ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 листопада 2006 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в
складі:
Головуючого Цуркана М.I.
Суддів: Амєліна С.Є.
Гуріна М.I.
Кобилянського М.Г.
Юрченка В.В.
при секретарі судового засідання Проценко О.О.,
за участю представника позивача Воронька О.О., представника
відповідача Ганенко Д.А., представника третьої особи Павленка
О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну
справу за позовом Державного відкритого акціонерного товариства
"Енергоуправління" дочірнього підприємства державної холдингової
компанії "Луганськвугілля" до Міністерства палива та енергетики
України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет
спору - Державне підприємство "Укренерговугілля", про визнання
недійсним розпорядження Першого заступника Міністра вугільної
промисловості України
у с т а н о в и л а :
У червні 2004 року позивач звернувся в суд з позовом до
Міністерства палива та енергетики України про визнання недійсним
розпорядження Першого заступника Міністра вугільної промисловості
України № 30 від 20 березня 2000 року "Про передачу основних
фондів від ДХК "Луганськвугілля" на баланс Підприємства селищних
електричних мереж ВО "Донецьквугілля" та про повернення сторін у
первинне становище.
Зазначали, що спірним розпорядженням, з метою надійного
обслуговування та зменшення витрат підприємств Міністерства
вугільної промисловості на утримання енергетичних об'єктів,
зобов'язано передати безкоштовно на баланс Підприємства селищних
електричних мереж ВО "Донецьквугілля" (правонаступником є ДП
"Укренерговугілля") майно вартістю 12 259 371 грн.
Посилаючись на те, що розпорядження суперечить вимогам Закону
України "Про господарські товариства" ( 1576-12 ) (1576-12)
, "Про
підприємства в Україні" ( 887-12 ) (887-12)
, Декрету Кабінету Міністрів
України "Про управління майном, що є у загальнодержавній
власності" ( 8-92 ) (8-92)
, Положенню про порядок корпоратизації
підприємств, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №
508 від 05 липня 1993 ( 508-93-п ) (508-93-п)
року, а також на те, що майно
підприємства перебувало в податковій заставі і відповідно до
Указу Президента України "Про заходи щодо поліпшення
відповідальності за розрахунки з бюджетами та державними цільовими
фондами" не могло відчужуватись, - просили визнати оскаржений акт
недійсним і повернути сторони у первинне становище.
Рішенням господарського суду м. Києва від 12 листопада 2004
року, залишеного без змін постановою Київського апеляційного
господарського суду від 18 січня 2005 року у задоволені позову
відмовлено.
У касаційній скарзі позивач, з посиланням на порушення судами
норм матеріального та процесуального права, просить судові рішення
скасувати, а справу направити на новий розгляд.
Заслухавши доповідача, пояснення представників сторін та
третьої особи, перевіривши доводи касаційної скарги, заперечення
на них, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що
скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами встановлено, що наказом Міністра вугільної
промисловості України від 18.09.1996р. №47, шляхом перетворення
державного підприємства "Енергоуправління" виробничого об'єднання
"Луганськвугілля", створено Державне відкрите акціонерне
товариство "Енергоуправління".
Наказом Міністра вугільної промисловості України від
26.11.1996р. №602 Державне відкрите акціонерне товариство
"Енергоуправління" перетворено в дочірнє підприємство Державної
холдінгової компанії "Луганськвугілля".
На виконання Указу Президента України від 15.06.1993р. "Про
корпоратизацію підприємств", відповідно до Положення про порядок
корпоратизації підприємств, затвердженого Постановою Кабінету
Міністрів України від 05.07.1993р. №508 ( 508-93-п ) (508-93-п)
та на
підставі наказу Міністра вугільної промисловості України №278 від
24.06.1996р. "Про створення комісії по корпоратизації ВО
"Луганськвугілля"" та підприємств, які входять до його складу"
була проведена корпоратизація позивача.
