Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
Коментар до рішення № 03/001
Спір про скасування державної реєстрації підприємства(2001р.)
ХХ.ХХ.2000 р. Прокуратурою Н-ського району м. Києва в інтересах
держави (Фонд державного майна України на виконання ст. 2
Арбітражного процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
:
Арбітражний суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та
їх заступників, які звертаються до арбітражного суду в інтересах
держави ) до Вищого арбітражного суду України було подано позовну
заяву до Дочірнього підприємства "ХХХ" (м. Київ) про скасування
державної реєстрації (свідоцтво про державну реєстрацію суб'єкта
підприємницької діяльності № 1 від ХХ.ХХ.1994 р. ).
Суть справи:
Дочірнє підприємство "ХХХ" було зареєстровано Т-ською районною
державною адміністрацією міста Києва, про що свідчить свідоцтво
про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності № 1
від ХХ.ХХ.1994 р. На обліку як платник податку ДП "ХХХ"
знаходиться в Державній податковій інспекції Т-ського району м.
Києва з ХХ.ХХ. 1994 р. Для здійснення статутної діяльності ДП
"ХХХ" було відкрито Р/р № 001 (в національній валюті), № 002, 003
(в іноземній валюті) в "ААА" філія АТ "ААА" .
Проведеною прокуратурою Н-ського району м. Києва перевіркою
встановлено, що до червня 1994 року на балансі спільного
українського - німецького закритого акціонерного товариства "УУУ"
рахувався Лікувально - оздоровчий комплекс "ХХХ", вартість якого
відповідно до акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу
Д-ської тютюнової фабрики не включено до статутного фонду
господарського товариства, яке в процесі приватизації було
створене на базі фабрики.
В червні 1994 року на базі майна профілакторію згідно з рішенням
Загальних зборів акціонерів господарського товариства без
погодження з Фондом державного майна України створюється дочірнє
підприємство "ХХХ".
Профілакторій "ХХХ" є об'єктом права загальнодержавної власності,
так як фінансування його будівництва на протязі 1982-1990 років
здійснювалося за рахунок централізованих капіталовкладень, що
підтверджуються відповідною довідкою Держхарчопрому.
Отже, пільга передбачена ст. 24 Закону України від 04.03 1992 р. №
2163 "Про приватизацію державного майна" ( 2163-12 ) (2163-12)
стосовно
безоплатної передачі об'єктів соціальнопобутового призначення, на
членів трудового колективу Д-ської тютюнової фабрики не
розповсюджується.
У зв'язку з цим питання внесення державного майна до статутного
фонду дочірнього підприємства повинно було вирішуватися
акціонерним товариством з Фондом державного майна України.
Відповідно до ст. 5 Закону України від 27.03.1991 № 887-ХІІ "Про
підприємства в Україні" ( 887-12 ) (887-12)
підприємство створюється згідно
з рішенням власника (власників) майна чи уповноваженого шиї (ними)
органу.
Таким чином, Прокуратура Н-ського району м. Києва вважає, що
державна реєстрація дочірнього підприємства "ХХХ", відповідно до
ст. 8 Закону України від 07.02.1991 р. № 698-ХІ1 "Про
підприємництво" ( 698-12 ) (698-12)
, в редакції Закону України від
23.12.1997 р. № 762/97-ВР ( 762/97-ВР ) (762/97-ВР)
, а також згідно з п. 33
"Положення про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької
діяльності" затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України
від 25.08.1998 р. № 740 ( 740-98-п ) (740-98-п)
порушує встановлений державою
порядок зайняття підприємницькою діяльністю та керуючись ст. 20
Закону України від № "Про прокуратуру" ( 1789-12 ) (1789-12)
, ст. 1, 2, 57
АПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, і тому просить суд:
1. Скасувати державну реєстрацію дочірнього підприємства
"Лікувально - оздоровчого профілакторію "ХХХ".
2. Про час та дату слухання справи повідомити сторони.
