ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
8 листопада 2006 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в
складі:
головуючого Степашка О.I.
суддів: Костенка М.I., Ланченко Л.В.,Пилипчук Н.Г., Нечитайла
О.М.
при секретарі Міненку А.М.
з участю представника позивача Родіна Т.М.
представників третіх осіб: Косів Л.Т., Назарова О.А.
Морачова О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві
касаційну скаргу державної інспекції з контролю за цінами в м.
Києві на рішення господарського суду м. Києва від 7 липня 2005
року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 2
лютого 2006 року в справі № 11/178 за позовом Київської міської
санітарно-епідеміологічної станції до Державної інспекції з
контролю за цінами в м. Києві, треті особи Державна податкова
адміністрація України, Міністерство охорони здоров'я України про
визнання недійсним рішення,
в с т а н о в и л а :
В травні 2005 року Київською міською
санітарно-епідеміологічною станцією заявлений позов про визнання
недійсним рішення Державної інспекції з контролю за цінами в м.
Києві від 01.02.2005, яким встановлено порушення в частині
завищення тарифів за послуги та застосовано економічні санкції за
порушення державної дисципліни цін, а саме вилучено в доход
Держбюджету 764 542,22 грн. та стягнуто штраф в сумі 1 529 084,44
грн.
Вимоги обгрунтовані тим що позивач правомірно нараховував
податок на додану вартість на тарифи на послуги.
Відповідач позов не визнав, посилаючись на безпідставність
вимог.
Рішенням господарського суду м. Києва від 7 липня 2005 року,
залишеним без змін ухвалою Київського апеляційного господарського
суду від 2 лютого 2006 року позов задоволено.
Судові рішення мотивовані тим, що при справлянні плати за
надання послуг у сфері забезпечення санітарного та епідемічного
благополуччя, її розмір повинен збільшуватися на суму податку на
додану вартість.
В касаційній скарзі Державна інспекція з контролю за цінами в
м. Києві просить скасувати судові рішення судів першої та
апеляційної інстанцій та направити справу на новий судовий
розгляд, посилається на порушення норм матеріального права.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Статтею 6 Закону України "Про ціни та ціноутворення"
( 507-12 ) (507-12)
передбачено, що в народному господарстві застосовуються
вільні ціни та тарифи, державні фіксовані та регульовані ціни і
тарифи. Відповідно до статті 7 цього Закону вільні ціни і тарифи
встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за
винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і
тарифів.
Згідно зі статтею 8 Закону України "Про ціни та
ціноутворення" ( 507-12 ) (507-12)
державне регулювання цін і тарифів
здійснюється шляхом встановлення: державних фіксованих цін
(тарифів); граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень
від державних фіксованих цін і тарифів та іншими методами,
введеними кабінетом Міністрів України.
За змістом статті 35 Закону України "Про забезпечення
санітарного та епідемічного благополуччя населення" ( 4004-12 ) (4004-12)
оплата послуг у сфері забезпечення санітарного та епідемічного
благополуччя, що не відносяться до медичної допомоги населенню
здійснюється за тарифами та прейскурантами, затвердженими
Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.08.2003 № 1351
( 1351-2003-п ) (1351-2003-п)
"Про затвердження тарифів (прейскурантів) на
роботи і послуги, що виконуються і надаються за плату установами
та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби"
визначено тарифи на роботи і послуги, що виконуються і надаються
за плату установами та закладами державної
санітарно-епідеміологічної служби.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 92 Конституції
України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
виключно законами України встановлюється
система оподаткування, податки і збори. Принципи побудови системи
оподаткування в Україні, види податків і зборів (обов'язкових
платежів) до бюджетів та державних цільових фондів, а також права,
обов'язки і відповідальність платників визначаються Законом
України "Про систему оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
, яким передбачено,
що ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових
платежів) і пільги щодо оподаткування можуть встановлюватись або
змінюватись тільки законами про оподаткування (частина 3 статті1).
Платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки
оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від
оподаткування операцій визначаються Законом України "Про податок
на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Згідно з пунктом 3.1 цього Закону операції платників податку
з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України є
об'єктом оподаткування. За пунктом 6.1 Закону об'єкти
оподаткування, визначені статтею 3 цього Закону, за винятком
операцій, звільнених від оподаткування та операцій, до яких
застосовується нульова ставка згідно з цим Законом,
оподатковуються за ставкою 20 відсотків.
Пунктом 4.1 статті 4 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
передбачено, що база оподаткування
операцій з продажу товарів (робіт, послуг) визначається виходячи з
їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними або
регульованими цінами (тарифами) з урахуванням акцизного збору,
ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів
(обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість,
що включаються в ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами
України з питань оподаткування. До складу договірної (контрактної)
вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і
нематеріальних активів, що передаються платнику податку
безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з
компенсацією вартості товарів (робіт, послуг), проданих
(виконаних, наданих) таким платником податку.
Таким чином, з огляду на наведені приписи законодавства, суди
першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку про те, що
при справлянні плати за надання послуг у сфері забезпечення
санітарного та епідеміологічного благополуччя, розмір цієї плати
збільшується на суму податку на додану вартість, а тому відсутні
передбачені законом підстави для застосування до позивача
фінансових санкцій за порушення дисципліни ціноутворення.
Крім того, оскільки порядок та розмір сплати позивачем
податку на додану вартість при наданні платних
санітарно-епідеміологічних послуг є питанням оподаткування,
Державною податковою адміністрацією України в межах наданих
повноважень та компетенції, було надано роз'яснення, за змістом
якого при здійсненні операцій з надання зазначених послуг до
законодавчо визначеної ціни необхідно додавати податок на додану
вартість.
Також суди обгрунтовано не взяли до уваги посилання
відповідача на пояснювальну записку та калькуляцію до проекту
Постанови Кабінету Міністрів України, так як названі документи не
є джерелами права та не мають обов'язкового характеру.
Доводи касаційної скарги висновки судів першої та апеляційної
інстанції не спростовують.
Ухвалені судові рішення відповідають вимогам закону і
матеріалам справи. Підстав для їх зміни чи скасування не
встановлено.
Керуючись ст. ст. 223, 224, 230 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
,
колегія суддів Вищого адміністративного суду України
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу державної інспекції з контролю за цінами в
м. Києві залишити без задоволення, а рішення господарського суду
м. Києва від 7 липня 2005 року та ухвалу Київського апеляційного
господарського суду від 2 лютого 2006 року без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, протягом
одного місяця з дня виникнення виняткових обставин може бути
оскаржена до Верховного Суду України.
Головуючий О.I. Степашко
Судді М.I. Костенко
Л.В. Ланченко
Н.Г. Пилипчук
О.М. Нечитайло
З оригіналом згідно: