К-35571/06 Про визнання нечинним рішення Державної інспекції з контролю за цінами - 05.03.2008 Прийняття

Головуючого – Харченка В.В., суддів - Васильченко Н.В., Леонтович К.Г., Матолича С.В., Бим М.Є., при секретарі Мельник І.М., за участі представника позивача Корепанової О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної інспекції з контролю за цінами в Одеській області на постанову Господарського суду Одеської області від 21 червня 2006 року та ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 31 жовтня 2006 року по справі за позовом відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго" до Державної інспекції з контролю за цінами в Одеській області про визнання нечинним рішення, -

Постановою Господарського суду Одеської області від 21 червня 2006 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 31 жовтня 2006 року було задоволено позовні вимоги відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго" до Державної інспекції з контролю за цінами в Одеській області про визнання нечинним рішення Державної інспекції з контролю за цінами в Одеській області № 34 від 20 лютого 2006 року, відповідно до якого на позивача накладено штраф у розмірі 201512,82 грн. та вилучено в доход державного бюджету неправомірно отриману виручку у сумі 100756,41 грн.

В основу зазначених судових рішень покладено висновки про те, що НІ акт, НІ розрахунок сум неправомірно отриманої виручки та штрафу, виконані Інспекцією, не містять відомостей про дати змін тарифу, що позбавляє можливості зробити висновок про правомірність прийнятого рішення, а тип місцевості, в якому мешкають споживачі, правомірно визначався ВАТ "Одесаобленерго" у відповідності до паспортних даних про місце реєстрації споживача.

Крім того суди послалися на те, що з матеріалів справи вбачається, що споживачі оплачували рахунки за спожиту електроенергію, чим і погоджували застосовану ВАТ "Одесаобленерго" схему розрахунку.

Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями Держцінінспекція звернулася з касаційною скаргою, у якій просить постанову Господарського суду Одеської області від 21 червня 2006 року та ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 31 жовтня 2006 року скасувати, прийнявши рішення про відмову у задоволенні позову.

Касаційна скарга ґрунтується на порушенні судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема п. 7.9. Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ України від 31.07.96 р. № 28 (z0417-96) , в редакції постанови НКРЕ України від 22.08.02 р. № 928 (z0903-02) .

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга Держцінінспекції підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій було встановлено, що у січні - лютому 2006 року відповідачем було проведено перевірку порядку застосування Іллічівським районом електричних мереж /РЕМ/ ВАТ "Одесаобленерго" тарифів на електричну енергію за період з 01.01.2005р. по 01.01.2006р., за результатами якої був складений акт №000029 від 03.02.2006р. /а.с.9-11/.

Перевіркою встановлено порушення п.п.7.9 п.7 Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України № 28 від 31.07.1996р. (z0417-96) , зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 02.08.1996 року за №417/1442 (z0417-96) (в редакції, затвердженій постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України /НКРЕ/ від 22.08.2002 р. № 928 та зареєстрованій в Міністерстві юстиції за №903/7191 від 14.11.02р. (z0903-02) ) /далі -Правила/, а саме, при розрахунках з споживачами, коли дата зміни тарифу не збігалася з датою початку розрахункового періоду ВАТ "Одесаобленерго" необґрунтовано застосовувало тарифи за використану електроенергію, які діяли на кінець розрахункового періоду. Інспекцією з застосуванням тарифів за використану електроенергію, які діяли на початок розрахункового періоду, здійснено розрахунок сум, отриманих Іллічівським РЕМ в результаті неправильного застосування тарифів, затверджених НКРЕ за вищевказаний спірний період, які становлять 38120,69 грн.. /а.с.47-51/.

Крім того, виявлено факти застосування до частини населення жилмасиву Чорноморка тарифів, встановлених для мешканців міста, а не для населення сільської місцевості. Сума безпідставно отриманої виручки за цим порушенням складає 63351,33 грн.

Пізніше працівники відповідача склали доповнення до акту від 03.02.06р., яким виключили з донарахованих сум 715,61 грн. у зв'язку з тим, що Правилами в редакції постанови НКРЕ №910 (z1399-05) від 17.10.05р. у разі коли дата зміни тарифу не збігається з датою початку розрахункового періоду позивачу дозволяється застосовувати тарифи, що діяли на кінець розрахункового періоду /а.с.121,122/.

На підставі цього акту перевірки керуючись ст.14 Закону Інспекція прийняла рішення від 20.02.2006р. №34 про застосування до ВАТ "Одесаобленерго" економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін, а саме, вилучення в доход державного бюджету неправомірно отриманої виручки у сумі 100756,41 грн. та штрафу у подвійному розмірі від цієї виручки на суму 201512.82 грн. /а.с.8/.

