповідно до п.6 ст.40 КЗпП України (322-08) трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу.

Згідно п.2 ч.1 ст. 163 КАС України (2747-15) постанова суду складається з описової частини із зазначенням: короткого змісту позовних вимог і позиції відповідача; пояснень осіб, які беруть участь у справі; інших доказів, досліджених судом. В судовому засіданні був допитаний в якості свідка ОСОБА_2., але судове рішення зазначених пояснень не містить та суд не надав зазначеному доказу ніякої правової оцінки.

З оглядом на викладене суд першої інстанції допустив неповноту у дослідженні доказів, що призвело до порушення норм процесуального права, а суд апеляційної інстанції не усунув допущеної неповноти, погодившись з висновками суду першої інстанції. Крім того, в ухвалі суду апеляційної інстанції не наведені мотиви неврахування доводів апеляційної скарги.

Оскільки, відповідно до ст. 220 КАС України (2747-15) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, то рішення судів першої та апеляційної інстанції підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий судовий розгляд.

При новому розгляді справи суду першої інстанції необхідно повно та всебічно з'ясувати всі обставини справи, які повинні бути підтверджені доказами дослідженими в судовому засіданні.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 227, 230 КАС України (2747-15) , колегія суддів -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу ОСОБА_1задовольнити.

Ухвалу апеляційного суду Львівської області від 12 березня 2007 року та постанову Миколаївського районного суду Львівської області від 25 грудня 2006 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до адміністративного суду першої інстанції.