ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 листопада 2006 р. м. Київ
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,
суддів: Карася О.В., Шипуліної Т.М., Маринчак Н.Є., Степашка
О.I.
при секретарі:
розглянувши у відкритому судовому засіданні
Павлушку Р.С.
касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю
"Східні Фінансові Ресурси"
на постанову Київського міжобласного апеляційного
господарського суду від 09.08.05
у справі № 07/2023 господарського суду Черкаської області
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Східні
Фінансові Ресурси"
до 1. Черкаської об'єднаної державної податкової інспекції
2. Відділення державного казначейства у м. Черкаси
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та
стягнення бюджетної заборгованості з ПДВ в сумі 4 935 000,00 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Черкаської області від
23.06.2005 р., залишеним без змін постановою Київського
міжобласного апеляційного господарського суду від 09.08.2005 р.,
позов задоволено частково: визнано недійсним податкове
повідомлення-рішення Черкаської ОДПI від 29.11.2004 р. №
0001772304/0 про виявлення завищення на 4 936 038,00 грн. суми
бюджетного відшкодування, задекларованої ТОВ "Східні фінансові
ресурси" в податковій декларації за травень 2004 року. В позові
про стягнення бюджетної заборгованості з ПДВ в сумі 4 935 000,00
грн. відмовлено.
Судові рішення в частині задоволених позовних вимог
вмотивовані тим, що сума ПДВ 4 935 000,00 грн., яка була включена
до податкового кредиту в податковій декларації за вказаний звітний
податковий період і яка вплинула на стан розрахунків позивача з
бюджетом за цей звітний податковий період за результатами
від'ємного значення різниці між загальною сумою податкових
зобов'язань і сумою податкового кредиту, підтверджується
податковою накладною від 18.05.2004 р. № 34, виданою ПП "Сатурн",
яка відповідає вимогам підпункту 7.2.1 пункту 7.2 ст.7 Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Висновок суду про відсутність підстав для задоволення позову
в частині позовних вимог про стягнення бюджетної заборгованості
обргрунтований посиланням на встановлений факт відсутності
надмірної сплати податку до бюджету за травень 2004 року, оскільки
ПП "Сатурн" не перерахувало до бюджету податок в зазначеній сумі.
В касаційній скарзі ТОВ "Східні фінансові ресурси" просить
скасувати постанову суду апеляційної інстанції, рішення суду
першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог
про стягнення бюджетної заборгованості та прийняти в цій частині
позовних вимог нове рішення про задоволення позову, а в іншій
частині рішення першої інстанції залишити без змін, посилаючись на
порушення судами попередніх інстанцій ст.ст.1, 5 Закону України
"Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, ст.ст.1, 7
Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
,
ст.ст.34,38,43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Заперечуючи проти касаційної скарги, ДПI у м. Черкаси, як
процесуальний правонаступник Черкаської ОДПI, просить залишити
касаційну скаргу без задоволення, вважаючи скаргу необгрунтованою.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх
інстанцій норм матеріального і процесуального права, юридичної
оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного
суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає
частковому задоволенню з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач на
підставі договору № СВФ/6-ГП/2 від 17.05.2004 р. придбав у ПП
"Сатурн" систему автоматизованого контролю технологічних об'єктів
гірничодобувної промисловості "АКТО-ГП-256" ТУ У
33.3-32651387-001-2003 в кількості шести одиниць по ціні 29 610
000,00 грн., в тому числі ПДВ 4 935 000,00 грн. На вказану суму
поставки позивач отримав від продавця податкову накладну № 34 від
18.05.2004 р., на підставі якої включив до складу податкового
кредиту нарахований у ціні придбання податок в зазначеній сумі.
18.05.2004 р. позивач уклав з ТОВ "СВР-2002" договір комісії
№ 6/2 -ВС/256 про продаж на умовах комісії вищевказаного товару на
експорт по ціні 24 698 100,00 грн.
29.05.2004 р. товар був експортований за межі митної
території України, а 04.06.2004 р. на банківський рахунок позивача
від комісіонера поступили грошові кошти в розрахунок за
реалізований товар у сумі 24 698 100,00 грн. В цей же день позивач
платіжними дорученнями від 04.06.2004 р. № 723, 730, 738
розрахувався з продавцем ПП "Сатурн" за придбаний товар в повному
обсязі згідно ціни придбання.
