ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
1 листопада 2006 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в
складі:
головуючого Степашка О.I.
суддів: Костенка М.I., Ланченко Л.В.,Пилипчук Н.Г., Нечитайла
О.М.
при секретарі Міненку О.М.
з участю представників
позивача Тищенка Г.Г.
відповідача Милько С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Бердянської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької
області на рішення господарського суду Запорізької області від 31
жовтня 2005 року та ухвалу Запорізького апеляційного
господарського суду від 22 грудня 2005 року в справі № 13/429 за
позовом приватного підприємства "Май-2000" до Бердянської МДПI про
визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,
в с т а н о в и л а :
У серпні 2005 року приватним підприємством "Май-2000"
заявлений позов про визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення бердянської МДПI від 14.07.2005, яким
позивачу визначено податкове зобов'язання зі сплати штрафу в сумі
20364,75 грн. за порушення вимог Закону України "Про застосування
реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського
харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 31
жовтня 2005 року, залишеним без змін ухвалою Запорізького
апеляційного господарського суду від 22 грудня 2005 року, позов
задоволено.
В касаційній скарзі бердянська МДПI просить скасувати судові
рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове
рішення, яким відмовити в позові, посилається на порушення норм
матеріального і процесуального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких
підстав.
Актом від 12.07.2005 перевірки здійснення розрахункових
операцій у сфері готівкового і без готівкового обігу відповідач
встановив, що позивач на автозаправочній станції по відомостям
реалізовував нафтопродукти за розрахунок у безготівковій формі без
застосування реєстратора розрахункових операцій.
На підставі акту перевірки Бердянською МДПI 14.07.2005
прийнято податкове повідомлення-рішення, яким позивачу визначено
податкове зобов'язання у вигляді штрафної санкції в сумі 20364,75
грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної
інстанції виходили з того, що відпуск нафтопродуктів через АЗС за
подорожніми листами замовника або за листами з переліком
автотранспорту підприємства із записом у заправ очну відомість не
є розрахунковою операцією у розумінні ст. 2 Закону України "Про
застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі,
громадського харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
та не потребує
застосування реєстратора розрахункових операцій, оскільки оплата
здійснювалася після виставлення рахунку шляхом безготівкового
перерахування грошових коштів. Також суди зазначили, що відповідач
не мав права визначати штрафні санкції як податкове зобов'язання.
Проте зазначені висновки не є такими, що грунтуються на
правильному застосуванні норм матеріального права та всебічному,
повному і об'єктивному розгляді в суді всіх обставин справи в їх
сукупності, відповідно до вимог закону.
Відповідно до підпунктів 1, 2 ст. 3 Закону України "Про
застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі,
громадського харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
суб'єкти
підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в
готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням
платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу
товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування
та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну
суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у
встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи
реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних
розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових
операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із
застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових
книжок; та видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує
послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ
встановленої форми на повну суму проведеної операції.
При цьому, слід зазначити, що Закон України "Про застосування
реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського
харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
не містить обмежений перелік
безготівкових операцій, на які поширюється його вимоги та в той же
час звільняє від обов'язку проведення розрахункових операцій через
реєстратор розрахункових операцій лише певне коло суб'єктів
підприємницької діяльності (ст. 9 Закону).
Згідно зі ст. 2 вказаного Закону розрахункова операція - це
приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток,
платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів
(послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар
(ненадану послугу).
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що місцем
такої реалізації товарів (нафтопродуктів) є АЗС, що належить ПП
"Май-2000".
Подорожні листи та листи при здійсненні вказаних операцій не
можуть використовуватися лише як акт приймання - передачі,
оскільки право власності на товар (нафтопродукти) може настати
лише при передачі пального. При цьому відсутність листів та
подорожніх листів позбавляє контрагента права на отримання
палива. Проведення оплати за безготівкові кошти чи до отримання
товару чи після не впливає на правову оцінку зазначених операцій.
Таким чином, придбання особами за безготівкові кошти
нафтопродуктів не звільняє позивача від обов'язку проведення
операцій по відпуску товару (нафтопродуктів) через реєстратор
розрахункових операцій.
Слід зазначити, що господарські суди попередніх інстанцій
неповно з'ясували фактичні обставини справи, що мають значення для
правильного вирішення спору.
Так, судами першої та апеляційної інстанцій не встановлено,
який саме тип реєстратора розрахункових операцій використовується
на АЗС ПП "Май-2000", чи передбачає програмно-технічна конструкція
такого реєстратора розрахункових операцій проведення розрахункових
операцій з використанням листів та подорожніх листів.
Необхідність встановлення зазначених обставин обумовлюється,
зокрема, тим, що відповідно до частини 1 ст.12 Закону України "Про
застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі,
громадського харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
на території
України у сферах, визначених цим Законом, дозволяється
реалізовувати та застосовувати лише ті реєстратори розрахункових
операцій вітчизняного та іноземного виробництва, які включені до
Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій та
конструкція і програмне забезпечення яких відповідає
конструкторсько-технологічній та програмній документації
виробника.
Частиною 1 ст.13 цього Закону визначено, що вимоги щодо
реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій
для різних сфер застосування встановлюються Кабінетом Міністрів
України.
Пунктом 1 Вимог щодо реалізації фіскальних функцій
реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування,
затверджених постановою КМ України від 18.02.2002 р. № 199
( 199-2002-п ) (199-2002-п)
, уповноважено Державну комісію з питань
впровадження електронних систем і засобів контролю та управління
товарним і грошовим обігом встановлювати додаткові вимоги щодо
реалізації фіскальних функцій спеціалізованими реєстраторами для
конкретних сфер застосування.
