990/532/25 Про визнання протиправним та скасування рішення Вищої ради правосуддя "Про часткове задоволення клопотання заступника Генерального прокурора - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури про тимчасове відсторонення судді апеляційного господарського суду від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності" - 11.12.2025 Прийняття

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Бучик А.Ю., Кравчука В.М., Рибачука А.І., Тацій Л.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу № 990/532/25 за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправним та нечинним рішення суб`єкта владних повноважень,

І. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

1. 30 жовтня 2025 року до Верховного Суду як суду першої інстанції надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) до Вищої ради правосуддя (далі також - відповідач, ВРП), у якому позивачка просить визнати протиправним та скасувати рішення Вищої ради правосуддя № 2064/0/15-25 від 03 жовтня 2025 року "Про часткове задоволення клопотання заступника Генерального прокурора - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Клименка О.В. про тимчасове відсторонення судді Північного апеляційного господарського суду ОСОБА_1 від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності".

ІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧКИ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА

2. Позивачка вказує, що Вища рада правосуддя, ухвалюючи рішення № 2064/0/15-25 від 03 жовтня 2025 року про її тимчасове відсторонення від здійснення правосуддя, вийшла за межі повноважень, визначених статтею 63 Закону України "Про Вищу раду правосуддя" від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII (далі - Закон № 1798-VIII (1798-19) ), та не навела жодних передбачених законом підстав або мотивів, які б підтверджували необхідність застосування такого заходу. На її переконання, ВРП повністю проігнорувала вимоги статті 157 КПК України щодо обов`язку встановити наявність ризиків для досудового розслідування, а відтак прийняла рішення без законного обґрунтування й у спосіб, не передбачений кримінальним процесуальним законом.

3. Позивачка наголошує, що тимчасове відсторонення було фактично мотивоване виключно самим фактом повідомлення їй про підозру, що прямо суперечить конституційному принципу презумпції невинуватості та міжнародним стандартам захисту прав людини. Вона підкреслює, що жодного доказу існування ризиків - впливу на свідків, знищення документів чи перешкоджання слідству - до ВРП не було подано, а сама ВРП таких ризиків не встановлювала й не аналізувала. Отже, застосований захід є непропорційним, невиправданим та здійсненим без урахування мети й правової природи заходів забезпечення кримінального провадження.

4. Крім того, позивачка стверджує, що рішення ВРП має ознаки упередженості та вибіркового підходу. На відміну від інших справ, наведених у позовній заяві, де ВРП відмовляла у відстороненні через відсутність доказів ризиків, у її випадку ВРП навіть не дослідила аргументи сторони захисту і не забезпечила стандарт безсторонності, передбачений статтею 6 Конвенції та гарантіями незалежності суддів відповідно до Конституції України (254к/96-ВР) . Саме тому позивачка вважає оскаржуване рішення протиправним, таким, що порушує засади законності й незалежності суддів, і підлягає скасуванню.

5. Відповідач позовні вимоги не визнав. Вища рада правосуддя стверджує, що оскаржуване рішення № 2064/0/15-25 ухвалено повноважним складом ВРП, у відповідності до вимог статей 18 та 65 Закону № 1798-VIII. ВРП підкреслює, що підстави для скасування рішення про тимчасове відсторонення судді є вичерпно визначеними законом, і жодна з них у цьому випадку не наявна: склад ВРП був повноважним, рішення належно підписано, а мотиви та підстави у рішенні наведені. Крім того, ВРП підтверджує, що дотрималась усіх процедурних гарантій - повідомлення сторін, відкритість розгляду, участь прокурора та представників судді, що виключає будь-які порушення процесуального порядку.

6. У відзиві ВРП наголошує, що тимчасове відсторонення ґрунтується на обставинах, які підтверджують обґрунтованість підозри у вчиненні суддею кримінальних правопорушень, передбачених статтями 368-5 та 366-2 КК України, а також на характері цих правопорушень, безпосередньо пов`язаних зі службовою діяльністю судді. ВРП мотивує, що сам факт притягнення судді до кримінальної відповідальності за злочини у сфері службової діяльності породжує істотні ризики для авторитету правосуддя та суспільної довіри, які суддя зобов`язаний підтримувати відповідно до приписів міжнародних стандартів, Кодексу суддівської етики та Закону "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року № 1402-VIII (1402-19) (далі - Закон № 1402-VIII (1402-19) ). Відтак, відсторонення є не лише превентивним заходом для недопущення впливу на кримінальне провадження, а й необхідним засобом захисту авторитету правосуддя.

7. Третім ключовим мотивом відповідач зазначає межі судового контролю. ВРП стверджує, що позивачка вимагає від суду не встановлення відсутності мотивів у рішенні, а оцінки їх змісту, переконливості та достатності, що виходить за межі судового розгляду та суперечить природі дискреційних повноважень ВРП. Відповідач вказує, що оцінка обґрунтованості ризиків і вибір належної реакції є прерогативою органу, наділеного дискреційними повноваженнями, а суд не може підміняти ВРП у цих питаннях. З огляду на це ВРП вважає, що рішення є правомірним, мотивованим та пропорційним, а позовні вимоги - безпідставними.

8. У відповіді на відзив ВРП позивачка вказала, що формальна наявність у рішенні ВРП тексту, який відповідач називає "мотивувальною частиною", не відповідає вимогам кримінального процесуального закону. Вона наголошує, що ВРП, вирішуючи питання про тимчасове відсторонення судді, зобов`язана діяти за стандартами статей 154- 158 та 157 КПК України (4651-17) , встановлювати ризики для дієвості кримінального провадження й обґрунтовувати, яким чином застосований захід їх усуває. У рішенні ВРП таких підстав не наведено, що означає відсутність належної мотивувальної частини у розумінні пункту 3 частини першої статті 65 Закону № 1798-VIII.

9. Позивачка також підкреслює, що ВРП не встановила жодної із законних підстав для тимчасового відсторонення, передбачених статтею 157 КПК України: ризику впливу на свідків, знищення документів чи перешкоджання досудовому розслідуванню. Сам факт повідомлення судді про підозру не може бути підставою для обмеження її повноважень. Вона зазначає, що зміст оскаржуваного рішення не містить ані правової підстави, ані її аналізу щодо конкретних обставин, що прямо свідчить про порушення принципів обґрунтованості та мотивованості.

