Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
Коментар до рішення ( sp10/005-1 ) (sp10/005-1)
.
Спір про визнання визнання частково недійсною
Постанови КМУ від 31.01.01 р. № 77
Спільне підприємство "ХХХ" (позивач) звернулося до господарського
суду м. Києва з позовом про визнання недійсними ставок щомісячних
зборів за використання радіочастотного ресурсу України,
затверджених Постановою Кабінету Міністрів України "Про ставки
щомісячних зборів за використання радіочастотного ресурсу України"
від 31.01.2001р. № 77 ( 77-2001-п ) (77-2001-п)
в частині, що стосується
об'єкту оподаткування, з якого справляються щомісячні збори за
використання радіочастотного ресурсу України.
Позивач являється підприємством, предметом діяльності якого є
надання послуг стільникового мобільного зв'язку з використанням
радіочастотного ресурсу України. Законом України від 01.Об.2000р.
№ 1770- III "Про радіочастотний ресурс України" ( 1770-14 ) (1770-14)
встановлено новий обов'язковий загальнодержавний збір, а саме
-збір за використання радіочастотного ресурсу України, та внесені
відповідні зміни до Закону України від 25.06.1991 р. № 1251-XII
"Про систему оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
.
Пункт 5 статті 24 Закону України від 01.06.2000 р. № 1770-III "Про
радіочастотний ресурс України" ( 1770-14 ) (1770-14)
встановлює, що ставки
щомісячних зборів за використання радіочастотного ресурсу України
визначаються Кабінетом Міністрів України. Між тим, Постановою
Кабінету Міністрів України від 31.01.2001р. № 77 "Про ставки
щомісячних зборів за використання радіочастотного ресурсу України"
були не лише визначені ставки щомісячних зборів за використання
радіочастотного ресурсу України, а також встановлений об'єкт
оподаткування, з якого ці збори справляються - смуга радіочастот,
що визначена в ліцензії на використання радіочастотного ресурсу
України.
Позивач обґрунтовує свої вимоги посилаючись на те, що в частині
встановлення об'єкту оподаткування, з якого справляються збори за
використання радіочастотного ресурсу України, ставки щомісячних
зборів за використання радіочастотного ресурсу України затверджені
Постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2001р. № 77
( 77-2001-п ) (77-2001-п)
, порушують Конституцію і закони України, оскільки:
1. Встановивши об'єкт оподаткування Відповідач (Кабінет Міністрів
України) вийшов за межі своїх повноважень, наданих йому Законом
України від 01.06.2000р. № 1770- III "Про радіочастотний ресурс
України" ( 1770-14 ) (1770-14)
.
2. Встановлений об'єкт оподаткування відрізняється від об'єкту,
визначеного Законом України від 01.06 2000р. № 1770- III "Про
радіочастотний ресурс України"( 1770-14 ) (1770-14)
.
3. Ліцензія на використання радіочастотного ресурсу України
віднесена до елементів податкової бази, хоча це може бути зроблено
виключно законами України з питань оподаткування.
Так, Закон України від 01.06.2000р. № 1770- ІІІ "Про
радіочастотний ресурс України" ( 1770-14 ) (1770-14)
надає Кабінету
Міністрів України право визначити лише ставки щомісячних зборів за
використання радіочастотного ресурсу України і не уповноважує його
встановити об'єкт оподаткування, з якого справляються зазначені
збори. Стосовно останнього, то ним відповідно до Закону України
від 01.06.2000р. № 1770- III " Про радіочастотний ресурс України "
( 1770-14 ) (1770-14)
є та смуга радіочастот, яка використовується фактично,
а не та, що визначається в ліцензії, як це встановлено
оспорюваними ставками.
Так, стаття 1 Закону України від 01.06.2000р. № 1770- ІІІ "Про
радіочастотний ресурс України" ( 1770-14 ) (1770-14)
визначає використання
радіочастотного ресурсу як діяльність, пов'язану з випромінюванням
електромагнітної енергії, яка згідно з пунктом 1 статті 24
зазначеного Закону ( 1770-14 ) (1770-14)
здійснюється на платній основі.
