ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 листопада 2006 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі
:
суддів : Бутенка В.I.(доповідач),
Гончар Л.Я.,
Лиски Т.О.,
Панченка О.I.,
Сороки М.О.,
провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд
адміністративної справи № 8/202-05 за позовом Відкритого
акціонерного товариства "Сумиобленерго" до Державної податкової
інспекції у м. Суми про визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення, -
в с т а н о в и л а :
У квітні 2005 року ВАТ "Сумиобленерго" звернулось до суду із
вказаним позовом, в якому просило визнати недійсним податкове
повідомлення-рішення ДПI у м. Суми № 0000702602/26-209/17498/0 від
19 квітня 2005 року про застосування і стягнення сум штрафних
санкцій, донарахованих сум податків, зборів та пені за порушення
податкового та іншого законодавства, посилаючись на те, що вказане
рішення прийняте відповідачем з порушенням чинного законодавства,
в тому числі Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
Рішенням господарського суду Сумської області від 08 липня
2005 року позов задоволено. Визнано недійсним повідомлення-рішення
відповідача № 0000702602/26-209/17498/0 від 19.04.2ОО5 р.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 19
вересня 2005 року це рішення залишено без змін.
Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, ДПI у м.
Суми подало касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та
прийняти нове рішення про відмову ВАТ "Сумиобленерго" у
задоволенні позову.
При цьому в скарзі податкова інспекція посилається на
порушення судами норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає,
що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Задовольняючи позов ВАТ "Сумиобленерго", суди першої та
апеляційної інстанцій обгрунтовано виходили з того, що обов'язок
позивача відрахувати до Державного бюджету частини прибутку від
частки, яка належить державі у статутному фонді підприємства: за
2003 рік - 12000 грн., за 2004 - 17200 грн., нарахувати та
сплатити податок на дивіденди: за 2003 рік - 36 за 2004 рік - 4300
грн., не підтверджується висновками Державної податкової інспекції
в м. Суми.
Так, під час перевірки ДПI у м. Суми встановила, що
позивачем, на думку відповідача порушено п. 3.1 ст. З, п. 5.1
Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
№ 283/97-ВР від 22.05.97р. із змінами та
доповненнями, внаслідок чого до валових витрат було віднесено суму
безнадійної дебіторської заборгованості підприємства в розмірі
3651323 грн. 08 коп.
Відповідно до п. 3.1 ст. З Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств №283/97-ВР ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
від 22.05.97р. із
змінами та доповненнями, під об'єктом оподаткування розуміється
прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого
валового доходу звітного періоду на суму валових витрат платника
податку та суму амортизаційних відрахувань. Згідно п. 5.1 ст. 5
вказаного Закону, валові витрати виробництва та обігу - це сума
будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або не
матеріальній формах здійснюваних як компенсація вартості товарів
(робіт, послуг), які придбаються (виготовляються) таким платником
податку для їх подальшого використання у власній господарській
діяльності.
Згідно з укладеним між ТОВ "Сумиагроенерго" та Сумською
філією СФ АКБ "Зевс" договором № 043 від 15.03.2001р. на надання
кредиту в розмірі 3000000 грн. 00 коп. для забезпечення виконання
зобов'язань по кредитному були укладені договора :
- поруки №1 від 15.03.2001р. між СФ АКБ "Зевс" (кредитор) та
ВАТ "Сумиобленерго" (поручитель), за яким поручитель зобов'язався
відповідати перед Кредитором за виконання зобов'язань ТОВ
"Сумиагроенерго" по кредитному договору № 043 від 15.03.2001р. -
погасити основну суму кредиту в розмірі 3000000 грн. 00 коп.,
нараховані відсотки та всі види неустойки;
- застави № 043/4 від 29.01.2002р. між ВАТ "Сумиобленерго"
(заставодавець) та ВАТ "Банк "Біг Енергія" (Правонаступник) СФ АКБ
"Зевс" (заставодержатель), згідно якого, на забезпечення
своєчасного повернення основної суми кредиту та нарахованих на неї
відсотків Заставодавець здійснив заставу цінних паперів - простих
векселів, емітент ВАТ "СМНВО ім. Фрунзе" на суму 1380000 грн.,
дата видачі 29.01.02р. з терміном погашення не раніше 29.07.03р.
(акт прийому передачі б/н від 31.07.03р.)
- застави № 043/5 від 06.03.2002р. між ВАТ "Сумиобленерго"
(Заставодавець) та ВАТ "Банк "Біг Енергія" (Правонаступник), СФ
АКБ "Зевс" (Заставодержатель), згідно якого на забезпечення
своєчасного повернення основної суми кредиту та нарахованих на неї
відсотків, Заставодавець здійснює заставу цінних паперів -
векселів на суму 2419794 грн. 98 коп. (векселедавець ВАТ
"Запорізький завод феросплавів").
- додаткова угода від 31.07.2003р. до договору застави №
043/5 від 06.03.2002р. на заміну векселя № 6931370891330 від
14.12.00р. та надання в забезпечення зобов'язань по кредитному
договору 6-ти векселів номінальною вартістю 2310000 грн.
(векселедавець ВАТ "Запорізький завод феросплавів").
На виконання вимог вищевказаних договорів ВАТ "Банк "БIГ
Енергія" надіслано на адресу позивача у зв'язку з невиконанням ТОВ
"Сумиагроенерго" своїх зобов'язань за кредитним договором:
- претензію № 06/1053 від 30.10.2002р. з вимогою до ВАТ
"Сумиобленерго", як поручителя по договору поруки № 01 від
15.03.2001р. про сплату 373194 грн. 81 коп. відсотків;
- претензію № 04/222 від 05.03.2003р. з вимогою до ВАТ
"Сумиобленерго", як поручителя по договору поруки № 01 від 15
03.2001р. про сплату 278128 грн. 27 коп. відсотків.
ВАТ "Сумиобленерго" перераховано ВАТ "Банк "БIГ Енергія" суму
373194 грн. 81 коп по платіжному дорученню № 6143 від 31.10.2002р.
та суму 278128 грн. 27 коп. по платіжному дорученню № 1304 від
06.03.2003р.
Відповідно до актів від 31 липня 2003 року ВАТ "Банк "БIГ
Енергія" залишило за собою векселі на суму 1 380 000 грн. до
договору застави № 043/4 від 29.01.2002р. та векселі на суму 2 310
000 грн. по договору застави № 043/5 від 06.03.2002р., що свідчить
про виконання позивачем зобов'язань за договорами поруки та
застави (майнової поруки).
Згідно вимог цивільного законодавства України до ВАТ
"Сумиобленерго", як поручителя, що виконав зобов'язання, перейшли
всі права кредитора за цим зобов'язанням, в тому числі й ті, що
забезпечували його виконання (ст.ст. 191-194 Цивільного кодексу
України ( 435-15 ) (435-15)
в редакції 1963 року). Тобто у поручителя ВАТ
"Сумиобленерго" з погашенням заборгованості боржника (ТОВ
"Сумиагроенерго") виникла дебіторська заборгованість щодо нього.
Ухвалою господарського суду Сумської області від 16.07.2003р.
було порушено справу про банкрутство ТОВ "Сумиагроенерго" та
постановою цього ж суду від 31.07.2003р. ТОВ "Сумиагроенерго" було
визнано банкрутом і відкрито ліквідаційну процедуру, при цьому
заборгованість ТОВ "Сумиагроенерго" перед ВАТ "Сумиобленерго" в
сумі - 651 323 грн. 08 коп. відсотків та 3 000 000 грн. основної
суми боргу, погашена не була. Ухвалою господарського суду Сумської
області від 19.01.2004р. по справі № 12/80 був затверджений звіт
та ліквідаційний баланс банкрута ТОВ "Сумиагроенерго" із
ліквідацією останнього як юридичної особи, таким чином дебіторська
заборгованість ВАТ "Сумиобленерго" в розмірі 3 651 323 грн. 08
коп. стала безнадійною.
П(С)БО 10 "Дебіторська заборгованість" дає визначення
безнадійної дебіторської заборгованості, як поточної дебіторської
заборгованості, щодо якої існує впевненість про її неповернення
боржником або за якою минув строк позовної давності. В
бухгалтерському обліку виключення безнадійної дебіторської
заборгованості з активів здійснюється з одночасним зменшенням
величини резерву сумнівних боргів. У разі недостатності суми
нарахованого резерву сумнівних боргів безнадійна дебіторська
заборгованість списується з активів на інші операційні витрати
(п.11 П(С)БО 10).
