ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 листопада 2006 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в
складі:
Головуючого - судді Цуркана М.I. ,
суддів: Амєліна С.Є., Гуріна М.I., Кобилянського М.Г.,
Ліпського Д.В.
секретар: Міненко I.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
ОСОБА_2 на рішення Доманівського районного суду Миколаївської
області суду від 13 вересня 2005 року та на ухвалу апеляційного
суду Миколаївської області від 8 лютого 2006 року по справі за
його позовом до Миколаївського обласного управління юстиції, третя
особа : ОСОБА_1 про поновлення на роботі, -
В С Т А Н О В И Л А :
У червні 2005 року ОСОБА_2 звернувся до
суду з позовом про поновлення його на посаді заступника
начальника - начальника відділу державної виконавчої служби
Доманівського районного управління юстиції, оплату часу вимушеного
прогулу, відшкодування витрат на відрядження та матеріальних
збитків, вважаючи звільнення не законним.
Ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 8 лютого
2006 року залишено без змін рішення Доманівського районного суду
Миколаївської області від 13 вересня 2005 року, яким позовні
вимоги задоволено частково. Стягнуто з Миколаївського обласного
управління юстиції на користь ОСОБА_2 витрати на відрядження в
сумі 146 грн., а також матеріальні збитки в сумі 32 грн. 42 коп. В
іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями позивач
звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду
України.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду
першої та апеляційної інстанції, а справу направити на новий
судовий розгляд, оскільки суди першої та апеляційної інстанції
неправильно застосували норми процесуального права, а саме :
справа повинна була розглядатися судом першої інстанції за
правилами КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду
України, перевіривши доводи касаційної скарги за матеріалами
справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає
задоволенню з наступних підстав.
Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_2
перебував в трудових відносинах з Миколаївським обласним
управлінням юстиції з 26 липня 2004 року, працюючи на посаді
заступника начальника Доманівського районного управління юстиції
Миколаївської області - начальника відділу державної виконавчої
служби. Згідно з наказом відповідача від 28 березня 2005 року,
який було змінено останнім 27 травня 2005 року, позивача було
звільнено з займаної посади 12 квітня 2005 року, відповідно до п.1
ст.36 КЗпП України ( 322-08 ) (322-08)
.
Відповідно до ст.38 КЗпП України ( 322-08 ) (322-08)
працівник має
право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк,
попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово
за два тижні. Як що працівник після закінчення строку попередження
про звільнення не залишив і не вимагає розірвання трудового
договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити
його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце
запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не
може бути відмовлено в укладенні трудового договору.
Судами першої та апеляційної інстанцій не перевірено з яких
підстав позивач не залишив роботи та не був звільнений після
закінчення строку попередження. З'ясуванню підлягають також
питання : чи дійсно позивач продовжував працювати після закінчення
терміну попередження, чи припинив роботу.
В залежності від встановленого, суди повинні дати правильну
правову оцінку обставинам справи, належним чином мотивувати у
судових рішеннях свої висновки. При цьому, суд зобов'язаний
вказати чому приймає одні докази та не приймає інші.
Відповідно до положень ч.1 ст.220 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
суд
касаційної інстанції не може досліджувати, встановлювати чи
визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому
рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого
доказу.
Частина 3 статті 159 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
передбачає, що
обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і
всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі,
підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому
засіданні.
Враховуючи зазначені вимоги процесуального закону, колегія
суддів приходить до висновку, що судами по даній справі
постановлені необгрунтовані рішення на неповно з'ясованих
обставинах.
Крім того, судове рішення суду першої інстанції не може
залишатися у силі і підлягає скасуванню ще й тому, що суд
розглянув справу не за правилами Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, який на момент розгляду справи
був чинним.
Дане порушення процесуального закону могли призвести до
неправильного вирішення справи, призвело до постановлення
однакових за своїм змістом необгрунтованих рішень, а тому ці
рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий
розгляд.
Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 227, 230, ч.5 ст.254 КАС
України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів -
У Х В А Л И Л А :
Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 8 лютого
2006 року та рішення Доманівського районного суду Миколаївської
області суду від 13 вересня 2005 року скасувати, а справу
направити до Доманівського районного суду Миколаївської області на
новий судовий розгляд в іншому складі суду.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з
моменту проголошення.
ГОЛОВУЮЧИЙ : М.I. Цуркан
СУДДI : С.Є. Амєлін
М.I. Гурін
М.Г. Кобилянський
Д.В. Ліпський