ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 листопада 2006 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в
складі:
Головуючого - судді Цуркана М.I.,
суддів: Амєліна С.Є., М.Г. Кобилянського, Гуріна М.I.,
Ліпського Д.В.
секретар: Міненко I.М.
за участю позивача ОСОБА_1 представників відповідача -
Золототрубової В.Б., Монастирського К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі
м.Львова на постанову апеляційного суду Львівської області від 13
лютого 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до УПФУ в
Личаківському районі м.Львова та ВАТ "Укравтобуспром" про визнання
права на отримання пенсії та поновлення її виплат, -
В С Т А Н О В И Л А :
В червні 2005 року ОСОБА_1 звернувся до
суду з позовом про визнання права на отримання наукової пенсії та
поновлення її виплат та просив визнати рішення УПФУ в
Личаківському районі м.Львова таким, що не відповідає
законодавству України, зобов'язати УПФУ в Личаківському районі
м.Львова поновити виплату наукової пенсії з 1 травня 2005 року,
посилаючись на те, що на підставі довідки, виданї ВАТ
"Укравтобуспром" йому була призначена наукова пенсія, однак
вподальшому підриємство відкликало цю довідку, а УПФУ в
Личаківському районі м.Львова припинило виплачувти наукову пенсію,
вважає це припинення неправомірним.
Постановою Личаківського районного суду м.Львова від 12
грудня 2005 року в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Львівської області від 13 лютого
2006 року рішення суду першої інстанції скасовано, постановлено
нове судове рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції
відповідач - УПФУ в Личаківському районі м.Львова звернувся з
касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в
якій просить скасувати рішення апеляційного суду Львівської
області від 13 лютого 2006 року, а рішення суду першої інстанції
залишити в силі, оскільки суд апеляційної інстанції неправильно
застосував норми матеріального права.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду
України, перевіривши доводи касаційної скарги за матеріалами
справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає
частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом апеляційної інстанції встановлено, і це підтверджується
трудовою книжкою ОСОБА_1, що він з 1972 року по 1996 рік працював
у головному Союзному конструкторському бюро, яке було
переіменовано в 1975 році у Всесоюзний конструкторський
експериментальний інститут автобусобудування, а з 1991 року - в
Український державний інститут автобусо-толейбусобудування. В 1996
року - реарганізовно у ВАТ "Укравтобуспром". Статус установи
структурного підрозділу підтверджує науковий напрямок її
діяльності, як і назва посади яку займав позивач.
Відповідно до переліку Постанови Кабінету Міністрів України
від 4 березня 2004 року №257 ( 257-2004-п ) (257-2004-п)
"Про затвердження
переліку посад наукових (науково-педагогічних) працівників
підприємств, установ, організацій, вищих навчальних закладів III -
IV рівнів акредитації, перебування на яких дає право на
призначення пенсії та виплату грошової допомоги у разі виходу на
пенсію відповідно до статті 24 Закону України "Про наукову і
науково-технічну діяльність" ( 1977-12 ) (1977-12)
до цього переліку
відносяться: наукові установи та організації
.
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про наукову та наукову та
науково-технічну діяльність" ( 1977-12 ) (1977-12)
наукова діяльність -
інтелектуальна творча діяльність, спрямована на одержання; і
використання нових знань. Основними її формами є фундаментальні та
прикладні наукові дослідження; науково-технічна діяльність -
інтелектуальна творча діяльність, спрямована на одержання і
використання нових знань у всіх галузях техніки і технологій. Її
основними формами є науково-дослідні,
дослідно-конструкторські, проектно-конструкторські, технологічні,
пошукові та проектно-пошукові роботи, виготовлення дослідних
зразків або партій науково-технічної продукції, а також інші
роботи, пов'язані з доведенням наукових і науково-технічних знань
до стадії практичного їх використання.
Положення ст. 24 Закону України "Про наукову та наукову та
науково-технічну діяльність" ( 1977-12 ) (1977-12)
поширюються також на
пенсіонерів із числа наукових працівників, яким пенсія призначена
до набрання чинності цим Законом.
Судом першої інстанції відмовлено у задоволенні позову з тієї
підстави, що раніше видана ВАТ "Укравтобуспром" довідка від 1
березня 2002 року про підтвердження 20-річного стажу наукової
роботи позивача була відкликана тією ж організацією 4 квітня 2005
року. У новій довідці було підтверджено стаж наукової роботи
ОСОБА_1 лише протягом 6-ти років, що не давало право на
призначення позивачу наукової пенсії.
Скасовуючи зазначене судове рішення та ухвалюючи нову
постанову про задоволення позову ОСОБА_1, суд апеляційної
інстанції констатував, що районний суд неправильно встановив
науковий стаж позивача терміном 6-ть років, тоді як він має стаж
наукової роботи понад 20-ть років. При цьому, ні суд першої, ні
суд апеляційної інстанції належним чином не перевірили та не дали
належної оцінки обставинам, які викладені в обох зазначених
довідках. Для цього суди мали можливість дослідити додаткові
докази як за ініціативою сторін, так і з власної ініціативи.
В залежності від встановленого, суди повинні дати правильну
правову оцінку обставинам справи, належним чином мотивувати у
судових рішеннях свої висновки. При цьому, суд зобов'язаний
вказати чому приймає одні докази та не приймає інші.
Відповідно до положень ч.1 ст.220 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
суд
касаційної інстанції не може досліджувати, встановлювати чи
визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому
рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого
доказу.
Частина 3 статті 159 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
передбачає, що
обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і
всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі,
підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому
засіданні.
Враховуючи зазначені вимоги процесуального закону, колегія
суддів приходить до висновку, що судами по даній справі
постановлені необгрунтовані рішення на неповно з'ясованих
обставинах.
Дане порушення процесуального закону могли призвести до
неправильного вирішення справи, призвело до постановлення різних
за своїм змістом необгрунтованих рішень, а тому ці рішення
підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд.
Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 227, ч.5 ст.254 КАС України
( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів -
У Х В А Л И Л А :
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в
Личаківському районі м.Львова задовольнити частково.
Рішення апеляційного суду Львівської області від 13 лютого
2006 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції
на новий судовий розгляд іншим складом суду.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з
моменту проголошення.
ГОЛОВУЮЧИЙ :
СУДДI :