10. Позивачка також заперечує аргумент ВРП про недопустимість судового контролю за дискреційними повноваженнями. Вона вказує, що Верховний Суд не втручається у дискрецію, а перевіряє, чи реалізована вона у межах закону та чи містить рішення визначені законом підстави й мотиви. ОСОБА_1. звертає увагу також на непослідовність ВРП у порівнянні з іншими аналогічними справами та на стандарти ЄСПЛ щодо необхідності ефективного судового контролю. Отже, на її переконання, рішення ВРП є незаконним, оскільки прийняте без визначених законом підстав і мотивів.

ІІІ. КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

11. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31 жовтня 2025 року для розгляду цієї справи визначено такий склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя-доповідач) Берназюк Я.О., суддя Бучик А.Ю., суддя Кравчук В.М., суддя Рибачук А.І., суддя Тацій Л.В.

12. Ухвалою Верховного Суду від 04 листопада 2025 року відкрито провадження у справі № 990/532/25 за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправним та нечинним рішення суб`єкта владних повноважень та призначено вказану справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами колегією суддів у складі п`яти суддів.

13. 14 листопада 2025 року від ВРП надійшли документи, на підставі яких прийнято оскаржуване рішення, серед яких, зокрема, витяг з протоколу засідання Вищої ради правосуддя № 83 від 03 жовтня 2025 року, де було розглянуто клопотання заступника Генерального прокурора - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Клименка О.В. про тимчасове відсторонення судді Північного апеляційного господарського суду ОСОБА_1 від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням її до кримінальної відповідальності разом із відповідними матеріалами.

IV. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ, ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

14. Перевіривши матеріали справи, взявши до уваги пояснення учасників справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Верховний Суд встановив таке.

15. 22 вересня 2025 року судді Північного апеляційного господарського суду ОСОБА_1. було вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених статтями 368-5 та 366-2 Кримінального кодексу України.

16. 29 вересня 2025 року до Вищої ради правосуддя надійшло клопотання заступника Генерального прокурора - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Клименка О.В. про тимчасове відсторонення судді ОСОБА_1 від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності. До клопотання були долучені матеріали, на які посилається прокурор, а також розписка судді ОСОБА_1. про отримання копій клопотання і доданих документів. У той же день протоколом автоматизованого розподілу доповідачем визначено члена Вищої ради правосуддя Квашу О.О.

17. Як убачається зі змісту клопотання та долучених до нього матеріалів, детективами Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42023000000001938 від 05 грудня 2023 року. Розслідування проводиться за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених статтею 368-5 КК України (незаконне збагачення) та частиною другою статті 366-2 КК України (декларування недостовірної інформації в особливо великому розмірі).

18. 22 вересня 2025 року судді Північного апеляційного господарського суду ОСОБА_1. вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень. Із наявних у справі матеріалів вбачається, що підозра ґрунтується на встановлених у ході досудового розслідування фактичних даних щодо набуття ОСОБА_1 у 2021- 2024 роках активів, загальна ринкова вартість яких, відповідно до висновків оцінювально-будівельної та оцінювально-земельної експертиз, істотно перевищує її офіційні доходи більш ніж на 6500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Згідно з матеріалами кримінального провадження, проведені експертизи та інші слідчі дії спрямовано на встановлення фактичного обсягу набутих активів, джерел їх походження та відповідності вартості майна задекларованим доходам.

19. У межах цього ж провадження ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 08 квітня 2024 року надано дозвіл на проведення обшуку домоволодіння ОСОБА_1, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Обшук здійснювався з метою відшукання документів, технічних носіїв інформації, грошових коштів та іншого майна, яке могло б підтверджувати факти набуття активів, їх використання та відображення у фінансово-майнових документах.

20. 26 квітня 2024 року під час проведення обшуку детективами НАБУ виявлено та вилучено мобільний телефон iPhone 14 Pro та планшет iPad, які, відповідно до даних кримінального провадження, містять інформацію, що має доказове значення, зокрема щодо комунікацій, транзакцій, збережених документів та інших відомостей, які підлягають перевірці у контексті походження та обігу активів. Матеріали справи свідчать, що вилучені пристрої долучено до кримінального провадження як речові докази, а питання їх арешту ініційовано з метою запобігання втраті чи зміні інформації.

21. Як зазначено в клопотанні, досудове розслідування встановило, що ОСОБА_1, перебуваючи на посаді судді, має можливість здійснювати позапроцесуальний вплив на свідків, а також потенційно впливати на документи та інші речові докази, що мають значення для кримінального провадження. Зокрема, прокурор вказує на ризики використання суддею службових та професійних контактів у судовій системі та правоохоронних органах, що, на думку сторони обвинувачення, створює загрозу належному та неупередженому розслідуванню.

22. У клопотанні також наголошується, що характер інкримінованих діянь - корупційних та пов`язаних із набуттям значних активів під час перебування на посаді судді - є об`єктивно несумісним із подальшим здійсненням правосуддя в умовах досудового розслідування. Подальше виконання суддею службових повноважень, на думку прокурора, може спричинити негативні наслідки для кримінального провадження, зокрема можливість знищення або приховування доказів, незаконного впливу на свідків, отримання інформації поза межами процесуальних процедур, а також загрозу перешкоджання розслідуванню іншим чином.

23. Суд також встановив, що до клопотання заступника Генерального прокурора - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури про тимчасове відсторонення ОСОБА_1 були долучені документи, на які посилається орган досудового розслідування, а також розписка судді ОСОБА_1. про отримання копій клопотання та всіх доданих матеріалів.

24. 03 жовтня 2025 року Вища рада правосуддя у складі 12 членів розглянула зазначене клопотання. У засіданні брали участь суддя ОСОБА_1., її представники - адвокати Кравченко А.В. та Кіріна В.А., а також представник Офісу Генерального прокурора. За результатами голосування 11 членів ВРП проголосували "за", 1 - "проти". Цього ж дня ВРП ухвалила рішення № 2064/0/15-25, яким суддю ОСОБА_1. тимчасово відсторонено від здійснення правосуддя до 22 листопада 2025 року. Рішення підписано всіма членами, які брали участь у голосуванні.

25. Вважаючи зазначене рішення протиправним 30 жовтня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з цим адміністративним позовом.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

V. ОЦІНКА СУДУ

26. Частина друга статті 19 Конституції України закріплює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

27. Відповідно до пункту 6 частини першої статті 131 Конституції України в Україні діє ВРП, яка ухвалює рішення про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя.

