Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого-судді Брайка А. І.,

суддів Бившевої Л. І.,

Голубєвої Г. К.,

Карася О. В.,

Федорова М. О.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Апеляційного суду Чернігівської області від 14.08.2006р. (справа № 22а-441)

за позовом ОСОБА_1

до Військової частини А 4245

про стягнення недоплаченого грошового забезпечення,

ОСОБА_1 подано позов про зобов'язання відповідача провести доплату різниці між фактично виплаченим грошовим забезпеченням та грошовим забезпеченням, розрахованим з врахуванням максимального розміру надбавки за безперервну службу, вказаних в Указі Президента України від 05.05.2003р. № 389 (389/2003) в сумі 12 676 грн. 13 коп. та виплату компенсації за несвоєчасно виплачене грошове забезпечення в сумі 2 780 грн. 18 коп., пов'язане з даною недоплатою грошового забезпечення.

Постановою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 29.05.2006р. у справі № 2-а-104/2006р. позов задоволено.

В обґрунтування такого висновку суд першої інстанції зазначив, що по даній справі не встановлено законних підстав для зменшення надбавки позивачу, оскільки він добросовісно проходив військову службу, не притягувався до відповідальності, до нього не застосовувались будь-які стягнення.

Постановою Апеляційного суду Чернігівської області від 14.08.2006р. (справа № 22а-441) постанову від 29.05.2006р. у справі № 2-а-104/2006р. скасовано, в задоволенні позову відмовлено.

При цьому підставами прийняття такого рішення судом апеляційної інстанції вказано те, що зазначена постанова суперечить положенням Указу Президента України від 05.05.2003р. № 389 (389/2003) , а також наказу Міністра оборони України № 149 від 26.05.2003р. (z0411-03) , яким затверджена Інструкція про порядок і умови виплати щомісячної надбавки за безперервну службу в Збройних Силах України.

Позивач, не погоджуючись з вказаним рішенням суду апеляційної інстанції, подав касаційну скаргу в якій просить його скасувати та залишити в силі постанову суду першої інстанції посилаючись на порушення норм матеріального права, зокрема: ст. ст. 24, 43 Конституції України, ст. ст. 2, 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Відповідач заперечення на касаційну скаргу не подав.

Перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин справи, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню по слідуючим доводам та мотивам. Указом Президента України "Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Державного комітету у справах охорони державного кордону України та Управління державної охорони України за безперервну службу" № 389/2003 від 05.05.2003р. (389/2003) з метою підвищення рівня соціального захисту військовослужбовців Міністерства оборони України надано Міністрові оборони України право встановлювати військовослужбовцям Збройних Сил України щомісячні надбавки за безперервну військову службу в Збройних Силах України у відсотках до грошового забезпечення, які мають високі результати у службовій діяльності, залежно від стажу служби в таких розмірах: понад 20 років - до 70 відсотків. При цьому порядок і умови виплати зазначених надбавок визначаються Міністром оборони України, а їх виплата здійснюється за рахунок коштів, передбачених у Державному бюджеті України на утримання Збройних Сил України.

Відповідно до п. 2.4. Інструкції про порядок і умови виплати щомісячної надбавки за безперервну військову службу в Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 26.05.2003р. № 149 (z0411-03) , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.05.2003р. за № 411/7732 (z0411-03) , виплата надбавки здійснюється в межах фонду грошового забезпечення, затвердженого в кошторисах військових частин, військових навчальних закладів, організацій, установ. Крім того, зазначений наказ передбачає, що розмір щомісячної надбавки за безперервну службу в Збройних Силах України щорічно встановлюються, виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, за рішенням Міністра оборони України.

Як вірно зазначено апеляційним судом, ні Указом Президента України № 389/2003 від 05.05.2003р. (389/2003) , ні вказаною Інструкцією не передбачені точний розмір надбавки та порядок доведення визначеного її розміру до підпорядкованих Міністерству Оборони України установ.

За вказаних обставин, зважаючи на відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок суду апеляційної інстанції про відмову в задоволенні позову є вірним, постанова прийнята відповідно вимог чинного законодавства, а вимоги позивача є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 220, - 220-1, 223, 224, 230, 231, 254 КАС України, -

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а постанову Апеляційного суду Чернігівської області від 14.08.2006р. (справа № 22а-441) залишити без змін.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена відповідно до вимог ст. ст. 235 - 237, ч. 1 ст. 238 КАС України.