Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
Коментар до матеріалів справи
(),(),()
Товариство з обмеженою відповідальністю "ХХХ", м. Київ, (далі -
позивач) звернулося з позовом до Господарського суду м. Києва про
визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Державної
податкової інспекції у С-ському районі м. Києва (далі -
відповідач) N 1 від ХХ.09.2003 року.
Позовні вимоги були мотивовані тим, що висновки відповідача,
викладені у акті перевірки від ХХ.09.2003 на підставі якого було
прийняте оспорюване податкове повідомлення-рішення, є
необгрунтованими та суперечать чинному законодавству України.
Позивач вважав, що оскільки при здійсненні букмекерської
діяльності, а саме прийнятті ставок на спортивні події в один
день, а проведення виплат по ним в інші дні, на нього не
розповсюджуються положення підпункту 10.2.2 пункту 10.2 статті 10
Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, і тому ним правомірно не утримано 30-відсотковий
податок з виплачених сум виграшів, а отже визначення йому
податкового зобов'язання по податку на прибуток з врахуванням
штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 160028 гривень 50 копійок
на підставі вказаної норми закону вважав безпідставним.
Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що при
здійсненні виплат у зв'язку з виграшем осіб по ставках на
спортивні події позивач в порушення вимог підпункту 10.2.2 пункту
10.2 статті 10 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
не утримував та не вносив до бюджету 30%
від суми прибутку такої особи. У зв'язку з цим відповідачем
позивачу визначені податкові зобов'язання по податку на прибуток у
сумі 160028 гривень 50 копійок. Тому спірне податкове
повідомленнярішення відповідач вважав обрунтованим і таким, що
прийнято правомірно, та просив в позові відмовити.
ХХ січня 2004 року Господарський суд м. Києва у судовому засіданні
дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників
сторін встановив, що податковим повідомленнямрішенням Державної
податкової інспекції у С-ському районі м. Києва N 1 від ХХ.09.2003
року за порушення підпункту 10.2.2 пункту 10.2 статті 10 Закону
України "Про оподаткування прибутку підприємств" позивачу
визначено податкове зобов'язання по податку на прибуток у сумі
92927 гривень 00 копійок (донарахований основний платіж) та
застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі - 67101 гривень
50 копійок, а всього на загальну суму - 160028 гривень 50 копійок.
Вказане податкове повідомлення-рішення було прийняте на підставі
акту про результати позапланової документальної перевірки позивача
з питання дотримання вимог законодавства з оподаткування виграшів
за період з ХХ.10.2000 року по ХХ.07.2003 року N 9 від ХХ.09.2003
року. Копії названих документів були наявні у матеріалах справи.
Як було вказано в акті перевірки від 15.09.2003 року, при
перевірці відповідачем позивача встановлено порушення позивачем
підпункту 10.2.2 пункту 10.2 статті 10 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
. Порушення
позивача на думку відповідача полягало в наступному:
В ході перевірки дільності позивача встановлено, що за
перевіряємий період ХХ.10.2000 - ХХ.07.2003 р. позивачем
утримувалось та перераховувалось до бюджету 30% від суми прибутку
(виграшу), що визначались як різниця між доходом та ставкою
(витратами) фізичної особи, пов'язаними з таким виграшем,
переважно, не за один робочий день. Ця операція підтверджується
картками гравців з зазначеними видами ставок на прогнозуєму
гравцем подію і збільшуючий коефіцієнт, касовими чеками на продаж
ставок та покупку (виграш або повернення).
До перевірки були надані журнали обліку розрахункових квитанцій, в
яких ведеться облік руху готівки на суму розрахунків за місяць на
підставі фіскальних звітних чеків. За перевіряємий період дані - Z
- звітів зведені в таблиці, де: А - сума проданих ставок; Б - сума
виплати виграшу та повернення коштів; В - сума виграшу (як різниця
між виграшем і ставкою); В - сума податку 30% з виграшу, що
перераховується до бюджету.
Згідно з підпунктом 10.2.2 пункту 10.2 статті 10 Закону України
"Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, незалежно
від положень підпункту 10.2.1 пункту 10.2. статті 10 цього ж
Закону будь-яка особа, яка здійснює виплату особі у зв'язку з
виграшем у казіно, бінго, інші ігри у гральних місцях (домах),
зобов'язана утримувати та вносити до бюджету 30% від суми прибутку
такої особи, який визначається як різниця між її доходами,
отриманими у вигляді виграшів за відповідний робочий день, та
витратами понесеними такою фізичною особою протягом такого
робочого дня, пов'язаними з таким виграшем, але не більше суми
такого виграшу. Отже, в результаті перевірки відповідачем зроблено
висновок, що можливість зменшення доходу переможця гри передбачена
тільки для тих випадків, коли здійснення витрат на гру і одержання
виграшу учасником будуть подіями одного дня. Якщо витрати,
понесені учасником гри в будь-якому з попередніх днів гри, вони не
враховуються у зменьшення отриманих ним доходів від гри в наступні
дні.
Таким чином, за результатами перевірки позивача відповідачем було
встановлено заниження суми податку 30% від суми виграшу фізичної
особи, що повинна вноситись до бюджету за період ХХ.01.2002 -
ХХ.07.2003 р. в сумі 92927 гривень 00 копійок.
За доводами відповідача та висновками, викладеними у акті
перевірки від 15.09.2003 року щодо порушення позивачем підпункту
10.2.2 пункту 10.2 статті 10 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, Господарський суд м. Києва не
погодився, виходячи з наступного.
Оподаткування доходів від грального бізнесу проводиться у
відповідності до пункту 10.2 статті 10 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
. Відповідно до
підпункту 10.2.1 пункту 10.2. статті 10 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, платник
податку, який здійснює виплату виграшів у лотерею або інші види
ігор чи розиграшів, які передбачають придбання особою права на
участь у таких іграх чи розиграшах до їх проведення, зобов'язаний
утримувати та вносити до бюджету 30 відсотків суми таких виграшів.
Підпунктом 10.2.2. пункту 10.2 статті 10 названого Закону,
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
передбачено, що незалежно від положень підпункту
10.2.1 цього пункту будь-яка особа, яка здійснює виплату особі у
зв'язку із виграшем у казино, бінго, інші ігри у гральних місцях
(домах), зобов'язана утримувати та вносити до бюджету 30 відсотків
суми прибутку такої особи, який визначається як різниця між її
доходами, отриманими у вигляді виграшів за відповідний робочий
день, та витратами, понесеними такою фізичною особою протягом
такого робочого дня, пов'язаними з таким виграшем, але не більше
суми такого виграшу.
Таким чином, Господарський суд м. Києва вирішив, що законодавець
встановив умови зменьшення доходу переможця гри при його виплаті
такій особі тільки в тих випадках, коли здійснення витрат на гру
та одержання виграшу гравцем є подіями одного робочого дня. В
інших випадках (коли здійснення витрат на гру та одержання виграшу
не є подіями одного робочого дня) оподаткування доходів від
грального бізнесу має проводиться у відповідності до підпункту
10.2.1 пункту 10.2. статті 10 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
Як було встановлено актом перевірки та вбачалося з матеріалів
справи, позивач приймав від гравців ставки на спортивні події в
одні дні, а виплати сум виграшів відбувались в іншій робочий день.
Відповідачем цей факт не заперечувався.
За таких обставин виконання позивачем вимог підпункту 10.2.2
пункту 10.2 статті 10 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
є неможливим, а тому висновки
відповідача про порушення позивачем підпункту 10.2.2 пункту 10.2
статті 10 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
Господарський суд м. Києва визнав невірними.
Вищенаведене свідчить про те, що висновки та мотивація відповідача
були безпідставними та такими, що не випливають з норм права.