Відповідно до п.3.5. Статуту, товариство є власником:
майна, переданого йому засновником у власність; продукції,
виробленої товариством в результаті господарської діяльності;
іншого майна, набутого на підставах, не заборонених чинним
законодавством.
За змістом п.5.1. Статуту, статутний фонд позивача
визначений у розміром у 2 193 620грн.
Також встановлено, що майно зазначене у спірному
розпорядженні до статутного фонду (у власність) позивача не
передавалось, а перебувало у його оперативному віданні.
За змістом п.1 Декрету Кабінету Міністрів України "Про
управління майном, що є у загальнодержавній власності" від 15
грудня 1992 року № 8-92 ( 8-92 ) (8-92)
, чинного на час виникнення
спірних відносин, з метою забезпечення ефективного управління
майном, що є у загальнодержавній власності, на міністерства та
інші підвідомчі Кабінету Міністрів України органи державної
виконавчої влади покладено здійснення функцій щодо управління
майном, що є у загальнодержавній власності, крім майнових
комплексів підприємств, установ, організацій, управління якими
здійснюють відповідні служби Верховної Ради України, Президента
України, Кабінету Міністрів України згідно з законодавчими актами
України.
Міністерство вугільної промисловості України, відповідно,
здійснювало управління майном підприємств, установ і організацій,
що перебувають у державній власності й належать до сфери
управління Міністерства.
Відповідно до пунктів 2, 4 Положенням про порядок передачі
об'єктів права державної власності, затвердженого постановою
Кабінету Міністрів України від 21.09.1998р. №1482 ( 1482-98-п ) (1482-98-п)
,
державне майно, що не увійшло до статутного фонду господарських
товариств, створених у процесі приватизації, корпоратизації могло
безоплатно передаватись органом, уповноваженим управляти державним
майном, від одного підприємства іншому, якщо підприємства
належать до сфери управління одного і того ж органу.
Оскільки оскарженим розпорядженням передбачалась саме така
передача, то суди дійшли обгрунтованого висновку, що відповідач
діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені
Конституцією та законами України.
Доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Так, посилання на норми Указу Президента України "Про заходи
щодо підвищення відповідальності за розрахунки з бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 167/98 ) (167/98)
, як на підтвердження
протиправності відчуження майна, що перебуває у податковій
заставі, помилкове, оскільки судами встановлено, що поверхневі
підстанції повітряних ліній та обладнання, про які йшлося у
розпорядженні у такій заставі не перебували.
Суди правильно не взяли до уваги рішення Перевальського
районного суду Луганської області від 09.04.2003р., залишеного
без змін ухвалою апеляційного суду Луганської області від
19.06.2003р., оскільки ними не встановлювались факти щодо права
власності на майно, тобто цими рішеннями не встановлено фактів,
які мають значення для вирішення даної справи у розумінні ч.4
ст.35 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
За обставин, коли статутний фонд підприємства затверджено у
розмірі 2 193 620 грн., твердження про автоматичну передачу
товариству у власність всього майна, що перебувало на балансі до
корпоратизації, у тому числі спірного, вартістю 12 259 371 грн. є
некоректним.
За правилами ч.1 ст.224 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
, якщо суди
не допустили порушень норм матеріального і процесуального права
при ухваленні оскаржуваних судових рішень, то суд касаційної
інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення -
без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 223, 230 КАС
України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу Державного відкритого акціонерного
товариства "Енергоуправління" дочірнього підприємства державної
холдингової компанії "Луганськвугілля" залишити без задоволення,
а рішення господарського суду м. Києва від 12 листопада 2004 року
та постанову Київського апеляційного господарського суду від 18
січня 2005 року, - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і
оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та у порядку
визначеними ст.ст. 237 - 239 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий М.I. Цуркан
Судді: С.Є. Амєлін
М.Г.Кобилянський
М.I.Гурін
В.В.Юрченко