ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
23 листопада 2006 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в
складі:
Головуючого - судді Цуркана М.I.,
суддів: Амєліна С.Є., Кобилянського М.Г., Юрченка В.В.,
Ліпського Д.В.
секретар: Проценко О.О.
за участю представників відповідача - Малиновської В.М.,
Міщенко С.В., третьої особи - Воронов-Лапитського М.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
ОСОБА_1на постанову Печерського районного суду м.Києва від 27
жовтня 2005 року та на ухвалу Апеляційного суду м.Києва від 20
січня 2006 року по справі за її позовом до Президента України,
Вищої Ради юстиції, третя особа : Міністерство юстиції України про
визнання Указу Президента України від 30 вересня 2003 року про
звільнення з посади судді Шевченківського райсуду м.Запоріжжя за
порушення присяги незаконним, визнання незаконним рішення Вищої
Ради юстиції від 22 червня 2004 року про ініціювання звільнення з
посади судді, про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати
за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, -
В С Т А Н О В И Л А :
У березні 2005 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до
суду з позовом про визнання Указу Президента України від 30
вересня 2003 року про звільнення з посади судді Шевченківського
райсуду м.Запоріжжя за порушення присяги незаконним, визнання
незаконним рішення Вищої Ради юстиції від 22 червня 2004 року про
ініціювання звільнення з посади судді, про поновлення на роботі,
стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та
відшкодування моральної шкоди.
Ухвалою Апеляційного суду м.Києва від 20 січня 2006 року
залишена без змін постанова Печерського районного суду м.Києва від
27 жовтня 2005 року, якою в задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями позивач
звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду
України.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову
Печерського районного суду м.Києва від 27 жовтня 2005 року та
ухвалу Апеляційного суду м.Києва від 20 січня 2006 року, ухвалити
нове судове рішення про задоволення позовних вимог, оскільки суд
першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми
матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду
України, перевіривши доводи касаційної скарги за матеріалами
справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не
підлягає з наступних підстав.
Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що 23
березня 1994 року рішенням Запорізької обласної ради народних
депутатів позивача обрано суддею Шевченківського районного суду
м.Запоріжжя строком на 10 років. Кваліфікаційною комісією
загальних судів Запорізького апеляційного округу 25 грудня 2003
року прийнято рішення рекомендувати Вищій Раді юстиції України
внести подання про звільнення позивача з посади судді. Указом
Президента України від 30 вересня 2004 року, за поданням Вищої
ради юстиції України від 22 червня 2004 року позивача звільнено з
посади судді за порушення присяги на підставі п.5 ч.5 ст.126
Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
та ст.ст. 3,27,30,32 Закону
України "Про Вищу Раду юстиції" ( 22/98-ВР ) (22/98-ВР)
.
Відповідно до ч.4, п.5 ч.5 ст.126 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
судді обіймають посади безстроково, крім суддів,
які призначаються вперше, а звільняються з посади органом, який їх
обрав чи призначив, за порушення присяги судді.
Згідно зі ст. 128 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
визначено, що вперше призначення на посаду судді здійснюється
президентом України, а всі інші судді судів загальної юрисдикції
обираються Верховною Радою України безстроково.
ОСОБА_1 в 1994 році була обрана на посаду судді вперше
строком на 10 років, а з прийняттям Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
повноваження призначення та звільнення судій, які
обрані вперше перейшло до Президента України, а тому висновок суду
про те, що відповідачі діяли в межах своїх повноважень є
правильним.
Крім цього, відповідно до ст.220 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд
касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами
першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та
процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може
досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними
обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та
вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. З
оглядом на зазначене положення закону, колегія суддів сприймає
фактичні обставини справи такими, як вони встановлені судами
першої та апеляційної інстанції.
Враховуючи наведене, суд прийняв правильне рішення про
відмову в задоволені позову.
Рішення суду першої та апеляційної інстанції належним чином
мотивовані і за своїм змістом та формою відповідають вимогам
матеріального та процесуального закону.
За таких обставин, коли суди першої та апеляційної інстанцій
не допустили порушень норм матеріального і процесуального права
при ухваленні судових рішеннь та вчиненні процесуальних дій,
касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судові
рішення - без змін.
Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, ч.5 ст.254 КАС України
( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів -
У Х В А Л И Л А :
Касаційну скаргу ОСОБА_1залишити без задоволення, а ухвалу
Апеляційного суду м.Києва від 20 січня 2006 року та постанову
Печерського районного суду м.Києва від 27 жовтня 2005 року - без
змін.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з
моменту проголошення.
ГОЛОВУЮЧИЙ : М.I. Цуркан
СУДДI : С.Є Амєлін
М.Г. Кобилянський
В.В. Юрченко
Д.В. Ліпський