ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 листопада 2006 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в
складі:
Амєліна С.Є.- головуючий,
Кобилянського М.Г.,
Ліпського Д.В.,
Співака В.I.,
Юрченка В.В.,
при секретарі Міненко I.М.
з участю позивача та представника відповідача Жуковської Н.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну
справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Замостянського
районного суду міста Вінниці від 22 липня 2005 року та на ухвалу
судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької
області від 07 грудня 2005 року в справі за позовом ОСОБА_1 до
Державної податкової інспекції у місті Вінниці про визнання
нечинними рішень, зобов'язання поновити на роботі, стягнення
середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та
відшкодування моральної шкоди,
в с т а н о в и л а :
В касаційній скарзі, посилаючись на порушення судами норм
матеріального та процесуального права, позивач ставить питання про
скасування рішення Замостянського районного суду міста Вінниці від
22 липня 2005 року та ухвали судової палати у цивільних справах
Апеляційного суду Вінницької області від 07 грудня 2005 року,
якими відмовлено в задоволенні позовних вимог про визнання
нечинними наказів Державної податкової інспекції у місті Вінниці
НОМЕР_1 та НОМЕР_2 в частині накладення на позивача дисциплінарних
стягнень, зобов'язання Державної податкової інспекції у місті
Вінниці поновити позивача на роботі, сплатити середню заробітну
плату за час вимушеного прогулу та відшкодувати моральну шкоду.
Просить постановити нове рішення про задоволення позову.
В судовому засіданні позивач підтримав доводи касаційної
скарги.
Представник відповідача касаційну скаргу не визнав, просив її
відхилити, посилаючись на законність та обгрунтованість судових
рішень.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що
ОСОБА_1 працював на посаді IНФОРМАЦIЯ_1 Державної податкової
інспекції у місті Вінниці.
Наказом начальника Державної податкової інспекції у місті
Вінниці від НОМЕР_1 йому оголошено догану за неналежне виконання
пункту 3.14 посадової інструкції.
Наказом начальника Державної податкової інспекції у місті
Вінниці НОМЕР_2 позивачу повторно оголошено догану за неналежне
виконання службових обов'язків, а саме за незадовільну організацію
роботи щодо підготовки та передачі документів для відкриття
процедури банкрутства підприємств-боржників IНФОРМАЦIЯ_2.
Наказом начальника Державної податкової інспекції у місті
Вінниці від НОМЕР_3 позивача звільнено з займаної посади згідно
пункту 3 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України
( 322-08 ) (322-08)
- за систематичне невиконання працівником без поважних
причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або
правилами внутрішнього трудового розпорядку.
Вважаючи, що виданням наказів про накладення дисциплінарних
стягнень та звільненням з посади суб'єкт владних повноважень
порушив трудові права та законні інтереси, ОСОБА_1 29 березня 2005
року звернувся в суд з позовом про захист порушених прав.
Перевіривши правильність застосування судами норм
матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин у
справі колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційна
скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Суд першої інстанції з висновками якого погодився й суд
апеляційної інстанції, виходили з того, що відповідач правомірно
звільнив ОСОБА_1 з посади на підставі пункту 3 статті 40 Кодексу
законів про працю України ( 322-08 ) (322-08)
і відсутні підстави для
поновлення на роботі, а також з того, що позивач пропустив
передбачений частиною 1 статті 233 Кодексу законів про працю
України ( 322-08 ) (322-08)
тримісячний строк звернення у суд із заявою про
вирішення трудового спору.
З такими висновками судів погодитись не можна, оскільки вони
зроблені на неповно з'ясованих обставинах, що мають значення для
справи.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 40 Кодексу законів
про працю України ( 322-08 ) (322-08)
, трудовий договір, укладений на
невизначений строк, а також строковий трудовий договір до
закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником
або уповноваженим ним органом у випадку систематичного невиконання
працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього
трудовим договором або правилами внутрішнього трудового
розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи
дисциплінарного чи громадського стягнення.
Вирішуючи спір районний суд не перевірив правомірності
застосування дисциплінарного стягнення, накладеного на позивача
наказом начальника Державної податкової інспекції у місті Вінниці
від НОМЕР_1, через що неможна погодитися з висновком суду щодо
систематичності невиконання без поважних причин позивачем трудових
обов'язків.
Суд не з'ясував, чи могло порушення, що стало приводом до
звільнення, бути підставою для розірвання трудового договору за
пунктом 3 статті 40 Кодексу законів про працю України ( 322-08 ) (322-08)
,
чи додержані суб'єктом владних повноважень положення статті 149
Кодексу законів про працю України ( 322-08 ) (322-08)
, яка регулює порядок
застосування дисциплінарних стягнень, згідно з якими при обранні
виду дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган
зобов'язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і
заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок і
попередню роботу працівника.
Суд апеляційної інстанції не звернув увагу на порушення
районним судом вимог процесуального закону і залишив в силі
необгрунтоване рішення.
Допущені судами порушення норм матеріального і процесуального
права призвели до неправильного вирішення справи і не можуть бути
усунені судом касаційної інстанції, що відповідно до частини 2
статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України
( 2747-15 ) (2747-15)
є підставою для скасування судових рішень судів першої
та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий
розгляд.
Керуючись статтями 223, 227, 231 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів Вищого
адміністративного суду України
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Замостянського районного суду міста Вінниці від 22
липня 2005 року та ухвалу судової палати у цивільних справах
Апеляційного суду Вінницької області від 07 грудня 2005 року
скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої
інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може
бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими
обставинами протягом одного місяця з дня відкриття обставин.
Судді:
С.Є. Амєлін М.Г. Кобилянський Д.В. Ліпський В.I. Співак В.В.
Юрченко