Колегія суддів

Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого – Харченка В.В., суддів - Васильченко Н.В., Леонтович К.Г., Матолича С.В., Бим М.Є., при секретарі Мельник І.М., за участі представників скаржника Крушельницької С.М. та Таранової Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську на постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 17 квітня 2006 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14 листопада 2006 року у справі за позовом відкритого акціонерного товариства "Завод "Дніпропрес" до Дніпропетровського міського управління земельних ресурсів Дніпропетровської міської ради про визнання недійсними даних Державного земельного кадастру, за участю третьої особи СДПІ по роботі з ВПП у м.Дніпропетровську, -

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 17 квітня 2006 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14 листопада 2006 року було задоволено позов відкритого акціонерного товариства "Завод "Дніпропрес" до Дніпропетровського міського управління земельних ресурсів Дніпропетровської міської ради про визнання недійсними даних Державного земельного кадастру для розрахунку плати за землю від 09.12.2003 року, від 08.11.2004 року, від 14.06.2005 року в частині віднесення до землекористування позивача певних земельних ділянок.

В основу зазначених судових рішень покладено висновки про те, що дані Державного земельного кадастру не відображають дійсного обсягу землекористування ВАТ "Завод "Дніпропрес", оскільки позивачем було продано об’єкти нерухомості, які за даними кадастру було віднесено до землекористування позивача.

Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями СДПІ звернулася з касаційною скаргою, у якій просить постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 17 квітня 2006 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14 листопада 2006 року скасувати, прийнявши рішення про відмову у позові.

Касаційна скарга ґрунтується на порушенні судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права. Зокрема скаржник вказує на порушення норм частини третьої статті 143 Земельного кодексу України та пункту 8.5 Тимчасового положення про ведення Державного земельного кадастру міста Дніпропетровська, затвердженого Рішенням Дніпропетровської міської ради від 23 12.98р., які, на його думку, полягали в тому, що позивач не звертався з заявою про внесення змін до кадастру.

Заслухавши доповідача, представника скаржника, перевіривши матеріали справи на предмет повноти та всебічності їх дослідження судами та обґрунтованості застосування норм матеріального права до спірних правовідносин, вивчивши доводи касаційної скарги, судова колегія підстав до її задоволення не вбачає виходячи з нижчевикладеного.

Судами першої та апеляційної інстанцій було встановлено, що протягом 2003 – 2004 року позивачем було відчужено об’єкти нерухомого майна. Обставини відчуження нерухомого майна та переходу права власності на нього сторонами не спростовуються.

Відповідно до ст. 193 Земельного кодексу України Державний земельний кадастр - це єдина державна система земельно-кадастрових робіт, яка встановлює процедуру визнання факту виникнення або припинення права власності і права користування земельними ділянками та містить сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим цих ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристику, розподіл серед власників землі та землекористувачів.

Відповідно до статті 194 Земельного кодексу України призначенням державного земельного кадастру є забезпечення необхідною інформацією органів державної влади та органів місцевого самоврядування, заінтересованих підприємств, установ і організацій, а також громадян з метою регулювання земельних відносин, раціонального використання та охорони земель, визначення розміру плати за землю і цінності земель у складі природних ресурсів, контролю за використанням і охороною земель, економічного та екологічного обгрунтування бізнес-планів та проектів землеустрою.

Відповідно до статті 195 Земельного кодексу України, основними завданнями ведення державного земельного кадастру є: а) забезпечення повноти відомостей про всі земельні ділянки; б) застосування єдиної системи просторових координат та системи ідентифікації земельних ділянок; в) запровадження єдиної системи земельно-кадастрової інформації та її достовірності.

На ІУ сесії ХХІУ скликання Дніпропетровської міської ради було прийняте рішення №30 від 23.12.1998 року "Про затвердження Тимчасового положення про ведення Державного земельного кадастру міста Дніпропетровська" (надалі Тимчасове положення).

Згідно пункту 8.1 Тимчасового положення Дніпропетровське міське управління земельних ресурсів уповноважене на виконання дій по внесенню даних до Державного земельного кадастру м. Дніпропетровська на підставі само декларації позивачем своїх прав на нерухоме майно

Обов'язок підприємств, установ, організацій та закладів міста подавати до Управління земельних ресурсів інформацію, яка необхідна для ведення державного земельного кадастру міста Дніпропетровська, передбачено пунктом 2 рішення №30 від 23.12.1998 року.

Відповідно до пункту 4 Положення обліку в Державному земельному кадастрі підлягають всі без винятку об'єкти, розміщені на території міста. Користувачі земельних ділянок, власники будівель і споруд або їх часток в обов'язковому порядку надають Управлінню дані про набуття відповідних прав та дані про зміни в характеристиках земельних ділянок і належного їм майна протягом місяця з моменту здійснення змін чи набуття відповідних прав.

Основними завданнями Дніпропетровського міського управління земельних ресурсів (надалі Управління) є реалізація державної політики у сфері регулювання земельних відносин, здійснення державного контролю за використанням і охороною земель, організація та ведення державного земельного кадастру відповідно до законодавства та інші завдання, передбачені п.4 Положення про Дніпропетровське міське управління земельних ресурсів. затверджене начальником Дніпропетровського обласного головного управління земельних ресурсів Фененко В.І.

Процес занесення даних про об'єкти обліку до Державного земельного кадастру складається з етапів формування, обліку та реєстрації об'єктів (п.7.3 Тимчасового положення).

Згідно пункту 8.1 Тимчасового положення про ведення Державного земельного кадастру міста Дніпропетровська формування об'єктів • це етап внесення даних до Державного земельного кадастру на підставі само декларації суб'єктом своїх прав на об'єкт або на підставі правовстановлюючих документів минулих років.

Формування об'єктів Державного земельного кадастру здійснюється в такому порядку: юридична чи фізична особа, яка набула право власності чи право користування земельними ділянками, право власності та (або) користування на будівлі і споруди, звертається до Управління з листом замовленням та додає до нього право встановлювальні документи, зазначені в Положенні (п.8.5 Тимчасового положення).

Таким чином, данні державного земельного кадастру є підставою для справляння плати за землю (сплати земельного податку) та повинні відображати дійсні об'єми землекористування землекористувачем.

Згідно з частиною третьою статті 142 Земельного кодексу України, на яку посилається скаржник, припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки.

Матеріали справи (а.с. 109 – 146 т.1) містять листи позивача, та копії доданих до них документів, яки направлялися на адресу власника земельної ділянки - Дніпропетровської міської ради з проханням встановити факт припинення користування земельними ділянками та дійсні обсяги землекористування позивача.

Судами першої та апеляційної інстанції на підставі доказів, досліджених в суді, зроблений обґрунтований висновок про те, що на частину земельних ділянок, землекористувачем яких, за даними Управління земельних ресурсів є позивач, останній втратив право за цивільно – правовими угодами.

Вказана обставина ніким із сторін не оспорюється.

Пункт 8.5 Тимчасового положення про ведення Державного земельного кадастру міста Дніпропетровська, затвердженого Рішенням Дніпропетровської міської ради від 23 12.98р. (а.с. 81 т.1), на які посилається скаржник, передбачає послідовність дій юридичної чи фізичної особи, яка набула права власності чи права користування земельною ділянкою, і не визначає порядку дій особи, яка таких прав позбулася.

Пункт 8.4 зазначеного Положення також передбачає звернення особи, яка набула право власності на земельну ділянку.

Таким чином колегія суддів вважає, що суб’єкт владних повноважень – Управління земельних ресурсів не довів правомірність даних про обсяг землекористування позивача.

Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів дійшла думки, що судами першої та апеляційної інстанцій вірно встановлені фактичні обставини справи та характер спірних правовідносин, до вирішення яких обґрунтовано застосовані норми матеріального права. Порушень норм процесуального права при цьому судами не допущено.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення – без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 220, 221, 224, 230, 231 КАС України колегія суддів, –

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 17 квітня 2006 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14 листопада 2006 року по справі №А30/ 189 – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.