ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХ В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 листопада 2006 р. м. Київ
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого - судді Фадєєвої Н.М.
Суддів - Бим М.Є., Леонтович К.Г., Маринчак Н.Є., Чалого
С.Я.
При секретарі - Мельник I.М.
розглянувши у судовому засіданні справу за касаційною
скаргою ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду м. Києва від 03
червня 2005р. у справі за заявою Голови Верховної Ради України про
дострокове припинення повноважень народного депутата України
ОСОБА_1, -
В С Т А Н О В И Л А :
Справа № К-30985/6
Доповідач Фадєєва Н.М.
В квітні 2005р. Голова Верховної Ради України звернувся до
суду із заявою про дострокове припинення повноважень народного
депутата України ОСОБА_1, який 31.03.2002р. був обраний народним
депутатом України від виборчого округу НОМЕР_1 Львівської області
і розпорядженням Керівника апарату Верховної Ради України НОМЕР_2.
його було зараховано на роботу до Верховної Ради України
четвертого скликання на постійній основі.
Указом Президента України № 179/2005 від 04.02.2005р
( 179/2005 ) (179/2005)
. ОСОБА_1. призначений IНФОРМАЦIЯ_1.
Вважаючи, що ця посада є несумісною із статусом народного
депутата України, просив постановити рішення про припинення
повноважень народного депутата України ОСОБА_1
Рішенням апеляційного суду м. Києва від 03.06.2005р. заява
Голови Верховної Ради України була задоволена, достроково
припинено повноваження народного депутата України ОСОБА_1.
Судове рішення мотивовано тим, що частиною 2 статті 78
Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
та частиною 1 статті 3акону
України " Про статус народного депутата" передбачено, що народний
депутат не може бути на державній службі, тому порушення цього
правила, зокрема вимог щодо несумісності є підставою для
дострокового припинення повноважень.
06.07.2005р. ОСОБА_1. звернувся до апеляційного суду м. Києва
із заявою про перегляд вищевказаного рішення за нововиявленими
обставинами, посилаючись на те, що до винесення рішення він
добровільно подав заяву про дострокове припинення депутатських
повноважень, однак ця обставина не була відома суду на момент
постановлення рішення 03.06.2005р. і ця обставина, на його думку,
є суттєвою для вирішення справи.
Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 08.07.2005р. в
задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення цього ж суду від
03.06.2005р. відмовлено.
11.08.2005р. ОСОБА_1. звернувся до суду із заявою про
перегляд ухвали апеляційного суду м. Києва від 08.07.2005р. за
нововиявленими обставинами, посилаючись на наявність у нього
доказів про добровільне дострокове припинення ним депутатських
повноважень.
Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 14.09.2005р. в
задоволенні його заяви про перегляд за нововиявленими обставинами
ухвали цього ж суду від 08.07.2005р. відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням апеляційного суду м. Києва
від03.06.2005р., ОСОБА_1. звернувся до Вищого адміністративного
суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати це
рішення та закрити провадження у справі, посилаючись на порушення
судом норм процесуального права та неправильну правову оцінку
обставин по справі.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом
норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна
скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 129 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
основними засадами судочинства зокрема є законність, рівність усіх
учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність
сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні
перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1, 2 статті 90 Цивільного
процесуального кодексу України ( 1618-15 ) (1618-15)
(в редакції 1963 року -
ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
) судові виклики і повідомлення
провадяться повістками, що надсилаються особам, які беруть участь
у справі, свідкам, експертам, представникам громадських
організацій і трудових колективів за адресою, вказаною стороною,
самими цими особами або іншими учасниками справи. Повістки разом
із зворотною розпискою надсилаються рекомендованим листом або
через розсильних.
Стаття 91 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
передбачає, що повістка про
виклик до суду повинна бути вчасно вручена особі, яка
викликається, але у всякому разі не пізніше ніж за п"ять днів до
судового засідання.
Серед прав передбачених статтею 99 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
,
зокрема встановлено право особи, яка бере участь у справі брати
участь у судових засіданнях.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1. про час першого
судового засідання 26.04.2005р. був повідомлений тільки
21,04.2005р., тобто пізніше ніж за п"ять днів до судового
засідання, чим суд грубо порушив вимоги ст.. 91 ЦПК України
( 1618-15 ) (1618-15)
(в діючій на той час редакції).
Судове засідання 16.05.2005р. відкладено за неявкою ОСОБА_1
на 03.06.2005р.. 23.05.2005р. ОСОБА_1. звернувся до суду з
письмовою заявою, в якій просив надати йому можливість
ознайомитися з матеріалами справи та перенести розгляд справи на
20.06.2005р.
Відповідно до ст.. 171 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
(в діючій на
той час редакції) клопотання осіб, які беруть участь у справі, про
витребування нових доказів та з усіх інших питань, пов"язаних з
розглядом справи, вирішується судом негайно після того, як буде
заслухана думка інших осіб, які беруть участь у справі, про що
постановляється ухвала.
В порушення цих вимог суд 03.06.2005р. взагалі не ставив на
обговорення клопотання ОСОБА_1 від 23.05.2005р. і не прийняв з
цього приводу ніякого процесуального рішення.
Відповідно до ч. 3 ст. 172 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
(в
редакції 31.05.2000р.) у разі повторної неявки в судове засідання,
незалежно від причин, позивача чи відповідача, яким повідомлено у
встановленому порядку про час і місце судового засідання, суд
розглядає справу за наявності у справі достатніх матеріалів про
права та взаємовідносини сторін.
Як вбачається з матеріалів справи, відомостей про те, що
ОСОБА_1. повідомлений у встановленому порядку про день слухання
справи немає.
При таких обставинах ОСОБА_1. був позбавлений можливості
реалізувати свої права, гарантовані йому Конституцією України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
та процесуальним законом.
Відповідно до ч. 2, п. 4 ч. 3 ст. 227 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
підставою для
скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної
інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є
порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели
або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть
бути усунені судом касаційної інстанції.
Судові рішення обов"язково скасовуються з направленням справи
на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого
з осіб, які беруть участь у справі, належним чином не повідомлених
про дату, час і місце судового засідання.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що
оскільки процесуальні права ОСОБА_1 при розгляді даної справи
грубо порушені і позбавлення судом його права брати участь у
судових засіданнях призвели до неправильного вирішення справи і ці
порушення норм процесуального права не можуть бути усунені судом
касаційної інстанції, то оскаржуване рішення підлягає скасуванню.
Згідно п. 5 ч. 1 ст. 157 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
суд закриває провадження у справі,
якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництво.
Враховуючи той факт, що Верховна Рада України IУ скликання на
час розгляду касаційної скарги склала свої повноваження перед
новообраною, У скликання Верховною Радою України і як сторона
вибула з процесуальних правовідносин і виходячи із суті спірних
правовідносин у неї немає і не може бути встановлено
правонаступника, то направлення справи на новий судовий розгляд є
неможливим.
Згідно ч. 1 ст. 228 Кодексу адміністративного судочинства
України ( 2747-15 ) (2747-15)
суд касаційної інстанції скасовує судові
рішення в касаційному порядку і залишає позовну заяву без розгляду
або закриває провадження у справі з підстав, встановлених статтями
155 і 157 цього Кодексу.
Враховуючи, що фактичні обставини встановлені судом неповно,
неправильно застосовані норми процесуального закону, на час
розгляду касаційної скарги заявник вибув з процесуальних
правовідносин і правонаступництво щодо нього не може бути
встановлено, колегія суддів вважає необхідним судове рішення
скасувати і закрити провадження у справі.
Керуючись ст.. 157, 220, 221, 227, 228, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія
суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення апеляційного суду м. Києва від 03.06.2005р.
скасувати.
Закрити провадження по справі за заявою Голови Верховної Ради
України Литвина Володимира Михайловича про дострокове припинення
повноважень народного депутата України ОСОБА_1.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення і
оскарженню не підлягає.
Судді :