ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15 листопада 2006 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в
складі:
Головуючого - судді Цуркана М.I.,
суддів: Амєліна С.Є., М.Г. Кобилянського, Гуріна М.I.,
Ліпського Д.В.
секретар: Міненко I.М.
за участю представника відповідачів - Сябренка А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги
ОСОБА_1, Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі
м.Миколаєва, Головного Управління Пенсійного фонду України в
Миколаївській області, Пенсійного Фонду України на постанову
апеляційного суду Миколаївської області від 9 березня 2006 року
по справі за позовом ОСОБА_1 до УПФУ в Заводському районі
м.Миколаєва, Головного УПФУ в Миколаївській області та Пенсійного
Фонду України про поновлення виплат пенсії за віком, -
В С Т А Н О В И Л А :
У серпні 2005 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду
з позовом про зобов'язання УПФУ в Заводському районі м.Миколаєва,
Головного УПФУ в Миколаївській області та Пенсійний Фонд України
поновити йому виплату пенсії за віком з 1 липня 2002 року та
пеперахувати пенсию у відповідний банк держави Iзраіль,
посилаючись на те, що в 1997 році УПФУ в заводскому районі
м.Миколаєва незаконно припинило выплату його пенсії в зв'язку з
виїздом на постійне місце проживания до Iзраїлю.
Постановою Заводського районного суду м.Миколаєва від 20
жовтня 2005 року в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Постановою апеляційного суду Миколаївської області від 9
березня 2006 року рішення суду першої інстанції скасовано,
постановлено нове судове рішення про задоволення частково позовних
вимог ОСОБА_1 Зобов'язано УПФУ в Заводському районі м.Миколаєва,
Головне УПФУ в Миколаївській області та Пенсійний Фонд України
поновити виплату пенсії за віком ОСОБА_1, починаючи з 1 липня 2002
року. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції
відповідачі - УПФУ в Заводському районі м.Миколаєва, Головне УПФУ
в Миколаївській області та Пенсійний Фонд України звернулися з
касаційними скаргами до Вищого адміністративного суду України, в
яких просять скасувати рішення апеляційного суду Миколаївської
області від 9 березня 2006 року, а рішення суду першої інстанції
залишити в силі, оскільки суд апеляційної інстанції неправильно
застосував норми матеріального права, а саме : Закон України "Про
загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" ( 1058-15 ) (1058-15)
,
Закон України "Про пенсійне забезпечення" ( 1788-12 ) (1788-12)
Також до
суду касаційної інстанції звернувся позивач - ОСОБА_1, який просив
задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду
України, перевіривши доводи касаційної скарги за матеріалами
справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню з наступних підстав.
Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що УПФУ в
Заводському районі м.Миколаєва ОСОБА_1 з 1995 року встановлена
пенсія за віком. В зв'язку з виїздом на постійне місце проживання
до Iзраїлю ОСОБА_1 припинили виплачувати пенсію, при цьому, йому
була виплачена пенсія за 6 місяців на перед. В травні 2005 року
позивач звернувся з заявою про поновлення йому виплати пенсії за
місцем свого постійного проживання, але йому було в цьому
відмовлено.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про пенсійне
забезпечення" ( 1788-12 ) (1788-12)
, пенсійне забезпечення громадян України,
які проживають за її межами, проводиться на основі договорів
(угод) з іншими державами.
Згідно зі ст. 92 цього Закону, пенсії, призначені в Україні
до виїзду на постійне проживання за кордон, виплачуються за 6
місяців наперед перед виїздом за кордон. За час перебування цих
громадян за кордоном виплачуються тільки пенсії, призначені
внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання.
Порядок переведення пенсії, призначених внаслідок трудового
каліцтва або професійного захворювання, в інші країни визначається
Кабінетом міністрів України.
На даний час угода між Україною та Iзраїлем про
співробітництво в галузі соціального забезпечення не укладена, а
тому відсутні законодавчо визначені підстави для задоволення
позову ОСОБА_1 Закон передбачає можливість виплати пенсії особі
під час перебування за кордоном лише в тому разі, якщо це
передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість
якого надана Верховною Радою України.
Колегія суддів приходить до висновку про те, що судом
апеляційної інстанції при частковому задоволенні позовних вимог
ОСОБА_1 безпідставно застосовані окремі норми Європейської
Конвенції, які стосуються права власності.
У даній справі предметом спору не є право ОСОБА_1 на
призначення та отримання пенсії. Це право відповідачами не
оспорувалося і не було предметом розгляду в суді. По даній справі
суди розглядали позов ОСОБА_1 про незаконність рішення пенсійних
органів про припинення виплати йому пенсії у зв'язку з його
виїздом за кордон на постійне проживання та відмову цих органів
поновити виплату пенсії. Тобто, предметом адміністративного спору
була законність рішення та дії суб'єкта владних повноважень.
Судом першої інстанції встановлено, що рішення та дії
пенсійних органів прийняті та вчинені на підставі, у межах
повноважень та у спосіб, що передбачені законами України. Тому
рішення суду першої інстанції є законним і скасовано помилково.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що рішення
суду першої інстанції ухвалено відповідно до закону і скасовано
судом апеляційної інстанції помилково. Тому рішення апеляційної
інстанції слід скасувати, а рішення суду першої інстанції -
залишити в силі.
Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 226, 230, ч.5 ст.254 КАС
України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів -
У Х В А Л И Л А :
В задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1 відмовити.
Касаційні скарги Управління Пенсійного фонду України в
Заводському районі м.Миколаєва, Головного Управління Пенсійного
фонду України в Миколаївській області, Пенсійного Фонду України
задовольнити.
Постанову апеляційного суду Миколаївської області від 9
березня 2006 року про задоволення позову ОСОБА_1 про поновлення
виплати пенсії за віком скасувати, а рішення Заводського районного
суду м.Миколаєва від 20 жовтня 2005 року по даній справі залишити
в силі.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з
моменту проголошення.
ГОЛОВУЮЧИЙ : М.I. Цуркан
СУДДI : С.Є. Амєлін
М.Г. Кобилянський
М.I. Гурін
Д.В. Ліпський