28. Згідно з частинами першою - третьою статті 155-1 КПК України рішення про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності ухвалюється ВРП на підставі вмотивованого клопотання Генерального прокурора або його заступника в порядку, встановленому законом.

29. Клопотання про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності подається до ВРП стосовно судді, який є підозрюваним, обвинувачуваним (підсудним) на будь-якій стадії кримінального провадження.

Клопотання про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності повинно відповідати вимогам частини другої статті 155 цього Кодексу.

30. За змістом частини другої статті 155 КПК України у клопотанні зазначаються: 1) короткий виклад обставин кримінального правопорушення, у зв`язку з яким подається клопотання; 2) правова кваліфікація кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; 3) виклад обставин, що дають підстави підозрювати особу у вчиненні кримінального правопорушення, і посилання на обставини; 4) посада, яку обіймає особа; 5) виклад обставин, що дають підстави вважати, що перебування на посаді підозрюваного, обвинуваченого сприяло вчиненню кримінального правопорушення; 6) виклад обставин, що дають підстави вважати, що підозрюваний, обвинувачений, перебуваючи на посаді, знищить чи підробить речі і документи, які мають суттєве значення для досудового розслідування, незаконними засобами впливатиме на свідків та інших учасників кримінального провадження або протиправно перешкоджатиме кримінальному провадженню іншим чином; 7) перелік свідків, яких слідчий, прокурор вважає за необхідне допитати під час розгляду клопотання.

31. До клопотання також додаються: 1) копії матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання; 2) документи, які підтверджують надання підозрюваному, обвинуваченому копій клопотання та матеріалів, що обґрунтовують клопотання.

32. Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд, визначає Закон № 1402-VIII (1402-19) .

33. Відповідно до частини п`ятої статті 49 Закону №1402-VIII суддя може бути тимчасово відсторонений від здійснення правосуддя на строк не більше двох місяців у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності на підставі вмотивованого клопотання Генерального прокурора або його заступника в порядку, встановленому законом. Рішення про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя ухвалюється ВРП.

34. Статус, повноваження, засади організації та порядок діяльності ВРП визначає Закон №1798-VIII (1798-19) .

35. За змістом положень статті 63 Закону №1798-VIII тимчасове відсторонення судді здійснює ВРП. Тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності здійснюється ВРП на строк не більше двох місяців на підставі вмотивованого клопотання Генерального прокурора або його заступника, а стосовно судді Вищого антикорупційного суду на підставі вмотивованого клопотання Генерального прокурора (виконувача обов`язків Генерального прокурора). На стадії судового провадження строк відсторонення встановлюється до набрання законної сили вироком суду або закриття кримінального провадження.

Клопотання про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності подається до ВРП стосовно судді, який є підозрюваним, обвинувачуваним (підсудним), на будь-якій стадії кримінального провадження.

Клопотання про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності, подане без дотримання визначених законом вимог, повертається ВРП Генеральному прокурору або його заступнику.

Генеральний прокурор або його заступник можуть уповноважити прокурора на вручення судді, крім судді Вищого антикорупційного суду, копії клопотання про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності та матеріалів, що обґрунтовують клопотання, а також на представлення відповідного клопотання під час розгляду на засіданні ВРП.

ВРП розглядає клопотання про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності невідкладно, але не пізніше семи днів з дня надходження клопотання.

Повідомлення про дату, час і місце розгляду відповідного клопотання направляється судді, стосовно якого подано клопотання, Генеральному прокурору або його заступнику, до суду, в якому суддя обіймає посаду, та невідкладно розміщується на офіційному веб-сайті ВРП.

Неявка на засідання ВРП, Генерального прокурора або його заступника чи уповноваженого одним із них прокурора, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце засідання, не перешкоджає розгляду клопотання.

За результатами розгляду клопотання про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя ВРП ухвалює рішення, копія якого не пізніше семи робочих днів направляється Генеральному прокурору або його заступнику, судді, стосовно якого ухвалено рішення, а також невідкладно направляється до суду, в якому такий суддя обіймає посаду.

Суддя відстороняється від здійснення правосуддя з дня ухвалення ВРП рішення про його тимчасове відсторонення від здійснення правосуддя на строк, зазначений у рішенні, який не може становити більше двох місяців. На стадії судового провадження строк відсторонення встановлюється до набрання законної сили вироком суду або закриття кримінального провадження.

36. Згідно зі статтею 65 Закону №1798-VIII рішення ВРП про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності, продовження строку такого відсторонення може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав:

1) склад Вищої ради правосуддя, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати;

2) рішення не підписано будь-ким із складу членів Вищої ради правосуддя, які брали участь у його ухваленні;

3) рішення не містить посилання на визначені законом підстави його ухвалення або мотиви, з яких Вища рада правосуддя дійшла відповідних висновків.

Оскарження рішення Вищої ради правосуддя не зупиняє його виконання.

37. Положеннями, наведеними у главі 20 Регламенту ВРП, затвердженого її рішенням від 24 січня 2017 року №52/0/15-17 (далі - Регламент), урегульовано, зокрема, порядок розгляду клопотання про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя.

38. Так, за правилами пунктів 20.6 - 20.13 глави 20 Регламенту член Ради, визначений доповідачем, у день отримання клопотання інформує відповідний структурний підрозділ секретаріату Ради про необхідність внесення цього питання до порядку денного засідання Ради.

Клопотання розглядається Радою невідкладно, але не пізніше семи днів із дня надходження клопотання.

Повідомлення про дату, час і місце розгляду відповідного клопотання надсилається судді, стосовно якого подано клопотання, Генеральному прокурору або його заступнику, до суду, в якому суддя обіймає посаду, не пізніше ніж за три дні до засідання Ради та невідкладно розміщується на офіційному вебсайті Ради.

Неявка на засідання Ради судді, його представника, Генерального прокурора або його заступника чи уповноваженого одним із них прокурора, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце засідання, не перешкоджає розгляду клопотання.

Засідання Ради з питання тимчасового відсторонення судді від здійснення правосуддя відбувається відкрито, якщо Радою не ухвалено рішення про проведення закритого засідання. Розгляд клопотання починається з короткого викладу доповідачем наведеного у клопотанні обґрунтування такого тимчасового відсторонення.