Підприємством ВАТ "Сумиобленерго", у відповідності з вимогами
п. 11 П(С)БО 10, у картці дебітора/кредитора в I кварталі 2004р.
по контрагенту ТОВ "Сумиагроенерго" відображено по дт. рах. 94
"Iнші витрати операційної діяльності" - безнадійна заборгованість.
Пунктом 1.25 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
№ 283/97-ВР від 22.05.97р. із змінами
та доповненнями, безнадійна заборгованість визначена, в тому
числі, як заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок
недостатності майна фізичної чи юридичної особи, оголошеної
банкрутом у встановленому законодавством порядку, або юридичної
особи, що ліквідується.
До складу валових витрат, згідно пп.5.2.8 п.5.2 ст.5 Закону
України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
від
22-05.1997р. № 283/97-ВР із змінами та доповненнями, включаються,
суми безнадійної заборгованості в частині, що не була віднесена до
валових витрат, у разі коли відповідні заходи щодо стягнення таких
боргів не привели до позитивного наслідку, а також суми
заборгованості, стосовно яких закінчився строк позовної давності.
Відповідно пп.7.9.5 п.7.9 ст.7 вищевказаного Закону, при
відчуженні майна, заставленого з метою забезпечення повної суми
боргової вимоги, валові витрати та валові доходи заставодавця та
заставодержателя визначаються у такому порядку:
- відчуження об'єкта застави для заставодавця прирівнюється
до продажу такого об'єкта у податковий період такого відчуження, а
основна сума кредиту та нарахованих на неї процентів, що
залишилися неповернутими кредитору (гаранту) - ціною продажу такої
застави;
- якщо згідно з умовами договору або закону об'єкт застави
відчужується у власність заставодержателя у рахунок погашення
боргових зобов'язань, таке відчуження прирівнюється до купівлі
заставодержателем такого об'єкта застави у податковий період
такого відчуження, а основна сума кредиту та нарахованих на неї
процентів, що залишилися неповернутими кредитору (гаранту), -
ціною придбання такої застави.
Таким чином, підприємством ВАТ "Сумиобленерго" у податковий
період відчуження: двох векселів за договором застави № 43/4 від
29.01.2002р. (додаткова угода від 17.04.2003р.) та шістьох
векселів за договором застави № 43/5 від 06.03.2002р. (додаткова
угода від 31.07.2003р.), на суму 1 380 000 грн. та 2 130 000 грн.,
віднесено до валових доходів, а основна сума заборгованості 3 000
000 грн та нарахованих на неї відсотків - 373191 грн. 81 коп. і
278128 грн. 27 коп.,(що залишилися неповернутими поручителю, як
безнадійна заборгованість) на валові витрати в I кварталі 2004р.
Отже, у відповідності до вимог чинного законодавства України,
на підставі ухвали господарського суду Сумської області від
19.01.2004р. підприємством ВАТ "Сумиобленерго" суму 3 651 323 грн.
08 коп. відображено у складі валових витрат I кварталу 2004р.
Посилання відповідача про порушення позивачем п. 7.8 ст. 7
Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
№ 283/97-ВР від 22.05.97р. із змінами та
доповненнями, внаслідок чого підприємством не було нараховано та
сплачено податку на дивіденди (авансовий внесок): за 2003р. - 3600
грн., за 2004р. - 4300 грн. судами першої та апеляційної інстанцій
правильно визнані необгрунтованими виходячи з наступного.
Так, відповідно пп. 7.8.1 п. 7.8. ст. 7 вказаного Закону, у
разі прийняття рішення щодо виплати дивідендів емітент
корпоративних прав, на які нараховуються дивіденди, провадить
зазначені виплати власнику таких корпоративних прав пропорційно
частці його в статутному фонді підприємства емітента таких
корпоративних прав незалежно від того, чи була діяльність такого
підприємства-емітента прибутковою протягом звітного періоду при
наявності інших власних джерел для виплати дивідендів, а також від
того, чи є наявним прибуток, розрахований за правилами податкового
обліку, чи ні.
Емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату
дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до
бюджету авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі ставки,
встановленої пунктом 10.1 статті 10 цього Закону, нарахованої на
суму дивідендів, призначених для виплати, без зменшення суми такої
виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок
вноситься до бюджету до/або одночасно із виплатою дивідендів, (пп.
