ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
28 листопада 2006 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у
складі:
головуючого Цуркана М.I.
судді-доповідача Гуріна М.I.
суддів Кобилянського М.Г.
Ліпського Д.В.
Юрченка В.В.
секретар судового засідання Проценко О.О.
за участю представників:
позивача - ОСОБА_2.,
відповідача - Власенкової О.О.,
розглянувши касаційні скарги Київської обласної державної
адміністрації та представника Президента України - Власенкової
Олени Олександрівни на постанову Києво-Святошинського районного
суду Київської області від 16.06.2006 року та ухвалу апеляційного
суду Київської області від 15.09.2006 року у справі № 2-а-360/06
за позовом ОСОБА_1 до Президента України про скасування Указу
Президента України від 24.05.2006 року НОМЕР_1 та поновлення на
роботі, -
В С Т А Н О В И Л А :
У травні 2006 року ОСОБА_1. звернувся з позовом до Президента
України про визнання Указу Президента України від 24.05.2006 року
НОМЕР_1 протиправним, скасування цього Указу та поновлення на
роботі.
Зазначав, що Указом Президента України від 04.02.2005 року
НОМЕР_2 його було призначено на посаду IНФОРМАЦIЯ_1, з якої
звільнено Указом Президента України від 24.05.2006 року.
Вважав, що звільнення проведене без дотримання порядку та
підстав, передбачених Законами України "Про місцеві державні
адміністрації" ( 586-14 ) (586-14)
, "Про державну службу", з порушенням
гарантій, наданих Законом України "Про статус депутатів місцевих
рад" ( 93-15 ) (93-15)
та в період тимчасової непрацездатності, тобто
всупереч вимогам частини третьої статті 40 Кодексу законів про
працю України ( 322-08 ) (322-08)
.
Просив оскаржений Указ визнати протиправним та скасувати, а
його поновити на посаді IНФОРМАЦIЯ_1.
Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської
області від 16.06.2006 року Указ Президента України від 24.05.2006
року НОМЕР_1 "Про звільнення ОСОБА_1 з посади IНФОРМАЦIЯ_1"
скасований, а ОСОБА_1. поновлений на попередній посаді.
Рішення звернено до негайного виконання.
Ухвалою апеляційного суду Київської області від 15.09.2006
року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Київська обласна державна адміністрація та представник
Президента України Власенкова О.О. оскаржили судові рішення в
касаційному порядку. Просять скасувати їх, а справу направити на
новий розгляд, вважаючи що суди допустили порушення норм
матеріального та процесуального права.
Перевіривши правильність застосування судами норм
матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у
справі в межах, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів Вищого
адміністративного суду України вважає, що касаційні скарги
підлягають задоволенню, а судові рішення скасуванню з направленням
справи на новий розгляд з таких підстав.
Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України
( 2747-15 ) (2747-15)
передбачено, що судове рішення повинно бути законним і
обгрунтованим, тобто ухваленим відповідно до норм матеріального та
процесуального права на підставі повно та всебічно з'ясованих
обставин, підтверджених тими доказами, які були досліджені в
судовому засіданні.
Проте ця норма закону судами не дотримана.
Так, задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з
того, що позивача звільнено із займаної посади без зазначення
наведених у частині першій статті 9 Закону України "Про місцеві
державні адміністрації" ( 586-14 ) (586-14)
підстав припинення повноважень
голів місцевих адміністрацій чи підстав припинення державної
служби, передбачених статтею 30 Закону України "Про державну
службу" ( 3723-12 ) (3723-12)
. Крім того, суд зазначив, що в порушення вимог
частини третьої статті 40 Кодексу законів про працю України
( 322-08 ) (322-08)
, звільнення проведено в період тимчасової
непрацездатності ОСОБА_1 та без обов'язкового попередження про
наступне звільнення його, як депутата місцевої ради, не менше, ніж
за 15 днів, що передбачено частиною третьою стаття 33 Закону
України "Про статус депутатів місцевих рад" ( 93-15 ) (93-15)
.
Конституцією України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
(частина четверта статті
118) передбачено, що голови місцевих державних адміністрацій
призначаються на посаду і звільняються з посади Президентом
України за поданням Кабінету Міністрів України.
Організація, повноваження та порядок діяльності місцевих
державних адміністрацій, у тому числі припинення повноважень їх
голів, визначено Законом України "Про місцеві державні
адміністрації" ( 586-14 ) (586-14)
.
