Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
Коментар до рішення № ( sp05/042-1 ) (sp05/042-1)
.
Спір про зобов'язання органів БТІ
вчинити реєстрацію договору дарування.
ХХ.ХХ.2000 року Приватне підприємство "ХХХ" звернулося до
Київського міського бюро технічної інвентаризації із заявою про
реєстрацію договору дарування нежитлового приміщення, який було
укладено між ПП "ХХХ" та СП у формі ТОВ "УУУ".
ХХ.ХХ.2000 року до Приватного підприємства надійшов лист від БТІ №
8 про відмову у реєстрації договору.
Свою відмову в БТІ мотивували тим, що при відчуженні вказаного
приміщення не було замовлено в БТІ довідку-характеристику. Також
було зазначено, що дана вимога міститься в Інструкції "Про порядок
державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна,
що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб",
затвердженій Держбудом України 09.06.98 р. та зареєстрованій в
Мінюсті України 26.06.98 р. ( z0399-98 ) (z0399-98)
Але у вказаній інструкції
така вимога відсутня.
Співробітники БТІ також зазначали, що в договорі необхідно вказати
площу відчужуваних приміщень. Ця вимога була необгрунтованою,
оскільки в п.1.1 договору вказано, що дарувальник дарує 64/100
частин нежитлового приміщення.
Крім того, вказувалося, що в договорі необхідно вказати дані щодо
належності приміщення дарувателю та відсутність заборони. Але
чинним законодавством вказані вимоги не передбачені.
Такі обставини справи були зазначені в позовній заяві, що була
надіслана до Арбітражного суду міста Києва з позовом від
Приватного Підприємства "ХХХ" до Київського бюро технічної
інвентаризації.
Також в заяві зазначалося, що Відповідачу було направлено
претензію № 2 від ХХ.ХХ.2000 року, відповіді на яку отримано не
було.
На підставах усього вищенаведеного та керуючись ст. ст. 1, 12, 54,
55 АПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, позивач просив Арбітражний суд про
наступне:
Зобов'язати Бюро технічної інвентаризації вчинити реєстрацію
договору дарування № 1 нежитлового приміщення, що знаходиться за
адресою: м. Київ, вул. Н-ська, 1. укладеного між СП у формі ТОВ
"ХХХ" та ПП "УУУ" ХХ.ХХ.2000 року
У відзиві на позовну заяву Київське міське бюро технічної
інвентаризації повідомляла наступні причини їхньої відмови у
проведенні реєстрації:
При проведенні реєстрації права власності на об'єкти нерухомості
юридичних та фізичних осіб БТІ М.Києва керується Інструкцією "Про
порядок проведення державної реєстрації права власності на об'єкти
нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних
осіб" (затвердженої Держбудом України 09.06.98р. та зареєстрованої
в Міністерстві юстиції України 26.06.98р.)( z0399-98 ) (z0399-98)
, а також
роз'ясненнями по застосуванню в практичній діяльності бюро
технічної інвентаризації даної Інструкції (затверджених Держбудом
України 08.09.98р.), згідно яких договори відчуження між
юридичними особами недержавної форми власності не підлягають
обов'язковому нотаріальному посвідченню. При цьому, у всіх
випадках для відчуження об'єкту нерухомості в БТІ має замовлятися
довідка-характеристика, яка видається після обстеження об'єкту
нерухомості.
Відповідно до п.2.1 Інструкції "Про порядок видачі довідок -
характеристик на об'єкти нерухомого майна, що знаходяться у
власності юридичних та фізичних осіб" (затвердженої Державним
комітетом України по житлово-комунальному господарству 30.04.96р.
та зареєстрованої в Мінюсті 06.06.96р.) ( z0273-96 ) (z0273-96)
кожній видачі
довідки-характеристики обов'язково передує обстеження об'єктів
нерухомості незалежно від того, коли була видана попередня
довідка-характеристика.
Крім того, при видачі довідки - характеристики для відчуження
частини від цілого об'єкта або частини від частини об'єкта БТІ
розраховує ідеальну частку об'єкта нерухомості, що відчужується, а
також вартість і розмір ідеальної частки (п. 2.9 вищезазначеної
Інструкції). При цьому, згідно п. 2.10 Інструкції " Про порядок
видачі довідок-характеристик на об'єкти нерухомого майна, що
знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб " ( z0273-96 ) (z0273-96)
ідеальні частки всіх співвласників у сумі повинні складати
одиницю.
З урахуванням викладеного ПП "ХХХ" не було виконано зазначені
умови щодо реєстрації права власності на нежитлові приміщення в
будинку № 1 по вул. Н-ській в М.Києві.
Тому БТІ М.Києва позов ПП "ХХХ" про зобов'язання зареєструвати
договір повністю не визнало.
До Київського міського управління юстиції надсилалися листи з
питаннями, щодо роз'яснення ситуації, що склалася.
Київське міське управління юстиції вважало за необхідне повідомити
наступні факти по справі:
Відповідно до ст. 112 Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
право
власності в майні, в тому числі в житлових та нежитлових
приміщеннях, спорудах належних декільком юридичним чи фізичним
особам на праві спільної власності визначається в частках -
часткова власність або без визначення часток - сумісна власність.