Після короткого викладу наведеного у клопотанні обґрунтування тимчасового відсторонення судді від здійснення правосуддя, у разі явки на засідання Ради, слово надається Генеральному прокурору або його заступнику, або уповноваженому прокурору, судді, щодо якого внесене клопотання, та/або його представнику. Суддя має право відмовитися від надання пояснень або надати письмові пояснення, які в разі його відсутності підлягають обов`язковому оголошенню. Якщо суддя відмовляється від надання пояснень, Рада розглядає клопотання без його пояснень.

Під час розгляду клопотання про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя Рада має право заслухати будь-яку особу чи дослідити будь-які матеріали, що мають значення для вирішення питання про відсторонення судді від здійснення правосуддя.

За результатами розгляду клопотання Рада ухвалює рішення про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності або про відмову в задоволенні такого клопотання.

У рішенні Ради про тимчасове відсторонення зазначається строк відсторонення.

Резолютивна частина рішення оголошується присутнім на засіданні.

Рішення Ради викладається в письмовій формі, підписується членами Ради, які брали участь у його ухваленні.

Копії рішення Ради не пізніше ніж через сім робочих днів надсилаються Генеральному прокурору або його заступнику, судді, стосовно якого ухвалено рішення.

39. Як установлено Судом, під час досудового розслідування у межах кримінального провадження № 42023000000001938 від 05 грудня 2023 року судді Північного апеляційного господарського суду ОСОБА_1. 22 вересня 2025 року повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених статтею 368-5 КК України (незаконне збагачення) та частиною другою статті 366-2 КК України (декларування недостовірної інформації в особливо великому розмірі). За даними досудового розслідування, встановленими під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій, фінансово-аналітичних перевірок та судових експертиз, суддя підозрюється у набутті у 2021- 2024 роках активів, розмір яких істотно перевищує обсяг її законних доходів, а також у поданні декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави, із внесенням недостовірних відомостей в особливо великому розмірі.

40. З метою унеможливлення або мінімізації настання обставин, передбачених пунктами 5 і 6 частини другої статті 155 КПК України, а саме: знищення чи підроблення речей і документів, які мають значення для досудового розслідування, незаконного впливу на свідків та інших учасників кримінального провадження, а також створення інших перешкод для його належного здійснення, заступник Генерального прокурора - керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Клименко О.В. звернувся до ВРП із клопотанням про тимчасове відсторонення судді ОСОБА_1 від здійснення правосуддя.

41. Підстави та порядок відсторонення судді від здійснення правосуддя визначені Законом № 1798-VIII (1798-19) , частина перша статті 62 якого закріплює, що суддю може бути тимчасово відсторонено від здійснення правосуддя за рішенням ВРП: 1) у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності; 2) при проведенні кваліфікаційного оцінювання; 3) в порядку застосування дисциплінарного стягнення.

42. При цьому, рішення про відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності ухвалюється ВРП на підставі вмотивованого клопотання Генерального прокурора або його заступника. Таке клопотання повинно відповідати вимогам частини другої статті 155 КПК України та може подаватися на будь-якій стадії кримінального провадження.

43. Згідно з пунктом 5 статті 3 КПК України досудове розслідування - це стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.

44. Як убачається з матеріалів справи та не заперечується позивачкою, на час подання клопотання і вирішення питання про її тимчасове відсторонення від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності, їй було письмово повідомлено про підозру 22 вересня 2025 року у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених статтею 368-5 КК України та частиною другою статті 366-2 КК України.

45. Отже, клопотання про відсторонення позивачки від здійснення правосуддя було подане на стадії досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42023000000001938.

46. Частиною одинадцятою статті 63 Закону № 1798-VIII установлено, що строк відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності не може становити більше двох місяців.

47. Із клопотання заступника Генерального прокурора - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Клименка О.В. від 29 вересня 2025 року слідує, що воно містить пропозицію до ВРП про тимчасове, строком на два місяці, відсторонення судді Північного апеляційного господарського суду ОСОБА_1 від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням її до кримінальної відповідальності, а отже, є клопотанням про відсторонення від здійснення правосуддя на стадії досудового розслідування кримінального провадження.

48. Рішенням від 03 жовтня 2025 року № 2064/0/15-25 ВРП частково задовольнила вказане клопотання і тимчасово, до 22 листопада 2025 року, відсторонила суддю ОСОБА_1 від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності.

49. Отже, спір у цій справі пов`язаний з ухваленням ВРП рішення про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності.

50. У преамбулі Бангалорських принципів поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23 йдеться про те, що ці принципи мають на меті встановлення стандартів етичної поведінки суддів, серед іншого з уваги на те, що довіра суспільства до судової системи, а також до авторитету судової системи в питаннях моралі, чесності та непідкупності судових органів посідає першочергове місце в сучасному демократичному суспільстві.

51. Одним зі схвалених є принцип, згідно з яким дотримання етичних норм, демонстрація дотримання етичних норм є невід`ємною частиною діяльності суддів.

52. У пункті 22 Висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема питання етики, несумісної поведінки та безсторонності (далі - Висновок № 3 (2002) КРЄС), зазначено, що суспільна довіра та повага до судової влади є гарантіями ефективності системи правосуддя: поведінка суддів у їхній професійній діяльності, зрозуміло, розглядається громадськістю як необхідна складова довіри до судів.

53. Згідно з пунктом 50 Висновку № 3 (2002) КРЄС кожний окремий суддя повинен робити все можливе для підтримання судової незалежності на інституційному та особистому рівнях; судді повинні поводитися гідно при виконанні посадових обов`язків та в особистому житті.

54. Пунктом 33 Висновку № 18 (2015) КРЄС "Позиція судової влади та її відносини з іншими гілками державної влади в умовах сучасної демократії" визначено, що судді повинні поводитися доброчесно як під час виконання своїх функцій, так і в особистому житті, відповідати за свою поведінку, якщо це входить до загальноприйнятих норм.

55. Права та обов`язки судді визначені у статті 56 Закону № 1402-VIII, яка, серед іншого, закріплює, що суддя зобов`язаний, зокрема, дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.

56. Згідно зі статтею 58 Закону № 1402-VIII питання етики суддів визначаються Кодексом суддівської етики, що затверджується з`їздом суддів України за пропозицією Ради суддів України.

57. Статтею 1 Кодексу суддівської етики, затвердженого 18 вересня 2024 року XX черговим з`їздом суддів України, визначено, що суддя як носій судової влади повинен бути прикладом неухильного дотримання принципу верховенства права і вимог закону, присяги судді. Суддя має усвідомлювати постійну увагу суспільства та демонструвати високі стандарти поведінки з метою зміцнення довіри до судової влади та утвердження авторитету правосуддя.

58. Суддя не може використовувати своє посадове становище в особистих інтересах чи в інтересах третіх осіб (стаття 2 Кодексу суддівської етики).

59. Суддя має докладати зусиль, щоб на думку звичайної розсудливої людини (законослухняної людини, яка, будучи достатньою мірою поінформованою про факти та процеси, що відбуваються, об`єктивно сприймає інформацію та обставини зі сторони) його поведінка відповідала високому статусу посади та не викликала обґрунтованих сумнівів у його доброчесності. Суддя не повинен допускати поведінки, що створює враження про недотримання ним етичних стандартів судді (стаття 3 Кодексу суддівської етики).

60. Ці положення міжнародних нормативно-правових актів та актів національного законодавства України визначають, що авторитет судової влади має вселяти довіру суспільства до здійснення правосуддя.

61. Отже, Суд дійшов висновку, що сама наявність кримінального провадження, у рамках якого судді Північного апеляційного господарського суду ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених статтею 368-5 КК України (незаконне збагачення) та частиною другою статті 366-2 КК України (декларування недостовірної інформації в особливо великому розмірі), об`єктивно створює загрозу для авторитету судової влади та суспільної довіри до правосуддя.

З огляду на характер інкримінованих діянь, які належать до корупційних злочинів та прямо стосуються дотримання суддею вимог доброчесності, фінансової прозорості та невикористання службового становища у власних інтересах, продовження здійснення позивачкою правосуддя під час досудового розслідування може призвести до виникнення у суспільства обґрунтованих сумнівів щодо її безсторонності, чесності й здатності забезпечити реалізацію принципу верховенства права.

Поведінка судді, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження за фактами, що суперечать етичним стандартам, визначеним Бангалорськими принципами поведінки суддів, Висновками КРЄС та Кодексом суддівської етики, здатна негативно впливати на інституційну незалежність судової влади, оскільки суспільна довіра ґрунтується на впевненості громадян у доброчесності та бездоганній репутації судді як носія судової влади.

Таким чином, наявні обставини кримінального провадження щодо позивачки, їх характер, тяжкість та потенційні наслідки об`єктивно несумісні з подальшим виконанням нею функцій правосуддя у період досудового розслідування і потребують застосування передбачених законом заходів, спрямованих на збереження авторитету судової влади та підтримання суспільної довіри до суду.

62. Щодо порушеного питання, яке розглядається Верховний Суд у рішенні від 07 жовтня 2025 року у справі №990/137/25 зауважив, що аналіз норм законодавства про судоустрій і статус суддів свідчить, що незалежність судді забезпечується також недоторканністю та імунітетом (стаття 49 Закону №1402-VIII), зокрема: (1) без згоди ВРП суддю не може бути затримано або утримувано під вартою чи арештом до винесення обвинувального вироку суду, за винятком затримання судді під час або відразу ж після вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину; (2) суддю не може бути притягнуто до відповідальності за ухвалене ним судове рішення, за винятком вчинення злочину або дисциплінарного проступку; (3) суддя, затриманий за підозрою у вчиненні діяння, за яке встановлена кримінальна чи адміністративна відповідальність, повинен бути негайно звільнений після з`ясування його особи, за винятком: якщо ВРП надано згоду на затримання судді у зв`язку з таким діянням; затримання судді під час або відразу ж після вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, якщо таке затримання є необхідним для попередження вчинення злочину, відвернення чи попередження наслідків злочину або забезпечення збереження доказів цього злочину; (4) суддя не може бути підданий приводу чи примусово доставлений до будь-якого органу чи установи, крім суду, за винятком випадків, зазначених у частині другій цієї статті.

63. Разом із тим, судді може бути повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення та суддя може бути тимчасово відсторонений від здійснення правосуддя на строк не більше двох місяців у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності на підставі вмотивованого клопотання Генерального прокурора або його заступника в порядку, встановленому законом. Рішення про відсторонення судді ухвалює ВРП.

64. Відтак, наявність кримінального провадження щодо судді є умовою застосування до такого судді тимчасового відсторонення.

65. У свою чергу, ВРП як колегіальний, незалежний конституційний орган державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні, наділена повноваженнями ухвалювати рішення про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя та продовження такого тимчасового відсторонення, а тому встановлення наявності або відсутності правових підстав для цього здійснюється цим органом за власною оцінкою обставин, пов`язаних з оголошеною судді підозрою (подібні за змістом висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 січня 2020 року у справі №9901/962/18, від 23 червня 2021 року у справі №9901/85/20).

66. Отже, конституційні гарантії незалежності та імунітету судді, спрямовані на захист судді від неправомірного втручання у здійснення правосуддя, не виключають можливості його тимчасового відсторонення у випадках, прямо визначених законом. Такі гарантії покликані забезпечити інституційну незалежність судової влади, однак вони не мають на меті унеможливлення реагування держави на обставини, які можуть поставити під сумнів неупередженість, доброчесність чи професійну поведінку судді, стосовно якого здійснюється кримінальне провадження.

67. Оскільки законодавець чітко встановив, що тимчасове відсторонення судді у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності є допустимим, застосовується у визначених законом випадках та виключно на підставі вмотивованого клопотання уповноваженого прокурора, сама наявність кримінального провадження щодо судді виступає юридичною передумовою для оцінки Вищою радою правосуддя наявності ризиків, передбачених статтею 155 КПК України.

68. У таких обставинах розгляд питання про тимчасове відсторонення судді є закономірним механізмом, спрямованим на забезпечення належного здійснення правосуддя, недопущення можливого впливу судді на свідків чи докази, а також на збереження авторитету судової влади та підтримання суспільної довіри до суду. Наявність кримінального провадження щодо судді сама по собі не свідчить про вину особи, проте створює ситуацію, яка вимагає від Вищої ради правосуддя перевірити, чи може подальше здійснення суддею правосуддя негативно вплинути на виконання завдань кримінального провадження або підірвати довіру до судової системи.

69. Тому саме існування кримінального провадження щодо судді, у межах якого їй повідомлено про підозру, є об`єктивною юридичною умовою для ініціювання та розгляду клопотання про тимчасове відсторонення як інструменту, спрямованого на забезпечення справедливого правосуддя, захисту незалежності судової влади та утвердження її авторитету.