Зокрема, за змістом пункту другого частини другої статті 9
Закону, повноваження голів місцевих державних адміністрацій можуть
бути припинені Президентом України у разі подання Кабінету
Міністрів з підстав, передбачених законодавством про державну
службу.
Законом, що визначає загальні засади діяльності, а також
статус державних службовців, які працюють в державних органах та
їх апараті, є Закон України "Про державну службу" ( 3723-12 ) (3723-12)
, а
підстави припинення державної служби, крім загальних, передбачених
Кодексом законів про працю України ( 322-08 ) (322-08)
, визначені статтею
30 Закону України "Про державну службу" ( 3723-12 ) (3723-12)
.
Оскільки чинне законодавство не містить вимог щодо
обов'язкового обгрунтування в Указі Президента України підстав
припинення повноважень голів місцевих державних адміністрацій, а
за змістом пункту другого частини другої статті 9 Закону України
"Про місцеві державні адміністрації" ( 586-14 ) (586-14)
таке обгрунтування
має міститися у поданні Кабінету Міністрів, то суд першої
інстанції мав встановити з яких підстав припинено повноваження
позивача, а апеляційний суд, встановивши, що відповідне подання
Кабінету Міністрів України надійшло до секретаріату Президента
України 28.04.2006 року, зобов'язаний був дослідити обставини та
підстави направлення такого подання.
Відхиливши заперечення проти позову та доводи апеляційної
скарги щодо відсутності трудових правовідносин між позивачем і
Президентом України, суди не звернули увагу на те, що це відносини
публічної служби, які є предметом регулювання конституційного та
адміністративного права, їм не властиве договірне регулювання умов
праці, що характерне для трудового права, оскільки відсутній
трудовий договір, як підстава для виникнення трудових відносин, а
умови служби визначені законодавством.
Це означає, що застосування до спірних правовідносин норм
трудового права можливе лише у тих випадках, коли відповідні
правовідносини не врегульовані спеціальним законодавством, із
зазначенням у рішеннях підстав такого застосування.
Дійшовши висновку про порушення Президентом України вимог
частини третьої статті 40 Кодексу законів про працю України
( 322-08 ) (322-08)
та частини третьої статі 33 Закону України "Про статус
депутатів місцевих рад" ( 93-15 ) (93-15)
, суди не зазначили у який спосіб
Президент, з яким позивач не перебуває у трудових відносинах, має
вирішувати питання щодо звільнення голови обласної державної
адміністрації.
Суди першої та апеляційної інстанцій не з'ясували питання про
час фактичного припинення ОСОБА_1 обов'язків і у той-же час,
зробили висновок про те, що таке припинення повноважень відбулося
з порушенням вимог частини третьої статті 40 Кодексу законів про
працю України ( 322-08 ) (322-08)
.
Проте, за інформацією Київської обласної державної
адміністрації, розпорядження про припинення ОСОБА_1 повноважень не
видавалось і відповідний запис до його трудової книжки не
вносився.
Оскільки таке розпорядження видається та записи у трудовій
книжці виконуються відповідною місцевою державною адміністрацією,
то суди повинні були залучити до участі у справі Київську обласну
державну адміністрацію у якості третьої особи, яка не заявляє
самостійних вимог.
Відповідно до статті 220 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
межами перегляду судом касаційної
інстанції є перевірка правильності застосування судами першої та
апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права,
правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази,
встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були
встановлені в судовому засіданні, та вирішувати питання про
достовірність того чи іншого доказу.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне
скасувати ухвалені судові рішення та направити справу на новий
судовий розгляд, оскільки порушення судами норм матеріального та
процесуального права призвели до неправильного вирішення справи і
не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.
Керуючись ст. ст. 160, 220, 230 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Касаційні скарги Київської обласної державної адміністрації
та представника Президента України - Власенкової Олени
Олександрівни задовольнити, а постанову Києво-Святошинського
районного суду Київської області від 16.06.2006 року та ухвалу
апеляційного суду Київської області від 15.09.2006 року скасувати,
а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої
інстанції.
Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і оскарженню
не підлягає, крім, як з підстав, у порядку та у строки,
передбачені ст.ст. 237-239 Кодексу адміністративного судочинства
( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий
(підпис)
М.I. Цуркан
Судді
(підпис)
М.I. Гурін
(підпис)
М.Г. Кобилянський
(підпис)
Д.В. Ліпський
(підпис)
В.В. Юрченко
З оригіналом згідно
Суддя М.I. Гурін