к-5132/06 Провизнання неправомірними дій та бездіяльності Міністерства юстиції України щодо неналежного контролю за виконанням судових рішень - Текст документа

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою Міністерства юстиції України на ухвалу апеляційного суду м. Києва від 14 липня 2005 року у справі за позовом ОСОБА_1на дії та бездіяльність Міністерства юстиції України, -

встановила:

В листопаді 2003 року ОСОБА_1. звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати неправомірними дії та бездіяльність Міністерства юстиції України щодо неналежного контролю за виконанням рішень Печерського районного суду м. Києва від 27.04.1993 року, 14.04.1994 року та 05.08.1994 року, якими було встановлено факти видачі фіктивних ордерів на житло. Також просила зобов'язати Міністерство витребувати з Верховного Суду України ухвалу від 09.12.1994 р. та постанову Пленуму Верховного Суду України від 06.09.1995 р., якими зазначені рішення районного суду залишені без змін, прийняти міри по притягненню до адміністративної відповідальності працівників Міністерства ОСОБА_2. та ОСОБА_3. шляхом проведення перевірки за її участю, надавши їй обгрунтовану відповідь з цього приводу. В подальшому доповнила позов вимогою зобов'язати відповідача витребувати виконавчі листи від 27.12.1994 р. та від 02.10.1995 р.

Справа судами розглядалася неодноразово.

Останнім рішенням Печерського районного суду м. Києва від 10 листопада 2004 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1. було відмовлено в повному обсязі.

Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 14 липня 2005 року задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1. та скасовано вказане рішення районного суду, а справу направлено на новий розгляд.

Не погоджуючись із ухвалою апеляційного суду, Міністерство юстиції України звернулося до Верховного Суду України з касаційною скаргою в порядку визначеному ЦПК України 1963 (1501-06) року, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просило скасувати вказане рішення суду та залишити в силі рішення Печерського районного суду м. Києва.

Листом Верховного Суду України від 06.10.2005 р. на підставі п. 10 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) зазначену касаційну скаргу зі справою було передано до Вищого адміністративного суду України для вирішення в порядку касаційного провадження.

Заслухавши доповідача, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду виходила з положень, закріплених у п.1 ст. 307 ЦПК України в редакції 1963 (1501-06) року, згідно з яким рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справа розглянута неповноважним суддею.

Так, з матеріалів справи було встановлено, що в ній міститься заява ОСОБА_1від 08.10.2004 р., в якій вона вказувала на упередженість дій судді ОСОБА_4. - головуючого по справі, чим фактично повторно заявила йому відвід.

Вказана заява, зареєстрована в цей же день за №10886 (т.1 а.с. 165), не була розглянута судом у встановленому законом порядку. Незважаючи на це, суд продовжив розгляд тим же складом і 10.11.2004 р. ухвалив рішення по справі.

З урахуванням викладених обставин, судом апеляційної інстанції було зроблено вірний висновок про те, що розгляд справи в суді першої інстанції здійснений неповноважним складом суду, а відтак, постановлене рішення було обгрунтовано скасовано з направленням справи на новий розгляд.

Доводи касаційної скарги зазначені висновки суду не спростовують та зводяться до незгоди з ними.

Відповідно до ч.3 ст. 220-1 КАС України (2747-15) , суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Зважаючи на зміст спірних правовідносин, які містять ознаки публічно-правового спору, та суб'єктний склад по справі у відповідності з положеннями п.7 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , новий розгляд по першій інстанції необхідно здійснювати за правилами адміністративного судочинства спеціалізованим судом.

З урахуванням наведеного та керуючись ст.ст. 220, 220-1, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , п. 7 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів, -

Касаційну скаргу Міністерства юстиції України на ухвалу апеляційного суду м. Києва від 14 липня 2005 року - залишити без задоволення, а ухвалу апеляційного суду м. Києва від 14 липня 2005 року - залишити без змін.