ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

                           У Х В А Л А

                         IМЕНЕМ  УКРАЇНИ

     2 листопада 2006  року  у  м.  Києві  колегія  суддів  Вищого 
адміністративного суду України в складі:

     головуючого-судді: Цуркана М.I.,

     суддів: Амєліна С.Є.,  Кобилянського  М.Г.,  Ліпського  Д.В.,
Юрченка В.В.,

     при секретарі : Міненку I.М.

     за участю позивача ОСОБА_1, представника відповідачаОСОБА_2,
     розглянувши  в  касаційному  судовому  засіданні  в   порядку
касаційного провадження адміністративну справу  за  позовомОСОБА_1
до Генеральної  прокуратури  України  про  скасування  наказу  про
звільнення та поновлення на роботі за касаційною  скаргою  ОСОБА_1
на рішення Печерського районного суду м. Києва від 20 грудня  2004
року та ухвалу апеляційного суду м.  Києва  від  29  березня  2005
року,

                       в с т а н о в и л а:

     ОСОБА_1   звернувся   з   касаційною   скаргою   на   рішення
Печерського районного суду м. Києва від 20  грудня  2004  року  та
ухвалу апеляційного суду м. Києва  від  29  березня  2005  року  у
справі за позовом ОСОБА_1 до Генеральної прокуратури  України  про
скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі.

     Свої позовні вимоги обгрунтовував тим, що  він  перебував  на
службі в органах військової прокуратури, де займав посаду слідчого
в особливо важливих справах слідчого відділу  слідчого  управління
Головного управління військових прокуратур Генеральної прокуратури
України. Наказом  Генерального прокурора України від 19 липня 2004
року його було звільнено з  роботи  у  зв"язку  з  невідповідністю
займаній посаді..

     Вважає  своє  звільнення   незаконним,   а   висновки   Вищої
атестаційної  комісії  Генеральної  прокуратури  України  від   19
березня 2004  року,  які  стали  підставою  для  його  звільнення,
такими, що не відповідають дійсності.

     Рішенням Печерського районного суду м. Києва  від  20  грудня
2004 року  в задоволенні позову ОСОБА_1 було відмовлено.

     Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 29 березня  2005  року
апеляційну скаргу ОСОБА_1 було відхилено,  а  рішення  Печерського
районного суду м. Києва від 20  грудня   2004  року  залишено  без
змін.

     Суди  першої  та   апеляційної   інстанцій,   відмовляючи   в
задоволенні позову ОСОБА_1  в  поновленні  на  роботі,  дійшли  до
висновку про  те,  що  його  звільнення  з  займаної  посади  було
проведено у відповідності  з вимогами закону.

     Вказуючи  на  допущені,  на  його  думку,  судами  першої  та 
апеляційної інстанції порушення  норм  чинного  процесуального  та
матеріального  законодавства,   що   призвело   до   постановлення
неправильних судових рішень, просить скасувати ухвалу апеляційного
суду м. Києва від 29 березня 2005 року по  даній  справі.  Змінити
рішення Печерського районного суду м. Києва від 20грудня 2004 року
по даній справі. Визнати  його  звільнення  з  посади  слідчого  в
особливо  важливих   справах   Генеральної   прокуратури   України
неправомірним.  Скасувати  рішення  Вищої   атестаційної   комісії
Генеральної прокуратури України від 19 березня 2004 року про  його
невідповідність  займаній  посаді.  Скасувати  наказ  Генерального
прокурора України від НОМЕР_1 Поновити його  на  займаній  посаді.
Зобов"язати Генеральну прокуратуру України виплатити йому  грошове
забезпечення за час вимушеного прогулу з розрахунку 1834  грн.  67
коп. за місяць.

     Заслухавши суддю-доповідача,  обговоривши  доводи  касаційної
скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає,  що
касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

     Згідно  з  ч.3  ст.210  КАС  України  ( 2747-15 ) (2747-15)
          підставами
касаційного оскарження є порушення судами  норм  матеріального  чи
процесуального права.

     Відповідно до вимог ч. 1 ст.220 КАС України  ( 2747-15 ) (2747-15)
          суд
касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та
визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в  судовому
рішенні, та вирішувати питання про достовірність  того  чи  іншого
доказу.

     Відповідно до ст. 224 Кас України ( 2747-15 ) (2747-15)
        , суд касаційної
інстанції залишає  касаційну  скаргу  без  задоволення,  а  судові
рішення - без змін, якщо визнає, що  суди  першої  та  апеляційної
інстанції    не   допустили   порушень   норм   матеріального    і
процесуального права при  ухваленні  судових  рішень  чи  вчиненні
процесуальних дій. Не може бути скасовано судове рішення з мотивів
порушення норм процесуального права, якщо  це  не  призвело  і  не
могло призвести до неправильного вирішення справи.

     Встановлено,  і  це  вбачається  з  матеріалів   справи,   що
оскаржувані  судові  рішення  постановлені  з   дотриманням   норм
матеріального та процесуального права, доводами касаційної  скарги
висновки,  викладені  в  судових  рішеннях,   не   спростовуються,
підстави для їх скасування відсутні.

     Враховуючи  наведене,  колегія  суддів  вважає  за  необхідне
відмовити в задоволенні касаційної скарги.

     Керуючись ст.ст.  210,221,  223,  224,  230,231  КАС  України
( 2747-15 ) (2747-15)
        , колегія суддів,

                         у х в а л и л а:

     Касаційну скаргуОСОБА_1 залишити без задоволення,  а  рішення
Печерського районного суду м. Києва від 20  грудня  2004  року  та
ухвалу апеляційного суду м. Києва від 29  березня  2005  року  без
змін.

     Ухвала  набирає  законної  сили  з  моменту  проголошення   і
оскарженню не підлягає.

     Головуючий:  Цуркан  М.I.

     Судді:  Амєлін С.Є.

     Кобилянський М.Г.

     Ліпський Д.В.

     Юрченко В.В.