Таким чином, збір за використання радіочастотного ресурсу України
відповідно до ст. 24 зазначеного Закону ( 1770-14 ) (1770-14)
справляється
не за сам факт визначення смуги радіочастот в ліцензії, а за
фактичну діяльність з використання радіочастотного ресурсу. За
визначення в ліцензії смуги радіочастот справляється інша плата на
підставі пункту 6 статті 19 Закону України від 01.06.2000р. №
1770- III "Про радіочастотний ресурс України" ( 1770-14 ) (1770-14)
та
Постанови Кабінету Міністрів України від 14.02.2001р. № 140 "Про
ставки одноразових платежів за видачу ліцензій на використання
радіочастотного ресурсу України" ( 140-2001-п ) (140-2001-п)
.
Отримання ліцензії на використання радіочастотного ресурсу України
і початок використання радіочастотного ресурсу - події, які
відповідно до чинного законодавства України можуть не збігатися в
часі. Так, згідно з пунктом 3 Постанови Кабінету Міністрів України
від 07.02.2001р. № 112 "Про порядок надання ліцензій на
використання радіочастотного ресурсу України" ( 112-2001-п ) (112-2001-п)
в
ліцензії поряд з іншими ліцензійними умовами зазначаються також
терміни початку використання радіочастотного ресурсу України за
регіонами. Таким чином, справляння збору за використання
радіочастотного ресурсу України починається разом з діяльністю по
використанню цього ресурсу, але може не збігатися в часі з
отриманням ліцензії на його використання.
Жоден із законів України не відносить ліцензію на використання
радіочастотного ресурсу України чи будь - яку іншу ліцензію до
елементів податкових баз. Щодо інших актів законодавства,
включаючи і постанови Кабінету Міністрів України, то згідно з
пунктом 1 Закону України "Про порядок встановлення ставок податків
і зборів (обов'язкових платежів), інших елементів податкових баз,
а також: пільг щодо оподаткування" ( 171-14 ) (171-14)
елементи податкових
баз встановлюються або змінюються виключно законами України з
питань оподаткування. Стосовно ліцензій, то згідно зі статтею 3
Закону України "Про ліцензування певних видів господарської
діяльності" ( 1775-14 ) (1775-14)
ліцензія, є лише документом дозвільного
характеру, яка дає право на зайняття певним видом господарської
діяльності.
Враховуючи викладене, ліцензія на використання радіочастотного
ресурсу України лише надає право на зайняття діяльністю з
використання цього ресурсу в межах визначеної в ліцензії смуги
радіочастот і не може бути елементом податкової бази, що
застосовується для справляння збору за використання
радіочастотного ресурсу України. Визначена в ліцензії смуга
радіочастот може бути об'єктом оподаткування збором за
використання радіочастотного ресурсу України лише за умови повного
використання радіочастотного ресурсу в межах цієї смуги. У випадку
часткового використання радіочастотного ресурсу в межах визначеної
в ліцензії смуги радіочастот, об'єктом оподаткування є лише та
смуга радіочастот, яка фактично використовується шляхом здійснення
діяльності, пов'язаної з випромінюванням електромагнітної енергії.
На відміну від вищезазначеного об'єкт оподаткування, встановлений
ставками, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від
31.01.2001 р. № 77, ( 77-2001-п ) (77-2001-п)
включає ліцензію на використання
радіочастотного ресурсу України до елементів податкової бази і не
залежить від того, використовується радіочастотний ресурс України,
чи ні.
Згідно зі статтею 19 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, органи
державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах
повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами
України. Встановивши об'єкт оподаткування, з якого справляються
щомісячні збори за використання радіочастотного ресурсу України,
та затвердивши його Постановою від 31.01.2001р. № 77 "Про ставки
щомісячних зборів за використання радіочастотного ресурсу України"
( 77-2001-п ) (77-2001-п)
, Кабінет Міністрів України вважає позивач, вийшов
за межі своїх повноважень, наданих йому Законом України від
01.06.2000 р. № 1770-ІІІ " Про радіочастотний ресурс України "
( 1770-14 ) (1770-14)
, порушив тим самим права і охоронювані законом
інтереси Позивача - користувача радіочастотного ресурсу України.
Згідно з пунктом 2 статті 27 Закону України від 27.03.1991 р. №
887-XII "Про підприємства в України" ( 887-12 ) (887-12)
у разі видання
державним органом акта, що не відповідає його компетенції або
вимогам законодавства, підприємство має право звернутися до
арбітражного (господарського) суду з заявою про визнання такого
акта недійсним.
Враховуючи викладене, на підставі статей 6, 19 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, статі 27 Закону України від 27.03.1991 р. №
887-ХІІ " Про підприємства в України " ( 887-12 ) (887-12)
, керуючись
статтями 1, 2, 5, 12, 14, 54, 56, 57 Арбітражного процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
позивач просив суд визнати недійсними
ставки щомісячних зборів за використання радіочастотного ресурсу
України, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від
31.01.2001р. № 77 "Про ставки щомісячних зборів за використання
радіочастотного ресурсу України" ( 77-2001-п ) (77-2001-п)
в частині, що
стосується об'єкту оподаткування, з якого справляються щомісячні
збори за використання радіочастотного ресурсу України.
2. Стягнути з Кабінету Міністрів України витрати по сплаті
державного мита.
Кабінет Міністрів України (відповідач) у відзиві на позовну заяву
проти позову заперечує, посилаючись на те, що в оспорюваній
Постанові Кабінету Міністрів України не встановлено нового об'єкта
оподаткування, а Постанова видана відповідно до чинного
законодавства України і в межах компетенції, наданої Кабінету
Міністрів України.
ХХ листопада 2001 року Господарський суд м. Києва розглянув заяву
(позов) спільного підприємства "ХХХ" до Кабінету Міністрів України
про визнання частково недійсною Постанови Кабінету Міністрів
України від 03.01.2001 р. № 77 ( 77-2001-п ) (77-2001-п)
.
Позивач заявив позов про визнання недійсною Постанови Кабінету
Міністрів України від 31.01.2001 р. № 77 " Про ставки щомісячних
зборів за використання радіочастотного ресурсу України "
( 77-2001-п ) (77-2001-п)
в частині встановлення ставки щомісячних зборів за
використання смуги радіочастот, визначеної в ліцензії на
використання радіочастотного ресурсу, посилаючись па те, що вона
суперечить законам України, видана з перевищенням повноважень КМУ,
оскільки нею встановлено новий об'єкт оподаткування порівняно з
тим, що встановлено законами України.
Позивач, відповідно до ст. 22 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, частково
змінив підстави позову і просить визнати недійсними ставки
щомісячних зборів за використання радіочастотного ресурсу України,
які затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від
31.01.2001 р. № 77 ( 77-2001-п ) (77-2001-п)
в частині, що стосується об'єкту
оподаткування, з якого справляються щомісячні збори за
використання радіочастотного ресурсу України, тобто в частині слів
"...смуги радіочастот, визначеної в ліцензії на використання
радіочастотного ресурсу України, у кожному регіоні..." , з моменту
їх затвердження. Відповідач у відзиві на позовну заяву проти
позову заперечує, посилаючись на те, Постанова видана відповідно
до Законів України і в межах компетенції, наданої Кабінету
Міністрів України.
Матеріалами справи та поясненнями представників сторін в засіданні
встановлено, що Законом України від 01.06.2000 р. № 1770-111 "Про
радіочастотний ресурс України" ( 1770-14 ) (1770-14)
встановлено новий
обов'язковий загальнодержавний збір, а саме збір за використання
радіочастотного ресурсу. Пунктом 5 статті 24 Закону України від
01.06.2000 р. № 1770-ІІІ " Про радіочастотний ресурс України "
( 1770-14 ) (1770-14)
встановлено, що ставка щомісячних зборів за
використання радіочастотного ресурсу України визначається
Кабінетом Міністрів України.
В оспорюваній Постанові Кабінету Міністрів України від 31.01.2001
р. № 77 ( 77-2001-п ) (77-2001-п)
були встановлені ставки за 1МГц смуги
радіочастот, визначеної в ліцензії на використання радіочастотного
ресурсу.
На думку позивача, в оспорюваній Постанові відповідач (Кабінет
Міністрів України) встановив новий об'єкт оподаткування, чим
вийшов за межі своєї компетенції і порушив норми закону.
Позивач звертає увагу на те, що стаття 6 Закону України від
25.06.1991 р. "Про систему оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
визначає, як
об'єкт оподаткування спеціальне використання природних ресурсів.
Статтею 2 Закону України від 01.06.2000 р. № 1770-ХІІ "Про
радіочастотний ресурс України " ( 1770-14 ) (1770-14)
відносить
радіочастотний ресурс до природних ресурсів, а Закон України від
25.06.1991 р. "Про систему оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
встановлює,
що об'єктом оподаткування по відношенню до природних ресурсів є їх
спеціальне використання. По відношенню до радіочастотного ресурсу
є теж; його використання.
Таким чином, на думку позивача, об'єкт оподаткування, встановлений
Законами України від 25.06.1991 р. " Про систему оподаткування "
( 1251-12 ) (1251-12)
та від 01.06.2000 р. № 1770-ІІІ "Про радіочастотний
ресурс України" ( 1251-12 ) (1251-12)
, а саме смуга радіочастот, що фактично
використовується шляхом здійснення діяльності, пов'язаної з
випроміненням електромагнітної енергії, і об'єкт оподаткування,
встановлений оспорюваною Постановою, - смуга радіочастот, що
визначена в ліцензії на використання радіочастотного ресурсу,
відрізняються одне від одного.
Суд вважає таку позицію позивача необгрунтованою, і не може
погодитись з твердженням, що Кабінет Міністрів України в
оспорюваній Постанові № 77 ( 77-2001-п ) (77-2001-п)
встановив новий об'єкт
оподаткування, зважаючи на наступне:
Відповідно до пункту 3 Порядку надання ліцензій на використання
радіочастотного ресурсу України, затвердженого Постановою Кабінету
Міністрів України від 07.02.2001 р. №112 ( 112-2001-п ) (112-2001-п)
,
користувач має право використовувати радіочастоти, зазначені в
ліцензії.
Таким чином, використання радіочастотного ресурсу неможливо без
отримання ліцензії.
В оспорюваному документі не встановлено такий новий об'єкт
оподаткування, як ліцензія, там зазначено ті ставки і розрахунки,
виходячи з яких обчислюється сума податку, а саме 1МГц смуги
радіочастоти, зазначеної в ліцензії. В даному випадку посилання на
ліцензію зроблено для визначення офіційного джерела інформації про
ті радіочастоти, які має право використовувати суб'єкт
оподаткування.
Заперечення позивача про те, що визначення в ліцензії смуги
радіочастот ще не означає, що ця смуга фактично використовується,
тому збір повинен справлятися не за визначення смуги радіочастот в
ліцензії, а за безпосереднє використання радіочастотного ресурсу,
також не може бути прийнято судом до уваги, зважаючи на наступне:
використання радіочастотного ресурсу це не просто випромінення
електромагнітної енергії, як це розуміє позивач, а вся діяльність
користувачів радіочастотного ресурсу, пов'язана із випроміненням
електромагнітної енергії в межах радіочастотного спектра. Тому і
діяльність по отриманню права на використання радіочастотного
ресурсу, і подальші дії, пов'язані з отриманням кінцевого
результату по отриманню випромінювання електромагнітної енергії,
слід вважати використанням радіочастотного ресурсу.
На підставі вищезазначеного та керуючись статтями 49, 82-85 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Суд вирішив у позові відмовити.
Рішенням Господарського суду м. Києва від ХХ.ХХ.2001р., у справі №
0/000 Позивачу відмовлено в позові про визнання недійсними ставок
щомісячних зборів за використання радіочастотного ресурсу України,
затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від
31.01.2001р. № 77 ( 77-2001-п ) (77-2001-п)
в частині, що стосується об'єкту
оподаткування, з якого справляються щомісячні збори за
використання радіочастотного ресурсу України.
