ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 листопада 2006 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в
складі:
головуючого, судді: Бутенка В.I.,
суддів: Сороки М.О.,
Мироненка О.В.,
Лиски Т.О.,
Панченка О.I.,
провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд
адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Кривопільської
сільської ради, зацікавлена особа -ОСОБА_2 про визнання рішення
Кривопільської сільської ради від 17 квітня 2003 року недійсним,
встановила:
У травні 2003 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до
Кривопільської сільської ради, зацікавленої особи ОСОБА_2 про
визнання рішення Кривопільської сільської ради від 17 квітня 2003
року недійсним.
Рішенням Верховинського районного суду Iвано-Франківської
області від 9 липня 2993 року, залишеним без змін ухвалою
апеляційного суду Iвано-Франківської області від 1 жовтня 2003
року, позов задоволено. Визнано неправомірними рішення шостої
сесії Кривопільської сільської ради від 17 квітня 2003 р. про
відмову позивачу у продовженні терміну оренди земельної ділянки у
зв'язку з передачею 0,25 га. даної земельної ділянки із земель
присадибного фонду та рішення шостої сесії Кривопільської
сільської ради від 17 квітня 2003 року про надання ОСОБА_2. у
приватну власність земельну ділянку в розмірі 0,25 га. для ведення
селянського господарства в присілку "IНФОРМАЦIЯ_1" із земель
запасу сільської ради.
У касаційній скарзі Кривопільська сільська рада, посилаючись
на порушення норм матеріального і процесуального права, просить
судові рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд.
Задовольняючи позов, суд виходив з того, рішенням
Кривопільської сільської ради від 08.05.2001 р. ОСОБА_1. було
надано у користування 0,25 га. земельної ділянки на присілку
"IНФОРМАЦIЯ_1" та 15.05.2001 р. між сільською радою та позивачем
укладено договір на право постійного користування наданою
земельною ділянкою та відведено її в натурі.
Висновок суду про те, що спірна земельна ділянка могла бути
вилучена у позивача лише за її згодою та в порядку, передбаченому
ст. 149 Земельного кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
, відповідає
фактичним обставинам справи. Відповідачем вказані вимоги
Земельного кодексу ( 2768-14 ) (2768-14)
були порушеними.
Згідно ч. 3 ст. 211 Кодексу адміністративного судочинства
України ( 2747-15 ) (2747-15)
(далі КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
) підставами
касаційного оскарження судового рішення є порушення судом норм
матеріального чи процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 220 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
суд
касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами
першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та
процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може
досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними
обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та
вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що
оскаржувані рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і
процесуального права та відсутні передбачені ст. 227 КАС України
( 2747-15 ) (2747-15)
підстави для їх обов'язкового скасування.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне
відмовити у задоволенні касаційної скарги.
Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 221, 223, 224, 230, 231 КАС
України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів,
ухвалила:
Касаційну скаргу Кривопільської сільської ради залишити без
задоволення, а рішення Верховинського районного суду
Iвано-Франківської області від 9 липня 2993 року і ухвалу
апеляційного суду Iвано-Франківської області від 1 жовтня 2003
року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і
оскарженню не підлягає.
Судді: