ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 листопада 2006 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у
складі:
головуючого Співака В.I.
суддів Білуги С. В.
Гаманка О.I.
Загороднього А. Ф.
Заїки М.М.
при секретарі Дашківській О. Є., за участю представників
відповідача Васильчикова I. В. та Бондаренка В. А.;
розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу приватного
підприємства фірми "Юрекс" на постанову Одеського апеляційного
господарського суду від 24 листопада 2005 року у справі за позовом
ППФ "Юрекс" до Центральної МДПI у м. Миколаєві про визнання
недійсним податкового повідомлення-рішення, -
в с т а н о в и л а:
У травні 2005 року ППФ "Юрекс" звернулось до суду із позовом
до Центральної МДПI у м. Миколаєві про визнання недійсним
податкового повідомлення-рішення.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 31
серпня 2005 року позов задоволено. Податкове повідомлення-рішення
від 06.01.2005 р. №0000162303/0 Центральної МДПI, визнано
недійсним повністю. Постановою Одеського апеляційного
господарського суду від 24 листопада 2005 року рішення
господарського суду Миколаївської області від 31 серпня 2005 року
змінено та викладено в наступній редакції: позов задоволено
частково, податкове повідомлення-рішення від 06.01.2005 р.
№0000162303/0 визнано недійсним на суму 8925 грн. та в частині
визначення суми 25085 грн. податковим зобов'язанням.
У касаційній скарзі ППФ "Юрекс" просить змінити частково
постанову Одеського апеляційного господарського суду від 24
листопада 2005 року, визнавши недійсним податкове
повідомлення-рішення Центральної МДПI у м. Миколаєві від
06.01.2005 р. №0000162303/0 повністю на суму 34010 грн.
Колегія суддів, перевіривши доводи касаційної скарги, рішення
суду апеляційної інстанцій щодо правильного застосування норм
матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга
задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Первомайською об'єднаною Державною податковою інспекцією
Миколаївської області 10.12.2004р. здійснена перевірка
букмекерської контори "Адреналін", що належить ПП фірмі "Юрекс"
щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері
готівкового та безготівкового обігу суб'єктами підприємницької
діяльності, та складений акт від 10.12.2004р. №14080802/2302, в
якому зазначено про непроведення розрахункових операцій через РРО
при прийнятті ставок на загальну суму 6802 грн. На підставі цього
акту Центральною МДПI у м. Миколаєві прийнято податкове
повідомлення - рішення від 06.01.2005р. №0000162303/0, яким до
позивача застосована фінансова санкція у сумі 34010 грн.
Суд апеляційної інстанції правильно зазначив, що відповідно
до вимог Закону України "Про застосування реєстраторів
розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування
та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
контроль за додержанням суб'єктами
підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за
товари (послуги), інших вимог зазначеного Закону здійснюють органи
державної податкової служби України шляхом проведення планових або
позапланових перевірок згідно із законодавством України.
Контролюючі органи мають право відповідно до законодавства
здійснювати планові або позапланові перевірки осіб, які підпадають
під дію цього Закону.
Пункт 1 статті 11 Закону України "Про державну податкову
службу в Україні" ( 509-12 ) (509-12)
передбачає, що органи державної
податкової служби в установленому порядку мають право здійснювати
на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм
власності та у громадян, в тому числі громадян - суб'єктів
підприємницької діяльності, перевірки грошових документів,
бухгалтерських книг звітів, кошторисів, декларацій товарно-касових
книг, показників електронних контрольно-касових апаратів і
комп'ютерних систем, що застосовуються для розрахунків за готівку
із споживачами та інших документів незалежно від способу подання
інформації, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, інших
платежів, наявності свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів
підприємницької діяльності, спеціальних дозволів (ліцензій,
патентів тощо) на її здійснення, а також одержувати від посадових
осіб і громадян у письмовій формі пояснення, довідки і відомості з
питань, що виникають під час перевірок.
На підставі досліджених доказів, апеляційний суд обгрунтовано
дійшов висновку, що аналіз Z-звіту РРО дозволив відповідачу
зробити висновок про суму готівкових коштів, які були проведені
через РРО впродовж певного дня. Суми Z-звітів РРО №3 від
08.08.2004 р., №70 від 15.10.2004 р., №77 від 23.10.2004 р., №79
від 26.10.2004 р., №98 від 14.11.2004 р., №102 від 18.11.2004 р.,
№103 від 19.11.2004 р. повинні були дорівнювати сумам, які були
зазначені в картках прийняття ставок за відповідну дату. Суди
вірно вважають помилковим врахування картки №64 від 26.10.2004 р.
на 2000 грн., (сума не проведена через РРО - 1785 грн.), оскільки
з неї вбачається, що ставка була зроблена в касі за адресою: м.
Миколаїв, пр. Леніна, готель "Україна", а не за місцем перевірки в
Первомайську.
Перевіркою було об'єктивно встановлено не проведення
розрахункових операцій через РРО при прийманні ставок на загальну
суму 5017 грн. Відповідно до п.1 ст.17 Закону України "Про
застосування РРО в сфері торгівлі, громадського харчування та
послуг" від 01.06.2000 р. №1776, передбачена фінансова санкція у
5-кратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність -
5017х5=25085 грн.
Апеляційний суд також обгрунтовано мотивував про
безпідставність посилання позивача на те, що перевірка проводилась
не у присутності особи уповноваженої здійснювати розрахункові
операції, оскільки відповідно до статті 24 Кодексу законів про
працю України ( 322-08 ) (322-08)
, трудовий договір вважається укладеним і
тоді, коли наказу чи розпорядження не було видано, але працівника
фактично було допущено до роботи. Як свідчать обставини справи,
акт перевірки від 10 грудня 2004 року №14080802/2302 вручений
оператору - касиру Ткачу С. В., про що в акті перевірки є
особистий підпис про отримання.
Оспорювань податкове повідомлення-рішення прийняте на
підставі підпункту "б" п.п.4.2.2 ст. 4 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Відповідно до ввідної частини Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
цей Закон є спеціальним
законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення
зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та
державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових
платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що
застосовуються до платників податків контролюючими органами, у
тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Саме цим Законом і запроваджене поняття податкового зобов'язання,
податкового боргу, як податкового зобов'язання узгодженого
платником податків, або встановленого судом, але не сплаченого у
встановлений строк, а також пені, нарахованої на суму такого
податкового зобов'язання.
Суди першої та апеляційної інстанцій правильно дійшли
висновку, що заявлені до стягнення фінансові санкції за порушення
Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових
операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг"
( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
, відповідно до статей 14, 15 Закону України "Про
систему оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
не відносяться до податкових
платежів.
Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
суд касаційної інстанції перевіряє
правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій
норм матеріального та процесуального права, правової оцінки
обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та
визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому
рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого
доказу.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що порушень
судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального
права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка
обставин по справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід
залишити без задоволення, а судове рішення - без змін.
Керуючись статтями 220, 221, 224, 230, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія
суддів -
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу приватного підприємства фірми "Юрекс"
залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного
господарського суду від 24 листопада 2005 року у справі за позовом
ППФ "Юрекс" до Центральної МДПI у м. Миколаєві про визнання
недійсним податкового повідомлення-рішення - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий Співак В. I.
Судді Білуга С. В.
Гаманко О. I.
Загородній А. Ф.
Заїка М. М.
З оригіналом згідно суддя Гаманко О. I.