Додатки:
1. Статут АТ "УУУ";
2. Свідоцтво про державну реєстрацію;
3. Свідоцтво про взяття на облік у правління статистики;
4. Акт оцінки цілісного майнового комплексу;
5. Розрахунок вартості манна;
6. Наказ про затвердження плану приватизації;
7. План приватизації;
8 Перелік об'єктів соціально-культурного призначення;
9. Свідоцтво про реєстрацію ДП "ХХХ";
10. Довідка про взяття на облік;
11. Свідоцтво про державну переєстрацію суб'єкта підприємницької
діяльності;
12. Статут Лікувально - оздоровчого профілакторію "ХХХ".
ХХ.ХХ.2001 року Вищий Арбітражний Суд України виніс ухвалу про
порушення провадження у справі (справа № 0/00):
Суддя судової колегії по розгляду спорів розглянув позовну заяву
прокурора Н-ського району м. Києва в інтересах Фонду державного
майна України до Дочірнього підприємства "Лікувально - оздоровчого
профілакторію "ХХХ" та Спільного українсько-німецького закритого
акціонерного товариства з іноземними інвестиціями "УУУ" про
скасування державної реєстрації "Лікувальнооздоровчого
профілакторію "ХХХ" визнав позовні матеріали такими, що
відповідають вимогам ст.ст. 1,2,3,5,10,12,14,21,32-38,45,54-58
Арбітражного процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
і є
достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і порушення
провадження у справі.
На підставі ст.124 Конституції України, ст. 1 Закону України "Про
арбітражний суд" ( 1142-12 ) (1142-12)
, керуючись ст.ст. 12, 14, 32, 38, 61,
65, 66, 67, 69, 73, 117 Арбітражного процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий арбітражний суд України ухвалив:
1. Позовну заяву прийняти до розгляду.
2. Порушити провадження у справі.
3. Явку повноважних представників сторін в судове засідання
визнати обов'язковою.
4.Зобов'язати учасників арбітражного процесу, крім державних
органів, на підтвердження їх статусу юридичної особи і повного
найменування подати суду оригінал і належну копію статуту
(положення), свідоцтва про державну реєстрацію (перереєстрацію)
суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи і довідку з
органів статистики про їх знаходження в Єдиному державному реєстрі
підприємств та організацій України на дату прийняття даної ухвали
(нерезидентам України зазначені докази визначити в залежності від
того, за законодавством якої країни вони здійснюють свою
діяльність), а також довідку про код платника податку па додачу
вартість та про реєстраційний код (ЗКПО).
6. Позивачу та відповідачу подати відомості про номери рахунків в
банках.
7. Позивачу подати суду - власне письмове підтвердження того, що у
провадженні арбітражних судів України (судових органів інших
держав) нема справи зі спору між тими ж сторонами, при той же
предмет і з тих же підстав та відсутнє рішення цих судів з такого
спору.
8. Відповідачу - надіслати суду відзив па позовну заяву у порядку,
передбаченому ст. 59 АПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
9. Учасникам процесу - письмові докази, що представляються суду,
оформляти відповідно до вимог ст.ст. 3, 36 АПК України ( 1789-12 ) (1789-12)
Вищий арбітражний суд України ХХ.ХХ.2001 р. в складі судді судової
колегії по розгляду спорів розглянув у відкритому судовому
засіданні справу за позовом прокурора Н-ського району м. Києва в
інтересах держави в особі Фонду державного майна України до
Дочірнього підприємства "Лікувально-оздоровчого профілакторію
"ХХХ" про скасування державної реєстрації підприємства, до
Спільного українсько-німецького закритого акціонерного товариства
з іноземними інвестиціями "УУУ" про скасування державної
реєстрації Підприємства з підстав перевищення загальними зборами
акціонерів Фабрики своїх повноважень щодо створення Підприємства
на базі майна лікувально-оздоровчого комплексу "ХХХ"
Заявлену позовну вимогу прокурор обґрунтовує ти, що майно ЛОК
"ХХХ" не є власністю Фабрики, оскільки не було включене до складу
її майна в процесі приватизації, а лише було передане трудовому
колективу в користування. У зв'язку з цим загальні збори не мали
права приймати рішення про створення на базі цього майна
Підприємства, бо таке право відповідно до статті 5 Закону України
від 27.03.1991 р. № 887-ХІІ "Про підприємства в Україні"( 887-12 ) (887-12)
належить власнику чи уповноваженому чим органу. Власником майна
ЛОК "ХХХ" є Фонд державного майна України.
