Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

секретар судового засідання Семяніста С.Л.,

за участі представників: Генеральної прокуратури України - ОСОБА_1, ОСОБА_2 - ОСОБА_3

розглянувши у касаційному порядку у відкритому судовому засіданні у залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_2та ОСОБА_4 до виконавчого комітету Вишгородської міської ради (далі - Вишгородський міськвиконком), треті особи - державне підприємство "Управління капітального будівництва Києво-Святошинського району" (далі - ДП "УКБ Києво-Святошинського району"), Відкрите акціонерне товариство (далі - ВАТ) "Вишгородсільрибгосп" про скасування рішення виконкому за касаційною скаргою ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на постанову Вишгородського районного суду Київської області від 30 червня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 08 грудня 2006 року,

У жовтні 2003 рокуОСОБА_2та ОСОБА_4 звернулися до суду з позовами про скасування рішення Вишгородського міськвиконкому від 10 жовтня 2002 року про відмову в укладенні персонального договору на пайову участь у добудові квартири та про зобов'язання Вишгородського міськвиконкому перевести їх на квартирний облік за місцем проживання із збереженням попереднього часу перебування на квартирному обліку і надати виділені їм квартири відповідноАДРЕСА_1

В обґрунтування своїх позовних вимог вказали на те, що вони протягом тривалого часу працювали в ПМК-1 "Вишгородсільрибгосп", де перебували на квартирному обліку.

Підприємство, на якому вони працювали розпочало будівництво 71-квартирного жилого будинку у м. Вишгороді по вул. Київській, 2, але за відсутності коштів не змогло закінчити будівництво цього об'єкту. Для добудови будинку при ПМК-1 "Вишгородсільрибгосп" був створений житлово-будівельний кооператив (далі - ЖБК) "Чайка". Вони були прийняті до цього кооперативу. Рішенням загальних зборів ЖБК "Чайка", протокол від 28 грудня 1995 року № 3, яке затверджене рішенням Вишгородського міськвиконкому від 28 грудня 1995 року № 261, були розподілені квартири у будинку.ОСОБА_2був у списку під № 8 з наданням 4-кімнатної квартири № 55, а ОСОБА_4 - під № 46 з наданням квартири № 42.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 серпня 1998 рокуАДРЕСА_2був переданий з державної власності у власність територіальної громади м. Вишгорода, а функції замовника на завершення будівництва об'єкту, відповідно до рішення Вишгородського міськвиконкому від 09 жовтня 2001 року, - ДП "УКБ Києво-Святошинського району".

Для завершення будівництва будинку ДП "УКБ Києво-Святошинського району" розпочало залучати кошти громадян, які перебували на квартирному обліку для отримання житла, шляхом укладення договорів дольової участі у добудові будинку.

10 жовтня 2002 року Вишгородський місквиконком прийняв рішення, пунктом 4 якого зобов'язав ДП "УКБ Києво-Святошинського району" припинити прийом заяв від громадян, які мали право на укладення персональних договорів на пайову участь у добудові будинку.

Вважають це рішення органу місцевого самоврядування незаконним та таким, що порушує їхні права. Просили скасувати його за зобов'язати виконком перевести їх на квартирний облік за місцем проживання із збереженням попереднього часу перебування на квартирному обліку та надати раніше виділені їм квартири відповідно до рішення ЖБК "Чайка".

Постановою Вишгородського районного суду Київської області від 30 червня 2006 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_4 відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Київської області від 08 грудня 2006 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_4 залишено без задоволення. Постанову Вишгородського районного суду Київської області від 30 червня 2006 року залишено без зміни.

Не погоджуючись з рішенням судів першої та апеляційної інстанції, ОСОБА_2та ОСОБА_4 подали касаційну скаргу, в якій вказали на те, що оскаржувані рішення судів у справі прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, просять їх скасувати та прийняти нове рішення у справі, яким задовольнити їх позовні вимоги.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Місцеве самоврядування в Україні, згідно зі статтею 4 Закону України "Про місцеве самоврядування", здійснюється, зокрема, на принципах законності, гласності, підзвітності та відповідальності перед територіальними громадами їх органів та посадових осіб.

Судами встановлено, що Вишгородський місквиконком 10 жовтня 2002 року прийняв рішення, згідно з пунктом 4 якого зобов'язав ДП "УКБ Києво-Святошинського району", якому відповідно до рішення Вишгородського міськвиконкому від 09 жовтня 2001 року були передані функції замовника на завершення будівництва будинку № 2 по вул. Київській у м. Вишгороді, припинити прийом заяв від громадян, які мали право на укладення персональних договорів на пайову участь у добудові будинку.

Відповідно до рішення загальних зборів членів ЖБК "Чайка", протокол від 28 грудня 1995 року № 3,ОСОБА_2та ОСОБА_4 мали право на одержання житла у цьому будинку. Ці обставини відповідачем не заперечуються, проте, на його думку, оскільки останні своєчасно не звернулись у міськвиконком та не уклали договори дольової участі у добудові будинку, то вони втратили право укласти такі договори після прийняття спірного рішення, а отже, й право на отримання житла.

Представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3у судовому засіданні вказала на те, що після передачі незавершеного будівництвом будинку з державної власності у власність територіальної громадиОСОБА_2не був повідомлений про можливість укладення договору дольової участі у добудові будинку. Не був він запрошений й на засідання міськвиконкому.

У матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач повідомив ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про те, що він має намір припинити приймати відповідні заяви від осіб, які мають право на укладення персональних договорів на пайову участь у добудові будинку.

Ці обставини судами залишені поза увагою, а отже, не були перевірені.

Тому, висновок судів про те, що оскаржуване рішення органом місцевого самоврядування прийнято з дотриманням чинного законодавства, є поспішним.

Згідно з частиною першою статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Суди не виконали вказані вимоги процесуального законодавства, що призвело до ухвалення незаконних рішень.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню до суду першої інстанції для нового розгляду.

При новому розгляді суду першої інстанції слід урахувати наведене, більш повно встановити обставини та у залежності від встановленого - вирішити справу.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210, 220, 230, Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів,

Касаційну скаргу ОСОБА_2та ООСОБА_4 задовольнити частково.

Постанову Вишгородського районного суду Київської області від 30 червня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 08 грудня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_4 до Вишгородського міськвиконкому, треті особи - державне підприємство "Управління капітального будівництва Києво-Святошинського району", ВАТ "Вишгородсільрибгосп" про скасування рішення виконкому скасувати та справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як у випадку та з підстав, передбачених статями 236, 237 Кодексу адміністративного судочинства України до Верховного Суду України лише за