Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
ЯК БАНК ОБРАЗИВ СВОГО КЛІЄНТА
Коментар до рішення № 07/001
Спір про стягнення з банку неправомірно списаних коштів
( sp07/001-1 ) (sp07/001-1)
До арбітражного суду м. Києва надійшла позовна заява від ТОВ "ХХХ"
до Комерційного Банку "УУУ" про стягнення з останнього коштів у
розмірі *** грн., списаних відповідачем з рахунку позивача з
порушенням норм чинного законодавства.
Позовні вимоги грунтувались на наступному:
На підставі документів без назви від ХХ.ХХ.99 р. та від ХХ.ХХ.99
р. Банком було безакцептне стягнуто з ТОВ "ХХХ" відповідно 10
002,83 грн. та 5 547,35 грн. з наступним формулюванням призначення
платежу: в рахунок сплати комісійних банка по акредити у L/C
LM06207RTD згідно п. І та 3 листа банку №УУ-УУ/УУУ від ХХ.ХХ.99 р.
Відповідно до п.6 Інструкції "Про безготівкові розрахунки в
господарському обороті України", затвердженої постановою Правління
Національного банку України від 02 серпня 1996 р. № 204 (Надалі-
Інструкція)( v0204500-96 ) (v0204500-96)
безготівкові розрахунки здійснюються за
такими формами розрахункових документів:
- платіжними дорученнями
- платіжними вимогами-дорученнями,
- чеками,
- акредитивами,
- векселями,
- платіжними вимогами,
- інкасовими дорученнями.
Таким чином, списання банком вищезазначених коштів могло
проводитись на підставі поданого до банку ТОВ " ХХХ " платіжного
доручення, або на підставі виставленої банком у відповідності з
діючим законодавством України платіжної вимоги про безакцептне
списання коштів, що не мало місця у взаємовідносинах ТОВ "ХХХ" та
Банку.
Крім того, відповідно до п.141 Інструкції ( v0204500-96 ) (v0204500-96)
безспірне
стягнення та безакцептне списання коштів, що знаходяться на
рахунках банків, згідно ст.381 ЦПК ( 1504-06 ) (1504-06)
без згоди юридичних
осіб не допускається за винятком випадків, встановлених законами
України, а також з рішенням суду, арбітражного суду та виконавчого
напису нотаріуса. Діючим законодавством України не передбачене
безспірне (безакцептне) списання коштів Банком з рахунку його
клієнта, що й підтверджується документами без назви про стягнення
10 002,83 рн. від ХХ.ХХ.99 р. та про стягнення 5 547,35 грн. від
14.09.99 р., так як розділ "Призначення платежу" не містить
посилання на статтю закону, якою передбачене безспірне списання
коштів, як того вимагає абзац 3 п. 143 Інструкції( v0204500-96 ) (v0204500-96)
.
Виписаний Банком меморіальний ордер № УУ_У від ХХ вересня 1999 р.
на суму 10002,83 грн. теж не відповідає вимогам чинного
законодавства, оскільки, відповідно до п.11 Інструкції абзац 2,
( v0204500-96 ) (v0204500-96)
меморіальний ордер виписується для документального
підтвердження часткової оплати розрахункових документів, які були
відсутні при проведенні Банком стягнення коштів та відсутні на
момент складання позовної заяви.
На підставі вищенаведеного, та керуючись ст.2 АПК( 1798-12 ) (1798-12)
,
позивач просив Суд Стягнути з рахунку відповідача на користь ТОВ
"ХХХ" стягнуті у порушення діючого законодавства кошти у розмірі
15 549,83 грн. та витрати зі сплати держмита у розмірі 777,49 грн.
Відповідач, в свою чергу, проти позову заперечував й у відзиві на
позовну заяву зазначив, що:
Банк надає ТОВ "ХХХ" банківські послуги на підставі "Договору про
відкриття та використання рахунку" №У від ХХ листопада 1998 року.
Пунктом 4.3. цього Договору, Позивач надав Банку свою
беззастережну згоду на списання з його рахунку плати за виконані
Банком операції та надані послуги. Ця плата за операції та послуги
стягується відповідно до "Тарифів і ставок комісійної винагороди
для юридичних та фізичних осіб", які є невід'ємною частиною
Договору. Про стягнення такої плати клієнт в подальшому росто
повідомляється. Ст.З81 Цивільного Кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
дозволяє списання (стягнення) коштів з рахунків юридичних осіб за
наявності їх згоди, зокрема і попередньої.