Позивач позов прокурора підтримав з тих самих підстав.
Відповідач - Підприємство пред'явлений йому позов не визнає,
мотивуючи свої заперечення тим, що згідно зі статутом його майно
складається з основних фондів та оборотних коштів, що є власністю
Фабрики, і передані йому для здійснення господарської діяльності.
Тому майно ЛОК "ХХХ" не змінило свого власники, а правомірність
його використання Підприємством може бути оспорена власником у
встановленому порядку. Але цей факт не мас будь-якого значення для
скасування відповідно до Закону України " Про підприємництво "
( 698-12 ) (698-12)
(далі - Закон про підприємництво) реєструючим органом,
а не судом.
Відповідач - Фабрика повноважних представників в судове засідання
не направила, у відзиві на позов заявлену в ньому вимогу прокурора
не визнала, мотивуючи тим, що він є органом, до повноважень якого
відноситься скасування державної реєстрації суб'єктів
підприємницької діяльності.
Керуючись статтею 70 АПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
суд вважає за можливе
розглянути справу без участі представників Фабрики.
Розглянувши подані учасниками процесу документи і матеріали,
заслухавши пояснення їх повноважних представників, всебічно і
повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких грунтується
позовна вимога і заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши
докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення
спору по суті. Вищий арбітражний суд України встановив, що
Підприємство створене рішенням загальних зборів акціонерів
Фабрики, які відбулися ХХ.ХХ.1994 року. Його державна. реєстрація
здійснена Т-ською райдержадміністрацією м. Києва ХХ.ХХ.1994 року.
За весь час діяльності воно зберегло первинний юридичний статус і
організаційно-правову форму.
За таких обставин справи позов не підлягає задоволенню адже,
відповідно до статті 8 Закону "Про підприємництво" ( 698-12 ) (698-12)
скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької
діяльності реєструючим органом на підставі рішення арбітражного
суду здійснюється, зокрема, в разі визнання недійсними або такими,
що суперечать законодавству, установчих документів.
В даному випадку судове рішення про визнання недійсними або
такими, що суперечать законодавству установчих документів
Підприємства, відсутнє.Виходячи з викладеного, на підставі статей
124, 129 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, керуючись статтями 1,
12, 19 Закону України "Про арбітражний суд" ( 1142-12 ) (1142-12)
, статтями
1, 2, 12, 14, 49, 82-85, 115 АПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
арбітражний суд України вирішує у позові відмовити.
Поговоримо про ситуацію, що виникла :
Почнемо з дочірнього підприємства...
Правові засади дочірнього підприємства - як один із видів
підприємств в Україні. Чи мало право акціонерне товариство
(материнське підприємство) передавати майно, вартість якого не
включено до його статутного фонду дочірньому підприємству без
погодження з Фондом державного майна України?
Якщо ні, чи буде це підставою для скасування державної реєстрації
дочірнього підприємства?
Стаття 2 Закону України від 27.03.91 р. № 887-ХІІ Про підприємства
в Україні ( 887-12 ) (887-12)
, містить перелік видів підприємств України,
але в ньому такого виду як дочірнє підприємство не має. В даній
статті Закону сказано, що в Україні можуть діяти й інші види
підприємств, створення яких не суперечить діючим законодавчим
актам. Положення Закону України від 19.09.91 р. № 1576-ХП Про
господарські товариства ( 1576-12 ) (1576-12)
, зокрема стаття 9 встановлює,
що господарське товариство має право створювати дочірнє
підприємство. Створення дочірніх підприємств не суперечить
законодавству України.
