К-718/07 Про скасування акту спеціального розслідування нещасного випадку - 04.03.2008 Прийняття

розглянувши у попередньому розгляді справу за касаційною скаргою Вищого професійного училища №34 на ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 30 листопада 2006 року у справі №5/136А за позовом Вищого професійного училища №34 до Територіального управління Держпромгірнагляду по Закарпатській області про скасування акту спеціального розслідування нещасного випадку, -

В травні 2006 року Вище професійне училище №34 звернулося в суд з позовом до Територіального управління Держпромгірнагляду по Закарпатській області, в якому просило:

- визнати нечинними Акт спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 07.03.2006р. у Вищому професійному училищі №34 за формою Н-5 від 10.05.2006р., а також Акт №-1 про нещасний випадок пов’язаний з виробництвом за Формою Н-1 від 10.05.2006р., які були затверджені відповідачем.

- зобов’язати відповідача скласти та затвердити акт про нещасний випадок, не пов'язаний з виробництвом.

Постановою господарського суду Закарпатської області від 21 вересня 2006 року позов задоволено.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 30 листопада 2006 року скасовано рішення суду першої інстанції, а провадження у справі закрито.

Справа № К-718/07 Доповідач: Леонтович К.Г.

Не погоджуючись з рішенням апеляційного суду Вище професійне училище №34 звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Виносячи рішення та розглядаючи справу за правилами адміністративного судочинства України судом першої інстанції досліджувалося питання щодо створення спеціальної комісії розслідування нещасного випадку зі смертельним наслідком; складення даною комісією акту спеціального розслідування нещасного випадку (форма Н-5) та акту про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом (форма Н-1), якими було зафіксовано факт виявлення трупу працівника підприємства позивача, смерть якого настала в результаті механічної асфіксії від утоплення у воді; результати проведення судово-токсикологічного дослідження крові, яким встановлено, що перед смертю померлий знаходився в тяжкій степені алкогольного сп’яніння; встановлення актом тієї обставини, що випадок стався через винну поведінку самого потерпілого, через недостатній контроль за дотриманням правил внутрішнього трудового розпорядку з боку помічника директора та через порушення директором Правил внутрішнього трудового розпорядку; порушення посадової інструкції інспектора по кадрах та її вину.

Згідно ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти інше на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України (254к/96-ВР) та законами України.

Відповідно до ст. 1 Кодексу адміністративного судочинства України даний кодекс визначає повноваження адміністративних судів щодо розгляду справ адміністративної юрисдикції, порядок звернення до адміністративних судів і порядок здійснення адміністративного судочинства.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 КАС України передбачено, що справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з ч. 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) 1991 року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .

Адміністративні справи, провадження в яких було відкрито місцевими та апеляційними господарськими судами до початку діяльності відповідного адміністративного суду, розглядаються і вирішуються цими судами відповідно до абзацу першого цього пункту.

Частиною 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) передбачено, що після набрання чинності цим Кодексом заяви і скарги у справах, що виникають з адміністративно-правових відносин, заяви у справах щодо відмови органу державної реєстрації актів цивільного стану внести виправлення в актовий запис цивільного стану (глави 29 - 32 і 36 Цивільного процесуального кодексу України 1963 (1501-06) року), позовні заяви у господарських справах, що віднесені цим Кодексом до адміністративної юрисдикції, а також апеляційні, касаційні скарги (подання), заяви (подання) про перегляд судових рішень у зв'язку з нововиявленими та винятковими обставинами у таких справах, подані і не розглянуті до набрання чинності Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) , розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач здійснює повноваження, пов’язані з трудовими відносинами в сфері охорони праці.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про охорону праці" охорона праці – це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров'я і працездатності людини у процесі трудової діяльності.

Статтею 22 Закону України "Про охорону праці" встановлено порядок проведення розслідування у випадку настання нещасного випадку на виробництві.

Крім того, встановлюючи порушення правил внутрішнього трудового розпорядку, суд першої інстанції не врахував, що спір між сторонами не тільки випливає з трудових правовідносин, а й стосується прав та охоронюваних законом інтересів фізичних осіб, зокрема, спадкоємців особи, що загинула на виробництві.

Відповідно до ч.1 ст. 15 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов до вірного висновку про відсутність підстав для розгляду даної справи в порядку адміністративного судочинства України та необхідність скасування рішення суду першої інстанції, яке не відповідає вимогам процесуального законодавства.

Згідно ч.3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення – без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судом апеляційної інстанції винесено законне і обґрунтоване рішення, постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.