70. Вирішуючи цей спір, Верховний Суд також бере до уваги положення статті 55 Конституції України, а також те, що вирішення спорів, що виникають за участю Вищої ради правосуддя віднесено до юрисдикції адміністративного суду.

71. При розгляді цієї справи Суд не обмежується з`ясуванням лише визначених Законом №1798-VIII (1798-19) підстав для оскарження і скасування рішення цього органу, а вирішує справу з урахуванням засад адміністративного судочинства.

72. Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

73. Тобто, за змістом вказаної правової норми вбачається, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а саме в гарантуванні дотримання прав та інтересів фізичних та юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

74. Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у рішеннях від 04 грудня 2024 року у справі №П/990/64/24, від 05 травня 2025 року у справі №990/37/24, а також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25 лютого 2025 року у справі № 9901/191/21, від 20 березня 2025 року у справі № 990/228/23.

75. Такий підхід відповідає принципу поділу влади, що встановлений Конституцією України (254к/96-ВР) та уособлений в інших нормативно-правових актах, який заперечує надання суду повноважень втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 КАС України.

76. Під дискреційними повноваженнями слід розуміти встановлені законом права і обов`язки владних суб`єктів, які визначають ступінь самостійності їх реалізації з урахуванням принципу верховенства права і полягають у тому, що при вчиненні дій та прийнятті рішень владний суб`єкт здійснює свої повноваження з певною свободою розсуду, тобто коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих дій або рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

77. Завдання правосуддя полягає в гарантуванні дотримання вимог права та контролю за легітимністю прийняття рішень.

78. Окрім цього, Суд бере до уваги передбачене пунктом 1 статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року право особи на доступ до суду, яке, зокрема, включає такий аспект, як право на розгляд справи судом із "повною юрисдикцією", тобто судом, що має достатні та ефективні повноваження щодо: повторної (після адміністративного органу) оцінки доказів; встановлення обставин, які були підставою для прийняття оскарженого адміністративного рішення; належного поновлення прав особи за результатами розгляду справи по суті (пункт 70 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 28 червня 1990 року у справі "Obermeier v. Austria"; пункт 155 рішення ЄСПЛ від 4 березня 2014 року у справі "Grande Stevens v. Italy").

79. У рішенні від 23 липня 2002 року у справі "Vastberga Taxi Aktiebolag and Vulic against Sweden" ЄСПЛ визначив, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень органів державної влади, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення відповідальності має саме орган державної влади.

80. Стосовно судового контролю за дискреційними адміністративними актами Європейський суд з прав людини висловив правову позицію, за якою за загальним правилом національні суди повинні утриматися від перевірки обґрунтованості таких актів, однак все ж суди повинні проконтролювати, чи не є викладені у них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, непідтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об`єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору (п. 111 рішення від 31 липня 2008 року у справі "Case Of Druћstevnн Zбloћna Pria And Others v. The Czech Republic"; п. 157 рішення від 21 липня 2011 року у справі "Sigma Radio Television Ltd. v. Cyprus".

81. Наведене у сукупності дає підстави стверджувати, що визначені статтею 126 Конституції України гарантії незалежності та недоторканості судді в сукупності зі спеціальними нормами Законів №1402-VIII (1402-19) , № 1798-VIII (1798-19) передбачають судовий контроль, зокрема, і за рішенням ВРП.

82. Таким чином судовий контроль за дискреційними повноваженнями ВРП щодо ухвалення рішення про відсторонення судді від здійснення правосуддя здійснюється у межах критерій, визначених частиною другою статті 2 КАС України, у поєднанні з частиною першою статті 65 Закону № 1798-VIII, які, зокрема, покладають на суд обов`язок з`ясувати, чи ухвалено таке рішення повноважним складом ВРП; чи підписано рішення усіма членами ВРП, які брали участь у його ухваленні; чи містить рішення посилання на визначені законом підстави його ухвалення або мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.

Щодо доводів позивачки про невідповідність спірного рішення ВРП положенням статті 65 Закону № 1798-VIII, Верховний Суд вказує таке.

83. Статтею 1 цього Закону № 1798-VIII (1798-19) передбачено, що ВРП є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів.

84. Пунктом 8 частини першої статті 3 цього Закону визначено, що до повноважень ВРП належить ухвалення рішення про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя.

85. За змістом статті 63 Закону № 1798-VIII та пункту 20.10 Регламенту слідує, що клопотання Генерального прокурора або його заступника про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності розглядається на засіданні ВРП, яке проводиться відкрито.

86. Відповідно до частини першої статті 30 Закону № 1798-VIII засідання ВРП у пленарному складі, засідання Дисциплінарної палати є повноважним, якщо в ньому бере участь більшість від складу ВРП або Дисциплінарної палати відповідно.

87. Судом установлено, що клопотання заступника Генерального прокурора - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Клименка О.В. від 29 вересня 2025 року про тимчасове відсторонення судді Північного апеляційного господарського суду ОСОБА_1 подане на стадії досудового розслідування кримінального провадження № 42023000000001938. У зазначеному клопотанні прокурор просив застосувати до судді тимчасове відсторонення строком на два місяці, що відповідає вимогам частини одинадцятої статті 63 Закону № 1798-VIII та прямо випливає з його змісту.

88. За результатами розгляду цього клопотання ВРП ухвалила рішення від 03 жовтня 2025 року № 2064/0/15-25, яким частково задовольнила клопотання прокурора та тимчасово відсторонила суддю ОСОБА_1. від здійснення правосуддя до 22 листопада 2025 року. Вказаний строк повністю кореспондує установленому законом граничному періоду відсторонення. У рішенні ВРП зафіксовано, що відсторонення здійснюється у зв`язку з притягненням судді до кримінальної відповідальності за підозрою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених статтею 368-5 та частиною другою статті 366-2 КК України.

89. На момент розгляду клопотання Вищою радою правосуддя ОСОБА_1 було вручено письмове повідомлення про підозру 22 вересня 2025 року, що підтверджується матеріалами кримінального провадження та зазначено безпосередньо у рішенні ВРП. Викладені в клопотанні фактичні дані, зокрема щодо набуття активів у значних обсягах, які істотно перевищують задекларовані законні доходи судді, а також внесення недостовірних відомостей до декларацій за 2021- 2024 роки, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні корупційних кримінальних правопорушень.