7.8.2 п. 7.8 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
№ 283/97-ВР від 22.05.97р. із змінами
та доповненнями).
Статтею 72 Закону України "Про Державний бюджет України на
2001 рік" ( 2120-14 ) (2120-14)
встановлено, що у 2004 році державні і
казенні підприємства та їх об'єднання сплачують за результатами
фінансово-господарської діяльності 2003 року та щоквартальної
фінансово-господарської діяльності у 2004 році до загального фонду
Державного бюджету України частину прибутку (доходу), а
акціонерні, холдингові, лізингові компанії та інші суб'єкти
господарювання, у статутному фонді яких державі належать частки
(акції, паї), сплачують за результатами фінансово-господарської
діяльності 2003р. та щоквартальної фінансово-господарської
діяльності у 2004р. до загального Фонду Державного бюджету України
частину чистого прибутку відповідно до розміру державної частки
(акцій, паїв) у їх статутних фондах.
Норматив і порядок відрахування зазначеними підприємствами до
державного бюджету частини прибутку передбачено постановою
Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку і нормативу
відрахування до загального фонду Державного бюджету України
частини прибутку (доходу) господарськими організаціями за
результатами фінансово-господарської діяльності у 2003 році та
щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2004 році" №
405 від 30.03.2004р., норми якої передбачають, що відрахування
частини прибутку (доходу) провадиться у розмірі 15 відсотків
чистого прибутку, розрахованого згідно з правилами бухгалтерського
обліку, відповідно до розміру часток (паїв, акцій) у статутному
фонді.
Статтею 52 Закону України "Про Державний бюджет України на
2003 рік" ( 380-15 ) (380-15)
встановлено, що згідно ст. 18 Закону України
"Про підприємства в Україні" ( 887-12 ) (887-12)
, державні не
корпоратизовані та корпоратизовані, казенні підприємства та їх
об'єднання сплачують за результатами фінансово-господарської
діяльності за 2002 рік та щоквартальної фінансово-господарської
діяльності у 2003 році до загального фонду Державного бюджету
України частину прибутку (доходу).
Порядок використання прибутку (доходу), відповідно до ст. 18
Закону України "Про підприємства України" ( 887-12 ) (887-12)
(який діяв у
2003 році), визначає власник (власники) підприємства або
уповноважений ним орган, згідно зі статутом підприємства чи чинним
законодавством. Статут ВАТ "Сумиобленерго", зареєстрований
відділом державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності
Сумської міської ради за № 7292 від 11.07.2002р., до компетенції
загальних зборів акціонерів відносить затвердження порядку
розподілу прибутку, отриманого компанією та затвердження розміру
дивідендів, термінів і порядку їхньої виплати.
Дивіденди по акціях, як визначає стаття 9 Закону України "Про
цінні папери і фондову біржу" ( 1201-12 ) (1201-12)
, виплачуються за
підсумками року в порядку, передбаченому статутом акціонерного
товариства, за рахунок прибутку, що залишається у його
розпорядженні після сплати встановлених законодавством податків,
інших платежів у бюджет та процентів за банківський кредит.
Згідно з п. 10 Закону України "Про господарські товариства"
( 1576-12 ) (1576-12)
№1576-ХП від 19 вересня 1991 р., учасники товариств
мають право брати участь у розподілі прибутку товариства та
одержувати його частку (дивіденди); право на отримання частки
прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають
особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати
дивідендів. Порядок розподілу прибутку, строк та порядок виплати
частки прибутку (дивідендів) відповідно до ст.ст. 41, 59
вищевказаного Закону, п. 5 ч. 4 ст. 145, п. З ч. 2 ст.159
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, є виключною компетенцією
загальних зборів учасників.
Відповідно до інформації Фонду держмайна України - додаток до
наказу ФДМУ № 1073 від 18.06.2002р., частка держави у статутному
фонді підприємства ВАТ "Сумиобленерго", яка становить 25% + 1
акція від статутного фонду передана до статутного фонду
Національної акціонерної компанії "Енергетична компанія України"
та в разі ухвалення більшістю голосів на загальних зборах
акціонерів рішення про виплату дивідендів за 2004р., порядку їх
виплати (строки, суми, відсотки), частина прибутку від частки, яка
належить державі у статутному фонді підприємства підлягає
нарахуванню до державного бюджету. При цьому рішення про виплату
дивідендів може прийматися лише у випадках, якщо вищим органом
акціонерного товариства затверджені річні результати діяльності
акціонерного товариства.