Вважаючи, що прийняте рішення є неправильним через невідповідність
висновків, викладених у рішенні, обставинам справи, а також: у
зв'язку з неправильним застосуванням судом норм матеріального
права СП "ХХХ" (позивач) звернувся з апеляційною скаргою до
Київського апеляційного господарського на рішення від
ХХ.ХХ.2001р., у справі № 0/000.
В рішенні зазначено, що в оспорюваному Позивачем документі не
встановлено такий новий об'єкт оподаткування, як ліцензія, а
посилання на ліцензію зроблено для визначення офіційного джерела
інформації про ті радіочастоти, які має право використовувати
суб'єкт оподаткування. Між тим, чинне законодавство України
взагалі не містить такого поняття, як джерело інформації, та не
відносить джерело інформації до складу податкових правовідносин.
Згідно із принципом єдиного підходу, встановленого ст. 6 Закону
України від 25.06.1991 р. "Про систему оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
,
до складу податкових правовідносин відносяться платник податку чи
збору, об'єкт оподаткування, джерело сплати податку і збору,
строки та порядок сплати податку, підстави для надання податкових
пільг. Отже, застосування судом поняття, не визначеного
законодавством, є неправомірним.
Щодо ліцензії, то Позивач взагалі не вважає, що власне вона є
об'єктом оподаткування, встановленим Відповідачем, як це зазначено
в рішенні. Таким об'єктом, неправомірно встановленим оспорюваною
Постановою, е не ліцензія, а смуга радіочастот, що визначена в
ліцензії, про що і було зазначено Позивачем. Тобто об'єкт
оподаткування, встановлений оспорюваними ставками - смуга
радіочастот, що визначена в ліцензії на використання
радіочастотного ресурсу, суперечить об'єкту оподаткування,
встановленому Законами України від 25.06.1991 р. "Про систему
оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
і від 01.06.2000 р. № 1770-ІІІ " Про
радіочастотний ресурс України " ( 1251-12 ) (1251-12)
, яким є смуга
радіочастот, що використовується шляхом здійснення діяльності,
пов'язаної з випромінюванням електромагнітної енергії.
В рішенні суду робиться висновок про те, що і діяльність по
отриманню права на використання радіочастотного ресурсу, і
подальші дії, пов'язані з отриманням кінцевого результату по
отриманню випромінювання електромагнітної енергії, слід вважати
використанням радіочастотного ресурсу. Позивач не може погодитись
з таким висновком суду, оскільки стаття 1 Закону України "Про
радіочастотний ресурс України" ( 1251-12 ) (1251-12)
визначає використання
радіочастотного ресурсу як діяльність, пов'язану з випромінюванням
електромагнітної енергії в межах радіочастотного спектра. З цього
вбачається, що якщо немає випромінювання електромагнітної енергії,
то немає і використання радіочастотного ресурсу, оскільки ніяка
інша діяльність не може бути пов'язана з тим, чого не існує
взагалі.
Випромінювання електромагнітної енергії можливе лише за умови
використання певних радіоелектронних засобів, а використання
радіоелектронних засобів, згідно з п.1 ст. 16 Закону України "Про
радіочастотний ресурс України" ( 1251-12 ) (1251-12)
, здійснюється на
дозвільній основі, тобто можливе лише після отримання дозволу на
їх використання. Причому згідно з пунктами 2, 5 статті 9
зазначеного Закону, отримання дозволу на використання
радіоелектронних засобів можливе лише після виділення радіочастот
та отримання ліцензії, в якій зазначені виділені радіочастоти.
Таким чином, використання радіочастотного ресурсу як діяльність,
що пов'язана з випромінюванням, взагалі не може здійснюватись
відразу ж після отримання ліцензії, оскільки починається лише
після видачі дозволу на використання певних радіоелектронних
засобів (копії двох таких дозволів, що належать Позивачу, наявні
серед інших матеріалів справи). Отже, відповідно до Закону України
"Про радіочастотний ресурс України" ( 1251-12 ) (1251-12)
сплата збору за
використання радіочастотного ресурсу починається не відразу ж
після отримання ліцензії, а лише після отримання дозволу на
використання радіоелектронних засобів, причому оплаті підлягає
лише та частина радіочастотного ресурсу, що використовується, а не
та. яка зазначена в ліцензії.
Визначення в ліцензії смуги радіочастот ще не означає, що ця смуга
використовується, оскільки отримання ліцензії на використання
радіочастотного ресурсу і початок використання цього ресурсу
можуть не збігатися в часі. Так, пункт 3 Постанови Кабінету
Міністрів України від 07.02.2001р. № 112 "Про порядок надання
ліцензій на використання радіочастотного ресурсу України"
( 112-2001-п ) (112-2001-п)
встановлює, що в ліцензії поряд з іншими
ліцензійними умовами зазначаються також терміни початку
використання радіочастотного ресурсу України за регіонами. Це
означає, що початок використання радіочастотного ресурсу може не
збігатися в часі з отриманням ліцензії на його використання.
Встановивши, що збір за використання радіочастотного ресурсу
України справляється виходячи зі смуги радіочастот, визначеної в
ліцензії на використання радіочастотного ресурсу України,
Відповідач тим самим відніс ліцензію на використання
радіочастотного ресурсу до механізму справляння збору за
використання радіочастотного ресурсу України, значно розширивши
при цьому податкову базу, хоча згідно зі статтею 1 Закону України
від 25.06.1991 р. "Про систему оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
це може
бути зроблено лише законами України про оподаткування.
Більш того, об'єкт оподаткування, затверджений Відповідачем, не
міститься в переліку об'єктів оподаткування статті б Закону
України від 25.06.1991 р. "Про систему оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
,
хоча згідно з цією ж статтею інші об'єкти можуть бути встановлені
виключно законами України про оподаткування.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 91, 94, 103, 104
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
позивач
просив:
1. Скасувати рішення Господарського суду м. Києва від ХХ.ХХ.2001р.
у справі № 00/000.
2. Позов задовольнити.
3. Визнати недійсними ставки щомісячних зборів за використання
радіочастотного ресурсу України, Постановою Кабінету Міністрів
31.01.2001р. № 77 ( 77-2001-п ) (77-2001-п)
в частині, що об'єкту
оподаткування, з якого щомісячні збори за використання
радіочастотного ресурсу України, тобто в частині слів "... смуги
радіочастот, визначеної в ліцензії на використання радіочастотного
ресурсу України, у кожному регіоні ...", з моменту їх
затвердження.
На час підготовки матеріалу справа знаходиться на розгляді в
Київському апеляційному суді.
Відповідно до пункту 3 статті 24 Закону України від 01.06.2000 р.
№ 1770-ІІІ " Про радіочастотний ресурс України " ( 1770-14 ) (1770-14)
користувачі радіочастотного ресурсу України сплачують такі збори і
платежі: одноразовий платіж: за видачу ліцензії на використання
радіочастот і щомісячний збір за використання радіочастотного
ресурсу.
Згідно з пунктом 3 Постанови Кабінету Міністрів України 07.02.2001
р. № 112 " Про порядок надання ліцензій на використання
радіочастотного ресурсу України " ( 112-2001-п ) (112-2001-п)
ліцензія на
використання радіочастотного ресурсу України (далі - ліцензія) є
документом, згідно з яким користувач радіочастотного ресурсу
України (далі - ліцензіат) мас право використовувати радіочастоти,
зазначені в ліцензії.
Тобто це дозвіл на використання радіочастотного ресурсу України, а
коли ліцензіат забажає це здійснювати, це його право, термін дії
якого визначається у ліцензії. Це з точки зору здорового глузду,
але існує законодавство, якого потрібно дотримуватися.