90. З наявних матеріалів справи Судом також установлено, що клопотання прокурора розглянуто повноважним складом Вищої ради правосуддя. У засіданні ВРП брали участь суддя ОСОБА_1., її представники та прокурор. Рішення підписано усіма членами Ради, які брали участь у його ухваленні, що виключає наявність підстав для його скасування за пунктами 1 і 2 частини першої статті 65 Закону № 1798-VIII.

91. Також Суд установив, що позивачка була своєчасно й належним чином повідомлена про дату й місце розгляду клопотання та подала свої заперечення, які, згідно змісту оскаржуваного Рішення, були заслухані та враховані, однак не вплинули на висновок ВРП через відсутність правових підстав для сумніву у необхідності тимчасового відсторонення.

92. Таким чином, колегія суддів наголошує, що процедура розгляду клопотання дотримана: повідомлення здійснено, строки витримані, засідання проведено відкрито, доводи прокурора та заперечення судді досліджені, а рішення ґрунтується на фактичних обставинах і матеріалах досудового розслідування.

93. Оцінюючи законність рішення ВРП у контексті пункту 3 частини першої статті 65 Закону № 1798-VIII, Верховний Суд відзначає, що спірне рішення містить конкретні та належним чином сформульовані мотиви, які стали підставою для висновку про необхідність тимчасового відсторонення судді. Зокрема, ВРП врахувала, що за даними досудового розслідування ОСОБА_1 підозрюється у незаконному набутті активів у значному розмірі, що істотно перевищують її законні доходи, та у внесенні завідомо недостовірних відомостей до декларацій за 2021- 2024 роки. Сам характер інкримінованих діянь - корупційних і прямо пов`язаних із використанням статусу судді - ВРП обґрунтовано визнала таким, що може поставити під сумнів безсторонність судді під час здійснення правосуддя.

94. Суд встановив, що ВРП у своєму рішенні не обмежилася загальними міркуваннями про статус судді чи характер підозри, а виходила з чітко визначених та документально підтверджених обставин кримінального провадження № 42023000000001938, викладених у клопотанні заступника Генерального прокурора - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Клименка О.В. та досліджених під час його розгляду.

Зокрема, ВРП врахувала такі встановлені у провадженні обставини:

1) Набуття активів у значному розмірі, що суттєво перевищує законні доходи судді.

У матеріалах провадження містяться результати фінансово-аналітичних досліджень, оцінювально-будівельної та оцінювально-земельної експертиз, призначених ухвалою слідчого судді ВАКС від 08 квітня 2024 року, відповідно до яких загальна вартість придбаних ОСОБА_1 у 2021- 2024 роках активів перевищує її офіційні доходи більш ніж на 6500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Саме ця величина була визначена експертами як різниця між задекларованими доходами та встановленою вартістю активів і свідчить про ознаки злочину, передбаченого статтею 368-5 КК України.

2) Внесення недостовірних відомостей до декларацій за 2021- 2024 роки.

З матеріалів клопотання убачається, що:

- у деклараціях судді не відображено набуті активи, ринкова вартість яких була встановлена експертизами;

- джерела коштів, за рахунок яких здійснено придбання майна, не підтверджуються розміром законних доходів, що зафіксовано у фінансово-аналітичних висновках;

- обсяг недостовірних відомостей оцінено як особливо великий, що відповідає складу злочину, передбаченого частиною другою статті 366-2 КК України.

3) Проведення санкціонованого обшуку та вилучення носіїв інформації.

На підставі ухвали слідчого судді ВАКС від 08 квітня 2024 року детективи провели обшук домоволодіння судді за адресою: Київська область, Обухівський район, смт Козин, вул. Зарічна, 44.

Під час обшуку 26 квітня 2024 року вилучено мобільний телефон iPhone 14 Pro та планшет iPad, які, за твердженням органу досудового розслідування, містять електроне листування, дані щодо здійснених фінансових операцій та незадекларованих активів.

95. Окрім того, ВРП урахувала встановлені під час досудового розслідування ризики, передбачені пунктами 5 і 6 частини другої статті 155 КПК України, зокрема те, що службові та професійні зв`язки судді у судовій та правоохоронній системі створюють реальну можливість впливу на свідків, а також ризик знищення, спотворення або приховування документів і речей, що мають доказове значення. Крім того, займане ОСОБА_1 становище може дозволити їй отримувати інформацію про хід розслідування поза межами процесуальних процедур, що здатне перешкоджати встановленню фактичних обставин кримінального провадження.

96. Окремо ВРП врахувала етичний аспект, наголосивши, що інкриміновані судді корупційні правопорушення, пов`язані з використанням статусу судді, об`єктивно підривають довіру суспільства до її доброчесності та безсторонності, що суперечить стандартам суддівської етики та загальним принципам забезпечення авторитету правосуддя.

97. Таким чином, ВРП обґрунтовано зазначила, що наведені обставини створюють реальний, конкретний та індивідуально визначений ризик перешкоджання кримінальному провадженню, у тому числі шляхом впливу на свідків та можливого знищення або спотворення доказів, а також формують об`єктивну загрозу авторитету правосуддя, що зумовлює необхідність тимчасового відсторонення судді від здійснення правосуддя.

98. Колегія суддів зазначає, що ВРП здійснила оцінку матеріалів кримінального провадження виключно в межах своєї компетенції, не вирішуючи питання наявності або відсутності вини судді, а лише перевіряючи наявність ризиків, які можуть перешкоджати належному здійсненню правосуддя під час досудового розслідування. ВРП діяла в межах статті 63 Закону № 1798-VIII та статей 155- 155-1 КПК України, і її висновки ґрунтуються на фактичних даних досудового розслідування та обставинах, підтверджених матеріалами клопотання.

99. Суд наголошує, що вимоги статті 157 КПК України не передбачають необхідності встановлення факту вже вчиненого впливу чи знищення доказів; достатнім є наявність конкретних даних, які вказують на реальність такого ризику з огляду на обставини конкретної справи.

100. Узагальнюючи наведене, Верховний Суд доходить висновку, що рішення Вищої ради правосуддя відповідає вимогам Конституції України (254к/96-ВР) , Закону № 1798-VIII (1798-19) , Закону № 1402-VIII (1402-19) та статтям 155, 155-1 КПК України, містить достатні, чіткі та передбачені законом мотиви, які підтверджують необхідність тимчасового відсторонення позивачки від здійснення правосуддя на час досудового розслідування. Доводи позивачки про відсутність мотивів або формальний характер рішення спростовуються встановленими у справі фактичними обставинами.

