ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
8 листопада 2006 року м.Київ
Колегія суддів
Вищого адміністративного суду України в складі:
головуючого - судді Харченка В.В., суддів: Берднік I.С.,
Васильченко Н.В., Костенка М.I., при секретарі Білій - Грошко
О.А., за участю представника позивача Залівчого Я.В. та
представника відповідача Бойко О.В., розглянувши в судовому
засіданні справу за позовом Закритого акціонерного товариства
комерційного банку "Приватбанк" до Державної податкової інспекції
у місті Миколаєві про визнання недійсним податкового
повідомлення - рішення, за касаційною скаргою Закритого
акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" на
постанову Господарського суду Миколаївської області від 6 вересня
2005 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду
від 10 листопада 2005 року, -
ВСТАНОВИЛА:
Постановою Господарського суду Миколаївської області від 6
вересня 2005 року, залишеною без змін постановою Одеського
апеляційного господарського суду від 10 листопада 2005 року у
задоволенні вимог Закритого акціонерного товариства "Комерційний
банк "Приватбанк" до Державної податкової інспекції у місті
Миколаєві про визнання недійсним податкового повідомлення -
рішення відмовлено.
Вказані судові рішення вмотивовані тим, що відповідно до
Законів України "Про систему оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
, "Про
охорону навколишнього природного середовища" збір за забруднення
навколишнього природного середовища встановлений законом України
та віднесений до загальнодержавних податків і зборів, що
справляються на території України. Також у рішеннях судів першої
та апеляційної інстанцій зазначено, що Iнспекція правомірно
самостійно визначила Банку суму податкових зобов'язань по збору за
забруднення навколишнього природного середовища ( 1264-12 ) (1264-12)
,
оскільки він не подав у встановлений строк відповідні податкові
декларації (розрахунки).
Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями Закрите
акціонерне товариство "Комерційний банк "Приватбанк" звернулося до
Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, у якій
просить постанову Господарського суду Миколаївської області від 6
вересня 2005 року та постанову Одеського апеляційного
господарського суду від 10 листопада 2005 року скасувати та
прийняти рішення про задоволення позовних вимог.
Касаційна скарга грунтується на тому, що за період, за який
позивачу було донараховано податок, жодним з Законів України не
було встановлено об'єкту, ставок та механізму сплати збору за
забруднення навколишнього природного середовища. Крім того,
позивач стверджує, що податкова інспекція визначила позивачу
податкові зобов'язання зі сплати збору з фактичним застосуванням
непрямих методів, однак з порушенням процедури, встановленої
Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
.
Заслухавши доповідача, представника третьої особи за
зустрічним позовом, перевіривши матеріали справи та доводи
касаційної скарги, колегія суддів підстав до її задоволення не
знаходить.
Відповідно до ст.14 Закону України "Про систему оподаткування
в Україні" ( 1251-12 ) (1251-12)
збір за забруднення навколишнього
природного середовища віднесений до обов'язкових платежів (зборів)
і справляється на всій території України.
Порядок справляння та ставки цього збору встановлені
Постановою Кабінету Міністрів України №303 від 01.03.99р
( 303-99-п ) (303-99-п)
"Про затвердження порядку встановлення нормативів
збору за забруднення навколишнього природного середовища і
стягнення цього збору". На виконання зазначеної постанови
затверджена Iнструкція "Про порядок обчислення та сплати збору за
забруднення навколишнього природного середовища" - далі Iнструкція
(наказ Міністерства охорони навколишнього природного середовища та
ядерної безпеки України та ДПА України №162/379 ( z0544-99 ) (z0544-99)
від
19.07.99р, зареєстрований в Міністерстві юстиції №544/3837 від
09.08.99р).
Згідно п.2 Порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів
України, збір за забруднення природного навколишнього середовища
справляється за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин
стаціонарними та пересувними джерелами забруднення та скиди
забруднюючих речовин безпосередньо у водні об'єкти.
Статтею 2 Iнструкції визначені платники збору, якими є СПД
незалежно від форм власності, включаючи їх об'єднання, філії,
відділення та інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу
юридичної особи, бюджетні, громадські та інші підприємства,
установи, організації, постійні представництва нерезидентів, які
отримують доходи в України, громадяни, які здійснюють на території
України і в межах її континентального шельфу та виключної
(морської) економічної зони викиди і скиди забруднюючих речовин у
навколишнє природне середовище та розміщення відходів.
Органи Мінекоресурсів разом з органами місцевого
самоврядування або державними адміністраціями направляють органам
ДПС перелік платників збору, які здійснюють викиди стаціонарними
джерелами забруднення за відповідною формою.
Платники збору, які здійснюють викиди виключно пересувними
джерелами забруднення без установлення їм лімітів викидів, у
перелік не включаються. Не включення платника збору в перелік не
звільняє його від сплати збору.
Об'єктами обчислення збору для пересувних джерел є обсяги
фактично використаних видів пального.
Розрахунок збору здійснюється платником самостійно і
подається до ДПI за місцем перебування на податковому обліку.
Базовий податковий (звітний) період збору дорівнює
календарному кварталу. Розрахунки збору подаються до ДПI протягом
40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем
звітного кварталу (п.9 Порядку).
Платники збору (п.9.2 Iнструкції) несуть відповідальність за
правильність обчислення, повноту та своєчасність сплати, а також
за правильність складання своєчасність подання розрахунків органам
державної податкової служби згідно із законом.
Штрафні санкції застосовуються в порядку, встановленому
чинним законодавством.
Позивач в особі філії банку, не нараховував і не сплачував
збір за забруднення навколишнього природного середовища,
розрахунки збору до ДПI не надавав.
Відповідно до п. 1.1 ст. 1 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
(що є спеціальним
законом з питань оподаткування, який установлює, зокрема, порядок
погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами
та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових
платежів)) платники податків - юридичні особи, їх філії,
відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу
юридичної особи, а також фізичні особи, які мають статус суб'єктів
підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких
згідно з законами покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати
податки і збори (обов'язкові платежі), пеню та штрафні санкції.
Згідно з п. 1 Iнструкції про штрафні санкції, її розроблено
відповідно до Законів України "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, "Про державну податкову службу в Україні",
"Про систему оподаткування" та інших актів законодавства.
У п. 2.1 Iнструкції про штрафні санкції зазначено, що
платники податків - юридичні особи, їх філії, відділення, інші
відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, а
також фізичні особи, які мають статус суб'єктів підприємницької
діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно з законами
покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори
(обов'язкові платежі), пеню та штрафні санкції. Тобто це
визначення терміну "платники податків" є тотожнім аналогічному
визначенню, наведеному у Законі України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
.
З наведеного випливає, що платниками податків, зборів
(обов'язкових платежів) є не лише юридичні особи, а, зокрема, і їх
філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають
статусу юридичної особи. Більше того, у п. п. 2.1 та 2.2
Iнструкції про збір зазначено, що платниками збору за забруднення
навколишнього природного середовища є, зокрема, суб'єкти
господарювання, незалежно від форм власності, включаючи їх
об'єднання, філії, відділення та інші відокремлені підрозділи, що
не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої
територіальної громади, а якщо до складу підприємств (установ,
організацій) - платників збору входять філії, відділення та інші
відокремлені підрозділи, які не мають банківських рахунків, не
ведуть окремого бухгалтерського обліку своєї діяльності, не
складають окремого балансу, то збір за здійснені цими філіями
викиди, скиди і розміщені відходи сплачується цими підприємствами
(установами, організаціями). Крім того, у п. 6 Iнструкції про
штрафні санкції, на який посилається апеляційній господарський суд
в обгрунтування постанови від 25.01.2005 р., зокрема зазначено, що
"...штрафні санкції за порушення податкового законодавства, крім
штрафних санкцій за порушення валютного законодавства, що
встановлюються окремим законодавством, накладаються на платника
податків.
Таким чином Миколаївська філія є платником податку, у
розумінні Закону України "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Пунктом 4.3 статті 4 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
передбачено можливість визначення
суми податкового зобов'язання за непрямими методами.
Згідно з п.п. 4.3.3 п. 4.3 ст. 4 цього Закону методика
визначення суми податкових зобов'язань за непрямими методами
затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням
центрального податкового органу, погодженим з державним органом,
уповноваженим провадити державну регуляторну політику, і є
загальною для всіх платників податків.
Відповідно до п. 3 Методики визначення сум податкових
зобов'язань за непрямими методами, затвердженої Постановою
Кабінету Міністрів України від 27.05.2002 № 697 ( 697-2002-п ) (697-2002-п)
,
рішення про застосування непрямих методів визначення сум
податкових зобов'язань приймає керівник органу державної
податкової служби. В цьому рішенні обов'язково зазначаються
підстави його прийняття.
Пунктом 3 вказаної методики встановлено, що непрямі методи
визначення сум податкових зобов'язань застосовуються виключно
за наявності підстав, передбачених пунктом 4.3 статті 4 Закону
України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Наведене також встановлено і п.п. 4.3.4 п. 4.3 ст. 4 Закону
України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків
перед бюджетами і державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, яким
встановлено, що застосування непрямого методу для визначення
податкових зобов'язань платників податків у випадках, не
передбачених цим пунктом, не дозволяється.
Згідно з п. 4.3 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
якщо контролюючий орган не може
самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника
податків згідно з підпунктом "а" підпункту 4.2.2 статті 4 цього
Закону у зв'язку з невстановленням фактичного місцезнаходження
підприємства чи його відокремлених підрозділів, місцезнаходження
фізичної особи або ухиленням платника податків чи його
посадових осіб від надання відомостей, передбачених
законодавством, а також якщо неможливо визначити суму
податкових зобов'язань у зв'язку з неведенням платником
податків податкового обліку або відсутністю визначених
законодавством первинних документів, сума податкових зобов'язань
платника податків може бути визначена за непрямим методом. Цей
метод може застосовуватися також у випадках, коли декларацію було
подано, але під час документальної перевірки, що проводиться
контролюючим органом, платник податків не підтверджує розрахунки,
наведені у декларації, наявними документами обліку у порядку,
передбаченому законодавством.
Як вбачається з акту перевірки позивача (а.с.9-37) податкові
зобов'язання зі збору за забруднення навколишнього природного
середовища позивачу визначені з застосуванням даних
бухгалтерського обліку та документів позивача, рішення про
застосування непрямих методів для визначення податкових
зобов'язань позивача не приймалось.
Доводи касаційної скарги зазначений висновок судів не
спростовують.
При постановлені рішення судами першої та апеляційної
інстанцій не допущено порушень норм процесуального законодавства.
Відповідно до ст. 224 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
суд касаційної
інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові
рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної
інстанцій не допустили порушень норм матеріального і
процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні
процесуальних дій.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 224
КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів Вищого адміністративного
суду України -
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства
"Комерційний банк "Приватбанк" залишити без задоволення.
Постанову Господарського суду Миколаївської області від 6
вересня 2005 року та постанову Одеського апеляційного
господарського суду від 10 листопада 2005 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення.
Головуючий В.В.Харченко
Судді I.С.Берднік
Н.В.Васильченко
М.I. Костенко
С.В.Матолич