Умови провадження господарської діяльності з надання послуг
радіозв'язку (з використанням радіочастот) регулюються: Законами
України " Про ліцензування певних видів господарської діяльності "
( 1775-14 ) (1775-14)
, "Про підприємництво" ( 698-12 ) (698-12)
, "Про підприємства в
Україні" ( 887-12 ) (887-12)
, "Про захист прав споживачів" ( 1023-12 ) (1023-12)
,
"Про зв'язок" ( 160/95-ВР ) (160/95-ВР)
, " Про радіочастотний ресурс України "
( 1770-14 ) (1770-14)
, " Про метрологію та метрологічну діяльність "
( 113/98-ВР ) (113/98-ВР)
та іншими чинними нормативно-правовими актами, що
регулюють розвиток галузі зв'язку, визначають принципи побудови та
експлуатації мереж, правила взаємодії та взаємопідключення,
порядок технічного обслуговування мереж, технічні норми та
параметри ліній і обладнання зв'язку, якість, технологічну
підтримку послуг, правила та порядок надання послуг радіозв'язку,
включаючи також міждержавні стандарти (ГОСТ), державні стандарти
України (ДСТУ), галузеві стандарти України (ГСТУ), керівні
нормативні документи (КНД), рекомендації.
На виконання статей 8, 9 Закону України "Про ліцензування певних
видів господарської діяльності" ( 1775-14 ) (1775-14)
та постанови Кабінету
Міністрів України від 14.11.2000 р. № 1698 "Про затвердження
переліку органів ліцензування" ( 1698-2000-п ) (1698-2000-п)
Державний комітет
України з питань регуляторної політики та підприємництва та
Державний комітет зв'язку та інформатизації України наказом від
04.05.2001 р. № 73/72 затвердили Ліцензійні умови провадження
господарської діяльності з надання послуг радіозв'язку (з
використанням радіочастот) ( z0438-01 ) (z0438-01)
.
Згідно з підпунктом 3.1 пункту 3 Ліцензійних умов провадження
господарської діяльності з надання послуг радіозв'язку (з
використанням радіочастот) ( z0438-01 ) (z0438-01)
ліцензіат повинен у
місячний термін поінформувати орган ліцензування про початок
надання послуг за ліцензією, про припинення надання послуг. Тобто,
це говорить про те, що ліцензіат повинен, якщо він ліцензіат,
надавати послуги радіозв'язку (з використанням радіочастот). На
користь вищезазначеного говорить і те, що пунктом "5" у заяві про
видачу ліцензії (додаток 1.8 до Ліцензійних умов провадження
господарської діяльності з надання послуг радіозв'язку (з
використання радіочастот) визначено "очікувану дату початку
надання послуг".
Але, якщо підійти до проблеми з іншого боку. Коли громадян
отримає, посвідчення водія, невже він з початку отримання
посвідчення сплачує податок з власників транспортних засобів. Ні,
тільки коли придбає машину. Наявність у власності машини, є
підставою для сплати податку з власників транспортних засобів,
навіть у разі коли власник не їздить на машині. Тобто, якщо
розглядати посвідчення. як дозвіл на право керувати транспортним
засобом, яким він і є, тоді буде логічно, що податок з власників
транспортних засобів сплачувати не потрібно, так як посвідчення це
дозвіл на керування транспортним засобом, а не права на покупку
транспортного засобу. Якщо є посвідчення на право керування
транспортним засобом, але не має транспортного засобу податок з
власників транспортних засобів ніхто і не сплачує. А якщо Ви вже
придбали транспортний засіб, тоді будь-ласка сплачуйте податок з
власників транспортних засобів. Здійснюєте Ви прогулянки на
автомобілі чи ні, це нікого не цікавить.
Відповідно до пункту 2 статті 9 Закону України від 01.06.2000 р. №
1770-ІІІ " Про радіочастотний ресурс України " ( 1770-14 ) (1770-14)
виділення радіочастот є підставою для ліцензування використання
радіочастот та/чи присвоєння радіочастот радіоелектронним засобам
та радіо випромінювальним пристроям у виділених смугах
радіочастот. Висновок з цього такий, якщо суб'єкту господарської
діяльності видали ліцензії на надання послуг радіозв'язку, то для
здійснення його діяльності йому виділили радіочастоти. Виділили і
не будуть отримувати плату за це? А ні, а інтереси держави? Саме
тому, якщо ви отримали ліцензію на використання радіочастот, ви
повинні у місячний термін поінформувати орган ліцензування про
початок надання послуг за ліцензією, і сплачувати збір за
використання радіочастотного ресурсу.