№ К-7128/06
ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 листопада 2006 р. м. Київ
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,
суддів: Карася О.В., Костенка М.I., Ланченко Л.В., Шипуліної
Т.М.
при секретарі: розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу
Павлушку Р.С. Красноградської міжрайонної об'єднаної
державної податкової інспекції Харківської області
на постанову
Харківського апеляційного господарського суду від 14.06.2005
р.
у справі
№ 03/466-04
господарського суду
Харківської області
за позовом
Красноградської міжрайонної об'єднаної державної податкової
інспекції Харківської області
до
1. Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи
ОСОБА_1 2. Приватного підприємства "Едельвейс"
про
визнання угоди недійсною
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Харківської області від
09.03.2005 р., залишеним без змін постановою Харківського
апеляційного господарського суду від 14.06.2005 року в позові
Красноградської МДПI до СПД ОСОБА_1 та ПП "Едельвейс" про визнання
недійсною на підставі ст.49 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
угоди
купівлі-продажу насіння соняшнику на загальну суму 1 028 497,28
грн., укладеної між відповідачами, відмовлено.
Судові рішення вмотивовані тим, що факт визнання рішенням
Краснолучського міського суду Луганської області від 09.02.2004р.
недійсними установчих документів та скасування державної
реєстрації ПП "Едельвейс" з моменту реєстрації не може бути
безумовним доказом наявності у зазначеного підприємства умислу на
укладення угоди, щодо якої виник спір, з метою, завідомо
суперечною інтересам держави та суспільства. Крім того,
перевіряючи дійсність оспорюваної угоди стосовно її відповідності
статті 49 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, як такій, що вказана позивачем
матеріально-правовою підставою позову та діючій на момент
укладення угоди, суд виходив з того, що на момент звернення до
суду з позовом 09.03.2005 року положення ст.49 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
не діяли, а зобов'язання, які випливали зі спірного договору, були
припинені шляхом їх виконання до набрання чинності Господарським
кодексом України ( 436-15 ) (436-15)
01.01.2004 року, а відтак застосування
публічно-правових санкцій, які були встановлені законом, чинним на
момент укладення оспорюваної угоди, але відсутніх в Цивільному
кодексі України ( 435-15 ) (435-15)
на момент вирішення спору, є
безпідставним.
В касаційній скарзі Красноградська МДПI просить скасувати
постановлені у справі судові рішення та прийняти нове рішення,
яким позов задовольнити, вважаючи, що судами порушені ст.49 ЦК
УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, ст.67 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
.
Заперечуючи проти касаційної скарги, ОСОБА_1 просить залишити
скаргу без задоволення як безпідставну.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх
інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної
оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного
суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не
підлягає задоволенню з таких підстав.
Вимога про визнання недійсною угоди, укладеної між СПД
ОСОБА_1 та ПП "Едельвейс", заявлена позивачем до суду 09.03.2005
року на підставі ст.49 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, який втратив чинність
з 1 січня 2004 року у зв'язку з набранням чинності ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
.
Цивільний кодекс України ( 435-15 ) (435-15)
, однак, не містить
правової норми, яка б передбачала наслідки визнання правочину
недійсним аналогічні наслідкам, які були встановлені ст.49 ЦК УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
і які за своєю юридичною природою є
адміністративно-правовою санкцією. Прикінцеві та перехідні
положення ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
також не передбачають можливості
застосування норм ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, якими були встановлені
підстави та наслідки визнання угод недійсними, після 1 січня 2004
року.
З огляду на зазначене у позивача на момент звернення до суду
право вимоги про визнання угоди недійсною на підставі ст.49 ЦК
УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
було відсутнє, а відтак висновок судів попередніх
інстанцій про відмову в задоволенні позову є правильним та
відповідаючим нормам матеріального права.
Окрім цього, в разі пред'явлення позову про визнання угоди
недійсною як такої, що суперечить інтересам держави і суспільства,
та стягнення в доход держави отриманого за угодою предметом
доказування в судовому процесі є обставини щодо наявності умислу
хоча б у однієї із сторін угоди діяти з метою, що суперечить
інтересам держави та суспільства.
Необхідність встановлення зазначених обставин у даній справі
обумовлена, зокрема, тим, що факти щодо надання ПП "Едельвейс"
податкової звітності за податкові періоди, в яких була здійснена
господарська операція на виконання оспорюваного договору, та
приховування від оподаткування фінансових показників за
наслідками цієї операції Краснолучським міським судом Луганської
області в рішенні від 09.02.2004 р. не встановлені.
Сам же по собі факт визнання недійсними установчих документів
ПП "Едельвейс" без встановлення інших обставин, які б свідчили про
протиправність його створення та діяльності в цілому, не є
достатньою підставою для висновку стосовно протиправності дій
підприємства при укладенні оспорюваного договору.
Оскільки в силу частини 4 ст.35 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, за
правилами якого здійснено судовий розгляд справи, рішення суду в
цивільній справі, яке вступило в законну силу, є обов"язковим для
господарського суду щодо встановлених ним обставин, які мають
значення у господарській справі, у місцевого та апеляційного
господарських судів з огляду на зазначене не було законних підстав
вважати встановленими факти несплати податків ПП "Едельвейс" за
фінансовими результатами виконання оспорюваного договору без
встановлення цих фактів в судовому процесі, у зв'язку з чим доводи
позивача про порушення судами попередніх інстанцій, зокрема, норм
процесуального права не підтверджуються наявними в матеріалах
справи письмовими доказами.
Доводи податкового органу про те, що свідченням протиправної
мети укладення договору СПД ОСОБА_1 є формування податкового
кредиту на загальну суму 171 416,21 грн. на підставі податкових
накладних ПП "Едельвейс", виписаних особою, знятою з податкового
обліку 18.05.2004 р. та свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ якої
анульовано згідно акту від 30.04.2004 р., не можуть бути визнані
судом обгрунтованими з огляду на те, що зазначені обставини мали
місце у квітні-травні 2004 р., тоді як спірний договір був
укладений та виконаний відповідачами у жовтні-листопаді 2003р.
Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
суд
касаційної інстанції діє як інстанція, що перевіряє правильність
застосування судами попередніх інстанцій норм права, та не має
права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними
обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та
вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
За таких обставин, підстави для скасування постановлених у
справі судових рішень відсутні.
Керуючись ст.ст. 220, 223, 224, 230, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
,
У Х В А Л И В :
Касаційну скаргу Красноградської міжрайонної об'єднаної
державної податкової інспекції Харківської області залишити без
задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського
суду від 14.06.2005 р. - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може
бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку,
передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий Усенко Є.А.
Судді Карась О.В.
Костенко М.I.
Ланченко Л.В.
Шипуліна Т.М.
З оригіналом згідно
Суддя Усенко Є.А.