Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - судді: Бутенка В.І.

суддів: Лиски Т.О., Сороки М.О.,Панченка О.І., Штульмана І.В.,- розглянувши в касаційній інстанції в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до адміністрації Заводського району виконавчого комітету Миколаївської міської Ради про визнання незаконними та скасування рішень райвиконкому, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 13 вересня 2006 року,-

В червні 2005 року, ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою в порядку глави 31-А ЦПК України (редакція 1963р (1501-06) .). В скарзі зазначає, що вона є співвласницею будинку АДРЕСА_1, де їй належить 9/100 частин з 2002 року, яку вона успадкувала після смерті матері. ОСОБА_2 належала 1/4 частина цього ж будинку, яку він в 2003 році подарував ОСОБА_3. Рішенням виконкому Заводської районної ради народних депутатів Миколаївської області №312 від 24.06.1983р. дозволено оформлення самочинних прибудов ОСОБА_2, внаслідок чого збільшилася його ідеальна частка в будинку з 7/100 до 25/100 (або 1/4), а доля інших співвласників, у тому числі і її спадкодавця ОСОБА_4., зменшилася. Рішенням виконкому Заводської районної ради народних депутатів Миколаївської області №280 від 25.09.1987р. прийнято рішення про зміну ідеальних часток у будинку АДРЕСА_1, де було встановлено за ОСОБА_2. 9/50 частини. ОСОБА_1 просить суд визнати протиправними та скасувати рішення виконавчого комітету Заводської районної ради народних депутатів Миколаївської області №312 від 24.06.1983р. та №280 від 25.09.1987р., посилаючись на їх незаконність з тих підстав, що не було згоди всіх співвласників на оформлення самочинного будівництва ОСОБА_2 в 1983 році.

Постановою Заводського районного суду міста Миколаєва від 19.06.2006р., залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 13.09.2006р., відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись з постановою Заводського районного суду міста Миколаєва від 19.06.2006р. та ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 13.09.2006р., ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вищезазначені судові рішення, справу направити на новий розгляд.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03.12.2007р. касаційна скарга була прийнята до провадження суду, по ній відкрито касаційне провадження.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, 24.06.1983р. виконавчим комітетом Миколаївської міської Ради було прийняте рішення №312 "Про розгляд заяв громадян про оформлення самовільно побудованих приміщень", де вирішено оформити ОСОБА_2 самовільно переобладнану жилу прибудову літ."Б1", розміром 7,20х3.35; літню кухню із сараю літ."Ш", розміром 3,60х5,13; душ - прибиральню літ."Н", розміром 2,40х1,43 по АДРЕСА_1. Дане рішення прийнято на підставі заяви ОСОБА_2. і згода на таке переобладнання надана співвласниками вказаного домоволодіння, що підтверджено їх підписами, які в законному порядку не дійсними не визнані.

25.09.1987р. виконавчим комітетом Миколаївської міської Ради було прийняте рішення №280 було прийняте рішення "Про зміну ідеальних часток у домоволодінні по АДРЕСА_1", на підставі вказаного вище рішення №312 від 24.06.1983р., було встановлено за ОСОБА_2. 1/4 частини домоволодіння, за ОСОБА_4 -9/50 частини і ОСОБА_5-9/50 частини.

На думку колегії суддів, суди попередніх інстанцій, відмовляючи в задоволенні позову, прийшли до обгрунтованого висновку про те, що рішення виконавчого комітету Заводської районної ради народних депутатів Миколаївської області №312 від 24.06.1983р. та №280 від 25.09.1987р. прийняті відповідно до Закону, при цьому права самої позивачки ОСОБА_1 порушенні не були.

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, тому підстави для їх скасування чи зміни відсутні.

За правилами ч.1 ст. 224 КАС України, якщо суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, то суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 224, 230, 231 КАС України, колегія суддів,-

Касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Заводського районного суду міста Миколаєва від 19 червня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 13 вересня 2006 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, оскарженню не підлягає.

Згідно ст.ст. 236, 237 КАС України рішення суду касаційної інстанції може бути оскаржено до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.