Згідно пункту 2 Положення про Державну комісію з питань
впровадження електронних систем і засобів контролю та управління
товарним і грошовим обігом, затвердженого постановою КМ України
від 24.01.1997 р. № 81 ( 81-97-п ) (81-97-п)
/ втратила чинність згідно з
постановою КМ України від 21.12.2005 р. № 1231 ( 1231-2005-п ) (1231-2005-п)
/,
названа Комісія визначена постійно діючим органом при Кабінеті
Міністрів України.
Протокольним рішенням цієї Комісії від 27.06.2002 р. № 13
затверджені Технічні вимоги до спеціалізованих електронних
контрольно-касових апаратів для автозаправних станцій.
Пунктом 4 зазначених Технічних вимог передбачено, що до
складу ЕККА повинні входити такі функціональні блоки: фіскальний
блок; механізм друкування чеків, контрольної стрічки та звітів;
програмно-технічні засоби управління паливно-роздавальною
колонкою; індикатори клієнта та оператора; пристрій введення
інформації / клавіатура /. При цьому, як передбачено пунктом 10
Технічних вимог, ЕККА повинен забезпечувати, зокрема, формування
фіскальним блоком команд управління дозволу / заборони /
відпускання пального з паливно-роздавальної колонки, які надходять
до програмно-технічних засобів управління паливно-роздавальною
колонкою; передачу від паливно-роздавальної колонки до фіскального
блока інформації про об'єм відпущеного на поточний момент пального
; можливість проведення роз рахунків за замовлене /відпущене /
пальне у готівковій та не менш як у чотирьох безготівкових формах
оплати. У режимі реєстрації відпускання пального ЕККА повинен
забезпечувати в єдиному нерозривному технологічному циклі:
управління відпусканням пального; реєстрацію об'єму / в літрах /
та вартості / у гривнях / відпущеного пального кожного
найменування окремо за готівковою та кожною безготівковою формами
оплати; відображення на індикаторі оператора стану кожного
роздавального крана паливно-роздавальної колонки, а також для
кожної замовленої дози - поточної інформації про об'єм відпущеного
пального / в літрах / через цей роздавальний кран; дебетування
платіжних карток; друкування чеків установленої форми, які
додатково містять номери паливно-роздавальних колонок, через які
здійснювалося відпускання пального, об'єм / в літрах / і вартість
/ у гривнях / фактично відпущеного пального / пункт 15 Технічних
вимог /.
Згідно додатку до протокольного рішення Державної комісії з
питань впровадження електронних систем і засобів контролю та
управління товарним і грошовим обігом від 21.01.2004 р. № 16 в
Державний реєстр реєстраторів розрахункових операцій
спеціалізовані електронні контрольно-касові апарати для
автозаправних станцій внесені з 02.04.2004 р.
Аналіз наведених Технічних вимог свідчить про те, що
відпускання пального через паливно-роздавальну колонку без
реєстрації операції ЕККА неможливий. Невикористання господарюючим
суб'єктом реєстратора розрахункових операцій відповідно до
встановлених уповноваженим органом вимог та внесених до Державного
реєстру реєстраторів розрахункових операцій, наслідком чого є
відпускання
пального без реєстрації розрахункової операції через
реєстратор розрахункових операцій, може свідчити про порушення
таким суб'єктом вимог пункту 1 ст. 3 Закону України "Про
застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі,
громадського харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
.
Крім зазначених вище обставин, слід враховувати, що
Бердянська МДПI Запорізької області має право застосовувати
штрафні санкції за порушення норм Закону України "Про застосування
реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського
харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
при здійсненні розрахункових
операцій.
Однак, податкове повідомлення-рішення, в якому штрафні
санкції визначені як податкове зобов'язання, може бути прийняте
лише при порушенні податкового законодавства. Тобто, позивачу
необгрунтовано визначено штрафні санкції саме як податкове
зобов'язання.
Слід зазначити, що визначення штрафних санкцій за порушення
норм Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових
операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг"
( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
в податковому повідомленні - рішенні не є підставою
для визнання такого повідомлення - рішення недійсним в цілому при
наявності факту порушення.
Допущені судом як першої, так і апеляційної інстанцій
зазначені порушення процесуального та неправильне застосування у
зв'язку з цим норм матеріального права з врахуванням меж
повноважень касаційної інстанції, встановлених ст. 220 КАС України
( 2747-15 ) (2747-15)
, є підставою для скасування прийнятих у справі судових
рішень і направлення справи на новий розгляд до господарського
суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід
взяти до уваги викладене у зазначеній постанові, вжити всі
передбачені чинним законодавством засоби для всебічного, повного
та об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків
сторін і в залежності від встановленого та у відповідності із
вимогами закону вирішити спір.
Керуючись ст. ст. 223, 227, 230 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
,
колегія суддів Вищого адміністративного суду України
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу Бердянської МДПI Запорізької області
задовольнити частково.
Рішення господарського суду Запорізької області від 31 жовтня
2005 року та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду
від 22 грудня 2005 року скасувати, а справу направити на новий
судовий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, протягом
одного місяця з дня виникнення виняткових обставин може бути
оскаржена до Верховного Суду України.
Головуючий О.I. Степашко
Судді М.I. Костенко
Л.В. Ланченко
Н.Г. Пилипчук
О.М. Нечитайло
З оригіналом згідно: