ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 листопада 2006 року м.Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
головуючого - судді Харченка В.В., суддів: Берднік I.С.,
Васильченко Н.В., Кравченко О.О., Матолича С.В., при секретарі
Мельник I.М., за участю представників позивача - Катрич П.С.,
Люлькіс I.М. та відповідача - Баженової В.М., розглянувши в
судовому засіданні в порядку касаційного провадження
адміністративну справу за позовом Відкритого акціонерного
товариства "Калинівський Агрохім" до Калинівського районного
центру зайнятості про зобов'язання вчинити дії, за касаційною
скаргою Калинівського районного центру зайнятості на постанову
Господарського суду Вінницької області від 12 жовтня 2005 року та
постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 17
січня 2006 року,-
ВСТАНОВИЛА:
Постановою Господарського суду Вінницької області від 12
жовтня 2005 року позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства
"Калинівський Агрохім" до Калинівського районного центру
зайнятості про зобов'язання вчинити дії задоволено, зобов'язано
відповідача видати довідку про наявність безнадійного боргу в сумі
56771,91 грн.
Постановою Житомирського апеляційного господарського суду
від 17 січня 2006 року вищезазначена постанова суду першої
інстанції змінена, позовні вимоги задоволено частково, зобов'язано
відповідача видати довідку про наявність безнадійного боргу в сумі
45390,16 грн.
Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями Калинівський
районний центр зайнятості звернувся з касаційною скаргою, у якій
просить постанову Господарського суду Вінницької області від 12
жовтня 2005 року та постанову Житомирського апеляційного
господарського суду від 17 січня 2006 року скасувати та прийняти
нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Касаційна скарга вмотивована порушенням судами першої та
апеляційної інстанцій норм матеріального права, зокрема тим, що
борг позивача не є податковим.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду
України, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги
колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає
частковому задоволенню з таких підстав.
Суди першої та апеляційної інстанції безпідставно не
погодилися з посиланням відповідача про те, що дія Закону України
"Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
не
поширюється на правовідносини щодо погашення заборгованості по
внескам на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
В обгрунтування своєї правової позиції суди послалися на
преамбулу вищезазначеного Закону України, відповідно до якої, цей
Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який
установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних
осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і
зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове
державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове
державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та
штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків
контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері
зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження
дій органів стягнення.
Разом з тим, аналіз положень наведеного Закону, та Закону
України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на
випадок безробіття" ( 1533-14 ) (1533-14)
та Закону України "Про систему
оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
не дає підстав для віднесення страхових
внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на
випадок безробіття до податків і зборів (обов'язкових платежів).
За змістом статті 67 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
розмір податків і зборів, порядок їх сплати встановлюється
законом. Таким загальним законом є Закон України "Про систему
оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
.
Стаття 1 Закону України "Про систему оподаткування"
( 1251-12 ) (1251-12)
встановлює, що ставки, механізм справляння податків і
зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита
та збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на
електричну та теплову енергію, збору у вигляді цільової надбавки
до затвердженого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм
власності і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися
або змінюватися іншими законами України, крім законів про
оподаткування.
Перелік податків і зборів (обов'язкових платежів), наведений
у ст.ст.14, 15 даного Закону, є вичерпним. Податки і збори
(обов'язкові платежі), справляння яких не передбачено цим Законом,
крім визначених Законом України "Про джерела фінансування
дорожнього господарства України" ( 1562-12 ) (1562-12)
, сплаті не
підлягають.
Згідно з преамбулою Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, цей Закон є спеціальним законом з
питань оподаткування.
Відповідно до ч.1 ст. З Закону України "Про
загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок
безробіття" ( 1533-14 ) (1533-14)
(який набрав чинності з 01.01.2001р.),
законодавство про страхування на випадок безробіття складається з
Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне
соціальне страхування, цього Закону, Закону України "Про
зайнятість населення" ( 803-12 ) (803-12)
та інших нормативно-правових
актів, що регулюють відносини у сфері страхування на випадок
безробіття, а також міжнародних договорів України, згода на
обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Тобто, відносини у сфері соціального страхування на випадок
безробіття регулюються спеціальним законодавством.
У силу п.2 розділу 8 Закону України "Про загальнообов'язкове
державне соціальне страхування на випадок безробіття" ( 1533-14 ) (1533-14)
,
до приведення законодавства України у відповідність із цим
Законом, закони та інші нормативно-правові акти застосовуються в
частині, що не суперечить цьому Закону.
Отже, з моменту вступу в силу Закону України "Про
загальнообов'язкове державне соціальне страхування на ви падок
безробіття" (з 01.01.2001р.) норми Закону України "Про систему
оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
у частині, що йому суперечили, не
застосовуються. Хоча, зміни у Закон України "Про систему
оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
, якими виключено пункт 16 частини
першої статті 14 Закону, що відносив до загальнодержавних податків
і зборів (обов'язкових платежів) і збір на обов'язкове соціальне
страхування, були внесені тільки Законом № 429-IV ( 429-15 ) (429-15)
від
16.01.2003р.
Окрім того, Законом України "Про внесення змін до Закону
України "Про систему оподаткування"" ( 1251-12 ) (1251-12)
від 18.02.1997
року було встановлено, що дія цього Закону поширюється на
відповідні правовідносини у сфері соціального страхування щодо
зборів на соціальне страхування до прийняття законів України з
питань соціального страхування.
Відповідно до п. 1.3) статті 1 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, податковий борг
(недоїмка) - це податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних
санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків
або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не
сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму
такого податкового зобов'язання. У свою чергу, п. 1.2) ст. 1
Закону визначає податкове зобов'язання як зобов'язання платника
податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів
відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим
Законом або іншими законами України.
Страхові внески, зокрема, на загальнообов'язкове державне
соціальне страхування на випадок безробіття, не включені до
податків і зборів (обов'язкових платежів), встановлених Законом
України "Про систему оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
. Закон України
"Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
не може
розширювати перелік податків і зборів (обов'язкових платежів) або
поширювати порядок погашення зобов'язань платників податків на
платежі, які не включені у систему оподаткування.
Стаття 8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне
соціальне страхування на випадок безробіття" ( 1533-14 ) (1533-14)
встановлює, що Фонд загальнообов'язкового державного соціального
страхування України на випадок безробіття є цільовим
централізованим страховим фондом, некомерційною самоврядною
організацією, і кошти Фонду не включаються до складу Державного
бюджету України (п.2, п.5 ст.8 Закону).
Згідно з частинами 2, 3 статті 2 Закону України "Про систему
оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
, державні цільові фонди - це фонди, які
створені відповідно до законів України і формуються за рахунок
визначених законами України податків і зборів (обов'язкових
платежів) юридичних осіб незалежно від форм власності та фізичних
осіб. Державні цільові фонди включаються до Державного бюджету
України, крім Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Пенсійного
фонду України.
З наведеного вбачається, що Фонд загальнообов'язкового
державного соціального страхування України на випадок безробіття
не є державним цільовим фондом, а є цільовим централізованим
страховим фондом, кошти якого не включаються до складу Державного
бюджету України.
Таким чином, не можна вважати зобов'язання по страховим
внескам податковим боргом, на який поширюється дія Закону України
"Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, згідно
його преамбули.
Включення зазначеним Законом України, органів фондів
загальнообов'язкового державного соціального страхування у перелік
контролюючих органів, не змінює статусу внесків на
загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок
безробіття, у зв'язку з чим вони не можуть вважатися податком чи
збором у розумінні законів України про оподаткування і не можуть
стягуватись в іншому порядку, ніж це передбачено Законом України
"Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок
безробіття" ( 1533-14 ) (1533-14)
.
Судами першої та апеляційної інстанції не було зазначено
періоду, за який було нараховано внески, вимога про списання яких
була задоволена. Суд першої інстанції обмежився визначенням
"заборгованість станом на 01.07.2004р.", суд апеляційної
інстанції зазначений недолік не усунув.
Зазначене унеможливлює співставлення дати виникнення боргу з
датою існування форс - мажорних обставин.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України,
викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 № 11 "Про судове
рішення" ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
, рішення є законним тоді, коли суд,
виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно
перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з
нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних
правовідносин.
Відповідно до частини 2 статті 227 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
підставою для скасування судових рішень судів першої та (або)
апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий
розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права,
які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи
і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить висновку про
наявність підстав для задоволення касаційної скарги та скасування
рішень судів першої та апеляційної інстанцій з направленням справи
на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 220, 221, 227 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
,
колегія суддів, -
ухвалила:
Касаційну скаргу Калинівського районного центру зайнятості
задовольнити частково.
Постанову Господарського суду Вінницької області від 12
жовтня 2005 року та постанову Житомирського апеляційного
господарського суду від 17 січня 2006 року скасувати, справу
направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набуває законної сили з моменту її оголошення.
Головуючий /підпис/ В.В.Харченко
Судді /підпис/ I.С.Берднік
/підпис/ Н.В.Васильченко
/підпис/ О.О.Кравченко /підпис/ С.В.Матолич
З оригіналом вірно
суддя Н.В.Васильченко