У пункті 2.24 Класифікація організаційно-правових форм
господарювання , затвердженої наказом Держстандарту України від
22.11.94 р. № 288 ( vb288217-94 ) (vb288217-94)
, міститься наступне визначення
дочірнього підприємства: Дочірнім підприємством є підприємство,
єдиним засновником якого виступає інше підприємство . У листі
Вищого арбітражного суду У країни від 24.01.97 р. № 01-8/23
( v8_23800-97 ) (v8_23800-97)
говориться, що законодавством не визначене поняття
дочірнє підприємство і не передбачені особливості створення таких
підприємств. Тому при створенні, реорганізації діяльності
дочірнього підприємства відповідно до зазначеного листа варто
керуватися загальними нормами Законів України Про власність , Про
підприємництво ( 698-12 ) (698-12)
, Про підприємства в Україні ( 887-12 ) (887-12)
.
У цьому ж листі запропоноване своє визначення дочірнього
підприємства, що аналогічно вищевказаному, а саме: дочірнім
підприємством є підприємство, засноване іншим (материнським)
підприємством. На підставі вищенаведеного можна зробити висновок,
що дочірнє підприємство є юридичною особою, що відрізняється від
інших видів підприємств тим, що його єдиним засновником вступає
інше підприємство.
А юридичними особами відповідно до ст. 23 Цивільного кодексу
України ( 1540-06 ) (1540-06)
визнаються організації, які мають відокремлене
майно, можуть від свого імені набувати майнових і особистих
немайнових прав і нести обов'язки, бути позивачами і відповідачами
в суді, арбітражі або в третейському суді.
Тобто є не зовсім зрозумілим, чому прокуратура Радянського району
м. Києва відповідачем на процесі зазначає ще й Спільне
українсько-німецьке закрите акціонерне товариство "УУУ", якщо в
позові просить про скасування саме дочірнього підприємства.
В уставі дочірнього підприємства законодавством регламентуються
порядок розпорядження майном, переданим дочірньому підприємству
материнським. На законодавчому рівні процеси взаємин між
материнським і дочірнім підприємствами вважається урегульованими
тільки коли материнським підприємством виступає акціонерне
товариство, товариство з обмеженою чи з додатковою
відповідальністю.
Створення, а також твердження їхніх статутів відноситься до
виняткового до компетенції загальних зборів акціонерів. Всі
відносини між материнським і дочірнім підприємствами достатньо
закріпити в статуті дочірнього підприємства. Випливає висновок, що
створювати дочірнє підприємство акціонерне товариство мало законне
право.
Отже наголос Прокуратури Н-ського району м. Києва в позові на те,
що в червні 1994 року на базі майна профілакторію згідно з
рішенням Загальних зборів акціонерів господарського товариства без
погодження з Фондом державного майна України створюється дочірнє
підприємство "Лікувально-оздоровчий профілакторій "ХХХ" є
абсурдним. Ви вслухайтесь... згідно з рішенням... без погодження з
Фондом... Пункт 2 Положення про холдингові компанії, що
створюються в процесі корпоратизації і приватизації, затвердженого
Указом Президента від 11.05.94 р. № 224/94 ( 224/94 ) (224/94)
говорить, що
дочірнім підприємством є суб'єкт, що хазяює, контрольним пакетом
акцій якого володіє холдингова компанія.
В загально-юридичному змісті під дочірнім підприємством слід
розуміти особливий вид підприємства, заснованого іншим
підприємством, що є єдиним засновником, тобто що володіє 100%
часткою в статутному фонді дочірнього підприємства.
Фактичне будь-яке підприємство (створене у формі господарського
товариства) може вважатися дочірнім стосовно того підприємства, що
контролює його діяльність, тобто має необхідну кількість голосів
на загальних зборах учасників, щоб самостійно приймати рішення по
усім найбільш важливим аспектам діяльності дочірнього
підприємства. У нашому випадку майно яке було передане дочірньому
підприємству належало йому на праві повного господарського
відання, яке передано їм акціонерним товариством. Акціонерному
товариству майно також належало на праві повного господарського
відання і було передане йому в безоплатне користування Фондом
державного майна України відповідно до ст. 24 Закону України "Про
приватизацію майна державних підприємств" ( 2163-12 ) (2163-12)
: " у разі
неможливості утримання за рахунок коштів місцевого бюджету
об'єктів соціально-побутового призначення, створених за рахунок
коштів фонду соціального розвитку (аналогічних фондів)
підприємства, що приватизується, зазначені об'єкти можуть
безоплатно передаватися господарському товариству, створеному
працівниками підприємства відповідно до статті 8 цього Закону, до
складу якого ввійшло не менш як 50 відсотків працівників
підприємства, за умови їх цільового використання та належного
утримання і без права продажу" Створене підприємство відповідно до
статті 8, це створення господарського товариства для спільної
участі в приватизації громадян, в тому числі із членів трудового
колективу, в порядку, встановленому законодавством України.
Господарське товариство членів трудового колективу підприємства,
що приватизується, засновується на підставі рішення загальних
зборів, у яких брало участь більше 50 відсотків працівників
підприємства або їх уповноважених представників. Право
господарського відання закріплене у статті 10 Закону України від
27.03 1991 р. № 887-ХІІ "Про підприємства в Україні" ( 887-12 ) (887-12)
.
Вказана стаття, також говорить, що майно підприємства становлять
основні фонди та оборотні засоби, а також інші цінності, вартість
яких відображається в самостійному балансі підприємства Майно
підприємства відповідно до законів України, статуту підприємства
та укладених угод належить йому на праві власності, повного
господарського відання або оперативного управління.
Належати підприємству на праві повного господарського відання
означає, що майно є державною власністю і закріплене за державним
підприємством (крім казенного). Здійснюючи право повного
господарського відання, державне підприємство володіє,
користується та розпоряджається зазначеним майном на свій розсуд,
вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать чинному
законодавству та статуту підприємства. Статтею 2 Закону України
від 07.02.1991 р. № 697-ХП "Про власність" ( 697-12 ) (697-12)
установлено,
що власність в Україні виступає у 3 формах: приватна, колективна,
державна Усі форми власності є рівноправними. Власник на свій
розсуд володіє, користується і розпоряджається майном, що належить
йому. Він має право виконувати зі своїм майном будь-які дії, що не
суперечать законодавству, наприклад використати майно для
здійснення господарської та іншої не забороненої законодавством
діяльності, у тому числі передавати його безплатно або за плату у
володіння і користування іншим особам. У названому Законі ( 697-12
) для кожної форми власності визначені суб'єкти права власності
(тобто той, хто володіє) та об'єкти права власності (тобто те, чим
володіють).
По суті, державне підприємство - не суб'єкт права власності на
майно, а суб'єкт права повного господарського відання майном, а це
означає, що державні підприємства не є власниками державного
майна. Власником державного майна є держава. Пункт 7 Роз'яснень
Вищого арбітражного суду України від 02.04.1994 р. № 02-5/225
( v_225800-94 ) (v_225800-94)
говорить, що майно, яке належить до державної
власності і закріплене за державним підприємством, належить йому
на праві повного господарського відання, тобто підприємство
володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном,
вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать закону та
цілям діяльності, визначеним статутом підприємства (стаття 37
Закону України від 07.02.1991 р. № 697-ХП " Про власність "
( 697-12 ) (697-12)
, та пункт 2 статті 10 Закону України від 27.03.1991 р.
