ХХ.ХХ.2000р. Товариство з обмеженою відповідальністю "ХХХ" (позивач) звернулося до Арбітражного суду м. Києва з позовною заявою № 1 до Н-ської регіональної митниці (відповідач) про визнання недійсною Картки відмови у митному оформлені від ХХ.ХХ.2000 р.

ХХ.ХХ.2000 р. ТОВ "ХХХ" (Україна, м. Київ) та Виробниче "УУУ" (Узбекистан) уклало бартерний зовнішньоекономічний контракт № 2 від ХХ.ХХ.2000 р., згідно якого Виробниче підприємство "УУУ" зобов'язалось поставити неткане полотно, код 560300950, у кількості 800 рулонів. Виробниче підприємство "УУУ" поставило продукцію, що підтверджується товаро-супроводжувальними документами. Згідно з Вантажною митною декларацією (уніфікованим адміністративним документом) № 0000 від ХХ.ХХ.2000р. ТОВ "ХХХ" звернулось до Н-ської регіональної митниці з проханням здійснити митне оформлення належного товару. Київська регіональна митниця відмовила у здійсненні митного оформлення товару, вимагаючи сплати податку на додану ТОВ "ХХХ", яке є платником єдиного 10 % податку. В зв'язку з чим, ХХ.ХХ.2000 р., Н-ська регіональна митниця виписала Картку відмови у митному оформленні.

Відповідно до порядку заповнення та використання Талону відмови у пропуску на митну територію України чи митному оформленню товарів та інших предметів, затвердженого наказом ДМС України від 24.04.1999р. № 239 (z0300-99) , після оформлення Талону, заповнений відривний талон було відокремлено та передано підприємству.

ТОВ ВПКФ "ХХХ" вважає, що рішення про відмову оформлене з порушенням чинного законодавства та картка відмови повинна бути визнана недійсною з наступних підстав:

1. Згідно ст. 6 Указу Президента України від 28.06.1999 р. № 746/99 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва " (746/99) , суб'єкти підприємницької діяльності - юридичні особи, які перейшли на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності і обрали ставку єдиного податку в розмірі 10 % від реалізації продукції не є платниками податку на додану вартість. Тому придбання суб'єктом підприємницької діяльності, платниками єдиного податку в розмірі 10 % товарів (робіт, послуг) на території України , а також ввезення з-за меж митної території України здійснюється без урахування ПДВ. Указ Президента України (746/99) не розмежує ПДВ "митний" чи "реалізаційний", Указ стверджує, що платники єдиного 10 % податку не є платниками ПДВ, що спростовує наведену в Картці відмови причину відмови в митному оформлені.

На підставі вищевикладеного та згідно зі ст. 54 АПК України (1798-12) ТОВ ВПКФ "ХХХ" просить арбітражний суд визнати недійсною Картку відмови в митному оформлені товару від ХХ.ХХ.2000 р.

ХХ.ХХ.2000 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "ХХХ" (позивач) подав в арбітражний суд м. Києва доповнення до позовної заяви від ХХ.ХХ.2000 р. в якому сказано, що ХХ.ХХ.2000 р. Відповідачеві була направлена претензія за № 3 від ХХ.ХХ.2000 р. про зобов'язання Відповідача провести митне оформлення товару о-митної декларації. Позивач отримав відповідь про відмову в задоволені вимог позивача на претензію.

Н-ська регіональна митниця у відзиві на претензію про визнання недійсної Картки відмови у митному оформлені від ХХ.ХХ.2000 р. повідомила наступне:

Згідно Указу Президента України "Про внесення змін до Указу Президента України від 03.07.1998 р. № 727 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" від 28.06.1999 р. № 746/99 (746/99) статтею 6 не передбачено звільнення від податку на додану вартість при ввезені (пересиланні) товарів (робіт, послуг) на митну територію України для підприємств, які перейшли на спрощену систему оподаткування.

Звільнення від ПДВ для таких підприємств не передбачено також:

- статтею 5 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (168/97-ВР) ;

- Класифікатором пільг в обкладенні товарів податку на додану вартість Наказу ДМСУ від 24.05.2000 р. № 300 Про внесення змін до наказу Держмитслужби від 09.07.1997 р.№ 307 (z0443-97) "Про затвердження Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації" (додаток 10)

Згідно п.2.2 ст.2 та п. 3.1.2 ст.3 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) платником податку є особа, яка ввозить товари на митну територію України. Об'єктом оподаткування є операції платників податку з ввезення товарів на митну територію України. У відповідності до п. 6.1 ст. 6 вищезазначеного Закону України об'єкти оподаткування оподатковуються за ставкою 20 %.

У листі від 06.12.1999 р. № 404/2/16-1210 (va404225-99) Державна податкова адміністрація надала роз'яснення з питання сплати платниками єдиного податку ПДВ, який справляється під час митного оформлення товарів, що ввозяться на територію України, в якому пояснюється,, що придбання суб'єктами підприємницької діяльності товарів (робіт, послуг), як на території України в платників ПДВ, так і при їхньому ввозі через межі митної території України здійснюється з урахуванням ПДВ.

Експорт та імпорт товарів є видами зовнішньоекономічної діяльності. А регулювання зовнішньоекономічної діяльності здійснюється

- за законами України ( Закон України від 16.04.1991р. №959-ХІІ "Про зовнішньоекономічну діяльність" (959-12) );

- за принципами тарифного і нетарифного регулювання, передбаченими законами України, Єдиним митним кодексом України, міжнародними договорами України;

- згідно з актами валютного регулювання.

Митне оформлення товарів, які ввозяться на митну територію України в режимі вільного користування, здійснюється зі справлянням митних та інших платежів до державного бюджету. Згідно з Класифікатором, наведеним у додатку №1 до наказу Державної митної служби України від 30.01.1998р. №40 (v0040342-98) , зі змінами і доповненнями, митні платежі включають:

- штрафи, конфіскати;

- ввізне (вивізне) мито;

- акцизний збір;

- податок на додану вартість;

- плату за видачу ліцензій;

Той же Указ Президента України від 28.06.1999р. №746/99 "Про спрощену систему оподатковування, урахування і звітності суб'єктів малого підприємництва" (746/99) не звільняє вищеназваних суб'єктів малого підприємництва від сплати вищезгаданих митних платежів, контроль за справлянням яких покладений на митні органи. Порядок здійснення контролю митними органами за справлянням під час митного оформлення товарів, увезених (пересланих) на митну територію України, і перерахування до бюджету сум ПДВ регулюється Інструкцією №346 "Про порядок контролю митними органами за справлянням під час митного оформлення товарів, увезених (пересланих) на митну територію України, і перерахуванням до бюджету податку на додану вартість" (z0427-99) , затверджена наказом Державної митної служби України від 09.06.1999р., розробленою на виконання і відповідно до положень Закону про ПДВ (168/97-ВР ).

Вищеназваним Указом Президента України в редакції від 28.06.99 р. N 746 "Про спрощену систему оподатковування, урахування і звітності суб'єктів малого підприємництва" (746/99) передбачена норма, що пов'язана з реалізацією товарів (робіт, послуг) і ніяким чином не пов'язана з придбанням їх як на території України, так і за її межами.

Крім того листом Державної митної служби України від ХХ.ХХ.2000 р. позивачу були надані роз'яснення, що придбання суб'єктами підприємницької діяльності товарів (робіт, послуг0, як на території України у платників податку на додану вартість, так і при ввезені із-за меж митної території України, здійснюється зі сплатою податку на додану вартість.

Зважаючи на вищезазначене, Н-ська регіональна митниця вважає свої дії цілком правомірними та такими, що не суперечать діючому законодавству.

ХХ.ХХ.2000 р. Арбітражний суд м. Києва виніс рішення по справі № 0/000 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ХХХ" (позивач) до Н-ської регіональної митниці (відповідач) про визнання недійсною Картки відмови у митному оформлені від ХХ.ХХ.2000 р.

Арбітражний суд м. Києва ознайомившись з обставинами справи встановив наступне:

В позовній заяві та доповненнях до позовної заяви позивач просив арбітражний суд визнати недійсною Картку відмови в митному оформленні товару від ХХ.ХХ.2000 року, зобов'язати відповідача провести митне оформлення ТОВ "ХХХ" товару, заявленого в вантажно-митній декларації №0000 від ХХ.ХХ.2000 року.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що ні ст.5 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , ні ст.6 Указу Президента "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (746/99) не передбачає звільнення таких підприємств від сплати податку на додану вартість.

При розгляді матеріалів справи встановлено, що:

ТОВ "ХХХ" звернулось до Н-ської регіональної митниці з проханням здійснити митне оформлення належного їй на підставі бартерного зовнішньоекономічного договору від ХХ.ХХ.2000 року № 2 товару - нетканого полотна. Київська регіональна митниця відмовила у здійсненні митного оформлення товару, вимагаючи сплати податку на додану вартість, в зв'язку з чим, ХХ.ХХ.2000 р. Н-ська регіональна митниця виписала Картку відмови у митному оформленні товару.

ХХ.ХХ.2000 року Позивачем Відповідачеві була направлена претензія № 8 від ХХ.ХХ.2000 р. з вимогою провести оформлення товару згідно вантажно-митної декларації. Позивач отримав відповідь на претензію № 0003 від ХХ.ХХ.2000 року, якою відмовлено в задоволенні вимог позивача.

Т0В "ХХХ" на підставі Свідоцтва №0002 про право сплати суб'єктом підприємництва-юридичною особою від ХХ.ХХ.1999 року та відповідно до Указу Президента України від 3 липня 1998 року №727 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва " (746/99) являється суб'єктом підприємницької діяльності, який перейшов на спрощену систему оподаткування за ставкою 10%.

Відповідно до п.6 вказаного Указу такі суб'єкти підприємницької діяльності не являються платниками, зокрема, такого виду податку як податок на додану вартість. Указ Президента України від 3 липня 1998 року №727 прийнятий відповідно до розділу XV "Перехідні положення" Конституції України (254к/96-ВР) .

Порядок сплати податку на додану вартість встановлений Законом України від 03.04.1997 року " Про податок на додану вартість " (168/97-ВР) , який розповсюджується, зокрема, і на сплату податку на додану вартість по зовнішньоекономічним операціям. Указ Президента України від 3 липня 1998 року №727 (746/99) не встановлює будь-яких винятків стосовно звільнення від сплати податку на додану вартість, які б змушували сплачувати суб'єктів підприємницької діяльності, що перейшли на спрощену систему оподаткування зі ставкою 10%, податок на додану вартість.

Виходячи з вищезазначеного, заперечення відповідача щодо того, що такі суб'єкти є платниками податку на додану вартість по операціям ввезення товарів на митну територію України з посиланням на Наказ ДМСУ від 24.05.2000 року №300 (v0349342-00) , є безпідставними.

Неправильно тлумачить відповідач і норми ст.5 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , яка визначає операції, що звільнені від оподаткування. Ця стаття звільняє від сплати податку на додану вартість по вказаним операціям суб'єктів підприємницької діяльності, які не перейшли на спрощену систему оподаткування, або їй зі ставкою 6%, оскільки суб'єкти зі ставкою оподаткування 10%, звільненні від сплати ПДВ по всім операціям.

Своїм листом №01-8\46 від 29.06.1999 року ВАСУ зазначив, що Картка відмови у митному оформленні товарів та інших предметів має обов'язкову силу і породжує правові наслідки для власника товарів, а отже, є актом державного органу у розумінні згаданої ст. 12 Арбітражного процесуального кодексу України (1798-12) .

Таким чином, арбітражний суд вирішив, керуючись ст.ст.82-84 АПК України (1798-12) :

1. Визнати недійсною Картку відмови в митному оформленні товару ТОВ "ХХХ" від ХХ.ХХ.2000 року.

2. Зобов'язати Н-ську регіональну митницю здійснити митне оформлення заявленого в вантажно-митній декларації №000 від ХХ.ХХ.2000 р. Видати наказ.

3. Стягнути з р/рахунку Н-ської регіональної митниці на користь ТОВ "ХХХ" суму державного мита у розмірі 170,0 0грн.

Відповідно до ст. 91 АПК України: "законність і обґрунтованість рішення, ухвали, постанови арбітражного суду, третейського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує господарський спір може бути перевірено в порядку нагляду за заявою сторони, за протестом прокурора чи його заступника, як це передбачено цим Кодексом, іншими законодавчими актами України", (1798-12) в.о. прокурора м. Києва приніс протест від ХХ.ХХ.2000 р. № 00 на рішення арбітражного суду м. Києва від ХХ.ХХ.2000 р. по справі № 0/000.

В липні 2000р. ТОВ "ХХХ" звернулася до суду з позовом Н-ської регіональної митниці про визнання недійсною картки відмови у митному оформленні від ХХ.ХХ.2000р.

Зазначали, що відповідачем їм було відмовлено в здійсненні митного оформлення товару (нетканого полотна) з причин несплати податку на додану вартість.

Проте, відповідно до п. 6 Указу Президента України від 03.07.1998 р. № 727 " Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва " (746/99) , ТОВ "ХХХ" є суб'єктом підприємницької діяльності, який перейшов на спрощену систему оподаткування за ставкою 10% і не являється платником ПДВ. Рішенням арбітражного суду м.Києва від 21.07.2000 р. позов задоволений.

Зазначене рішення суду підлягає скасуванню, як незаконне, за таких підстав:

Згідно Указу Президента України "Про внесення змін до Указу Президента України від 03.07.1998 р. № 727 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" від 28.06.1999 р. (746/99) , ст. 6 не передбачено звільнення від податку на додану вартість при ввезенні (пересиланні) товарів (робіт, послуг) на митну територію України для підприємств, які перейшли на спрощену систему оподаткування.

Звільнення від ПДВ для таких підприємств не передбачено також ст.5 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , класифікатором пільг в обкладанні товарів податком на додану вартість Наказу ДМСУ від 24.05.2000 р. № 300№ 300"Про затвердження Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації" (z0443-97) .

Згідно п.2.2 ст. 2 та п. 3.1.2. ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) платником податку є особа, яка ввозить товари на митну територію України.

Об'єктом оподаткування є операції платників податку з ввезення товарів на митну територію України.

У відповідності до п. 6.1. ст. 6 вищезазначеного Закону України (168/97-ВР) об'єкти оподаткування оподатковуються за ставкою 20 відсотків.

У листі від 06.12.1999 р. № 404/2/16-1210 (va404225-99) Державна податкова адміністрація надала роз'яснення з питання сплати платниками єдиного податку ПДВ, який справляється під час митного оформлення товарів, що ввозяться на територію України, в якому пояснюється, що придбання суб'єктами підприємницької діяльності товарів (робіт, послуг) як на території України у платників ПДВ, так і при їх вивезенні із-за меж митної території України здійснюється з урахуванням ПДВ.

Експорт та імпорт товарів є видами зовнішньоекономічної діяльності. Регулювання зовнішньоекономічної діяльності здійснюється за законами України та за принципами тарифного і нетарифного регулювання, передбаченими законами України нами України, єдиним митним тарифом, міжнародними договорами.

Митне оформлення товарів, які ввозяться на територію України в режимі вільного користування, здійснюється зі справлянням митних та інших платежів до державного бюджету.

Указ Президента України від 28.06.99 р. № 746 "Про спрощену систему у і звітності суб'єктів малого підприємництва" (746/99) звільняє від сплати податку на додану вартість юридичних осіб, які сплачують єдиний податок за ставкою 10%, але не звільняє вищеназваних суб'єктів малого підприємництва від сплати вищезгаданих митних платежів, контроль за справлянням яких покладений на митні органи. Порядок здійснення контролю митними органами за справлянням під час митного оформлення товарів, увезених (пересланих) на митну територію України, і перерахуванням до бюджету сум ПДВ регулюється Наказом від 09.06.99 р. № 346, розробленого до положень Закону України про ПДВ (168/97-ВР) .

На підставі вищезазначеного прокурор просив рішення арбітражного суду м. Києва від ХХ.ХХ.2000 р. по зазначеній справі скасувати, а справу передати на новий судовий розгляд.

ХХ.ХХ.2000 р. Арбітражний суд м. Києва розглянув протест прокурора м. Києва № 00 від ХХ.ХХ.2000 р. на рішення Арбітражного суду м. Києва від ХХ.ХХ.2000 р. по справі № 0/000 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ХХХ" (позивач) до Н-ської регіональної митниці (відповідач) про визнання недійсною Картки відмови у митному оформлені від ХХ.ХХ.2000 р. та зобов'язати Н-ську регіональну митницю провести митне оформлення ТОВ "ХХХ" товару, заявленого у вантажно-митній декларації № 0000 від ХХ.ХХ.2000 р.

Рішенням Арбітражного суду м. Києва від ХХ.ХХ.2000 р. позовні вимоги ТОВ "ХХХ" (далі - позивач) задоволено: визнано недійсною Картку відмови у митному оформленні товару від ХХ.ХХ.2000 р. та зобов'язано Н-ську регіональну митницю (далі - відповідач) здійснити митне оформлення товару, заявленого у вантажно-митній декларації № 0000 від ХХ.ХХ.2000 р.

Перевіривши матеріали справи і враховуючи, що: позивач звернувся до відповідача з проханням здійснити митне оформлення, згідно з вантажною митною декларацією № 0000 від ХХ.ХХ.2000 р., належного йому товару.

Відповідач відмовив у здійсненні такого оформлення, вимагаючи сплати ПДВ, оскільки ст. 6 Указу Президента № 746/99 (746/99) та ст. 5 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) не передбачено звільнень від ПДВ.

Відповідно до п. 2.2 ст. 2 та п. 3.1.2 ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) платниками податку є особа, яка ввозить (пересилає) товари на територію України або отримує від нерезидента роботи (послуги) для їх використання або споживання на митній території України, а об'єктом оподаткування є ввезення (пересилання) товарів на митну територію України.

Таким чином, є безспірним той факт, що позивач повинен сплачувати податок на додану вартість, та про відсутність у нього пільг щодо звільнення від оподаткування ПДВ.

Як передбачає п. 10.2 ст. 10 вищеназваного закону, контроль за нарахуванням і внесенням податку до бюджету здійснюють податкові органи, а за справлянням і перерахуванням податку до бюджету під час ввезення (пересилання) товарів на митну територію України - митні органи.

З цього слід зробите висновок, що, як для податкової інспекції, так і для митних органів, при контролі за сплатою податку на додану вартість, норми податкового законодавства є єдині.

При таких обставинах дія Указу Президента України від 03.07.1998р. №727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (746/99) розповсюджується і на взаємовідносини між позивачем і відповідачем.

Відповідно до свідоцтва № 000 від ХХ.ХХ.1999 р., виданого Державною податковою інспекцією Н-ського району м. Києва позивач є платником єдиного податку.

Як передбачає ст. 6 (абз. 2) Указу Президента України від 03.07.1998 р. № 727/98 (746/99) суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником податку на додану вартість.

Ця мотивація закону говорить про те, що в склад єдиного податку і сплата ПДВ при митному оформленні товарів, за виключенням мита та митних зборів.

При наявності таких обставин наглядова інстанція визнає, що рішення Арбітражного суду м.Києва прийняте з дотриманням вимог чинного законодавства та матеріалів справи і для його скасування підстав не вбачається. Тому, керуючись ст.ст. 43, 106-108 АПК України (1798-12) , Арбітражний суд м. Києва постановив протест прокурора м. Києва відхилити і рішення Арбітражного суду м. Києва від ХХ.ХХ.2000 р. у справі № 0/000 залишити без зміни.

Як відомо, суб'єкт малого підприємництва, що сплачує єдиний податок, не є платником податку на додану вартість, у тому разі, якщо він обрав спосіб оподаткування доходів за єдиним податком за ставкою 10 відсотків, і відповідно не має прав, передбачених Законом України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) .

Коли так, тоді це має відбуватися в повному обсязі, а не вибірково, мовляв, одне положення підприємства стосується, а інше - ні. Якщо, скажімо, підприємство, "не має права виписувати податкові накладні, вимагати відшкодування податкового кредиту тощо, то воно не має і обов'язків, визначених законом, зокрема сплачувати митне ПДВ.

Доводячи необхідність сплати митного ПДВ, платниками єдиного податку, Державна податкова адміністрація стверджує, що суб'єкт малого підприємництва, який вирішив сплачувати єдиний 10 відсотковий податок з суми виторгу від реалізації товарів не є платником ПДВ. Це справді так. Але найцікавіше те, що йде за цим. Далі ДПА стверджує, що відповідний Указ містить норму, пов'язану з реалізацією товарів, яка аж ніяк не передбачає придбання їх як на території України, так і за її межами. Отже, придбання суб'єктами підприємницької діяльності товарів, як на території України у платників ПДВ так і при їх ввезені з-за меж митної території України відбувається з урахуванням ПДВ, який включається до складу валових витрат.

Річ у тім, що Указ "Про спрощену систему оподатковування, обліку і звітності суб'єктів малого підприємництва" (746/99) , на жаль, не визначає питання сплати митного ПДВ платниками єдиного податку. Не дав відповідного роз'яснення щодо цього й Кабінет Міністрів, на якого покладено ці функції.

Експерт фірми "ААА" поклав собі за завдання довести необхідність сплати "єдиноподатниками" митного ПДВ: "Ввезення товарів на територію України безумовно пов'язане зі здійсненням підприємницької діяльності. Однак експорт та імпорт є в той же час видами зовнішньоекономічної діяльності, яка, як відомо, регулюється законами України (Закон "Про зовнішньоекономічну діяльність" (959-12) ), принципами тарифного і нетарифного регулювання, передбаченими законами України, Єдиним митним кодексом, міжнародними договорами, а також актами валютного регулювання. І от наслідок: митне оформлення товарів, що ввозяться на митну територію України в режимі вільного користування, здійснюється зі справлянням митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на митні органи.

Порядок здійснення митного контролю і стягнення митного ПДВ регулюється Інструкцією №346 "Про порядок контролю митними органами за справлянням під час митного оформлення товарів, увезених (пересланих) на митну територію України, і перерахуванням до бюджету податку на додану вартість", затвердженою наказом Державної митної служби України від 09.06.1999р. (z0427-99) і розробленою на виконання й відповідно до положень Закону про ПДВ. Згідно її положень платниками податку є особи, що ввозять (пересилають) товари на митну територію України".

Це, звісно, дуже слушні аргументи. Але якраз саме тут і виникає правова колізія: відповідна інструкція, що регулює питання сплати митного ПДВ, хоч і зареєстрована в Мін'юсті, за ієрархією права стоїть нижче Указу Президента, в якому ПДВ не розмежується на "митне" чи "реалізаційне". Указ стверджує: "не є платником податку на додану вартість", і край. Якщо так, то ст. 2 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) на підприємство не поширюється.

Для того ж, аби платники єдиного податку, звільнені від ПДВ згідно Указу, мали законні підстави для несплати ПДВ і під час митного оформлення, треба внести відповідні зміни до Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , або передбачити особливості такого оподаткування в самому Указі.

А поки таких змін не має, давайте будемо відстоювати свої права, як це зробило ТОВ "ХХХ".