ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 листопада 2006 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у
складі:
головуючого Співака В.I.
суддів Білуги С. В.
Гаманка О.I.
Загороднього А. Ф.
Заїки М.М.
при секретарі Дашківській О. Є., за участю представника
позивача Орла П. В. та представника відповідача Тюшкевич С. I.,
розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу Державної
податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва на рішення
господарського суду м. Києва від 24 червня 2005 року та ухвалу
Київського апеляційного господарського суду від 15 листопада 2005
року у справі за позовом Повного товариства "Софія" до Державної
податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва про визнання
недійсним податкового повідомлення-рішення, -
в с т а н о в и л а:
У травні 2005 року ПТ "Софія" звернулось до суду з позовом до
ДПI у Дніпровському районі м. Києва про визнання недійсним
податкового повідомлення-рішення.
Рішенням господарського суду м. Києва від 24 червня 2005
року, залишеним без змін ухвалою Київського апеляційного
господарського суду від 15 листопада 2005 року, позов задоволено,
визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПI у
Дніпровському районі м. Києва № 1051701/0 від 21.04.2005 р.,
стягнуто з відповідача на користь позивача 203 грн. судових
витрат.
У касаційній скарзі ДПI у Дніпровському районі м. Києва
просить скасувати рішення господарського суду м. Києва від 24
червня 2005 року та ухвалу Київського апеляційного господарського
суду від 15 листопада 2005 року, посилаючись на порушення судами
норм матеріального права, та постановити нове рішення, яким
відмовити ПТ "Софія" в задоволенні позову.
Колегія суддів, перевіривши доводи касаційної скарги, рішення
судів першої та апеляційної інстанцій щодо правильного
застосування норм матеріального та процесуального права, вважає,
що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судами встановлено, що державною податковою інспекцією у
Дніпровському районі м. Києва прийняте податкове
повідомлення-рішення від 21.04.2005 № 1051701/0, яким Повному
товариству "Софія" згідно з п.п. "б" п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4
Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами і державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
, ст. 19 Декрету Кабінету Міністрів України "Про
прибутковий податок з громадян" від 26.12.1992 № 13-92 (зі змінами
та доповненнями), п. 20.1 ст. 20 Закону України "Про податок з
доходів фізичних осіб" ( 889-15 ) (889-15)
від 22.05.2003 № 889-IУ (зі
змінами та доповненнями) на підставі акту документальної перевірки
№ 2249/23-24595950 від 21.04.2005 та відповідно до ст.ст. 8, 12
Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" ( 889-15 ) (889-15)
від 22.05.2003 № 889- IV визначено суму податкового зобов'язання
за платежем: податок з доходів фізичних осіб у розмірі 408 417,00
грн., в т.ч. 136 139,00 грн. - основний платіж та 272 278,00
грн. - штрафні (фінансові) санкції.
Актом перевірки від 21.04.05 встановлено, що за період з
01.01.2004 по 31.12.2004 позивачем не утримувався податок з
доходів фізичних осіб у розмірі 136.139,00 грн. із сум, виплачених
за непридбані предмети із золота, срібла та дорогоцінного каміння
за договорами ломбардних позик та закладу майна до ломбарду, за
якими проводились звернення стягнення, чим порушено п. 1.15 ст. 1,
п.п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8, п.п. 12.1, 12.3 ст. 12 та п. 19.2 ст. 19
Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" ( 889-15 ) (889-15)
.
За вказані порушення закону відповідачем на підставі п.п.
17.1.9 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
застосовано до Повного товариства
"Софія" штрафні (фінансові) санкції у розмірі 272 278,00 грн.
Суди першої та апеляційної інстанцій правильно послались на
п.п. 20.3.2 п. 20.3 ст. 20 Закону України "Про податок з доходів
фізичних осіб" ( 889-15 ) (889-15)
, відповідно до якого коли податковий
агент до або під час виплати доходу на користь платника податку не
здійснює нарахування, утримання або сплату (перерахування) цього
податку, відповідальність за погашення суми податкового
зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок таких
дій, покладається на такого податкового агента.
При цьому судами обгрунтовано зроблено висновок, що у випадку
звернення ломбардом стягнення на заставлене фізичною особою майно,
відповідно після надання цій особі позики, на ломбард не
покладається обов'язок нарахування, утримання або сплати
(перерахування) податку з доходу фізичної особи - позичальника,
оскільки такий обов'язок покладається на податкового агента лише
до або під час виплати саме доходу (а не суми позики) на користь
платника цього податку.
Наведене випливає також зі змісту пункту 12.6 статті 12
Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" ( 889-15 ) (889-15)
,
згідно з яким доходи (прибутки), зазначені у цій статті, кінцево
оподатковуються при їх виплаті.
Апеляційний суд дійшов обгрунтованого висновку про те, що
дохід фізичної особи, одержаний від ломбардів при невиконанні нею
своїх обов'язків за договором позики щодо викупу закладених речей,
є доходом одержаним не від податкового агента, і тому підлягає
оподаткуванню у складі загального річного оподатковуваного доходу
такого платника податку у відповідності до п. п. 8.2.1 п. 8.2
статті 8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб"
( 889-15 ) (889-15)
.
Згідно з пунктом 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
штрафні санкції
накладаються на платників податків за порушення податкового
законодавства. Оскільки судом визнано в діях позивача відсутність
порушень податкового законодавства, то відповідно відсутні
підстави і для застосування до позивача штрафних санкцій.
Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
суд касаційної інстанції перевіряє
правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій
норм матеріального та процесуального права, правової оцінки
обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та
визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому
рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого
доказу.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що порушень
судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та
процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено.
Правова оцінка обставин по справі дана вірно, а тому касаційну
скаргу слід залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.
Керуючись статтями 220, 221, 224, 230, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія
суддів -
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Дніпровському районі м. Києва залишити без задоволення, а рішення
господарського суду м. Києва від 24 червня 2005 року та ухвалу
Київського апеляційного господарського суду від 15 листопада 2005
року у справі за позовом Повного товариства "Софія" до Державної
податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва про визнання
недійсним податкового повідомлення-рішення - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий Співак В. I.
Судді Білуга С. В.
Гаманко О. I.
Загородній А. Ф.
Заїка М. М.
З оригіналом згідно суддя Гаманко О. I.