Окремо від консенсуального списання плати за надані Банком послуги
з рахунку Клієнта, пунктом 2.1.3 Договору Банку з Позивачем
передбачена можливість та механізм безспірного та безакцептного
списання Банком коштів з рахунку ТОВ "ХХХ" у випадках, що не
протирічать чинному законодавству України. Отже, сторони,
укладаючи Договір відрізняли консенсуальне списання (за
попередньою згодою) від безакцептного та безспірного і передбачили
різний порядок здійснення такого списання: безакцептне та
безспірне - згідно чинного законодавства, а механізм
консенсуального списання залишався на подальше тлумачення сторін.
"Тарифи і ставки комісійної винагороди..." - невід'ємна частина
Договору -передбачають право Банку стягувати всі комісійні витрати
з рахунку ТОВ " ХХХ " доти, доки Банк не отримає від останнього
остаточних інструкцій щодо утримань за проведені операції.
ХХ грудня 1998 р. Банк підтвердив та сплатив відкритий на користь
Позивача акредитив L/C LM062507RTD, комісія за обслуговування
якого склала 3464 долари США та 318,60 гривень. Банк неодноразово
нагадував Позивачеві про необхідність сплати вищезазначеної суми,
зокрема листами від ХХ червня та ХХ липня ц.р. Не отримавши від
Позивача відповіді, Банк керуючись правом стягнення, наданим йому
згодою Клієнта за Договором стягнув з рахунку ТОВ " ХХХ "
вищезазначену плату, що на момент стягнення склало 1 549,83
гривень. Банк також сподіваючись на подальше плідне
співробітництво не стягував із Клієнта пені за несвоєчасну сплату
комісії за час з ХХ.ХХ.99. Оскільки сам механізм консенсуального
списання не було детально розроблено в договорі списання було
здійснено на підставі найбільш придатних для цього банківських
документів -меморіальними ордерами від ХХ і ХХ вересня 1999.
Клієнта також було повідомлено про списання передачею йому
примірників меморіальних ордерів, а також виписки з рахунку від
ХХ.ХХ.99.
В позовній заяві Позивач по суті не оспорює підстав сплати комісії
за акредитив або суми цієї комісії, що свідчить про визнання ним
зобов'язання сплатити саме цю суму. Фактично предметом даного
спору є лише форма, у якій комісію за обслуговування акр дитиву
було стягнуто. У зв'язку з вищевикладеним відповідач вважає
пред'явлені Позивачем вимоги безпідставними і просить суд повністю
їх відхилити.
В судовому засіданні Позивач надав мотивовану відповідь на
заперечення Відповідача. Особливі акценти при цьому були зроблені
на наступні підстави:
Відповідно до п.9 Договору про відкриття та використання рахунку
(далі - Договір) він набуває чинності з дня його підписання.
Виходячи з обставин справи, невідомо чи був цей договір підписаний
відповідачем на момент проведення стягнення належних пози ачеві
коштів. Крім того, п.4.3. Договору, посилаючись на який,
відповідач здійснив безакцептне стягнення коштів позивача,
протирічить вимогам чинного законодавства.
Зокрема, надання права відповідачеві безакцептно стягувати плату
за виконані Банком операції та надані послуги ... протирічить
вимогам п.4 ст. 24 Закону України " Про підприємства в Україні ",
( 887-12 ) (887-12)
відповідно до якого підприємства самостійно
встановлюють че говість і напрями списання коштів з власних
рахунків, яке здійснюється установами банків за дорученнями таких
підприємств, крім випадків, передбачених законами України. ; ст.
381 ЦК України( 1540-06 ) (1540-06)
, яка зазначає, що без згоди юридичних та
фізичних осіб списа ня (стягнення) коштів, що знаходяться на їх
рахунках у банках, не допускається, за винятком випадків,
установлених законами України, а також за рішенням суду,
арбітражного суду та за виконавчими написами нотаріусів.
По-перше, приведені вище норми закону не містять посилання на
можливість попереднього договірного узгодження щодо безакцептного
списання коштів,
По-друге, відповідно до Закону України "Про внесення змін до
деяких законів України, що передбачають безспірне стягнення (
безакцептне списання) коштів з рахунків юридичних осіб та фізичних
осіб - суб'єктів підприємницької діяльності у банках " №64/97-ВР
від 18 листопада 1997 р.( 642/97-ВР ) (642/97-ВР)
та рішення комісії з питань
фінансів і банківської діяльності від 27 листопада 1996 р. "Про
роз'яснення застосування деяких положень статті 24 Закону України
"Про підприємства в Україні" правом безакцептного списання коштів
з рахунків підприємств наділені лише органи державної влади. На
підставі ст.ст. 48,60 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
п.4.3. Договору має
бути визнаним недійсним, як такий, що протирічить вимогам чинного
законодавства, про що позивач звертається до суду з додатковою
заявою в межах даної справи.
