ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ
01010, м. Київ, вул. Московська, 8
Iменем України
УХВАЛА
"01" листопада 2006 р. Справа № 3/265
к/с- К-13810/06
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Нечитайла О.М.
Суддів Костенка М.I.
Ланченко Л.В.
Пилипчук Н.Г.
Степашка О.I.
при секретарі судового засідання Буряк I.В.
за участю представників:
позивача: Михалевич Н.О., дов. від 11.07.2006р.
№ 11013/10-30
відповідача Тарновецький П.Я., дов. від 01.12.2005р.
прокурор не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Рівненської об'єднаної державної
податкової
інспекції
на ухвалу Львівського апеляційного
господарського суду
від 30.01.2006р.
та рішення господарського суду Рівненської області
від 13.12.2005р.
у справі № 3/265
за позовом Заступника Прокурора м. Рівного в інтересах
держави в особі Рівненської державної податкової
інспекції
до Товариства з обмеженою відповідальністю
"АДС-ВЕСТ"
про припинення підприємницької діяльності
юридичної особи
ВСТАНОВИВ:
Заступник Прокурора м. Рівного в інтересах держави в особі
Рівненської державної податкової інспекції (надалі - позивач,
Рівненська ОДПI) звернувся до Господарського суду Рівненської
області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю
"АДС-ВЕСТ" (надалі відповідач, ТОВ "АДС-ВЕСТ) про припинення
підприємницької діяльності юридичної особи.
Рішенням Господарського суду Рівненської області (суддя -
Шандалюк М.П.) від 13.12.2005р., залишеним без змін ухвалою
Львівського апеляційного господарського суду (головуючий суддя:
Орищин Г.В., судді: Бобеляка О.М., Дубник О.П.) від 30.12.2005р. у
справі №3/265 у позові відмовлено.
Зазначені судові рішення мотивовано тим, що позивачем та
прокурором не доведено факту здійснення відповідачем діяльності,
що суперечить вимогам чинного законодавства, а відтак підстав для
застосування нормативно-правового припису ст. 247 Господарського
кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
судами попередніх інстанцій не
встановлено.
Рівненська ОДПI, не погоджуючись з вказаними судовими
рішеннями, звернулась до Вищого адміністративного суду України із
касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення
господарського суду Рівненської області від 13.12.2005р. та ухвалу
Львівського апеляційного господарського суду від 30.01.2006р. у
справі № 3/265 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Вказана касаційна скарга мотивована тим, що господарськими
судами першої та апеляційної інстанцій не враховано
нормативно-правові приписи п.2 ст. 3 та ст. 49 Господарського
кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
, що унеможливило прийняття правильного
по суті судового рішення.
Відповідач надав заперечення на касаційну скаргу Рівненської
ОДПI, в яких доводи, викладені у касаційні скарзі вважає
необгрунтованими, судові рішення господарських судів попередніх
інстанцій вважає повністю законними та просить залишити касаційну
скаргу без задоволення, а рішенням господарського суду Рівненської
області від 13.12.2005р. та ухвалу Львівського апеляційного
господарського суду від 30.01.2006р. у справі № 3/265 без змін.
Представник позивача у судовому засіданні суду касаційної
інстанції підтримав доводи, викладені у касаційній скарзі та
просив скасувати рішення господарського суду Рівненської області
від 13.12.2005р. та ухвалу Львівського апеляційного господарського
суду від 30.01.2006р. у справі № 3/265 та прийняти нове рішення,
яким позов задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні суду касаційної
інстанції підтримав мотивацію, викладену у поданих запереченнях на
касаційну скаргу та просить залишити касаційну скаргу без
задоволення, а рішенням господарського суду Львівської області від
13.12.2005р. та ухвалу Львівського апеляційного господарського
суду від 30.01.2006р. у справі № 3/265 без змін.
Прокурор у судове засідання суду касаційної інстанції не
з'явився, своїм процесуальним правом, що передбачене ст.49 КАС
України ( 2747-15 ) (2747-15)
не скористався, про причини не явки суду не
вказав незважаючи на те, що про час і місце судового засідання був
повідомлений належним чином.
Відповідно до частини 1 ст. 220 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд
касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами
першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та
процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може
досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними
обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та
вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Господарськими судами першої та апеляційої інстанцій
встановлено наступне:
Згідно даних Рівненської ОДПI, товариство з обмеженою
відповідальністю "АДС-ВЕСТ" в установленому порядку надавало
податковому органу податкові декларації, а саме, декларації з
податку на прибуток підприємства за 1-й квартал, за півріччя та 9
місяців 2005 року. Згідно поданої декларації з податку на прибуток
за три квартали 2005 року товариство має від"ємне значення податку
на прибуток в сумі 4,1 тис.грн. (скоригований валовий дохід
складає 238 тис.грн., а валові витрати - 240,1 тис. грн.)
В матеріалах справи знаходяться довідки контролюючих
органів - Рівненської ОДПI, управління Пенсійного фонду України у
м.Рівне, Рівненського міського центру зайнятості, Рівненської
міської виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з
тимчасової втрати працездатності та відділення виконавчої дирекції
Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві
та професійних захворювань України, якими підтверджується, що
станом на 01.10.2005 року ТОВ "АДС-ВЕСТ" немає заборгованості по
сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів).
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України,
перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій
норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки
обставин справи, приходить до висновку про відсутність підстав для
задоволення касаційної скарги, а саме.
Скаржник, мотувуючи власну правову позицію, посилається на
те, що діяльність ТОВ "АДС-ВЕСТ" суперечить установчим документам
останнього, оскільки згідно поданих товариством до Рівненсткої
ОДПI декларацій з податку на прибуток товариство задекларувало
збиткову діяльність протягом 1 кварталу, півріччя та 9-ти місяців
2005р., скориговані валові витрати перевищують скоригований
валовий дохід у зазаначених звітних періодах. З огляду на це
позивач вважає, що така діяльність ТОВ "АДС-ВЕСТ" суперечить його
установчим документам.
Згідно ч.1 ст. 247 Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
передбачено, що у разі здійснення суб"єктом господарювання
діяльності, що суперечить закону чи установчим документам, тобто,
у випадку коли суб"єкт господарювання здійснює діяльність, яка не
передбачена або заборонена його установчими документами, а також,
коли здійснювана суб"єктом господарювання діяльність прямо
заборонена законодавчими актами України або провадиться без
отримання відповідних дозволів (ліцензій, патентів, тощо),
передбачених законами України, до нього може бути застосовано
адміністративно-господарську санкцію у вигляді скасування
державної реєстрації цього суб"єкта та його ліквідації. Рівненська
ОДПI доказів здійснення позивачем такої діяльності не надала.
За змістом ч. 2 ст. 38 Закону України "Про державну
реєстрацію юридичних осіб та фізичних осід-підприємців" ( 755-15 ) (755-15)
, підставами для постановлення судового рішення щодо припинення
юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи,
зокрема є:
- визнання недійсним запису про проведення державної
реєстрації через порушення закону, допущені при створенні
юридичної особи, які не можна усунути;
- провадження нею діяльності, що суперечить установчим
документам, або такої, що заборонена законом;
- невідповідність мінімального розміру статутного фонду
юридичної особи вимогам закону;
- неподання протягом року органам державної податкової служби
податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно
до закону;
- наявність в Єдиному державному реєстрі запису про
відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням.
Проте, як встановлено у ході судового рогзляду господарськими
судами попередніх інстанцій, позивачем не доведено здійснення ТОВ
"АДС-ВЕСТ" діяльності, що суперечить установчим документам, або
такої, що заборонена законом.
Виходячи з викладеного, судова колегія Вищого
адміністративного суду України погоджується з висновками
господарського суду першої та апеляційної інстанцій щодо
відсутності фактичних обставин справи на які посилається позивач
для застосування нормативно-правового припису ст. 247
Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
, інших нормативних ніж
підстав у касаційній скарзі, позивачем не наведено.
З огляду на це, порушень або неправильного застосування норм
матеріального чи процесуального права господарськими судами першої
та апеляційної інстанцій в цій частині судових рішень, колегією
суддів Вищого адміністративного суду України - не вбачається.
Таким чином, судова колегія Вищого адміністративного суду
України підтверджує, що при вирішенні справи № 3/265 господарський
суд першої та апеляційної інстанції дійшли вичерпних юридичних
висновків щодо встановлених обставин справи і правильно
застосували до спірних правовідносин сторін норми матеріального
права.
За таких обставин, касаційна скарга Рівненської ОДПI підлягає
залишенню без задоволення, а рішення господарського суду
Рівненської області від 13.12.2005р. та ухвала Львівського
апеляційного господарського суду від 30.01.2006р. у справі №
3/265 - без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд -
УХВАЛИВ:
1. Касаційну скаргу Рівненської ОДПI на рішення
господарського суду Рівненської області від 13.12.2005р. та ухвалу
Львівського апеляційного господарського суду від 30.01.2006р. у
справі № 3/265 - залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Рівненської області від
13.12.2005р. та ухвала Львівського апеляційного господарського
суду від 30.01.2006р. у справі № 3/265 - залишити без змін.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та не
може бути оскаржена, крім випадків, встановлених статтею 237
Кодексу адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий суддя: Нечитайло О.М.
Судді Костенко М.I.
Ланченко Л.В.
Пилипчук Н.Г.
Степашко О.I.