До спільної сумісної власності належить тільки власність подружжя.
Отже, право власності кожної юридичної чи фізичної особи в
спільній частковій власності на житлові чи нежитлові приміщення,
споруди повинно бути визначено в частках. Ця вимога. звичайно,
стосується і будівель, чи споруд, які входять у приватизовані
цілісні комплекси.
На час подання позовної заяви в м. Києві склалася негативна
практика, коли, порушуючи норми Цивільного кодексу України
( 1540-06 ) (1540-06)
, відповідні органи видають свідоцтва про право
власності не на частки нежитлових приміщень чи споруд, а на
реальні приміщення.
На думку працівників управління юстиції, якщо нежитлове
приміщення, споруда являє собою окремо розташований об'єкт, під
самостійним номером свідоцтво про право власності на нього повинно
видаватися як на одиницю.
У випадках, коли під одним і тим же номером зазначається декілька
нежитлових приміщень. вони теж рахуються за одиницю, а кожний
самостійний об'єкт визначається під окремою літерою.
При виникненні спільної часткової власності розрахунки необхідно
провадити від одиниці, на частки якої і видаються
правовстановлюючі документи. Щодо реального виразу частки в
спільній власності, то з цією метою співвласники можуть встановити
порядок конкретного користування належними їм частками приміщення,
споруди.
Якщо нежитлове приміщення знаходиться в житловому будинку, то воно
теж повинно визначатися за одиницю з присвоєнням йому окремого
самостійного номеру в будинку. Визначення ж частки в такому
приміщенні провадиться таким же чином як і у випадку. викладеному
вище.
На думку співробітників управління юстиції вирішення цього питання
є дуже терміновим. бо відсутність в правовстановлюючих документах
даних про розмір часток, які належать співвласникам у спільній
частковій власності на нежитлове приміщення чи споруду, призведе
до неможливості розпорядитись цими частками.
Також, у своєму листі, ними було висловлено прохання вирішити ці
питання і про результати повідомити Київське міське управління
юстиції.
Арбітражним судом була прийнята до розгляду позовна заява і
ухвалою розпочато провадження по даній справі.
ХХ вересня 2000 року відбулося судове засідання на якому суд
розглянувши матеріали справи та вислухавши сторони встановив
наступне:
ХХ.ХХ.2000 року Позивач (ПП "ХХХ") звернувся до Відповідача із
заявою про реєстрацію договору дарування нежитлового приміщення,
який було укладено між Позивачем та СП у формі ТОВ "УУУ". Вказаний
договір № 1 був укладений у відповідності до вимог чинного
законодавства та є дійсним Належним власником вказаного в договорі
майна є Позивач.
Позивачем було отримано лист від ХХ.ХХ. 2000 року № 8 про відмову
у реєстрації договору.
Відмову, відповідачем було мотивовано тим, що при відчуженні
вказаного приміщення не було замовлено в БТІ
довідку-характеристику. Відповідач зазначав, що дана вимога
міститься в Інструкції "Про порядок державної реєстрації права
власності на об'єкти нерухомого майна. що перебувають у власності
юридичних та фізичних осіб", затвердженій Держбудом України
09.06.98 року ( z0399-98 ) (z0399-98)
. У вказаній інструкції така вимога
відсутня. Посилання Відповідача на роз'яснення до Інструкції "Про
порядок державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого
майна , що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб "
( z0399-98 ) (z0399-98)
не можуть бути взяті до уваги з наступних причин. У
відповідності до Указу Президента " Про державну реєстрацію
нормативних актів міністерств та інших органів державної
виконавчої влади " від 03.10.1992 року № 493/92 ( 493/92 ) (493/92)
нормативні документи Державного комітету України по
житловокомунальному господарству підлягають реєстрації
Міністерством юстиції України. Відповідачем не подано доказів
реєстрації роз'яснення до Інструкції "Про порядок державної
реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, що
перебувають у власності юридичних та фізичних осіб" ( z0399-98 ) (z0399-98)
у
встановленому законодавством порядку. У відповідності до п.З
вищезгаданого Указу Президента ( 493/92 ) (493/92)
аний нормативний акт в
силу не вступив, і, відповідно, застосований бути не може.
Також судом було встановлено, що працівники Бюро технічної
інвентаризації зазначали, що в договорі необхідно вказати площу
відчужуваних приміщень. А дана вимога є необгрунтованою, оскільки
в п. 1.1 договору вказано, що дарувальник дарує 64/100 частин
нежитлового приміщення, що дає повне уявлення про предмет угоди.
Тож, враховуючи, що договір дарування № 1 у відповідності до вимог
чинного законодавства, дійсний та підлягає обов'язковій реєстрації
органами БТІ, вимоги позивача були обгрунтовані належним чином та
підлягають задоволенню.
На підставах усього вищевикладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85
АПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
суд виніс наступне рішення:
По-перше, позов задовольнити.
По-друге, зобов'язати Бюро технічної інвентаризації М.Києва
вчинити реєстрацію договору дарування № 1 нежитлового приміщення,
що знаходиться за адресою: М.Київ, вул. Н-ська, 1, укладеного між
СП у формі ТОВ "УУУ" та ПП "ХХХ" ХХ.ХХ.2000 року.