101. Також Суд наголошує, що наявність кримінального провадження щодо судді, якому повідомлено про підозру у вчиненні корупційних кримінальних правопорушень, створює реальні ризики для авторитету правосуддя та здатності судді неупереджено виконувати свої функції. Характер інкримінованих діянь (стаття 368-5 КК України та частина друга статті 366-2 КК України), їх суспільна небезпечність та пов`язаність із використанням статусу судді об`єктивно зумовлюють необхідність тимчасового відсторонення з метою захисту суспільної довіри до судової влади.

102. Оцінюючи пропорційність втручання у права позивачки, Суд виходить із необхідності забезпечення балансу між її приватним інтересом у продовженні здійснення професійної діяльності та публічним інтересом у підтриманні довіри до судової влади. Застосований Вищою радою правосуддя захід тимчасового відсторонення не має карального характеру та не пов`язаний із встановленням вини; його метою є запобігання реальним ризикам, які можуть перешкоджати як належному перебігу досудового розслідування, так і безсторонньому та неупередженому здійсненню суддею правосуддя, а також збереженню авторитету судової влади.

103. Суд також бере до уваги, що у випадках, коли судді повідомлено про підозру у вчиненні тяжких корупційних кримінальних правопорушень, об`єктивний сторонній спостерігач може сприймати подальше здійснення таким суддею правосуддя як таке, що здатне зменшувати рівень довіри до його доброчесності та неупередженості. За цих умов тимчасове відсторонення є необхідним інструментом для забезпечення сприйняття суду як незалежного та безстороннього органу, а також для недопущення ситуацій, які могли б поставити під сумнів авторитет правосуддя.

104. У зв`язку з цим Верховний Суд погоджується з твердженням Вищої ради правосуддя, що притягнення позивачки до кримінальної відповідальності за корупційні злочини саме по собі, у сукупності з характером інкримінованих діянь, є достатньою та вагомою підставою для розгляду й задоволення клопотання прокурора про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя, оскільки подальше здійснення суддею правосуддя в умовах існування вказаних підозр може підірвати авторитет судової влади та створити загрозу незалежності суду.

105. Верховний Суд відзначає, що саме Вища рада правосуддя є єдиним уповноваженим органом, який має дискреційні повноваження вирішувати питання про тимчасове відсторонення судді на підставі оцінки поданих матеріалів та встановлених обставин кримінального провадження. Оцінка наявності або відсутності ризиків, визначених кримінальним процесуальним законом, є, за загальним правилом, предметом її виключної компетенції, що підтверджено правовими позиціями Великої Палати Верховного Суду (постанови від 21 січня 2020 року у справі № 9901/962/18, від 23 червня 2021 року у справі № 9901/85/20).

106. Таким чином, твердження позивачки про ухвалення відповідачем рішення без наявності законної підстави або з порушенням встановленого законом порядку є необґрунтованими та спростовуються встановленими у справі фактичними обставинами і вимогами чинного законодавства.

Щодо доводів позивачки про відсутність обґрунтованої підозри та про те, що тимчасове відсторонення було застосоване виключно на підставі факту вручення повідомлення про підозру, колегія суддів зазначає таке.

107. Суддю може бути тимчасово відсторонено від здійснення правосуддя за рішенням Вищої ради правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності (пункт 1 частини першої статті 62 Закону № 1798-VIII). Отже, на стадії застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді тимчасового відсторонення судді ВРП насамперед має встановити факт притягнення судді до кримінальної відповідальності в розумінні кримінального процесуального закону.

108. Відповідно до пункту 14 статті 3 КПК України притягнення до кримінальної відповідальності є стадією кримінального провадження, яка починається з моменту повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення. Саме з цього моменту суддя набуває процесуального статусу, з яким закон пов`язує можливість вирішення питання про його тимчасове відсторонення.

109. Дотримуючись порядку, визначеного Законом № 1798-VIII (1798-19) та Регламентом ВРП, Вища рада правосуддя як суб`єкт кримінальних процесуальних правовідносин має керуватися також положеннями КПК України (4651-17) , що встановлюють загальні засади застосування заходів забезпечення кримінального провадження. Однак повноваження ВРП не охоплюють оцінку обґрунтованості підозри у кримінально-правовому значенні - така оцінка належить до компетенції слідчого судді та суду в межах кримінального провадження.

110. ВРП перевіряє виключно наявність процесуальних передумов для застосування відповідного заходу забезпечення, у тому числі факт вручення судді повідомлення про підозру, характер інкримінованих діянь, наявність ризиків, передбачених пунктами 5 і 6 частини другої статті 155 КПК України, та можливий вплив подальшого перебування судді на посаді на перебіг досудового розслідування й авторитет правосуддя. Тому доводи позивачки про те, що ВРП мала встановлювати або оцінювати обґрунтованість підозри по суті, є хибними та суперечать межам повноважень ВРП.

111. Аналогічний підхід висловлений Верховним Судом у рішенні від 07 жовтня 2025 року у справі №990/137/25.

112. Згідно з частинами першою та другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

113. В адміністративних справах щодо протиправності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

114. Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

115. Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Верховний Суд дійшов висновку про те, що Вища рада правосуддя, ухвалюючи спірне рішення, діяла в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом № 1798-VIII (1798-19) , з дотриманням принципів пропорційності та законності. Це рішення відповідає критеріям, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, містить обґрунтовані мотиви, з яких цей орган дійшов правомірного висновку про наявність підстав для часткового задоволення клопотання заступника Генерального прокурора - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Клименка О.В. про тимчасове відсторонення судді Північного апеляційного господарського суду ОСОБА_1 від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності.

116. Таким чином, підстави для задоволення позову ОСОБА_1 відсутні.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ ПОЗОВНОЇ ЗАЯВИ

117. Відповідно до частини першої, пункту другого частини другої статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

118. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

119. Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу наведених положень законодавства та доказів, наявних в матеріалах справи, Суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленого адміністративного позову та відсутність підстав для його задоволення.

Висновки стосовно розподілу судових витрат

120. Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для вирішення судом питання про розподіл між сторонами судових витрат відсутні.

На підставі викладеного та керуючись статтями 241- 246, 266 КАС України, Суд

У Х В А Л И В :

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправним та нечинним рішення суб`єкта владних повноважень.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення Верховного Суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду за наслідками апеляційного перегляду.