Суди першої та апеляційної інстанцій, задовольняючи позовні вимоги послалися на те, що ні акт, ні розрахунок сум неправомірно отриманої виручки та штрафу, виконані Інспекцією, не містять відомостей про дати змін тарифу, що позбавляє можливості зробити висновок про те, що вони не співпадають з датами початку (зак інчення) розрахункових періодів.

Проте, згідно зі статтею дев’ятою Закону України "Про ціни та ціноутворення" (507-12) ціни і тарифи на житлово-комунальні послуги (в тому числі на електроенергію і природний газ для комунально-побутових потреб населення України), послуги громадського транспорту і зв'язку встановлюються Кабінетом Міністрів України за погодженням з Верховною Радою України.

Відповідно до пункту восьмого постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1996 р. N 1548 "Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)" (1548-96-п) зазначені повноваження делеговано Національній комісії регулювання електроенергетики, рішення якої, згідно з затвердженим Указом Президента України від 14 березня 1995 року N 213/95 (213/95) Положенням про Національну комісію регулювання електроенергетики України, прийняті в межах її повноважень, є обов'язковими для виконання підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності, які здійснюють діяльність на оптовому ринку електроенергії, ринках газу, нафти та нафтопродуктів.

Отже, зміни тарифів та дати змін тарифів на електроенергію визначаються нормативно – правовими актами, прийнятими уповноваженим державним органом, зазначені зміни є частиною чинного законодавства України.

З огляду на викладене колегією суддів не приймаються посилання судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність визначення дати зміни тарифу, як на підставу для висновку про недоведеність правомірності прийняття оспорюваного акту.

Згідно з пунктом 7.9. затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31 липня 1996 р. №28 (у редакції постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України від 22 серпня 2002 р. №928 (z0903-02) ) правил користування електричною енергією, у тому разі, коли дата зміни тарифу не збігається з датою початку (закінчення) розрахункового періоду і встановлена автоматизована система обліку не дає змоги визначити обсяги споживання електричної енергії за днями місяця, за згодою сторін, розрахунки здійснюються за однією з таких схем:

обсяг спожитої (переданої) електричної енергії між датами зняття показів засобів обліку розкладається відповідно до тривалості дії протягом розрахункового періоду кожного з тарифів, після чого величина коштів, які має сплатити споживач, визначається як сума добутків тарифів на відповідні їм обсяги електричної енергії;

період між датами зняття показів засобів обліку прирівнюється до розрахункового періоду і величина коштів, які має сплатити споживач, визначається як добуток обсягу електричної енергії, спожитої (переданої) між датами зняття показів засобів обліку, на тариф, який діяв на початок розрахункового періоду;

у відповідності до методичних рекомендацій, затверджених НКРЕ.

У відповідності до пункту 6.12 правил користування електричною енергією у редакції постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України від 17 жовтня 2005 р. N 910 (z1399-05) величина коштів, яку має оплатити споживач за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію, визначається за однією з таких схем:

сума добутків величин обсягів споживання електричної енергії, визначених за даними (протоколами) автоматизованої системи обліку, на величини відповідних тарифів;

обсяг спожитої (переданої) електричної енергії між датами зняття показів засобів обліку розкладається пропорційно до тривалості дії протягом розрахункового періоду кожного з тарифів, після чого величина коштів, які має сплатити споживач, визначається як сума добутків тарифів на відповідний їм обсяг електричної енергії;

період між датами на початку та в кінці розрахункового періоду прирівнюється до періоду дії тарифу (календарного місяця), і величина коштів, які має сплатити споживач, визначається як добуток обсягу електричної енергії, спожитої (переданої) між датами зняття показів засобів обліку, на тариф, який діяв на початок або кінець розрахункового періоду відповідно до умов договору.

Обрана схема обов'язково зазначається у договорі і не може бути змінена до закінчення терміну дії договору або внесення до договору в установленому порядку відповідних змін.

Отже, чинними на час періоду, що перевірявся, нормативно – правовими актами було визначено можливі схеми здійснення розрахунків за спожиту електричну енергію.

Норми правил користування електричною енергією у редакції постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України від 22 серпня 2002 р. N 928 (z0903-02) не передбачали можливості розрахунку за тарифом, який було введено в дію під час розрахункового періоду, за весь розрахунковий період.

Можливість такого розрахунку, у випадку її погодження сторонами в договорі, була введена правилами користування електричною енергією у редакції постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України від 17 жовтня 2005 р. N 910 (z1399-05) , тобто могла бути застосована лише до правовідносин з оплати електроенергії, які виникли після набрання чинності вищезазначеним нормативно – правовим актом.