Оскільки Господарський суд м. Києва з висновками перевірки не
погодився, підстав для визначення позвачу податкового зобов'язання
по податку на прибуток не знайшов, а тому оспорюване податкове
повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у С-ському
районі м. Києва N 1 від ХХ.09.2003 року повинно бути визнано
недійсним.
Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу
( 1798-12 ) (1798-12)
України, кожна сторона повинна довести ті обставини,
на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідач не довів суду обставини, на які посилається як на
підставу своїх позовних вимог. У відповідності до статті 49
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, судові
витрати Господарський суд м. Києва судові витрати поклав на
відповідача, та керуючись статтями 33, 49, 82 - 85 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
вирішив позов
задовольнити, визнати недійсним податкове повідомлення-рішення
Державної податкової інспекції у С-ському районі м. Києва N 1 від
ХХ.09.2003 року та стягнути з Державної податкової інспекції у
С-ському районі м. Києва на користь Товариства з обмеженою
відповідальністю "ХХХ" судові витрати в сумі 203 гривні 00
копійок.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням, ХХ.02.2004 року Державна
податкова інспекція у С-ському районі м. Києва звернулась до
Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою,
в якій просила скасувати рішення Господарського суду м. Києва у
справі N 000 від ХХ.01.2004 року та постановити нове рішення, яким
в задоволенні позову Товариству з обмеженою відповідальністю "ХХХ"
відмовити. В судовому засіданні представник позивача надав відзив
на апеляційну скаргу, в якій просив залишити рішення
Господарського суду м. Києва у справі N 000 від ХХ.01.2004 року
без змін.
ХХ березня 2004 року розглянувши апеляційну скаргу, вислухавши
пояснення сторін, дослідивши докази, судова колегія суддів
Київського апеляційного господарського суду встановила, що згідно
специфіки діяльності позивача в основному ставки на гру
приймаються в один день, а спортивна подія, на яку були прийняті
ставки, відбувається в наступні дні. Таким чином, суд першої
інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав щодо
застосування букмекерською конторою норм підпункту 10.2.2 пункту
10.2 статті 10 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
Крім того, судова колегія суддів Київського апеляційного
господарського суду зазначила, що відповідно до підпункту 4.4.1
пункту 4.1. статті 4 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, у разі коли норма закону чи іншого
нормативно-правового ака, виданого на підставі закону, або коли
норми різних законів чи різних нормативно-правових актів
припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків
платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є
можливість прийняти рішення на користь як платника податку, так і
контролюючого органу, рішення приймається на користь платника
податків.
Враховуючи вищевикладене, Колегія суддів Київського апеляційного
господарського суду дійшла висновку та керуючись статтями 101 -
105 Господарського процесуального кодексу України, постановила
( 1798-12 ) (1798-12)
, що рішення Господарського суду м. Києва у справі N
000 від ХХ.01.2004 року слід залишити без змін, а апеляційну
скаргу Державної податкової інспекції у С-ському районі м. Києва
без задоволення.
ХХ квітня 2004 року Державна податкова інспекція у Солом'янському
районі м. Києва подала до Вищого господарського суду України
касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного
господарського суду від ХХ.03.2004 року N 000.
У касаційній скарзі від ХХ.04.2004 Державна податкова інспекція у
С-ському районі м. Києва просила Вищий господарський суд України
скасувати рішення судових інстанцій по суті спору зі справи та
прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову
Товариству з обмеженою відповідальністю "ХХХ" про визнання
недійсним податкового повідомлення-рішення Державної податкової
інспекції у С-ському районі м. Києва N 1 від ХХ.09.2003 р.