2. Слід також зазначити, що умови договору на розрахунково-касове
обслуговування не містять чітко зазначеного строку виконання
зобов'язання Позивача щодо сплати виконаних відповідачем операцій
та наданих послуг. Посилання відповідача у додатковій заяві до
справи № УУ-УУ/УУУ від ХХ.ХХ.1999р. на ст. 165 ЦК України
( 1540-06 ) (1540-06)
, відповідно до якої відповідач вправі вимагати
виконання зобов'язання в будь-який час, а позивач повинен виконати
таку вимогу протягом семи днів з дня пред'явлення вимоги, також
безпідста не, так як відповідачем не були пред'явлені вимоги до
Позивача щодо сплати безакцептне стягнутих сум ні позивачеві, ні
суду з доказами виставлення такої вимоги. Таким чином, навіть якщо
п.4.3 Договору буде судом визнаний чинним, відповідач не набув п
ава безакцептного списання, так як до цього часу у Позивача не
наступив строк виконання зобов'язання.
3. Як додаток до вищенаведеного можна зазначити, що безакцептне
списання коштів позивача відповідачем було здійснено в порушення
встановленої діючим законодавством процедури списання. Так,
відповідно до вищезгаданого рішення Комісії з питань фінансів і
банківської діяльності (п б.5) на комерційні банки поширюється дія
Закону України "Про підприємства в Україні" ( 887-12 ) (887-12)
з
урахування особливостей, передбачених Законами України "Про
господарські товариства" ( 1576-12 ) (1576-12)
та " Про банки і банківську
діяльність " ( 872-12 ) (872-12)
. Таким чином , комерційні банки не мають
права безакцептного стягнення коштів. Крім того, списання коштів з
рахунків підприємств комерційні банки повинні проводити відповідно
до інструкції № 7 "Про безготівкові розрахунки в господарському
обороті України"( v0204500-96 ) (v0204500-96)
, затвердженої Постановою НБУ від
02.08.96 р. № 204. Тобто, у відповідності із п. п.6,8 Інструкції
повинен був бути оформлений розрахунковий документ щодо списання
коштів. Надані ж відповідачем меморіальні ордери, як зазначалось у
позові, не є розрахунковим д кументом, а відповідно до п. 11,
абзацу 2 Інструкції виписуються відповідальним працівником Банку
для документального підтвердження часткової оплати розрахункових
документів. Яких саме розрахункових документів, з відносин сторін
- не вбачається.
4. Щодо фактичного надання відповідачем послуг та виконання
операцій на суму стягнутих коштів, то це питання не відноситься до
предмету спору, а тому детальне обгрунтування неналежності до
сплати відповідачеві стягнутих сум не наводиться.
Вищезазначене дозволяє наполягати на тому, що стягнення коштів
відповідачем було здійснено у порушення діючого законодавства та
підлягає поверненню Позивачеві.
Суд, ознайомившись з матеріалами справи, дійшов висновку, що
оспорювана сума була списана відповідачем у порушення встановленої
діючим законодавством процедури списання, оскільки у відповідності
до п. п. 6,8. Інструкції № 7 "Про безготівкові розрахун и в
господарському обороті України", затвердженої Постановою НБУ вд
02.08.96 р.№ 204 ( v0204500-96 ) (v0204500-96)
повинен був бути оформлений
розрахунковий документ щодо списання коштів. Надані ж відповідачем
меморіальні ордери дійсно не є розрахунковим документом, а
відповідно о п.11 абзацу 2 Інструкції ( v0204500-96 ) (v0204500-96)
виписуються
відповідальним працівником Банку для документального підтвердження
часткової оплати розрахункових документів, які були відсутні при
проведенні Банком стягнення коштів та відсутні на момент розгляду
справи.
За таких обставин, суд визнав вимоги позивача обгрунтованими та
такими, що підлягають задоволенню. Керуючись ст. ст. 22, 33, 49,
77, 82-85 АПК України( 1798-12 ) (1798-12)
, вирішив: Позов задовольнити.
Стягнути з Банку на користь ТОВ "ХХХ" 15549 грн. 83 коп. безспірно
тягнутих коштів та 777 грн. 49 коп. державного мита.