Також, відповідно до п. 1.11 ст. 1 Закону України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
№ 2181-ПI від
21.122000р. із змінами та доповненнями, податкова декларація,
розрахунок - це документ, який подається платником податків до
контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на
підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку,
збору (обов'язкового платежу).
Крім того, дослідження даних декларацій з податку на прибуток
позивача за 2003р.-2004р., не встановлено відображення дивідендів
та прирівняних до них платежів, що сплачуються до бюджету
державними не корпоратизованими, казенними або комунальними
підприємствами.
Відповідно п. 2.2 Рішення Державної комісії з цінних паперів
та фондового ринку № 571 від 11.12.2003р. "Про затвердження
принципів корпоративного управління", товариство повинно
забезпечити рівне ставлення до всіх акціонерів-власників однієї
категорії акцій: не допускається в рамках однієї категорії акцій
встановлення переваг для отримання дивідендів різними групами
акціонерів.
Таким чином, відповідач безпідставно встановив порушення в
частині не проведення позивачем відрахувань до державного бюджету
України частини прибутку від частки, яка належить державі у
статутному фонді підприємства: за 2003 рік - 12000 грн., за 2004
рік-17200 грн.
Відповідно до пункту 7.8 статті 7 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
№ 283/97-ВР від
22 травня 1997р. (з врахуванням змін, внесених Законом України від
24 грудня 2002 року № 349-IУ) емітент корпоративних прав,
провадить зазначені виплати власнику таких корпоративних прав
пропорційно частці його в статутному фонді підприємства у разі
прийняття рішення щодо виплати дивідендів.
Згідно з актом № 112-СУ від 10.06.2005р. "Про правопорушення
на ринку цінних паперів" Сумського територіального управління
Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, щодо
наданої інформації про загальні збори акціонерів в складі річного
звіту ВАТ "Сумиобленерго" за 2004 рік, останні загальні збори
акціонерів Товариства проводились 27.03.2003р. За правопорушення
на ринку цінних паперів постановою № 112-су від 10.06.2005р.
Сумського територіального управління Державної комісії з цінних
паперів та фондового ринку "Про накладення санкцій за
правопорушення на ринку цінних паперів" у відношенні ВАТ
"Сумиобленерго" винесено письмове попередження. Розпорядженням №
177-СУ від 10.06.2005р. Сумського територіального управління
Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку "Про
усунення порушень законодавства про цінні папери", ВАТ
"Сумиобленерго" зобов'язано у термін до 31.12.2005р. провести
загальні збори акціонерів товариства; облік прав власності на
іменні цінні папери Товариства привести у відповідність з чинним
законодавством.
Обов'язок позивача відрахувати до Державного бюджету частини
прибутку від частки, яка належить державі у статутному фонді
підприємства: за 2003 рік - 12000 грн., за 2004 рік -17200 грн.,
нарахувати та сплатити податок на дивіденди: за 2003 рік - 3600
грн., за 2004 рік - 4300 грн., не підтверджується висновками
Державної податкової інспекції в м. Суми.
Таким чином, відповідач не мав достатніх підстав для
нарахування позивачу суми податкового зобов'язання та фінансових
санкцій.
Доводи касаційної скарги зроблених судами висновків не
спростовують, а тому підстав для скасування або зміни оскаржуваних
судових рішень не вбачається.
За правилами ч. 3 ст. 220-1, ч.1 ст.224 КАС України
( 2747-15 ) (2747-15)
, якщо суди не допустили порушень норм матеріального і
процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень то
суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без
задоволення, а судові рішення без змін.
Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 221, 223, 230 КАС України
( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів -
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Суми
залишити без задоволення, а рішення господарського суду Сумської
області від 08 липня 2005 року та ухвалу Харківського апеляційного
господарського суду від 19 вересня 2005 року без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і
оскарженню не підлягає.
С у д д і :
____________________ Бутенко В.I.
____________________ Гончар Л.Я.
____________________ Лиска Т.О.
____________________ Панченко О.I.
____________________ Сорока М.О.