Скаргу мотивовано тим, що суд першої та апеляційної інстанції
невірно застосував норму підпункту 10.2.2 пункту 10.2 статті 10
Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, виходячи з наступного:
Податковим повідомленням-рішенням Державної податкової інспекції у
С-ському районі м. Києва N 1 від ХХ.09.2003 за порушення підпункту
10.2.2 пункту 10.2 статті 10 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
позивачу визначено податкове
зобов'язанння по податку на прибуток у сумі 92927 гривень 00
копійок (донарахований основний платіж) та застосовані штрафні
(фінансові) санкції у розмірі - 67101 гривень 50 копійок, а всього
на загальну суму - 160028 гривень 50 копійок.
Підставою для донарахування податку було порушення підпункту
10.2.2 пункту 10.2 статті 10 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, яке полягало в тому, що
законодавець встановив умови зменшення доходу переможця при його
виплаті такій особі тільки у випадках, коли здійснення витрат на
гру та одержання виграшу є подіями одного дня. В інших випадках
(коли здійснення витрат на гру та одержання виграшу не є подіями
одного робочого дня) підпункту 10.2.2 пункту 10.2 статті 10
названого закону не може застосовуватися, і оподаткування доходів
від грального бізнесу має проводитися у відповідності до підпункту
10.2.1 пункту 10.2 статті 10 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
Відповідно до підпункту 10.2.1 пункту 10.2 статті 10 Закону
України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
,
платник податку, який здійснює виплату виграшів у лотерею або інші
види ігор чи розиграшів, які передбачають придбання особою права
на участь у таких іграх чи розиграшах до їх проведення,
зобов'язаний утримувати та вносити до бюджету 30 відсотків суми
таких виграшів.
Підпунктом 10.2.2 пункту 10.2 статті 10 названого Закону
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, передбачено, що незалежно від положень підпункту
10.2.1 цього пункту будь-яка особа, яка здійснює виплату особі у
зв'язку із виграшем у казино, бінго, інші ігри у гральних місцях
(домах), зобов'язана утримувати та вносити до бюджету 30 відсотків
суми прибутку такої особи, який визначається як різниця між її
доходами, отриманими у вигляді виграшів за відповідний робочий
день, та витратами, понесеними такою фізичною особою протягом
такого робочого дня, пов'язаними з таким виграшем, але не більше
суми такого виграшу.
Отже, зменшення доходу переможця гри передбачено тільки у тих
випадках, коли здійснення витрат на гру і одержання виграшу
учасником будуть подіями одного робочого дня. Якщо витрати,
понесені учасником гри в будь-якому з попередніх днів гри, вони не
враховуються у зменшення отриманих ним доходів від гри в наступні
дні.
Київський апеляційний господарський суд при винесенні постанови
неправильно застосував норму підпункту 4.4.1 пункту 4.1. статті 4
Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
.
Неправельність застосування норми полягає в тому, що норма
підпункту 10.2.2 пункту 10.2 статті 10 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
чітко визначає
право платника податку на зменшення доходу переможця гри у
випадках, коли здійснення витрат на гру і одержання виграшу
учасником будуть подіями одного робочого дня, а не припускає
неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платника
податків.
ХХ липня 2004 року Вищий господарський суд України розглянув
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у С-ському районі
м. Києва на постанову Київського апеляційного господарського суду
від ХХ.03.2004 року N 000 та керуючись статтями 111-9 - 111-12
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
постановив, касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
С-ському районі м. Києва задовольнити частково: рішення
Господарського суду міста Києва від ХХ.01.2004 та постанову
Київського апеляційного господарського суду від ХХ.03.2004 року
скасувати та передати справу на новий розгляд до Господарського
суду міста Києва, оскільки судовими інстанціями у справі чітко не
встановлено обставин щодо часу коли позивач приймав від гравців
ставки на спортивні події, на які суми були ці ставки, не
встановлено часу коли виплачувалася грошова винагорода, в яких
розмірах, та з яких сум отримувались податки, а згідно з частиною
другою статті 111-7 ГПК ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не має
права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого
доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази
або додатково перевіряти докази.