№ 887-ХІІ " Про підприємства в Україні " ( 887-12 ) (887-12)
. Права
підприємства щодо розпорядження закріпленим за ним майном, у тому
числі державним, визначені зокрема, в пунктах 5 та 6 статті 10
Закону України " Про підприємства в Україні " ( 887-12 ) (887-12)
. Так
підприємство, якщо інше не передбачено чинним законодавством та
його статутом, має право продавати і передавати іншим
підприємствам, організаціям, та установам, обмінювати, здавати в
оренду, надавати в безоплатне тимчасове користування або в позику
належні йому будинки, споруди, устаткування, транспортні засоби,
інвентар, сировину та інші матеріальні цінності. Вирішуючи спори,
пов'язані з визнанням права власності, слід виходити з того, що
знаходження майна на балансі підприємства ще не є безспірним
визнанням його права власності. Що стосується права державної
власності, то незалежно від того, на балансі якого державного
підприємства знаходиться майно, воно є об'єктом права державної
власності. Зауважимо, що державне майно може також знаходитися на
балансі господарських товариств (колективних сільськогосподарських
підприємств), недержавних підприємств. Це майно, яке не увійшло до
статутного фонду господарських товариств у процесі приватизації.
Стосовно такого майна можна сказати те саме, що і стосовно майна
державних підприємств. Таке майно належить державі як суб'єкту
права власності. Що до знаходження на балансі акціонерного
товариства профілакторію "ХХХ" - баланс підприємства ні в якій
мірі не є підставою для визначення того, чим володіє підприємство,
баланс - лише форма бухгалтерського обліку, визначення складу і
вартості майна (тобто активів), статутного фонду і зобов'язань
(тобто пасивів) на конкретну дату. Тобто, як може бути написано у
статуті акціонерного товариства, що майно профілакторію складає
основні та оборотні кошти, які є власністю акціонерного
товариства, якщо сам профілакторій передано Фондом державного
майна у користування? Власник майна у даному випадку не міняється.
Фонд державного майна не мав не якої частки у названому
акціонерному товаристві, тому погоджувати рішення Загальних зборів
акціонерного товариства "УУУ" з Фондом державного майна України аж
не як не потрібно.
Питати дозволу у Фонду державного майна непотрібно, так як
профілакторій передано правомірно відповідно до ст. 24 Закону
України "Про приватизацію майна державних підприємств"( 2163-12 ) (2163-12)
.
Є акт передачі Фондом державного майна України профілакторію "ХХХ"
у безоплатне користування. А от писати у статуті, що майно "ХХХ" є
власністю акціонерного товариство не можливо. Складовими права
власності є право користування, володіння та розпорядження майном.
Якщо акціонерне товариство не має права продажу, тобто не може
розпоряджатися вільно майном. На виконання статті 24 Закону
України "Про приватизацію майна державних підприємств" ( 2163-12 ) (2163-12)
профілакторій "ХХХ" було передано в безоплатне користування за
умови його цільового використання та належного утримання і без
права продажу. Якщо акціонерне товариство не має право продажу, то
і майно профілакторію не може і не має права належати акціонерному
товариству на праві власності.
Створення дочірнього підприємства не шкодить цільовому призначенню
профілакторію "ХХХ", а віднесення майна профілакторію дочірньому
підприємству було здійснення на праві повного господарського
відання, а це не продаж.
А це аж не як не може бути підставою для скасування відповідно до
ст. 8 Закону України від 07.02.1991 р. № 698-ХІІ (в редакції від
23.12.1997 р. № 762/97-ВР) ( 698-12 ) (698-12)
, а також згідно з п. 33
"Положення про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької
діяльності", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України
від 25.08 1998 р. № 740 ( 740-98-п ) (740-98-п)
. Так як вищевикладене не
порушує встановлений державою порядок зайняття підприємницької
діяльності.
І слід не забувати, що відповідно до п. 5 ст. 48 Закону України
від 07.02 1991 р. № 697-ХІІ "Про власність" ( 697-12 ) (697-12)
: "положення
щодо захисту права власності поширюються також на особу, яка хоч і
не є власником, але володіє майном на праві повного господарського
відання. оперативного управління, довічного успадковуваного
володіння або на іншій підставі, передбаченій законом чи
договором. Ця особа має право на захист свого володіння також від
власника".
Бажаємо Вам успіхів у захисті своїх прав та охоронюваних законом
інтересів !