Задовольняючи частково позов та визнаючи правомірним
формування позивачем податкового кредиту за рахунок суми ПДВ ,
нарахованої у зв'язку з придбанням товару у ПП "Сатурн", суди
попередніх інстанцій не взяли до уваги, що згідно підпункту 7.4.1
пункту 7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
обов'язковою умовою виникнення у платника податку
права на включення до податкового кредиту сум податку, сплаченого
/нарахованого/ у зв'язку з придбанням у податковому звітному
періоді товарів /робіт, послуг/, є віднесення згідно встановлених
законом правил податкового обліку вартості цих товарів /робіт,
послуг/ до валових витрат, а в разі придбання основних фондів чи
нематеріальних активів - до витрат, що підлягають амортизації.
Відповідно до пункту 5.1 ст.5 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
визначальною
ознакою валових витрат є їх зв'язок з господарською діяльністю
платника податку.
Виходячи із змісту пункту 1.32 ст.1 цього Закону неодмінною
характерною рисою господарської діяльності в податкових
правовідносинах є її направленість на отримання доходу в грошовій,
матеріальній чи нематеріальній формах.
Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи щодо
заниження позивачем на значну суму ціни продажу придбаного у ПП
"Сатурн" вищевказаного товару порівняно з ціною його придбання при
тому, що передача позивачем товару на комісію з визначенням ціни
продажу здійснювалася в день придбання ним цього товару, що
виключає зміну якісних характеристик товару або зміну кон'юктури
ринку, свідчать про відсутність зв'язку витрат позивача на
придбання цього товару з його господарською діяльністю з точки
зору вимог податкового законодавства. А відтак у позивача не було
передбачених підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 ст.7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
підстав для включення до
податкового кредиту сум ПДВ, нарахованих у зв'язку з придбанням
зазначеного товару, і, як наслідок, у позивача не виникло право на
стягнення бюджетного відшкодування ПДВ за податковою декларацією
за травень 2004 року.
Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
в Україні визнається і діє принцип верховенства
права. Верховенство права-це панування права в суспільстві.
Конституційний Суд України в рішенні від 02.11.2004 р. у
справі № 1-33/2004 (справа про призначення судом більш м'якого
покарання) роз'яснив, що верховенство права вимагає від держави
його втілення як у правотворчу, так і правозастосовну діяльність.
Як зазначив Конституційний Суд України, справедливість - одна
з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як
регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів
права.
Визначаючи права та обов'язки платника ПДВ, законодавець
виходив з принципу їх справедливого співвідношення. Реалізація
господарюючим суб'єктом законодавчо закріпленої свободи
підприємницької діяльності не повинна йти в розріз із зазначеним
принципом.
Встановивши повно і правильно обставини справи, суди
попередніх інстанцій разом з тим внаслідок порушення норм
матеріального права дали невірну юридичну оцінку цим обставинам,
що спричинило помилковість висновку суду щодо прав і обов'язків
сторін у справі та призвело до ухвалення незаконних судових рішень
в частині позовних вимог про визнання недійсним спірного
податкового повідомлення-рішення.
З огляду на викладене відповідно до ст.229 КАС України
( 2747-15 ) (2747-15)
постановлені у справі судові рішення в зазначеній
частині підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про
відмову в позові.
Оскільки висновок судів попередніх інстанцій про відмову в
позові в частині позовних вимог про стягнення бюджетної
заборгованості відповідає встановленим у справі обставинам і є
вірним по суті, постановлені у справі судові рішення в цій частині
підлягають залишенню без змін безвідносно до мотивів такого
висновку.
Ухвалюючи нове судове рішення щодо позовних вимог, стосовно
яких не заявлені вимоги в касаційній скарзі, суд касаційної
інстанції виходить із закріпленого ст.159 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
принципу законності й обгрунтованості судового рішення в
адміністративній справі та меж перегляду судових рішень судом
касаційної інстанції, встановлених частиною 2 ст.220 цього
Кодексу.
Керуючись ст.ст. 220, 223, 229, 230, 232 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
,
ПОСТАНОВИВ :
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю
"Східні Фінансові Ресурси" задовольнити частково.
Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського
суду від 09.08.05 та рішення господарського суду Черкаської
області від 23.06.2005 р. скасувати в частині задоволення позову
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Черкаської
ОДПI від 29.11.2004 р. № 0001772304/0. В позові в цій частині
відмовити.
В іншій частині постанову Київського міжобласного
апеляційного господарського суду від 09.08.05 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але
може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в
порядку, передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий Усенко Є.А.
Судді Карась О.В.
Шипуліна Т.М.
Маринчак Н.Є.
Степашко О.I.
З оригіналом згідно
Суддя Усенко Є.А.