Між тим постанова Національної комісії регулювання електроенергетики України від 17 жовтня 2005 року №910 "Про внесення змін до Правил користування електричною енергією" (z1399-05) набула чинності через 10 днів після реєстрації в Міністерстві юстиції України, яка відбулася 18 листопада 2005 р. за N 1399/11679.

Таким чином колегія суддів не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції про відповідність дій позивача з проведення розрахунку за жовтень 2005 року за тарифами, встановленими з 17 жовтня 2005 року, вимогам чинного законодавства, оскільки можливість здійснення такого розрахунку, у випадку її погодження у договорі, нормативно передбачена актом, який вступив в дію лише з 28 листопада 2005 року.

Також колегія суддів не погоджується з посиланнями судів першої та апеляційної інстанцій на те, що тип місцевості, в якому мешкають споживачі, правомірно визначався ВАТ "Одесаобленерго" у відповідності до паспортних даних про місце реєстрації споживача.

Відносини між громадянами (споживачами електричної енергії) та енергопостачальниками регулюються Правилами користування електричною енергією для населення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.99 N 1357 (1357-99-п) (далі - Правила).

Згідно з абзацом першим пункту 3 Правил споживання електричної енергії здійснюється на підставі договору про користування електричною енергією між споживачем і енергопостачальником, що розробляється енергопостачальником згідно з Типовим договором про користування електричною енергією (додаток 1 до Правил) і укладається на три роки.

Для споживання електроенергії новий наймач (власник) квартири або іншого об'єкта повинен звернутися до енергопостачальника для укладення договору про користування електричною енергією. Після чого енергопостачальник протягом 3 днів у містах та 7 днів у сільській місцевості підключає квартиру або об'єкт споживача до електропостачання (пункт 7 Правил).

Відповідно до абзацу першого пункту 5 Правил у разі розташування об'єктів споживача за різними адресами споживач повинен укласти окремий договір щодо кожного об'єкта.

В той же час, абзацом сьомим пункту 2 Правил визначено, що об'єкт споживача - житловий будинок, гараж, майстерня або інша електрифікована споруда, що належить споживачу на правах власності або користування.

Враховуючи викладене колегія суддів доходить висновку, що величина тарифу, за яким населенню відпускається електроенергія, залежить від місця розташування об'єкта споживача, а не від місця реєстрації споживача.

Крім того колегія суддів звертає увагу на наступне.

Пунктом 4 ст. 19 Господарського кодексу України передбачено, що органи державної влади і посадові особи, уповноважені здійснювати державний контроль і державний нагляд за господарською діяльністю, їх статус та загальні умови і порядок здійснення контролю і нагляду визначаються законами.

Види адміністративно-господарських санкцій передбачені ст. 239 ГК України, а саме органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб'єктів господарювання такі адміністративно-господарські санкції: вилучення прибутку (доходу); адміністративно-господарський штраф; стягнення зборів (обов'язкових платежів); зупинення операцій за рахунками суб'єктів господарювання; застосування антидемпінгових заходів; припинення експортно-імпортних операцій; застосування індивідуального режиму ліцензування; зупинення дії ліцензії (патенту) на здійснення суб'єктом господарювання певних видів господарської діяльності; анулювання ліцензії (патенту) на здійснення суб'єктом господарювання окремих видів господарської діяльності; обмеження або зупинення діяльності суб'єкта господарювання; скасування державної реєстрації та ліквідація суб'єкта господарювання; інші адміністративно-господарські санкції, встановлені цим Кодексом та іншими законами.

Статтею 250 ГК України встановлені строки застосування адміністративно-господарських санкцій. Зокрема зазначеною статтею встановлено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Колегія суддів доходить висновку, що стягнення необґрунтовано отриманої виручки та застосування штрафних санкцій є адміністративно-господарськими санкціями, згідно зі статтею ст. 239 ГК України.

Оскаржувані судові рішення не містять визначення періодів, за який стягуються санкції, судом касаційної інстанції зазначений недолік для застосування вимог Господарського кодексу (436-15) не може бути усунений.

Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного суду України, викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 № 11 "Про судове рішення (v0011700-76) ", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до частини 2 статті 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги та скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 227 КАС України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Державної інспекції з контролю за цінами в Одеській області задовольнити частково.

Постанову Господарського суду Одеської області від 21 червня 2006 року та ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 31 жовтня 2006 року скасувати, справу № 22/217-06-4479А направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.